Кіраса: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
→Стародавній світ: доповнення |
Немає опису редагування |
||
(Не показані 10 проміжних версій 3 користувачів) | |||
Рядок 1:
{{
[[Файл:Coraza_griega_arcaica_(M.A.N._Madrid)_01.jpg|thumb|Давньогрецька бронзова кіраса]]
'''Кіраса''' — елемент натільного захисного озброєння (обладунку), що захищало груди і спину (рідше — тільки груди) воїна від холодної і вогнепальної зброї. У Стародавньому світі були поширені мідні, бронзові, лляні, надалі залізні кіраси. У добу найманих армій кіраса була приналежністю кірасирів, рейтарів і пікінерів, у Новий час залишалася тільки в кірасирів.▼
[[Файл:Cuirass miniature, Augsburg, circa 1585-1590 - Higgins Armory Museum - DSC05695.JPG|thumb|Кіраса Нового часу]]
▲'''
== Стародавній світ ==▼
== Назва ==
Слово ''кіраса'' походить від {{lang-fr|cuirasse}} («лати, [[панцир (бойове спорядження)|панцир]]»), що сходить (можливо, через староіспанське ''cuyraza'') до {{lang-la|coriāceus}} («шкіряний»), утвореного від ''corium'' («шкіра»). Первісне значення — «шкіряний панцир»<ref>{{ЕСУМ2}}</ref>. Також припускалася версія походження французького ''cuirasse'' від ''cuirie'' («шкіряна смуга»), що сходить до ''corium'' (чи навіть до ''cuir bouilli'' — «[[варена шкіра|виварена шкіра]]»)<ref name="БРЭ">{{БРЭ|стаття= Кираса|том= |сторінки= |автор= В. И. Корышко|id= 2065898|ref= }}</ref>.
▲== Стародавній світ ==
=== Стародавня Греція ===
У Стародавній Греції з VIII ст. до н. е. застосовується [[анатомічна кіраса]] — панцир з двох металевих (бронзових або залізних) пластин з вибитою на них мускулатурою чоловічого торса. Вона була
Поряд з анатомічною кірасою використовувалися дешевші панцирі: [[ліноторакс]]и — панцирі з лляного полотна, і [[сполас]]и — лляні або шкіряні. Щодо давньогрецьких кірас, незалежно від матеріалу виготовлення, прийнято вживати термін «торакс» ({{lang-el|θώραξ}}).
Рядок 11 ⟶ 16:
=== Стародавній Рим ===
{{основна стаття|Лорика}}
У Стародавньому Римі воїни носили кіраси, відомі під загальною назвою «[[лорика]]». Аналогом давньогрецької анатомічної кіраси була [[лорика мускулата]], аналогом ліноторакса — [[лорика лінтеа]], кіраса з окремих металевих смуг називалася [[лорика сегментата]], луската кіраса — [[лорика сквамата]], кіраса з лусок і кілець — [[лорика плюмата]].
== Середньовіччя ==
У [[Раннє середньовіччя|ранньому Середньовіччі]] кіраси виходять з ужитку, а для захисту тіла воїна використовуються [[кольчуга|кольчуги]], рідше — ламеляри (наприклад, [[клібаніон]] візантійської важкої кавалерії). Ближче до XIII століття формується новий вид обладунку — перехідний від кольчуги до лат. Його еволюція йшла двома різними напрямками: посилення сюркотів металевими пластинами знизу (бригантина) і посилення кольчуги пластина або дисками (аналогічно східному [[зерцальний обладунок|зерцальному обладунку]]). У XIV ст. з цих пластин розвивається спочатку начеревник, а потім і повна кіраса з утвореним двома елементами нагрудником і наспинником. Наприкінці XIV — початку XV століття кольчуга була витіснена латами ([[білий обладунок|білими обладунками]]).
Наприкінці Середньовіччя із занепадом лицарства кіраса стає елементом обладунків [[кірасир]]ів, [[рейтари|рейтарів]], [[кінні аркебузири|кінних аркебузирів]], а також [[ландскнехт]]ів.
