Вашингтонська морська конференція: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування Мітки: Скасовано Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
→Див. також: Паризька мирна конференція (1919—1920) |
||
| (Не показані 7 проміжних версій 6 користувачів) | |||
Рядок 5:
У роботі конференції взяли участь [[Сполучені Штати Америки|США]], [[Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії|Велика Британія]], [[Республіка Китай (1912–1949)|Республіка Китай]], [[Японська імперія]], [[Третя французька республіка|Французька республіка]], [[Королівство Італія (1861—1946)|Королівство Італія]], [[Нідерланди]], [[Бельгія]] та [[Перша Португальська Республіка|Португальська республіка]]. Також були присутні делегати від британських домініонів і делегат, що виступав від імені [[Британська Індія|Британської Індії]].
Вашингтонська конференція була
== Основні договори ==
На Вашингтонській конференції були вироблені і підписані наступні основні документи:
* '''Договір чотирьох держав''' (США, [[Британська імперія|Великої Британії]], [[Французька колоніальна імперія|Французької республіки]] та [[Японська імперія|Японської імперії]]) про спільний захист договірними державами їх територіальних «прав» у Тихому океані. Підписаний [[13 грудня]] [[1921]]. Договір мав на меті об'єднати сили союзників проти національно-визвольного руху народів басейну Тихого океану і Далекого Сходу. Договір передбачав також (під тиском американської дипломатії) ліквідацію Британо-японського союзу [[1902]] р., спрямованого в той період проти планів США на Далекому Сході та в басейні Тихого океану. Проти британо-японського союзу висловлювалися і деякі британські [[домініон]]и (в першу чергу [[Канада]]), що побоювались посилення Японської імперії за рахунок Республіки Китай та інших країн Далекого Сходу.
* '''[[Вашингтонська морська угода 1922 року|Договір п'яти держав]]''' (США, Великої Британії, Японської імперії, Французької республіки та [[Італійська колоніальна імперія|Королівства Італія]]) про обмеження морських озброєнь, що змінили співвідношення останніх на користь США. Підписаний [[6 лютого]] [[1922]] р. Підписуючи цей договір, [[Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії|Велика Британія]] підтверджувала свою вимушену згоду на відмову від безумовного переважання на морі. Договір встановлював певну пропорцію граничного тоннажу лінійного флоту його учасників: США — 5, Велика Британія — 5, Японська імперія — 3, Французька республіка — 1,75, Королівство Італія — 1,75. Загальний тоннаж [[лінкор]]ів, що підлягають заміні, не повинен був перевищувати: для США і Великої Британії з 525 тис. т, для Японської імперії 315 тис. т, для Королівства Італія та Французької республіки по 175 тис. т. Встановлювався також тоннаж [[авіаносець|авіаносців]]: 135 тис. т для США і Великої Британії, 81 тис. т для Японської імперії і по 60 тис. т для Королівства Італія та Французької республіки. Однак загальний тоннаж військово-морського флоту держав не обмежувався, і фактична перевага флоту Великої Британії, таким чином, зберігалася. [[Японська імперія]] домоглася зобов'язання американського та британського урядів не споруджувати нових баз на островах Тихого океану на схід від [[110-й меридіан східної довготи|110-го меридіана східної довготи]] (за винятком островів поблизу узбережжя США, Канади, Аляски, зони Панамського каналу, Австралії, Нової Зеландії та Гавайських островів). Таким чином Японія забезпечила собі серйозні стратегічні переваги в цьому районі.
* '''[[Договір дев'яти держав]]''' (США, Великої Британії, Французької республіки, Японської імперії, Королівства Італія, Бельгії, [[Нідерландська імперія|Нідерландів]], [[Португальська колоніальна імперія|Португальської республіки]] та [[Республіка Китай (1912—1949)|Республіки Китай]]). Підписаний [[6 лютого]] [[1922]] р. Договір надавав країнам, які його підписали, «рівні можливості» у Республіці Китай в області торговельної та підприємницької діяльності та зобов'язував не вдаватися до використання внутрішнього становища в Республіці Китай з метою отримання спеціальних прав і привілеїв, які можуть завдати шкоди правам та інтересам інших держав — учасників договору. Республіка Китай розглядалась учасниками договору як загальний об'єкт експлуатації. Цей договір був спрямований проти домагань Японської імперії на монопольне панування в Республіці Китай. Ще раніше, [[4 лютого]] [[1922]] р., Японська імперія змушена була підписати так звану Вашингтонську угоду — китайську-японську угоду про евакуацію японських військ з китайської провінції [[Шаньдун]], а також про повернення Республіці Китай залізниці [[Ціндао]] — [[Цзінань]] і території [[Цзяочжоу]]. Глава японської делегації дав зобов'язання, що японський уряд не буде вимагати від китайського уряду виконання п'ятої групи [[Двадцять одна вимога Японії|«двадцяти однієї вимоги» Японії]] про призначення японських радників при китайському уряді та ін. Однак вимога Республіки Китай про виведення японських військ з Південної [[Маньчжурія|Маньчжурії]] Японська імперія відхилила. Одночасно з Договором дев'яти держав 6 лютого 1922 було підписано Трактат про китайський митний тариф, де закріплювались митні нерівноправності Республіки Китай. Проте голова китайської делегації [[Ши Чжаоцзі]] виступив проти тарифної угоди, підкресливши, що Республіка Китай не відмовиться від прагнення відновити тарифну автономію.
== Підсумок ==
Рядок 19:
== Див. також ==
* [[Імперіалізм]]
* Паризька мирна конференція (1919—1920)
== Джерела ==
* [http://dic.academic.ru/dic.nsf/bse/73165/Вашингтонская Велика радянська енциклопедія] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090408213055/http://dic.academic.ru/dic.nsf/bse/73165/Вашингтонская |date=8 квітня 2009 }}
== Література ==
| |||