Випрямляння: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
вікіфікація, уточнення
 
Рядок 8:
Випрямляння застосовують після різання листового матеріалу ножицями, рубання [[зубило]]м та інших слюсарних операцій. За допомогою цієї операції випрямляють також смуговий і прутковий матеріал, труби та дріт. [[Чавун]]ні деталі випрямлянню не піддають, оскільки чавун є крихким і деталь при випрямлянні може зруйнуватися.
 
У слюсарній і особливо в інструментальній справі виправлення з великою точністю (до сотих часток міліметра) зігнутих і пожолоблених виробів, після [[механообробка|механічного]] чи [[термічна обробка|термічного]] оброблення, частіше називають '''рихтуванням''' (від {{lang-de| Richtenrichten}}) виробу. Випрямляння і рихтування мають однакове призначення, але відрізняються прийомами виконання та інструментами і пристроями, що при цьому використовуються.
 
''Рихтуванням'', також називають механічні операції по виправленню дефектів форми кузова авто. При цьому використовується широкий асортимент рихтувальних молотків (у тому числі з робочими частинами, виготовлених з неметалів: гуми, пластику, деревини) та підкладних штампів з різними формами робочих поверхонь.
Рядок 15:
Метал піддається випрямлянню як у ''холодному'', так і ''нагрітому'' стані. Вибір способу залежить від величини прогину, розмірів і виду матеріалу виробу. Випрямляння у нагрітому стані проводять в інтервалі температур 800…1000 °C (для [[сталь|сталі]] Ст3) і 350…470 °C (для [[дюралюміній|дюралюмінію]]). Цю операція з нагріванням деталі до 140…150 °C називається випрямлянням ''з підігрівом''.
 
Випрямляння буває ''ручне'' і ''машинне''. При ручному випрямлянні листових [[заготовка деталі|заготовок]] і [[деталь машини|деталей]] застосовують [[сталь|сталеві]] або [[чавун]]ні прави́льні плити розміром від 400×400&nbsp;мм до 1500×3000&nbsp;мм, [[ковадло|ковадла]] або рихтувальні бабки, сталеві молотки масою 400–600400—600 г, молотки [[мідь|мідні]], [[свинець|свинцеві]], [[латунь|латунні]], [[деревина|дерев'яні]], [[бакеліт]]ові тощо, металеві або дерев'яні гладилки. Маса плити повинна бути у 80…150 разів більшою за масу молотка. Для рихтування використовують молотки із сталі У10 або із вставками пластин з [[тверді сплави|твердих сплавів]] ВК8 чи ВК6<ref>''Макієнко М. І.'', 1994.&nbsp;— С.65</ref>.
 
Машинне випрямляння проводиться на ручних і приводних вальцювальних пристроях, на приводних пневматичних [[Молот (машина)|молотах]] та на [[прес]]ах.
Рядок 22:
Кривину деталей перевіряють «на око» або по зазору між плитою і покладеною на неї деталлю. Вигнуті місця мітять крейдою або олівцем.
 
Випрямляння проводиться шляхом нанесення частих але не сильних ударів сталевими молотками або молотками з м'якого матеріалу по певних місцях, сила ударів повинна бути відповідною до величиною опуклості і товщини виробу, що правиться. Поверхня правильної плити, а також бойки молотків повинні бути рівними, гладкими і добре прошліфованими. При ручному випрямлянні зручніше користуватися молотками з круглим, а не з квадратним бойком, оскільки при неправильних ударах або при перекосах молотка з квадратним бойком на поверхні виробу можуть залишитися сліди у вигляді зарубок або навіть пробоїн. Бойок молотка повинен лягати на лист рівно, без перекосу. Молоток слід тримати за кінець ручки і для удару користуватися тільки [[кисть|кистю]] руки. У міру наближення до опуклості удари повинні наноситися слабкіше, але частіше.
 
== Техніка рихтування ==
У залежності від характеру рихтування застосовують різноманітні молотки із загартованим бойком або спеціальні рихтувальні молотки із заокругленою вузькою стороною бойка. Деталь при цьому краще розташовувати на рихтувальній бабці із циліндричною або сферичною робочою поверхнею. Ударів завдають по увігнутій стороні деталі. Вироби товщиною понад 5 мм із гартованим шаром глибиною до 1…2 мм рихтують як і деталі без термічного оброблення. Правку короткого пруткового матеріалу виконують на призмах або правильних плитах виконанням ударів по випуклих місцях та викривленнях. Після усунення випуклостей добиваються прямолінійності завдаванням легких ударів по всій довжині прутка. Якщо зусилля від молотка є недостатніми для випрямлення, застосовують ручні і механічні преси.
 
Випрямлення [[вал (техніка)|валів]] (діаметром до 30 мм) на ручних пресах виконують так. Вал кладуть на призми, а прикладання зусилля здійснюють гвинтовим механізмом, величину прогину контролюють індикатором. Для усунення залишкових напружень у місцях випрямляння відповідальні вали повільно нагрівають протягом 30…60 хв до температури 400…500&nbsp;°C і потім повільно охолоджують<ref>''Макієнко М. І.'', 1994.&nbsp;— С.71</ref>.
 
== Машини та механізми для випрямляння ==
Рядок 39:
Випрямляння валів і кутиків на гвинтових [[прес]]ах застосовується у тих випадках, коли сила удару молотка не забезпечує необхідного результату. При здійсненні операції один робітник встановлює та утримує заготовку, а другий обертає маховик гвинтового преса. Вал або трубу при цьому розташовують у призмах так, щоб зігнута сторона була спрямована вгору і призматичний наконечник преса знаходився у місці найбільшої кривини.
 
Випрямляння сталевих кутиків[[кутик]]ів проводиться у пресі при встановленні кутика полицями на сталевому загартованому валику.
 
Великі листи, смуги та стрічки з випуклостями і волокнистістю випрямляють на листоправильних верстатах, горизонтальних правильно-витягувальних машинах чи пневматичних молотах.