Вікіпедія

Росіяни на Закарпатті: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м Aced перейменував сторінку з Росіяни в Закарпатті на Росіяни на Закарпатті
м вилучено Категорія:Росіяни за допомогою HotCat
 
(Не показана 31 проміжна версія 14 користувачів)
Рядок 1:
'''Росіяни в Закарпатті''' - — російське населення Закарпатської області України.
[[Файл:Zakarpatska2001russian.PNG|міні|праворуч|320пкс|Російська як рідна мова у містах і сільрадах Закарпатської області за переписом 2001 р.]]
ЗакарпаттіЗакарпаття відрізняється етнічним розмаїттям. Найбільш численними етнічними групами Закарпаття є [[українці]], [[угорці]], менша чисельність у [[румуни|румунів]], [[росіяни|росіян]], [[циган]], словаків[[словак]]ів, німців[[німці]]в та представників інших національностей. Згідно перепису 2001 року в Закарпатській області проживала 31 000 росіян, які становили 2,5% населення області. Російські закарпатці представляють одну з найменших російських громад нав Україні.▼
 
'''<big>== Закарпатські росіяни до 1944 року ==▼
▲Закарпатті відрізняється етнічним розмаїттям. Найбільш численними етнічними групами Закарпаття є українці, угорці, менша чисельність у румунів, росіян, циган, словаків, німців та представників інших національностей. Згідно перепису 2001 року в Закарпатській області проживала 31 000 росіян, які становили 2,5% населення області. Російські закарпатці представляють одну з найменших російських громад на Україні.
 
Першим відомим нині емігрантом з Росії вважається [[Костянтин Матезонський]], який прибув до [[Ужгород]]а 1836 року.
 
Першим відомим зараз емігрантом з Росії вважається К. Матезонского, який прибув в Ужгород у 1836 році. Імовірно він емігрував з Росії як учасник [[Декабристи|декабристського]] повстання. В Ужгороді він заснував хор і був близький до будителя русинів[[русин]]ів [[Духнович Олександр Васильович|Олександр А.Духновича]].▼
▲'''<big>Закарпатські росіяни до 1944 року
Значною була російська емігрантська громада після громадянської війни. Напередодні Другої світової війни в Закарпатті було близько 2 тисяч російськихросіян. Серед них було багато освічених людей, які залишили після себе в жителів краю добру пам'ять.▼
</big>'''
П.  П.  Милославський пропагував російську народну пісню і православні співи, був музикознавцем, вже після входження Закарпаття до складу [[УРСР]] очолив відомий Закарпатський народний хор. Хор і в наш час виконує зібрані і аранжовані ним твори. В Ужгороді діє Фонд ім. Милославського.▼
[[Файл:Jhgfdsds.jpg|thumb|Add caption here]]
▲Першим відомим зараз емігрантом з Росії вважається К. Матезонского, який прибув в Ужгород у 1836 році. Імовірно він емігрував з Росії як учасник декабристського повстання. В Ужгороді він заснував хор і був близький до будителя русинів А.Духновича.
▲Значною була російська емігрантська громада після громадянської війни. Напередодні Другої світової війни в Закарпатті було близько 2 тисяч російських. Серед них було багато освічених людей, які залишили після себе в жителів краю добру пам'ять.
▲П. П. Милославський пропагував російську народну пісню і православні співи, був музикознавцем, вже після входження Закарпаття до складу УРСР очолив відомий Закарпатський народний хор. Хор і в наш час виконує зібрані і аранжовані ним твори. В Ужгороді діє Фонд ім. Милославського.
 
