[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Додано інформацію про суть методу та вивантажено 2 власних зображення
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.7
 
(Не показані 5 проміжних версій 4 користувачів)
Рядок 1:
[[Файл:Блок-схема-Patch-Clamp.png|міні|255x255пкс|Блок-схема одного з методів [[Patch-clamp]]]]
'''Patch-clamp''' (метод локальної фіксації [[різниця потенціалів|потенціалу]] [[клітинна мембрана|клітинної мембрани]] ) — один з методів [[електрофізіологія|електрофізіології]], що дозволяє фізично ізолювати фрагмент клітинної мембрани з наявними в ньому [[іонні канали|іонними каналами]], задавати певну різницю потенціалів через цей фрагмент, створювати з обох боків мембрани середовище з певним іонним складом та вимірювати при цих добре контрольованих умовах [[електричний струм]] через канали. Назва походить від [[англійська мова|англійського]] ''patch'' — латка, та ''clamp'' — тут: захоплення, фіксація.
 
[[Файл:Іонний-канал-укр.jpg|міні|202x202пкс|Іонний канал на [[Клітинна мембрана|клітинній мембрані]].]]
Суть методу полягає в наступному: у [[Клітина|клітину]] вводяться два [[Електрод|електроди]], ще один — електрод порівняння — залишається поза клітиною. Перший внутрішньоклітинний електрод служить для вимірювання трансмембранної [[Різниця потенціалів|різниці потенціалів]] (тобто різниці потенціалів між ним і електродом порівняння), другий може подавати струм. Використання одного і того ж електрода для подачі [[Електричний струм|струму]] і вимірювання різниці потенціалів неможливо. Справа в тому, що такий електрод має вхідний електричний опір близько , що можна порівняти з опором клітинної мембрани, тому, якщо через систему «електрод-клітина» тече струм, то падіння напруги на електроді виявиться порівняним з падінням напруги на мембрані, при чому не існує способу виділити ці дві частини.
 
Рядок 17:
'''Транспортери'''&nbsp;— це білки, які утворюють з речовинами, що переносяться, комплекс з одного боку мембрани; після чого міняють конформацію так, що речовина, яка транспортується, опиняється по іншу сторону мембрани, і там її звільняють. Зазначимо, що найважливіший транспортер в клітинах [[еукаріоти|еукаріот]]&nbsp;— це натрієво-калієва помпа, яка активно переносить за цикл своєї роботи 3 іони [[натрій|Na]]<sup>+</sup> з клітини та 2 іони [[калій|K]]<sup>+</sup> в клітину, використовуючи енергію [[АТФ]]. Одна молекула цього транспортеру виконує приблизно 10<sup>3</sup> циклів за [[секунда|секунду]].
 
'''[[Іонні канали|Канали]]'''&nbsp;— це білки, які формують пори в мембрані. Однак радіус і розподіл заряджених функціональних груп в цих порах такі, що вони селективні, тобто проникні тільки для певних іонів. Зокрема, розрізняють [[натрійнатрієві канали|натрієві]], [[калійкалієві канали|калієві]], [[кальційкальцієві канали|кальцієві]], а також [[хлорні канали|хлор]]ні канали. Насправді, для кожного з цих іонів існує багато різноманітних різновидів каналів (докладніше див. в статті «[[Рецептор (білок)]]»). Через одиночний канал за секунду проходить в типовому випадку 10<sup>6</sup>&nbsp;— 10<sup>7</sup> іонів.
 
Далі, за наявності такого каналу і потоку іонів крізь нього, буде переноситися і заряд — тобто виникати електричний струм, який можна вимірювати. Провідність одиночного каналу у відкритому стані коливається, в залежності від типу каналу, від 1-2 до 30-50 піко[[сименс]]ів, тому при різниці потенціалів в 100 мВ спостерігається струм в декілька піко[[ампер]]ів.
Рядок 60:
 
=== Perforated patch ===
Perforated patch — це специфічний варіант patch-clamp в whole-cell mode. В цьому випадку після формування гігаомного контакту в піпетку подається новий розчин, який містить невелику кількість спеціального [[антибіотики|антибіотику]], наприклад Амфоторецину-В або Граміцидину. [[Антибіотики]] цього класу утворюють отвори в клітинній мембрані на ділянці, що приєднана до електроду. Такий підхід дозволяє уникнути заміщення внутрішнього середовища клітини розчином з піпетки-електроду, тобто клітина залишається живою та перебуває в максимально можливо неушкодженому вигляді. Таким чином, відповіді клітини на подразнення є максимально наближеними до природніхприродних. Але даному методу притаманний і ряд недоліків.
 
По-перше, порівняно з класичним whole-cell mode, [[електричний опір]] доступу (що складається із опору піпетки та опору з'єднання піпетка-клітина) є значно вищим. Це знижує ступінь розрізнення [[електричний струм|електричного струму]], підвищує електричний шум при записі та збільшує всі помилки, що виникають завдяки флуктуаціям опору повного [[електричне коло|кола]] (від електроду в піпетці до електроду в навколоклітинному розчині). По-друге, для того, щоб антибіотик виконав описану дію, потрібно доволі багато часу (до 30 хвилин), що суттєво зменшує корисний час експерименту. І по-третє, антибіотик пошкоджує мембрану в місці прилягання до піпетки, що призводить до швидшого руйнування гігаомного контакту і також зменшує ефективний експериментальний час. Таким чином, цей варіант методу може бути ефективно застосований тільки в експериментах, які не потребують тривалого часу для виявлення досліджуваних ефектів.
Рядок 76:
 
== Див. також ==
* [http://www.utdallas.edu/~tres/microelectrode/me.html Витримки з: D.C. Ogden. Microelectrode techniques, The Plymouth workshop handbook.(1994)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20050228031153/http://www.utdallas.edu/~tres/microelectrode/me.html |date=28 лютого 2005 }}
* B.Sakmann, E.Neher. Single-channel recording. (1995)