Лавроненко Іван Васильович: відмінності між версіями

 

У [[1940]] році призваний до [[Червона армія|Червоної армії]]. У [[1941]] році закінчив [[Качинське вище військове авіаційне училище льотчиків|Качинську військову авіаційну школу пілотів]]. У діючій армії з травня [[1943]] року. Воював на [[Північно-Кавказький фронт|Північно-Кавказькому]], [[Воронезький фронт|Воронезькому]] і [[1-й Український фронт|1-му Українському]] фронтах. У перший бій в небі на [[Кубань|Кубані]] збив шість ворожих [[літак]]ів. Брав участь у [[Корсунь-Шевченківська операція|Кор­сунь-Шевченківській операції]], відвоюванні [[Правобережна Україна|Правобережної України]]. Член [[ВКП(б)]] з [[1944]] року.

До червня 1944 року заступник командира ескадрильї 239-го винищувального авіаційного полку 235-ї винищувальної авіаційної дивізії, 10-го винищувального авіаційного корпусу, [[2-а повітряна армія (СРСР)|2-ї повітряної армії]], 1-го Українського фронту [[старший лейтенант]] Лавроненко зробив 167 бойових вильотів, в 32 [[повітряний бій|повітряних боях]] збив 15 літаків противника. [[6 червня]] [[1944]] року, виконуючи завдання з розвідки військ і [[аеродром]]ів в районі міста [[Івано-Франківськ|Станіслава]] був атакований двома ворожими [[винищувач]]ами. В ході бою він збив один літак. При поверненні на свій аеродром його літак потрапив під сильний загороджувальний вогонь ворожої [[зенітна артилерія|зенітної артилерії]] і отримав пошкодження. Намагаючись дотягнути до свого аеродрому впав в районі села [[Антонів (Чортківський район)|Антонова]] [[Чортківський район (1940—2020)|Чортківського району]] [[Тернопільська область|Тернопільської області]] і загинув. Похований на військовому цвинтарі в місті [[Чортків|Чорткові]] Тернопільської області.