Л.  С.  Панкратова-Ільяшенко, актриса театру [[Мейєрхольд Всеволод Емільович|Всеволода Мейєрхольда]], вела театральну студію, а в післявоєнному Закарпатті організовувала театри.
Російські емігранти працювали в русинськоїрусинській організації «Русское культурно-просвітницьке товариство ім. Олександра Духновича ». Серед них була театральний режисер О.Куфтіна-Полуектова. Вона також вела дитячу театральну студію.
Помітним діячем російської еміграції в Закарпатті був о. Всеволод Коломацький. Під час Першої світової війни він воював у Карпатах, а пізніше став священиком на Мукачівщині. У 1926 році він в якості архітектора-будівельника брав участь у спорудженні Покровської церкви в селі Руському. Пізніше біля неї виріс Рокошанскій чоловічий монастир, шанований віруючими. Російські емігранти доручили о. В.Коломацкому побудувати православний храм-пам'ятник на згадку російським воїнам, загиблим в першу світову війну; це єдиний подібний храм на колишній території СРСР. В.Коломацкій був архітектором і будівельником цього храму в Ужгороді. У 1930 році Покровська церква на набережній річки Уж була закінчена. Храм вибудований в північноруських шатрового стилі і нагадує православний собор в Коломні. Церква включена в список пам'ятників. У 1994 році Закарпатське товариство «Російський будинок» на її стінах встановило меморіальну таблицю.▼
[[Файл:Yguioliolkoliko.jpg|thumb|Add caption here]]
Архімандрит Василій (Пронін) переїхав в Закарпатті в 1939, і вже в післявоєнні роки став настоятелем Мукачівського жіночого монастиря; він займався також і археологією.
Російський иженера-будівельник Панкратов брав участь у спорудженні адміністративної будівлі в Ужгороді (нині Білий дім), а інженери Баренблат і Лосієвський будували канал Невицьке - Ужгород, ужгородську електростанцію, міст у В. Бичкові та інші споруди в Закарпатті.▼
 
▲Помітним діячем російської еміграції в Закарпатті був о. [[Коломацький Всеволод Володимирович|Всеволод Коломацький]], втім, за національністю він був українцем. Під час Першої світової війни він воював у Карпатах, а пізніше став священиком на Мукачівщині. У 1926 роціроку він в якостіяк архітектораархітектор-будівельникабудівельник брав участь у спорудженні Покровської церкви в селі Руському. Пізніше біля неї виріс РокошанскійРакошинський чоловічий монастир, шанований віруючими. Російські емігранти доручили о. В.Коломацкому Коломацькому побудувати православний храм-пам'ятник на згадку російським воїнам, загиблим в першу світову війну; це єдиний подібний храм на колишній території СРСР.  В.Коломацкій Коломацький був архітектором і будівельником цього храму в Ужгороді. У 1930 році Покровська церква на набережній річки Уж була закінчена. Храм вибудований в північноруських шатрового стилі і нагадує православний собор в Коломні. Церква включена в список пам'ятників. У 1994 роціроку Закарпатське товариство «Російський будинок» на її стінах встановило меморіальну таблицю.
<big>'''Період УРСР (1944-1991)'''</big>▼
 
▲[[Архімандрит Василій (Самарій)|Архімандрит Василій]] (Пронін) переїхав в Закарпаття в 1939, і вже в післявоєнні роки став настоятелем Мукачівського жіночого монастиря; він займався також і археологією. Російський иженераіженер-будівельник Панкратов брав участь у спорудженні адміністративної будівлі в Ужгороді (нині Білий дім), а інженери Баренблат і Лосієвський будували канал Невицьке - — Ужгород, ужгородську електростанцію, міст у В. Бичкові та інші споруди в Закарпатті.
 
