Київський собор 1628: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
→«Апологія» Смотрицького: правопис |
м Виправлена суміш розкладок |
||
(Не показані 39 проміжних версій 10 користувачів) | |||
Рядок 1:
{{Otheruses|Київський собор}}
[[Файл:«Апологія» Мелетія Смотрицького.png|220пкс|міні|праворуч|Титульна сторінка «Апології» Мелетія Смотрицького польською мовою, що її було визнано невідповідною православним догматам і піддано анафемі на Київському православному соборі 1628 року. З фондів [[Ягеллонський університет|Ягеллонського університету]]<ref>[http://jbc.bj.uj.edu.pl/dlibra/docmetadata?id=374611&from=publication Ягеллонська цифрова бібліотека] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170829142151/http://jbc.bj.uj.edu.pl/dlibra/docmetadata?id=374611&from=publication |date=29 Серпня 2017 }}, Ягеллонський університет</ref>.]]
'''Ки́ївський собо́р 1628''' — обласний [[помісний собор]] Православної церкви у [[Київ|Києві]] з {{OldStyleDate|23|серпня|1628|13}} року по {{OldStyleDate|25|серпня|1628|15}} року<ref name="СПМ">
На Київському соборі
== Передісторія ==
[[Файл:Petro Mohyla- big.jpg|thumb|Архімандрит Києво-Печерської Лаври [[Петро Могила]].]]
Після засідання [[Сейм Речі Посполитої|Польського Сейму]] в [[Варшава|Варшаві]] [[1623]] року, де римо-католики та уніати запропонували православним провести спільний собор для обговорення питання про способи замирення, на пропозицію яких [[митрополит]] [[Йов (Борецький)|Йов Борецький]] та [[архієпископ]] [[Мелетій Смотрицький]] не пристали, від'їхавши з Варшави, й спроби [[1626]] року [[Сигізмунд III Ваза|Сигізмунда III Вази]] призначити на прохання [[
[[Файл:Horodok monastyr1.JPG|thumb|[[Свято-Миколаївський Городоцький жіночий монастир|Городоцький Свято-Миколаївський монастир]].]]
На цьому [[Городоцький собор 1628|Городоцькому соборі 1628 року]], крім архієпископа Мелетія Смотрицького та архімандрита Петра Могили, були також присутні митрополит Йов Борецький, [[єпископ]] [[Луцьк]]ий [[Ісакій (Борискович)|Ісакій Борискович]] і єпископ [[Холм]]ський [[Паїсій Іполитович]].<ref name="НІУ" />{{sfn|Голубев|1883|с=323–348}}{{sfn|Історія української літератури|1995|с=360–382}} Під час собору, по доповіді{{efn|Трактат називався «Консидерації про шість різниць між грецькою і римською церквою», {{lang-pl|«Consideratiae albo uważania sześciu rożnie mi§dzy Cerkwią Wschodnią y Zachodnią strony wiary zaszłych.»}}{{sfn|Історія української літератури|1995|с=383–421}}}} Мелетія Смотрицького, розглянуто різницю між західною церквою латинського обряду і східною церквою грецького обряду по таким шести пунктам<ref name="НІУ" />:
Рядок 18:
Крім того, Мелетій Смотрицький переконував учасників собору і у політичних вигодах, що прийдуть до українського народу разом з унією. Визнавши погляди Мелетія Смотрицького «не безпідставними»{{sfn|Голубев|1883|с=323–348}}, присутні вирішили для всестороннього обговорення цього питання скликати помісний собор,{{sfn|Історія української літератури|1995|с=360–382}} запросивши до участі в ньому представників від усіх станів — і з [[Духовенство|духовного]], і зі світського боку ([[Шляхта|шляхти]] та [[Міщанство|міщан]]).<ref name="НІУ" />{{sfn|Голубев|1883|с=323–348}} А метою майбутнього собору проголосили<ref name="НІУ" />{{sfn|Голубев|1883|с=323–348}}:
{{Текст|«знайти який-будь спосіб, щоб без порушення прав і привілеїв православної віри утворити єдність Руси з Русею, то єсть неуніятів з уніятами».}}
Для заохочення
{{Текст|«Все це мало дати православним кругам приємне почуття, що цим разом нема мови про капітуляцію православних, навпаки — новий компроміс буде тріумфом і звеличенням „грецької релігії“.»}}
Рядок 24:
[[Файл:Собор Успенський2.jpg|thumb|[[Успенський собор (Київ)|Собор Успіння Пресвятої Богородиці]] Києво-Печерської лаври]]
[[Файл:Meletij Smotrickij.jpeg|220пкс|міні|праворуч|Архієпископ Полоцький Мелетій Смотрицький]]
Скликати помісний собор було доручено Іову Борецькому.<ref name="НІУ" /><ref name="МГІ">
Хоча для скликання собору з'явилась і формальна підстава — в «поборовому універсалі», виданому перед [[Сейм Речі Посполитої|Польським Сеймом]] 1628 року, згадувано й «духовних неуніатів», котрі, разом з католиками та уніатами<ref name="МГІ" />, мали також прийняти самооподаткування на військові потреби держави (ведення [[Польсько-шведська війна (1626—1629)|Шведської війни]]), щоб, дослівно, «''ведлуг здолности приложилися до ратунку Річипосполітої''».<ref name="НІУ" /> За твердженням [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайла Грушевського]], видання цього універсалу показувало, що влада Речі Посполитої знала про майбутній собор та його справжні цілі. І, з одного боку, сприяла їм, видавши саме такий універсал, (оскільки польський уряд, що зазвичай дотримувався політики ігнорування неуніатської церкви, в жодному з наступних поборових універсалів до православних не звертався), будучи готовим прийняти корисні для держави результати собору.<ref name="МГІ" /> З іншого боку, видання універсалу применшувало тривожну увагу суспільства до православного собору, котрий нібито мав відбутися лише для обговорення свого пайового внеску в порятування фінансових справ Речі Посполитої.<ref name="МГІ" />
