Історія освоєння мінеральних ресурсів Індонезії: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Лама1 (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
м виправлення посилання за допомогою AWB |
||
(Не показано 4 проміжні версії 3 користувачів) | |||
Рядок 7:
Виникнення і розвиток гірничої промисловості пов'язані з діяльністю голландських підприємців після колоніальної експансії в Індонезію в [[XVII]] ст. Поклади [[олово|олова]] на острові Банка були відомі голландцям з 1710 р., а промислова розробка і [[експорт]] в Європу почався з 1717 р. При цьому динаміка видобутку постійно збільшувалась — з [[XVIII]] до [[XIX ст.]] він зріс у 3 рази і становив до 1250 т на рік. Цікавою історичною особливістю було олов'яне піратство, яке стало справжньою проблемою для колоніальної адміністрації.
У [[XIX ст.]] на островах Індонезії видобували також [[золото]], [[вугілля]], [[алмаз]]и, сірку. Нафта виявлена в 1880—1890 рр. ([[Ява (острів)]], [[Суматра]], [[Калімантан]]). Розробку провадили компанії «Royal Dutch» s «Shell». У 1890 р. видобували: [[олово|олова]] — 12750 т; [[вугілля]] — 8 тис. т; [[нафта|нафти]] — 1 тис. т, а в 1900 р. на загал суттєво більше: [[олово|олова]] — 188 тис. т; [[вугілля]] — 23 тис. т; [[нафта|нафти]] — 363 тис. т. У [[XX ст.]] в Індонезію прийшов капітал США, [[
Сьогодні на території Індонезії відомі великі родовища [[нафта|нафти]] і газу, кам'яного і бурого [[вугілля]], руд [[залізо|заліза]], [[мідь|міді]], нікелю, [[олово|олова]], [[боксит]]ів, [[сірка|сірки]]. Є середні і дрібні родовища руд марганцю, [[хром]]у, [[свинець|свинцю]] і [[цинк]]у, [[золото|золота]], [[срібло|срібла]], [[молібден]]у, [[алмаз]]ів, [[фосфорит]]ів, вогнетривких і будівельних матеріалів ([[вапняк]]ів, [[доломіт]]у, мергелю, [[кварц]]ового піску, глин, пемзи, [[азбест]]у). Частка гірничої промисловості у ВВП країни в кінці [[XX ст.]] — 15 %. Вона має яскраво виражений експертний характер. На межі [[XX]] -[[XXI ст.]] місце гірничодобувної промисловості Індонезії в світовій визначається в першу чергу оловодобувною, нікелевою, золотодобувною і нафтогазовою галузями. За виробництвом олов'яного концентрату, видобутком нікелевої руди і [[природний газ|природного газу]] Індонезія входить до числа п'яти найбільших продуцентів у світі, [[золото|золота]] — в число семи (у [[1996]] р. країна виробила 92,1 т [[золото|золота]], в [[1997]] р. — 101,4 т), а за видобутком [[нафта|нафти]] — в число десяти. Основні райони видобутку [[корисні копалини|корисних копалин]] — о. Суматра і сусідні острови ([[Бінтан (острів)|Бінтан]], [[Банка]], [[Белітунг]], [[Сінкеп]]), де зосереджено весь видобуток [[вугілля]], [[олово|олова]], [[боксит]]ів, [[нафта|нафти]] і газу. Функціонує 12 великих гірничих і гірничо-металургійних та 27 геологорозвідувальних компаній. В гірничій промисловості зайнято 30 тис. чоловік, надходження від експорту продукції становлять приблизно 3 млрд дол./рік.
Підготовку кадрів гірничо-геологічного профілю здійснюють в Університеті Бандунга (1950 р.) та Технологічному інституті ([[1959]] р.), а геологів також в Університеті м. [[Джок'якарта]] (Центральна Ява).
Рядок 19:
* [[Гідрогеологія Індонезії]]
* [[Економіка Індонезії]]
{{Історія освоєння мінеральних ресурсів}}▼
=== Джерела ===▼
* {{Гайко}}
*Гайко Г.І., Білецький В.С. Історія гірництва: Підручник. - Київ-Алчевськ: Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", видавництво "ЛАДО" ДонДТУ, 2013. - 542 с.
▲{{Історія освоєння мінеральних ресурсів}}
[[Категорія:Гірнича промисловість Індонезії]]
|