▲<big>'''== Період УРСР (1944-19911944—1991)'''</big> ==
 
Після приєднання Закарпаття до УРСР чисельність росіян значно зросла, що було викликано необхідністю розвитку промисловості та інших галузей народного господарства, а також медицини, освіти, науки.
Влітку 1947 в Мукачево переїхав Білгород-Дністровський російський драматичний театр. Поповнившись акторами з інших театрів України, колектив 23 серпня 1947 відкрив свій перший театральний сезон.
Філологічний факультет Ужгородського університету був відкритий 18 жовтня 1945 Кафедру російської літератури очолив фахівець в області класичної літератури Микола Сергійович Воскресенський, якийякого згадують як про високоерудованийвисокоерудованого та інтелігентномуінтелігентного вченійвченого. Великий внесок у літературознавство внесли Н.  П.  Козлов, ЕЛЕ. Л. Толстов, доценти В.  І. Аріповскій Аріповський, А.  І.  Дуденкова, Г.І Пономарьов, С.  Н.  Шошура, І.  М.  Сенько, Н.  П.  Бедзір , Л.  П.  Бородіна, Л.  В.  Лимонова. Фольклористикою займалися П.  В.  Лінтур і Плісецький. Т.  М.  Чумак вивчала творчість закарпатських письменників.
Кафедру російської мови спочатку очолив професор І.  Г.  Чередниченко. У наступні роки кафедрою керували доценти Антошин, Г.  А.  Шелюто, М.  А.  Чернишенко, М.  В.  Симулик, С.  С.  Панько, Л.  М.  Устюгова, професор В.  В.  Волков, а нині її очолює доцент Т.  І.  Суран.
У 1946 році в області перебувало 12176 росіян. У 1959 році їх було вже 29 599 осіб (3,2% від усього населення), в 1970 - 35 189 осіб (3,3%), 1979 - 41,7 тисяч осіб (3,6%).▼
[[Файл:Guhuijikjl.jpg|thumb|Add caption here]]
Дані перепису 1989 дають найбільш повне уявлення про соціальних характеристиках російського населення Закарпаття. Згідно з цими даними росіян було 49 458 чоловік, вони становили лише 4% населення Закарпатської області, але 53% зайнятих російських були працівниками розумової праці. Росіяни становили 11% викладачів і наукових кадрів, 12 - 13% керівників, 16% працівників сфери мистецтва, 20% інженерно-технічних працівників, 58% офіцерів. Це пояснювалося дуже високим освітнім рівнем (24,6% дорослих росіян мали вищу освіту, в порівнянні з 6,8% в українців, 3,7% в угорців, 8,8% у словаків, 1,7% у румунів) і урбанізованості російських (87,2% росіян проживали в містах). У той же час російські Закарпаття характеризувалися найнижчою народжуваністю і найвищим рівнем розлучень серед усіх етнічних груп області.▼
Російська мова в Закарпатті в 1989 назвали рідною 47 378 росіян, 15 132 українців, 1307 євреїв, 1176 білорусів, 991 угорець, 388 словаків, 212 німця, 119 циган. В цілому по області 64,1% населення вказало, що вільно володіє російською мовою. Російська мова виконував роль мови міжнаціонального спілкування [2]. Однак реальна поширеність російської мови була набагато більшою. Ужгород у 1980-х роках був майже повністю повністю російськомовним містом. Російська мова і нині є найбільш поширеним в обласному центрі, незважаючи на активну політику заміни його українською мовою.▼
[[Файл:Huhjhjkl.jpg|thumb|Add caption here]]
Падіння промислового виробництва, скорочення зайнятості, поглиблення побутових проблем, звуження можливостей для самореалізації в умовах українізації викликали погіршення становища російського населення області і призвели до найбільшої серед усіх етнічних груп Закарпаття еміграції, яка в 1990-ті роки досягала 1500-1800 осіб на рік. Соціологічні дослідження 1995 року показують у росіян найбільш низький рівень етнічного самопочуття серед усіх національних груп Закарпаття.▼
Біля витоків створення закарпатського товариства російської культури «Російський Будинок» стояла група інтелігентів з Ужгорода. Першим керівником товариства було обрано В.Пахмурний, з 1995 року суспільство очолила кандидат історичних наук С.Мітряева. Товариство займається, в основному, культурологічної, просвітницькою і благодійною діяльністю. У 1996 році були проведені «Дні російської культури», ряд творчих і музичних вечорів, наукова конференція. У 1998 був проведений симпозіум «Українсько-російські відносини в контексті європейської співпраці». Широко відзначалося 200-річчя з дня народження Олександра Пушкіна. У дворі Мукачівської школи № 1 (в минулому - російської гімназії) за сприяння львівського Російського культурного центру було встановлено пам'ятник великому поету.▼
Усього в 2002 році в Закарпатті діяли 3 російські школи - в Ужгороді, Мукачеві та Хусті, російською мовою навчалися 2933 учнів (1.5% всіх учнів області)▼
 
