Єфрейт-капрал: відмінності між версіями

'''ГєфрейтЄфрейт-капрал''' ({{lang-deru|ефрейт-капрал}}, {{lang-de|Gefreitenkorporal}}, означає «звільнений [[капрал]]» ) — унтер-офіцерський чинзвання (званняранг) в Німецьких державах ([[XVII сторіччя|XVII]]- початок [[XIX сторіччя]]), та чин у Російській імперії ([[XVIII сторіччя|XVIII]]- початок [[XIX сторіччя]]). Надавався молодим дворянам, які проходили військову службу (навчання) у війську до отримання офіцерського чинурангу.

У державах [[Священна Римська імперія|Священної Римської імперії]] звання започатковано австрійським фельдмаршалом [[Євгеній Савойський|Євгенієм Савойським]] у [[XVII сторіччя|XVII сторіччі]]. Також мав назву фрей-капрал ({{lang-de|Freikorporal}}). Був поширений у піхоті (мушкетери, фузілери) та серед [[драгун]]ів. Аналогом у кавалерії був штандартен-юнкер. У 1806 році у Пруссії гєфрейтєфрейт-капралів було скасовано. Був аналогом звання яке з’явилосяз'явилося у 1918 році [[Фанен-юнкер|фанен-юнкер]].

У Російській імперії з’явивсяз'явився у започаткованих, за часи імператриці [[Анна Іванівна|Анни Іванівни]], [[кірасир]]ських частинах у 1731 році замість [[підпрапорщик]]а. Пізніше розповсюдився серед інших кавалерійських частин, та піхоти. У 1796 році чин був скасований разом з [[капрал]]ьським чином. <ref> ''Ганічев П. П.'' Військові звання—Мзвання&nbsp;— М. : ДТСААФ, 1989.&nbsp;— —СС.120 120.&nbsp;— 164с.&nbsp;— —ISBNISBN 5-7030-0073-4.</ref>

== Обов’язковаОбов'язкова служба дворян у Московському царстві та Російській імперії ==

У [[Московське царство|московській державі]] після реформ царя Петра Олексійовича служба дворян з 1706 року стала обов’язковоюобов'язковою. Дворянські діти які ухилялися від служби («недорослі») не мали прав на батьківську спадщину, дворянські привілеї, та навіть не мали права одружуватися. Також в зв’язкузв'язку з тим, що у Московщині (а пізніше й у Російській імперії) майже не було військових навчальних закладів<ref> Перший [[кадетський корпус]] був заснований в 1732 році, проте до 1860-х років система військово-навчальних закладів не була здатна забезпечити армію необхідною кількістю офіцерів; стан військово-навчальних закладів в XVIII сторіччі (щодо чисельності випускаються офіцерів) можна вважати зародковим.</ref>, то служба в армії була єдиною можливістю отримати досвід майбутнім офіцерам.

Після реформ імператора [[Петро III|Петра III]] і видання їм [[Маніфест про вольності дворянства|Маніфеста про вольності дворянства]] у 1762 році, обов’язковаобов'язкова 25 річна служба у війську для дворян була скасована.

У [[XIX сторіччя|XIX сторіччі]] в Російській імперії з’явиласяз'явилася достатня кількість військових навчальних закладів які мали можливість забезпечити військо вже підготовленим офіцерським составом. Практика служби дворян у війську з низьких чинів остаточно зникла.

У Російській армії до 1917 року існували чини [[юнкер]]ів, у піхоті, [[штик-юнкер]]ів в артилерії й інженерних військах, естандарт-юнкерів у важкій кавалерії й [[фанен-юнкер]]ів  — у легкій.

В [[1880]]—[[1903]] у Російській імператорській армії випускникам піхотних [[юнкер]]ських училищ, до присвоєння їм [[офіцер]]ського чину, надавався чин [[підпрапорщик]]а.

У Російській армії унтер-офіцери мали галунне шиття на комірі. На обшлагах[[обшлаг]]ах мали також галунне шиття: гєфрейтєфрейт-капрал 1 ряд шиття, каптернамус-2 ряду а [[вахмістр]] -3.

== ГєфрейтЄфрейт-капрали Російської імператорської армії ==

Багато представників дворянства імперії, проходили через військову службу в чині гєфрейтєфрейт-капрала. Серед них були й люди які піднялися в імперській ієрархії до найвищих посад. Також треба зауважити, що представники української старшини після злиття з імперською також були вимушені відправляти своїх дітей до війська.

* Кочубей Аркадій Васильович (1790-18781790—1878) – — син Василя Васильовича Кочубея. Представник старшинської козацької родини [[Кочубеї]]в. З 1794 року (йому було чотири року), його було зачислено до [[Кінний лейб-гвардії полк|Кінного лейб-гвардійського полкаполку]] гефрейтєфрейт-капралом. [[Орловська губернія|Орловський губернатор]] у 1830-18371830—1837 роках.

* [[Потьомкін Григорій Олександрович]] (1739-17911739—1791) – — [[генерал-фельдмаршал]], видатний військовий діяч. Фаворит російської імператриці [[Катерина ІІ|Катерини ІІ]]. У 1755 році записаний до [[Московський державний університет імені Ломоносова|Московського університету]], також до [[Кінний лейб-гвардії полк|Кінного лейб-гвардійського полкаполку]] у чині [[рейтари|рейтару]]. У 1757 році отримав чин капрала, а у 1759 гєфрейтєфрейт-капрала.

* [[Барклай-де-Толлі Михайло Богданович]] (1761-18181761—1818) - — російський [[полководець]], учасник [[російсько-французька війна 1812|російсько-французької війни 1812 року]], [[генерал-фельдмаршал]]. З 1767 року (йому було шість років), його було зачисленозараховано до Новотроїцького [[кірасир]]ського полкаполку гєфрейтєфрейт-капралом.

== ГєфрейтЄфрейт-капрали у літературі ==

* У романі [[Пікуль Валентин Савович|Валентина Пікуля]] «[[Фаворит (роман)|Фаворит]]» [[Потьомкін Григорій Олександрович|Потьомкін]] під час розмови з майбутньою імператрицею [[Катерина ІІ|Катериною ІІ]] (сцена з похованням [[Єлизавета Петрівна|Єлизавети Петрівни]]) був саме в чині гєфрейтєфрейт-капрала.

* [https://archive.istoday/U5CIR20111229101541/http://antisys.narod.ru/abevega.html#selection-18775.98-18775.119 Велика Абевега чинів та звань] {{ref-ru}}

* ''Мурашев Г. А.'' Титули, чини, нагороди. 3-є видання—СПб.: ТОВ «"Видавництво «Полігон», 2003. &nbsp;— 347[5]с.іл. 16 стор. Кол.іл. (Історична бібліотека) —ISBN 5-89173-148-7{{ref-ru}}

* Jürgen Kloosterhuis: ''Legendäre "«lange Kerls"». Quellen zur Regimentskultur der Königsgrenadiere Friedrich Wilhelms I., 1713-17401713—1740'', Berlin 2003, ISBN 3-923579-03-9{{ref-de}}

[[Категорія:Військові звання]]