Історія освоєння мінеральних ресурсів Індонезії: відмінності між версіями

Перші умовні свідчення використання каменя в Індонезії відносять до еоплейстоцену і пов'язують з винайденими рештками пітекантропів (датують віком 1,5 млн. років тому). До II тис. до РХ камінь залишався головною сировиною для виготовлення знарядь. З кінця II тис. до РХ тут з'являються перші [[бронза|бронзові]] предмети (місцезнаходженнярозташування давніх мідних копалень не встановлено), а в I тис. до РХ — [[залізо]].

В доколоніальний період мінеральні ресурси країни використовувалися слабко. За часів династії [[Маджапахід]] ([[ХVXV]] ст.) на острові [[Карімата]] видобували [[залізні руди]], на Калімантані — алмази, в невеликій кількості видобували також руди [[олово|олова]] і поліметалів ([[свинець|свинцю]] та [[цинк]]у).

Виникнення і розвиток гірничої промисловості пов'язані з діяльністю голландських підприємців після колоніальної експансії в Індонезію в [[ХVIIXVII]] ст. Поклади [[олово|олова]] на острові Банка були відомі голландцям з 1710 р., а промислова розробка і [[експорт]] в Європу почався з 1717 р. При цьому динаміка видобутку постійно збільшувалась — з [[XVIII]] до [[ХIXXIX ст.]] він зріс у 3 рази і складавстановив до 1250 т на рік. Цікавою історичною особливістю було олов'яне піратство, яке стало справжньою проблемою для колоніальної адміністрації.

У [[ХIXXIX ст.]] на островах Індонезії видобували також [[золото]], [[вугілля]], [[алмаз]]и, сірку. Нафта виявлена в 1880—1890 рр. ([[Ява (острів)]], [[Суматра]], [[Калімантан]]). Розробку провадили компанії «Royal Dutch» s «Shell». У 1890 р. видобували: [[олово|олова]] — 12750 т; [[вугілля]] — 8 тис. т; [[нафта|нафти]] — 1 тис. т, а в 1900 р. на загал суттєво більше: [[олово|олова]] — 188 тис. т; [[вугілля]] — 23 тис. т; [[нафта|нафти]] — 363 тис. т. У [[XX ст.]] в Індонезію прийшов капітал США, [[ВеликобританіяВелика Британія|ВеликобританіїВеликої Британії]], [[Японія|Японії]]. На початку 1940-х рр. частка іноземного капіталу в промисловості складаластановила: Нідерланди — 55 %; [ВеликобританіяВелика Британія] — 18 %; [[Китай]] — 11 %; [[Сполучені Штати Америки|США]] — 9 %; [[Японія]] — 4 %. З 1960-х рр. починається новий етап розвитку гірничодобувної промисловості, суттєво збільшується видобуток [[нафта|нафти]], [[олово|олова]], нікелю, [[боксит]]ів, почався видобуток мідних руд (попутно — [[золото|золота]] та [[срібло|срібла]]).

Сьогодні на території Індонезії відомі великі родовища [[нафта|нафти]] і газу, кам'яного і бурого [[вугілля]], руд [[залізо|заліза]], [[мідь|міді]], нікелю, [[олово|олова]], [[боксит]]ів, [[сірка|сірки]]. Є середні і дрібні родовища руд марганцю, [[хром]]у, [[свинець|свинцю]] і [[цинк]]у, [[золото|золота]], [[срібло|срібла]], [[молібден]]у, [[алмаз]]ів, [[фосфорит]]ів, вогнетривких і будівельних матеріалів ([[вапняк]]ів, [[доломіт]]у, мергелю, [[кварц]]ового піску, глин, пемзи, [[азбест]]у). Частка гірничої промисловості у ВВП країни в кінці [[XX ст.]] — 15 %. Вона має яскраво виражений експертний характер. На межі [[XX]] -[[XXI ст.]] місце гірничодобувної промисловості Індонезії в світовій визначається в першу чергу оловодобувною, нікелевою, золотодобувною і нафтогазовою галузями. За виробництвом олов'яного концентрату, видобутком нікелевої руди і [[природний газ|природного газу]] Індонезія входить до числа п'яти найбільших продуцентів ву світі, [[золото|золота]] — в число семи (у [[1996]] р. країна виробила 92,1 т [[золото|золота]], в [[1997]] р. — 101,4 т), а за видобутком [[нафта|нафти]] — в число десяти. Основні райони видобутку [[корисні копалини|корисних копалин]] — о. Суматра і сусідні острови ([[Бінтан (острів)|Бінтан]], [[Банка]], [[Белітунг]], [[Сінкеп]]), де зосереджено весь видобуток [[вугілля]], [[олово|олова]], [[боксит]]ів, [[нафта|нафти]] і газу. Функціонує 12 великих гірничих і гірничо-металургійних та 27 геологорозвідувальних компаній. В гірничій промисловості зайнято 30 тис. чоловік, надходження від експорту продукції становлять приблизно 3 млрд дол./рік.

Підготовку кадрів гірничо-геологічного профілю здійснюють в Університеті Бандунга (1950 р.) та Технологічному інституті ([[1959]] р.), а геологів також в Університеті м. [[ДжокьякартаДжок'якарта]] (Центральна Ява).