Пізніше була створена Російська громада Закарпаття, яку очолив В. Некрасов [2].
У 1990-1998 виходила газета «Єдність», єдина в області, яка «послідовно відстоювала конституційні права росіян ... від нападок так званої націонал-патріотичної преси» [4]
В той же час Закарпаття відрізняється значною толерантністю, а російські фахівці як і раніше користуються повагою. У 2002-2006 мером Ужгорода був Віктор Володимирович Погорєлов, а секретарем міської Ради - Юрій Володимирович Беляков.
У 2005 році російським меценатом А. В. Гегальчім була заснована щорічна Незалежна літературна «Руська премія» для авторів віртуальної Підкарпатської Русі, що пишуть русинською та російською мовами. Лауреати 2005 - Іван Петровцій та Володимир Бедзір, 2006 - Фелікс Кривин і Василь Матола, 2007 - Іван Ситар та Іван Поп, 2008 - Тамара Керча та Міла Маришева (Бородіна), 2009 - Людмила Кудрявська та Роман піщальніков, 2010 - Юрій Маслов і Михайло Чухран, 2011 - Ігор Керча.
 
_______________________________________________________________________________________________________________
 
<big>'''Посилання'''</big>
 
▲У 1946 році в області перебувалопроживало 1217612 176 росіян. У 1959 році їх було вже 29 599 осіб (3,2 % від усього населення), ву 1970 - — 35 189 осіб (3,3 %), у 1979 - — 41,7 тисяч713 осіб (3,6 %), у 1989 — 49 458 осіб (4,0 %), у 2001 — 30 993 осіб (2,5 %).
[http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D1%81%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B5_%D0%B2_%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BF%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%B5 Русские в Закарпатье]
 
▲ДаніЗа даними перепису 1989 р. даютьна найбільш повне уявлення про соціальних характеристиках російського населеннятериторії Закарпаття. Згідно з цими даними росіян буломешкало 49 458 чоловікросіян, вони становилищо лишестановило 4 % населення Закарпатської області, але. 53 % зайнятих російськихросіян були працівниками розумовоїінтелектуальної працісфери. РосіяниВони становили 11 % викладачів і наукових кадрів, 12 - 1312—13 % керівників, 16 % працівників сфери мистецтва, 20 % інженерно-технічних працівників, 58 % офіцерів. ЦеВони пояснювалося дужевідзначалися високим освітнім рівнем (24,6 % дорослих росіян мали вищу освіту, в порівнянніпорівняно з 6,8 % в українців, 3,7 % в угорців, 8,8 % у словаків, 1,7 % у румунів) і урбанізованості російськихурбанізованістю (87,2 % росіян проживали ву містах). У той же час російськіросіяни Закарпаття характеризувалися найнижчою народжуваністю і найвищим рівнем розлучень серед усіх етнічних груп області.
[[Ужгород]]
 
▲РосійськаРосійську мовамову вна Закарпатті ву 1989 назвали рідною 47 378 росіян, 15 132 українців, 13071 307 євреїв, 11761 176 білорусів, 991 угорець, 388 словаків, 212 німця, 119 циган. В цілому по області 64,1 % населення вказало, що вільно володіє російською мовою. Російська мова виконуваввиконувала роль мови міжнаціонального спілкування [2]. Однак реальна поширеність російської мови була набагато більшою. Ужгород у 1980-х роках був майже повністю повністю російськомовним містом. Російська мова і нині є найбільш поширеним в обласному центрі, незважаючи на активну політику заміни його українською мовою.
_______________________________________________________________________________________________________________
 
▲Падіння промислового виробництва, скорочення зайнятості, поглиблення побутових проблем, звуження можливостей для самореалізації в умовах українізації викликали погіршення становища російського населення області і призвели до найбільшої серед усіх етнічних груп Закарпаття еміграції, яка в 1990-ті роки досягала 1500-18001500—1800 осіб на рік. Соціологічні дослідження 1995 року показують у росіян найбільш низький рівень етнічного самопочуття серед усіх національних груп Закарпаття.
<big>'''Література'''</big>▼
 