== Новий час ==
Протягом XVIII століття кіраса то скасовувалася, то знову поверталася в кірасирські полки. Приміром, британська кавалерія вступила у [[війна за іспанську спадщину|війну за іспанську спадщину]] без панцирного захисту, але під час війни отримала кіраси. Під час [[французькі революційні війни|французьких революційних воєн]] мало які полки важкої кавалерії носили бойові кіраси (це не стосувалося згаданих кірасирів австрійців). Дванадцять австрійських кірасирських полків, що існували в період 1768—1802 років (коли їх число зменшилося) носили кіраси тільки з однієї нагрудної пластини<ref>{{cite book|first=Digby|last=Smith|pages=140–141|title=An Illustrated Encyclopedia of Uniforms of the Napoleonic Wars|year=2006|isbn=0-7548-1571-4}}</ref>, що зменшило вагу обладунку, але в той же час залишило спину незахищеною в умовах вихрової кавалерійської сутички.
У Росії кіраси з'явилися разом з введенням полків нового ладу, а скасовані Петром I при реорганізації армії. Повертаються кіраси в 1731 при організації кірасирських полків і існують з невеликими перервами (1786—1796, 1801-12) в армійських кірасирських полках до їх розформування (1860), а в гвардійській кавалерії — до 1917<ref name="БРЭ"
Кіраси початку XIX століття завдяки добрій термічній обробці забезпечували надійний захист від рушничних куль з відстані від 40 м. Маса кіраси становила 6-10 кг, товщина захисних пластин — 1-3,5 мм. Нагрудна і наспинна частини з'єднувалися зверху шарнірно за допомогою петель або ременями з пряжками, внизу — поясом; мали полотняну, замшеву або іншу підкладку, іноді на ваті<ref name="БРЭ"/>. Кіраса справляла певний психологічний ефект як на її власника (спонукаючи його сміливіше кидатися в гущу сутички), так і на супротивника (викликаючи зніяковіння перед броньованим вершником), крім того, додавала свою вагу до власної ваги коня і кавалериста, що було особливо важливо в зіткненнях з ворожою кавалерією.
Рядок 27 ⟶ 36:
Доцільність застосування кіраси іноді піддавали сумніву. Прусські кірасири відмовилися від кірас перед [[наполеонівські війни|наполеонівськими війнами]], але повернулися до них у 1814 році. У цей же період тільки один британський кавалерійський полк (королівський кінно-гвардійський) носив кіраси: у [[Фландрська кампанія|Нідерландську кампанію 1794 року]], використовуючи нагрудники зі сховищ<ref>W.Y. Carman, ''A Dictionary of Military Uniform'', {{ISBN|0-684-15130-8}}</ref>. Австрійці використовували полегшений обладунок, що складався тільки з нагрудної пластини і шолома<ref>Philip Haythornthwaite, ''Austrian Army of the Napoleonic Wars — Cavalry'', {{ISBN|0-85045-726-2}}</ref>. [[Наполеон]] вважав кірасу ефективним захистом і навіть впровадив її у двох [[карабінери|карабінерських]] полках після [[битва при Ваграмі|битви при Ваграмі]]. У Російській армії після скасування півкірас австрійського типу в 1801 році повернулися до повних кірас у 1812, впровадивши їх у всі армійські і гвардійські кірасирські полки; у таких обладунках російські кірасири билися в [[Бородінська битва|Бородінській битві]]. Після [[Тарутінський бій|Тарутінської битви]] трофейні французькі кіраси були передані Псковському драгунському полку, який офіційно був перетворений у кірасирський. Незважаючи на технологічну кращість порівняно зі середньовічними обладунками, кіраси наполеонівського часу залишалися обтяжливим аксесуаром і сильно нагрівалися в жарку погоду, проте, з огляду на надаваний додатковий захист і вражаючий вигляд броньованого вершника, продовжували зберігатися в арміях.
В австрійській армії кіраси (що складалися з одного нагрудника) скасовують у 1860 році<ref>Rothenburg, G. ''The Army of Francis Joseph''. West Lafayette: Purdue University Press, 1976. p 63.</ref>,<ref name=":0">{{cite book|first=Darko|last=Pavlovic|page=33|title=The Austrian Army 1836-66 (2) Cavalry|ISBN=1-85532-800-3}}</ref><ref name=":1">Richard Knotel, page 24 «Uniforms of the World», {{ISBN|0-684-16304-7}}</ref>, а 8 років по тому розформовуються і самі кірасирські полки<ref
== Див. також ==
* [[Панцир (бойове спорядження)]]
== Примітки ==
Рядок 36 ⟶ 46:
== Джерела ==
* {{БРЭ|стаття= Кираса|том= |сторінки= |автор= В. И. Корышко|id= 2065898|ref= }}
== Посилання ==
{{Commons category-inline|Cuirasses}}
{{Елементи обладунків}}
[[Категорія:Обладунки]]
|