Пушкінський Дім: відмінності між версіями

[[Файл:Пушкинский'''Пушкінський дом.jpg|мініДім''' ({{lang-ru|праворуч|200пкс|ПараднийПушкинский фасадДом, Институт русской литературы}}) — історична, неповна назва Інституту російської літератури [[Російська академія наук|Російської академії наук.]] ({{lang-ru|ИРЛИ РАН}}), музейний та науково-дослідницький заклад в місті [[Санкт-Петербург]].

[[Файл:Pushkin derzhavin.jpg|міні|праворуч|200пкс|Рєпін І.Ю. Ліцеїст Пушкін читає власну поему в присутності Державіна (худ. Рєпін І. Ю.)]]

[[Файл:Vladimir Borovikovsky 001Vladimir_Borovikovsky_001_(portrait_of_Gavrila_Derzhavin).jpg|міні|праворуч|200пкс|ХудДержавін Гаврило Романович (худ. Боровиковський В. Л. Державін Гаврило Романович )]]

Література [[Російська імперія|Російської імперії]] пережила справжній розквіт на протязіпротягом 19 століття. Цей розквіт був діяльно підготовлений ще митцями та літераторами 18XVIII століття, серед яких - них:

Офіційний документ - — програму створив історик російської літератури, пушкініст [[Модзалевський Борис Львович]] ( 1874 - 1928 1874—1928). Офіційний документ-проект « {{lang-ru|Положения о Пушкинском Доме }}» подали в канцелярію імператора, і цар [[Микола ІІ]] затвердив його у [[1907]] році. Ще в квітні [[1906]] року царський уряд надав державні кошти на придбання приватної [[бібліотека| бібліотеки]] О. С.  Пушкіна, яка започаткувала низку придбань книг, рукописів, прижиттєвих видань і архівів російських письменників і поетів.

Серед значних надбань нового закладу - — придбання приватної колекції пушкініани бібліофіла [[Онєгін Олександр Федорович|Онєгіна Олександра Федоровича]] - — Отто -  — ( 1845-19251845—1925). Збірка Онєгіна була викуплена на пільгових для [[колекціонер]]а умовах Імператорською Імператорскою академиеюакадемією наук '''15 травня 1909 року ''', і її залишили в прижиттєвому користуванні бібліофіла, що мешкав тоді в [[Париж]]і. По сметтісмерті колекціонера у [[1928]] р.році його бібліотеку та архів перевезли з Парижу у Пушкінський Дім. Якийсь час збірка матеріалів стсовностосовно Пушкіна та літераторів його оточення була приорітетноюпріоритетною, бо у [[1937]] р.році були нові урочистості з нагоди 100-річчя з для загибелі Пушкіна.

Різкі зміни політичної кон'юнктури то підносили нові постаті в літературі, то викидали їх геть у безвість ( радянські заборони на твори [[Єсенін Сергій Олександрович|Єсеніна Сергія Олександровича]], [[Кольцов Михайло Юхимович|КольцовКольцова Михайла Юхимовича]], [[Анна Ахматова|Анни Ахматової]], [[Пастернак Борис Леонідович|Пастернака Бориса Леонідовича]]). Тихий музейний і дослідницький центр теж здригався від політичних буревіїв, але невпинно продовжував свою працю. Частка літераторських рукописів і архівів надходила не тільки їм, а в [[Державний Літературний музей]] Москви.

[[Файл:Avvakum by Myasoyedov.jpeg{{main|thumb|300 px|Худ. Мясоєдов Петро Євгенович. Спалення Житіє протопопа Аввакума, [[1897моновистава, год]]]]1989}}

Керівництво і співпрацівників закладу завжди відрізняли широта поглядів і величезна культура, що послідовно падала і зищуваласьзнищувалась в [[СРСР]]. Покажчиком цього можуть бути важкі долі двох його працівників інституту, що дозволяли собі і власні думки, і висновки, і настанови, далекі від генеральної лінії сталінського уряду чи комуністичної партії.

* [[Котляревський Нестор Олександрович]](1863 — 19251863—1925) — історик, викладач на Вищих жіночих (БестужевськихБерестовських) курсах, перший директор [[Пушкінський Дім|Пушкінського Дому]] (з 1910 р. року, Інститут Російської літератури в [[Петербург|Петербурзі]]). Був висланий у [[1922]] р.році за кордони [[СРСР]] на так званому [[Філософський корабель|Філософському кораблі]].

* [[Ліхачов Дмитро Сергійович ]](1906 —1999 (1906—1999) — літературознавець, письменник, академік, що пройшов [[концтабір]] на Соловках та блокаду Ленінграда.

Вони розуміли, що література має не тільки періоди високого піднесення, а й початок, розвиток, періоди накопичення чи стагнації. Тому заклад розширив часові межі зібрання від давьоруськоїдавньоруської літератури до [[сьогодення]]. Аби врятувати від знищення в трагічні роки [[розкуркулення]], [[колективізація|колективізації]], [[безбожна п'ятирічка|безбожної п'ятирічки]] і воєн стародавні зразки рукописних і друкованих творів, розпочали [[експедиція|експедиції]]. Їх наслідком стали нові поповнення відділів літератури 17XVII, 18,XVIII та 19XIX століть. Заклад почав збирати окрім рукописів і архівів - — [[гравюра|гравюри]], власні [[ малюнок| малюнки]] письменників чи маловідомих художників з їх оточення, меморіальні речі літераторів, а при нагоді і їх меблі, [[Письмовий стіл|письмові столи]] чи навіть цілі [[кабінет]]и письменників.

Саме працівникам ПішкінськогоПушкінського Дому вдалосяпощастило знайтивіднайти [[рукопис]] релігійного письменника і полум'яного проповідника 17XVII століття - — [[протопопАввакум АввакумПетрович|протопопа Аввакума]], що не був ні попередником більшовиків, ні прихильником офіційної православної церкви.

Первісні ( невеликі ) колекції закладу розмістили в будівлі Академії наук на Університетський набережній ( архітектор - — [[Джакомо Кваренгі]] ).

Сучасне приміщення Пушкінського Дому - — історична [[пам'ятка]] Санкт-Петербургу доби [[класицизм]]у, колишня Петербурзька портова таможнямитниця, побудована у [[1829]] — [[1832]] роках за життя Пушкіна ( [[архітектор]] - — І.  Лукіні ). вВ окреме приміщення заклад переведено у [[1927]] році.

[[Санкт-Петербург]], наб.набережна макарова.Макарова, буд.будинок № 2, ст.станція метро «ВасилеостровскаяВасилеострівська» ({{lang-ru|Василеостровская}}).

* [[ Донатор]]