Стадіон «Динамо» імені Валерія Лобановського: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м оформлення |
м оформлення |
||
Рядок 38:
Відкриття стадіону, яке кілька разів відкладали через [[Голодомор в Україні (1932—1933)|голод]], відбулося [[12 червня]] [[1933]] року. Матчем-відкриттям став фінальний поєдинок всеукраїнської Динаміади між командами Києва та [[Харків|Харкова]], який київські динамівці виграли з рахунком 2:1. Цю гру відвідало 45 000 осіб при вдвічі меншій кількості глядацьких місць, оскільки було оголошено про можливість придбати деякі продукти в буфетах стадіону. Арена, збудована за зразком [[Олімпійський стадіон (Берлін)|берлінського стадіону]], отримала ім'я [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|наркома внутрішніх справ]] [[Балицький Всеволод Аполлонович|Всеволода Балицького]] та мала 18 000 сидячих місць, частина яких знаходилася під дерев'яним навісом.
У [[1936]] році завершили роботи на колонадою при головному вході. Архітектори — [[Манучарова Ніна Давидівна|Н. Д. Манучарова]] та В. І. Поліщук. Після перенесення столиці республіки з [[Харків|Харкова]] до [[Київ|Києва]] (у [[1934]]) споруда отримала назву ''Всеукраїнський стадіон «Динамо» імені Балицького''. У середині 1930-х років стадіон «Динамо» носив імена спочатку ''наркома'' (народного комісара) [[Балицький Всеволод Аполлонович|Всеволода Балицького]], а потім — члена ЦК ВКП(б) [[Єжов Микола
Під час [[Друга світова війна|другої світової війни]] на стадіоні виступали лише німецькі команди, від чого в народі його стали називати ''Німецький''. Від 1945 до 1949 року [[Динамо (Київ)|«Динамо» (Київ)]] грало тут більшість своїх домашніх ігор. Після [[1949]] року команда переїжджає на [[Національний спортивний комплекс "Олімпійський"|Республіканський стадіон]].
| |||