Росіяни на Закарпатті: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Кончита (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
м вилучено Категорія:Росіяни за допомогою HotCat |
||
(Не показані 37 проміжних версій 15 користувачів) | |||
Рядок 1:
'''Росіяни в Закарпатті'''
[[Файл:Zakarpatska2001russian.PNG|міні|праворуч|320пкс|Російська як рідна мова у містах і сільрадах Закарпатської області за переписом 2001 р.]]
▲Закарпатті відрізняється етнічним розмаїттям. Найбільш численними етнічними групами Закарпаття є українці, угорці, менша чисельність у румунів, росіян, циган, словаків, німців та представників інших національностей. Згідно перепису 2001 року в Закарпатській області проживала 31 000 росіян, які становили 2,5% населення області. Російські закарпатці представляють одну з найменших російських громад на Україні.
Першим відомим нині емігрантом з Росії вважається [[Костянтин Матезонський]], який прибув до [[Ужгород]]а 1836 року.
▲'''<big>Закарпатські росіяни до 1944 року
Значною була російська емігрантська громада після громадянської війни. Напередодні Другої світової війни в Закарпатті було близько 2 тисяч
П.
▲Першим відомим зараз емігрантом з Росії вважається К. Матезонского, який прибув в Ужгород у 1836 році. Імовірно він емігрував з Росії як учасник декабристського повстання. В Ужгороді він заснував хор і був близький до будителя русинів А.Духновича.
▲Значною була російська емігрантська громада після громадянської війни. Напередодні Другої світової війни в Закарпатті було близько 2 тисяч російських. Серед них було багато освічених людей, які залишили після себе в жителів краю добру пам'ять.
▲П. П. Милославський пропагував російську народну пісню і православні співи, був музикознавцем, вже після входження Закарпаття до складу УРСР очолив відомий Закарпатський народний хор. Хор і в наш час виконує зібрані і аранжовані ним твори. В Ужгороді діє Фонд ім. Милославського.
Л.
Російські емігранти працювали в
Помітним діячем російської еміграції в Закарпатті був о. Всеволод Коломацький. Під час Першої світової війни він воював у Карпатах, а пізніше став священиком на Мукачівщині. У 1926 році він в якості архітектора-будівельника брав участь у спорудженні Покровської церкви в селі Руському. Пізніше біля неї виріс Рокошанскій чоловічий монастир, шанований віруючими. Російські емігранти доручили о. В.Коломацкому побудувати православний храм-пам'ятник на згадку російським воїнам, загиблим в першу світову війну; це єдиний подібний храм на колишній території СРСР. В.Коломацкій був архітектором і будівельником цього храму в Ужгороді. У 1930 році Покровська церква на набережній річки Уж була закінчена. Храм вибудований в північноруських шатрового стилі і нагадує православний собор в Коломні. Церква включена в список пам'ятників. У 1994 році Закарпатське товариство «Російський будинок» на її стінах встановило меморіальну таблицю.▼
Російський иженера-будівельник Панкратов брав участь у спорудженні адміністративної будівлі в Ужгороді (нині Білий дім), а інженери Баренблат і Лосієвський будували канал Невицьке - Ужгород, ужгородську електростанцію, міст у В. Бичкові та інші споруди в Закарпатті.▼
▲Помітним діячем російської еміграції в Закарпатті був о. [[Коломацький Всеволод Володимирович|Всеволод Коломацький]], втім, за національністю він був українцем. Під час Першої світової війни він воював у Карпатах, а пізніше став священиком на Мукачівщині.
<big>'''Період УРСР (1944-1991)'''</big>▼
▲[[Архімандрит Василій (Самарій)|Архімандрит Василій]] (Пронін) переїхав в Закарпаття в 1939, і вже в післявоєнні роки став настоятелем Мукачівського жіночого монастиря; він займався також і археологією. Російський
Після приєднання Закарпаття до УРСР чисельність росіян значно зросла, що було викликано необхідністю розвитку промисловості та інших галузей народного господарства, а також медицини, освіти, науки.
Влітку 1947 в Мукачево переїхав Білгород-Дністровський російський драматичний театр. Поповнившись акторами з інших театрів України, колектив 23 серпня 1947 відкрив свій перший театральний сезон.
Філологічний факультет Ужгородського університету був відкритий 18 жовтня 1945 Кафедру російської літератури очолив фахівець в області класичної літератури Микола Сергійович Воскресенський,
Кафедру російської мови спочатку очолив професор І.