▲Біля витоків створення закарпатського товариства російської культури «Російський Будинок» стояла група інтелігентів з Ужгорода. Першим керівником товариства було обрано В.Пахмурний, з 1995 року суспільство очолила кандидат історичних наук С.МітряеваМітряєва. Товариство займається, в основному, культурологічноїкультурологічною, просвітницькою і благодійною діяльністю. У 1996 році були проведені «Дні російської культури», ряд творчих і музичних вечорів, наукова конференція. У 1998 був проведений симпозіум «Українсько-російські відносини в контексті європейської співпраці». Широко відзначалося 200-річчя з дня народження Олександра Пушкіна. У дворі Мукачівської школи №  1 ({{fact|в минулому - — російської гімназії}}) за сприяння львівського Російського культурного центру було встановлено пам'ятник великому поету.
1. Мигович І. І., Макара М. П. Закарпатський соціум: етнологічний аспект. Ужгород: Патені, 2000. — 160 с ISBN 966-7725-22-7▼
 
▲Усього в 2002 роціроку в Закарпатті діяли 3 російські школи - — в Ужгороді, Мукачеві та Хусті, російською мовою навчалися 2933 учнів (1.5 % всіх учнів області)
2. Русь пуд Карпатами. Русини в Росії і росіяни на Підкарпатській Русі. А. В. Гегальчій. "Російське слово", 2-2007, Прага▼
 
Була створена Російська громада Закарпаття, яку очолив В. Некрасов. У 1990—1998 виходила газета «Єдність», єдина в області, яка «послідовно відстоювала конституційні права росіян … від нападок так званої націонал-патріотичної преси». У той же час Закарпаття відрізняється значною толерантністю, а російські фахівці як і раніше користуються повагою. У 2002—2006 мером Ужгорода був [[Погорєлов Віктор Володимирович|Віктор Погорєлов]], а секретарем міської Ради — Юрій Беляков. 2005 року російський меценат А. В. Гегальчий заснував щорічна Незалежна літературна «Руська премія» для авторів віртуальної Підкарпатської Русі, що пишуть русинською та російською мовами. Лауреати 2005 — [[Петровцій Іван Юрійович|Іван Петровцій]] та Володимир Бедзір, 2006 — [[Кривін Фелікс Давидович|Фелікс Кривін]] і Василь Матола, 2007 — Іван Ситар та Іван Поп, 2008 — Тамара Керча та Міла Маришева (Бородіна), 2009 — Людмила Кудрявська та Роман Пищальников, 2010 — Юрій Маслов і Михайло Чухран, 2011 — [[Ігор Керча]].
3. Дослідник дерев'яних храмів Підкарпатської Русі - В. В. Саханеев. По сторінках невиданої книги. Валерій розгул. «Російська премія», Прага, 2008.▼
 
▲<big>'''== Література'''</big> ==
4. Сподвижник архімандрита Кабалюка - Олексій Геровський. Валерій розгул. "Російська премія", Прага, 2008.▼
▲1.* ''Мигович І. І., Макара М.  П. '' Закарпатський соціум: етнологічний аспект. — Ужгород : Патені, 2000.  — 160 с. — ISBN 966-7725-22-7.
▲2.* Русь пуд Карпатами. Русини в Росії і росіяни на Підкарпатській Русі. А.  В.  Гегальчій. "«Російське слово"», 2-2007, Прага
▲3.* Дослідник дерев'яних храмів Підкарпатської Русі - — В.  В.  Саханеев. По сторінках невиданої книги. Валерій розгул. «Російська премія», Прага, 2008.
▲4.* Сподвижник архімандрита Кабалюка - — Олексій Геровський. Валерій розгул. "«Російська премія"», Прага, 2008.
5.* У колі сьомому. Російська премія. Підкарпатська Русь. А. В. Гегальчій. "«Російська премія"», 2011, Прага.▼
 
[[Категорія:Населення Закарпатської області]]
▲5. У колі сьомому. Російська премія. Підкарпатська Русь. А.В.Гегальчій. "Російська премія", 2011, Прага.
[[Категорія:Російська діаспора в Україні]]
{{Без категорій|дата=грудень 2012}}
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Росіяни_на_Закарпатті