Кіраса: відмінності між версіями

{{пишуunibox}}

У Стародавній Греції з VIII ст. до н. е. застосовується [[анатомічна кіраса]] — панцир з двох металевих (бронзових або залізних) пластин з вибитою на них мускулатурою чоловічого торса. Вона була поиренимпоширеним обладунком гоплітів[[гопліт]]ів. Найдавніші варіанти анатомічних кірас (VIII—VII ст. до н. е.) носять назву «дзвіноподібних» — за схожість форм з характерною формою [[дзвін|дзвона]]. На них вже присутнє зображення м'язового рельєфу, проте, воно ще досить стилізоване і умовне. З V—IV ст. рельєф кіраси стає реалістичнішим, з глибокою проробкою деталей. Первісно такі обладунки носила піхота, з IV ст. їх прийняла на озброєння і кавалерія. Анатомічна кіраса коштувала дуже дорого і тому могла використовуватися лише заможними воїнами. З появою дешевших і більш технологічних обладунків анатомічна кіраса виходить з ужитку, але тривалий час зберігається у воєначальників як елемент парадного обладунку.

НаприкінціУ XVI столітті кіраса використовується в піхоті, середній і важкій кінноті. Кірасири, які з'явилися наприкінці XVI&nbsp;ст.<ref>{{БРЭ|стаття= Кирасиры|том= |сторінки= |автор= В. И. Корышко|id= 2065910|ref= }}</ref>, спочатку використовують повний обладунок, але через 100 років (кінець XVII століття) від всього кірасирського обладункунього залишається одна кіраса&nbsp;— нагрудна і наспинна пластина; елементи захисту кінцівок зникаютьвиходять з ужитку<ref>Blackmore, D. (1990) ''Arms & Armour of the English Civil Wars'', Trustees of the Royal Armouries. {{ISBN|0-948092-08-4}}, pp.9-10</ref>. У тому ж XVII&nbsp;ст. рейтари і кінні аркебузири зникають.

У Росії кіраси з'явилися разом з введенням полків нового ладу, а скасовані Петром I при реорганізації армії. Повертаються кіраси в 1731 при організації кірасирських полків і існують з невеликими перервами (1786—1796, 1801-12) в армійських кірасирських полках до їх розформування (1860), а в гвардійській кавалерії&nbsp;— до 1917<ref name="БРЭ">{{БРЭ|стаття= Кираса|том= |сторінки= |автор= В. И. Корышко|id= 2065898|ref= }}</ref>.

В австрійській армії кіраси (що складалися з одного нагрудника) скасовують у 1860 році<ref>Rothenburg, G. ''The Army of Francis Joseph''. West Lafayette: Purdue University Press, 1976. p 63.</ref>,<ref name=":0">{{cite book|first=Darko|last=Pavlovic|page=33|title=The Austrian Army 1836-66 (2) Cavalry|ISBN=1-85532-800-3}}</ref><ref name=":1">Richard Knotel, page 24 «Uniforms of the World», {{ISBN|0-684-16304-7}}</ref>, а 8 років по тому розформовуються і самі кірасирські полки<ref>{{cite book|firstname=Darko|last=Pavlovic|page=33|title=The Austrian Army 1836-66 (2) Cavalry|ISBN=1-85532-800-3}}<":0"/ref><ref>Richard Knotel, page 24 «Uniforms of the World», {{ISBN|0-684-16304-7}}<name=":1"/ref>. У російській і німецькій арміях у другій половині XIX&nbsp;— початку XX&nbsp;ст. кіраси (у вигляді нагрудних пластин) служать елементом лише парадної форми і тільки в мирний час<ref>{{cite book|first=Ulrich|last=Herr|page =268|title=The German Cavalry from 1871 to 1914|isbn=3-902526-07-6}}</ref>. У французькій армії, напроти, кіраса зберігається і в польовій формі. Перед [[Перша світова війна|Першою світовою війною]] обговорювалося їх збереження тільки як елемента парадної форми, але ще в перші тижні війни кіраси з шоломами зберігали у складі польової форми, обтягаючи їх коричневою або синьою тканиною<ref>Louis Delperier, pp=62-67 ''Les Cuirassiers 1845—1918,'' Paris: Argout-Editions, 1981</ref> поверх демаскуючих металевих елементів<ref>{{cite book|first=Laurent|last=Mirouze|pages=258–259|title=The French Army in the First World War - To Battle 1914|year=2007|isbn=978-3-902526-09-0}}</ref>. Втім, незабаром виявилося, що кіраси некорисні в умовах нової війни, хоча їх офіційно скасували тільки в жовтні 1915 року<ref>Louis Delperier, pp 34 and 60 ''Les Cuirassiers 1845—1918,'' Paris: Argout-Editions, 1981</ref>.