Мартін фон Ремер: відмінності між версіями

|ім'я =МартинМартін фон РьомерРемер

|оригінал імені ={{lang-de|Martin von Römer}}

|дата народження ={{ДН| 11|3|.03.1881}}

|місце народження = [[лицарська миза]] Вольгаузен, Ельсніц, Саксонія

|дата смерті ={{ДС|11|6|.06.1958}}

|військове звання =[[генерал{{Ранг|країна=3 Рейх|звання=Генерал-майор]]}}

|наступник = [[Вальтер Фіров]]

|батько = Герман фон РьоменРемер

|мати = Вільгеміна Шиллінг

|рід =Рьомери Ремери

|нагороди = {{(!}}

'''МартинМартін Александер фон РьомерРемер''' (*''{{lang-de|Martin Alexander von Römer''}}, [[11 березня]] [[1881]] — [[11 червня]] [[1958]]) — німецький військовий діяч часів [[Третій рейх|Третього рейху]].

Походив з німецького шляхетського роду РьомерівРемерів, саксонської гілки. Син германаГермана фон РьомераРемера та Вільгеміни ШиллінгШіллінг. Народився 1881 року у Волгаузені (сьогоднінині частина [[Маркнойкірхен]]). Після здобуття середньої освіти 1901 року приєднався до Тринадцятого єгерського батальногобатальйону Другого королівського полку Саксонії, що розташовувався у Дрездені. Служба тривала 1 рік. 1903 року повернувся до батальонубатальйону з чином [[фенріх]]а. 1904 року отримавнадано звання лейтенанта.

З 1908 до 1912 року перебував у військовому штаті при кронпринці Георгу, потім при принці Ернсті Генріху. 1913 року повернувся до свого батальойнубатальйону зі званням капітана.

1919 року очолив роту двадцять23-го третьогоприкордонного прикордоного-егерськогоєгерського полку, що розташовувався у Бауцені. 1920 року переведено до Першого (саксонського) піхотного полку у Фраубургу. 1924 року він був переведений до штабу 6-ї дивізії в Мюнстері, а 1 березня 1925 року підвещенопідвищено до майора.

1926 року переведено до штабу військово-тренувального району Сенне (біля [[Детмольд]]уа, [[Вестфалія]]). 1928 року отримавпризначений призначення командиракомандиром тренувального батальногобатальну П'ятнадцятого піхотного полку в Марбурзі. 1930 року звільнено з військової служби у званні підполковник.

1933 році як е-офіцер (колишній військовий в чорному рейхсвері) в [[Ополе|Оппельнському]] прикордонному відділенні. 1934 року повертається наана військову службу. 1936 року призначено командиром батальйону в 54-му піхотному полку. 1938 року займався мобілізацією в Сілезії.

1939 року очолив 375-й піхотний полк, на чолі якого брав участь у [[Польська кампанія (1939)|Польській кампанії]]. 1940 року був учасником війни проти Бельгії та Франції.

1941 роціроку зі своїм полком входивдовходив до «групи Центр». З початком війни проти радянськогоРадянського Союзу брав участь у прикордонних битвах. 1941 року призначено польовим командиром [[Берестя]]. Потім очолив волинсько-подільську охорону зі штабом у Луцьку. Невдовзі стає військовим комендантом білоїБілої Церкви, а з 1942 року — Києва. тутТут підіймавпорушував питання занадто великої кількості українського сільського населення та значнузначної народжувальністьнароджуваності, що на його думку становило загрозу «плану Ост» таі планаплану німеччиниНімеччини з колонізації українських земель.

1 січня 1943 року отримавнадано звання генерал-майора. 31 грудня 1943 року був звільнений з військової служби. після цьогоВідтак повернувся до Саксонії. ЗПісля вторгненнярадянськихвторгнення радянських військ у 1945 році до східних меж Третього Рейху перебрався до БавараіїБаварії. Помер у 1958 роціроку у Франкфурті-на-Майні.

== ДжерелаНагороди ==