У 1946 році в області
Російська мова в Закарпатті в 1989 назвали рідною 47 378 росіян, 15 132 українців, 1307 євреїв, 1176 білорусів, 991 угорець, 388 словаків, 212 німця, 119 циган. В цілому по області 64,1% населення вказало, що вільно володіє російською мовою. Російська мова виконував роль мови міжнаціонального спілкування [2]. Однак реальна поширеність російської мови була набагато більшою. Ужгород у 1980-х роках був майже повністю повністю російськомовним містом. Російська мова і нині є найбільш поширеним в обласному центрі, незважаючи на активну політику заміни його українською мовою.▼
▲
Падіння промислового виробництва, скорочення зайнятості, поглиблення побутових проблем, звуження можливостей для самореалізації в умовах українізації викликали погіршення становища російського населення області і призвели до найбільшої серед усіх етнічних груп Закарпаття еміграції, яка в 1990-ті роки досягала
Біля витоків створення закарпатського товариства російської культури «Російський Будинок» стояла група інтелігентів з Ужгорода. Першим керівником товариства було обрано В.Пахмурний, з 1995 року суспільство очолила кандидат історичних наук С.
▲Падіння промислового виробництва, скорочення зайнятості, поглиблення побутових проблем, звуження можливостей для самореалізації в умовах українізації викликали погіршення становища російського населення області і призвели до найбільшої серед усіх етнічних груп Закарпаття еміграції, яка в 1990-ті роки досягала 1500-1800 осіб на рік. Соціологічні дослідження 1995 року показують у росіян найбільш низький рівень етнічного самопочуття серед усіх національних груп Закарпаття.
▲Біля витоків створення закарпатського товариства російської культури «Російський Будинок» стояла група інтелігентів з Ужгорода. Першим керівником товариства було обрано В.Пахмурний, з 1995 року суспільство очолила кандидат історичних наук С.Мітряева. Товариство займається, в основному, культурологічної, просвітницькою і благодійною діяльністю. У 1996 році були проведені «Дні російської культури», ряд творчих і музичних вечорів, наукова конференція. У 1998 був проведений симпозіум «Українсько-російські відносини в контексті європейської співпраці». Широко відзначалося 200-річчя з дня народження Олександра Пушкіна. У дворі Мукачівської школи № 1 (в минулому - російської гімназії) за сприяння львівського Російського культурного центру було встановлено пам'ятник великому поету.
Усього в 2002 році в Закарпатті діяли 3 російські школи - в Ужгороді, Мукачеві та Хусті, російською мовою навчалися 2933 учнів (1.5% всіх учнів області)▼
▲Усього
Була створена Російська громада Закарпаття, яку очолив В. Некрасов. У 1990—1998 виходила газета «Єдність», єдина в області, яка «послідовно відстоювала конституційні права росіян … від нападок так званої націонал-патріотичної преси». У той же час Закарпаття відрізняється значною толерантністю, а російські фахівці як і раніше користуються повагою. У 2002—2006 мером Ужгорода був [[Погорєлов Віктор Володимирович|Віктор Погорєлов]], а секретарем міської Ради — Юрій Беляков. 2005 року російський меценат А. В. Гегальчий заснував щорічна Незалежна літературна «Руська премія» для авторів віртуальної Підкарпатської Русі, що пишуть русинською та російською мовами. Лауреати 2005 — [[Петровцій Іван Юрійович|Іван Петровцій]] та Володимир Бедзір, 2006 — [[Кривін Фелікс Давидович|Фелікс Кривін]] і Василь Матола, 2007 — Іван Ситар та Іван Поп, 2008 — Тамара Керча та Міла Маришева (Бородіна), 2009 — Людмила Кудрявська та Роман Пищальников, 2010 — Юрій Маслов і Михайло Чухран, 2011 — [[Ігор Керча]].
== Література ==
* ''Мигович І. І., Макара М. П.'' Закарпатський соціум: етнологічний аспект. — Ужгород : Патені, 2000. — 160 с. — ISBN 966-7725-22-7.
* Русь пуд Карпатами. Русини в Росії і росіяни на Підкарпатській Русі. А. В. Гегальчій. «Російське слово», 2-2007, Прага
* Дослідник дерев'яних храмів Підкарпатської Русі — В. В. Саханеев. По сторінках невиданої книги. Валерій розгул. «Російська премія», Прага, 2008.
* Сподвижник архімандрита Кабалюка — Олексій Геровський. Валерій розгул. «Російська премія», Прага, 2008.
* У колі сьомому. Російська премія. Підкарпатська Русь. А. В. Гегальчій. «Російська премія», 2011, Прага.
[[Категорія:Населення Закарпатської області]]
[[Категорія:Російська діаспора в Україні]]
|