== «Апологія» Смотрицького ==
Мелетію Смотрицькому було доручено написати записку про причини й цілі собору, що скликався в Києві, та трактат, в котрому пояснити відмінності східної та західної церков.<ref name="
{{Текст|«Бог буде тоді з нами і подасть нам гойно всі духовні й світові благодаті, нами так давно втрачені: церкву піднесе з упадку, народу руському верне давні вільності; тобі, шляхетний стане, відкриє двері до урядів земських і сенату; міщан допустить до урядів мійських; побудує нам школи, церкви прикрасить, манастирі приведе до кращого порядку, пресвітерів увільнить від тягарів неволі. Нарешті всьому народові руському, бідному і замученому з сеї причини, по містах і селах утре його щоденні сльози. Ще на сїм світї дасть нам тїшити ся плодами небесними, а після сього минущого щастя удостоїть вічної утїхи в царстві небеснім.»}}
За словами [[Власовський Іван Федорович|Івана Власовського]], «''коли трактат його на тому (Городокському) соборі про шість пунктів [[догмат]]ичних і [[Літургія|літургічних]] різниць між двома церквами був'' '''оправданням католицтва''', ''то „Апологія“ була актом'' '''обвинувачування''' ''і взагалі Східньої Церкви, але найбільше'' '''своєї Української Православної Церкви, в [[Єресь|„єресях“]]''' ''різного роду''…»<ref name="НІУ" />. Будучи архієпископом Полоцьким, чинним їєрархом українсько-білоруської православної церкви, Мелетій Смотрицький в своїй «Апології» звинувачував православну церкву в страшному упадку, оскільки «''вона, противлячи ся унїї, прийнятій її єрархами, залїзла в безвихідну полєміку з католицтвом, в безрадности своїй почала шукати для сеї полєміки помочи у [[Протестантизм|протестантів]], напустила протестантських єресей до православної віри, так що зовсїм відбила ся від правдивої східньої віри.''»<ref name="МГІ" /> І, як вихід з ситуації, пропонував не повернення до витоків [[православ'я]], а унію з католицькою церквою, «не зараженою ніякою єрессю».<ref name="МГІ" />
Рядок 36:
Будучи православним [[Богослів'я|богословом]], Мелетій Смотрицький в своєму трактаті звинувачував в єресях інших православних богословів.{{sfn|Історія української літератури|1995|с=383–421}}<ref name="МГІ" /> Він звинувачував [[Зизаній Стефан Іванович|Стефана Зизанія-Тустановського]], що той не приймає [[Чистилище|чистилища]], він звинувачував [[Острозький Клірик|Клирика Острозького]], що той ганить [[Фераро-Флорентійський собор|Флорентійський собор]].{{sfn|Історія української літератури|1995|с=383–421}}<ref name="МГІ" /> Він звинувачував у єресях [[Христофор Філалет|Христофора Філалета]] та його [[Апокрисис|«Апокризис»]]{{sfn|Історія української літератури|1995|с=383–421}}. Більше того, Мелетій Смотрицький звинувачував автора «[[Тренос]]а» [[Теофіл Ортолог|Теофіла Ортолога]] в тому, що той поборює [[Примат (значення)|примат Папи Римського]], тобто, фактично, звинувачував '''самого себе'''.<ref name="МГІ" /> Ці звинувачення у єресях лунали не з погляду православної науки, а з точки зору католицизму.<ref name="МГІ" /> А щоб позбавитись цих єресей, на думку Смотрицького, руська церква і весь руський народ, що перебувають у складі [[Річ Посполита|католицької держави]], повинні «''скликати собор за королївським дозволом і на нїм вигладити ріжницї, які дїлять церкву східню і західню, то значить по мисли всього попереднього — прийняти науку католицької церкви.''»<ref name="МГІ" />
Закінчивши текст «Апології» українською мовою{{sfn|Історія української літератури|1995|с=383–421}}, Мелетій Смотрицький на початок [[Петрів піст|Петрівки]] переписав її в двох екземплярах, котрі відправив з [[Дермань|Дермані]] до Києва відповідно Йову Борецькому та Петру Могилі, щоб ті спішно [[Друкарня Києво-Печерської лаври|надрукували]] «Апології» одночасно на двох [[Друкарський верстат|друкарських верстатах]] й розповсюдили перед початком собору.<ref name="НІУ" /><ref name="МГІ" />{{sfn|Історія української літератури|1995|с=383–421}} З листа Мелетія Смотрицького до Йова Борецького, котрий служив своєрідною передмовою до тексту трактату{{sfn|Історія української літератури|1995|с=383–421}}{{sfn|Голубев|1883|с=323–348}}:
{{Текст|«То, що твоя велебність й інші браття мені наказати зволили: написати в побудку сплячому нечуло народові нашому, посилаю написане твоїй велебності, не мігши тут надрукувати, і сподіваюсь, що на двох прасах (машинах) це за три тижні може бути видрукуване і пущене в нарід. Аби кожен з нас перед майбутнім, дай, Боже, собором міг ясно побачити, чим ми всім народом хоруємо і як з тої хороби можна вилічитись.»}}
[[Файл:Zizaniy Lavrrntiy.jpg|220пкс|міні|праворуч|[[Корець]]кий протопоп Лаврентій Зизаній-Тустановський]]
Рядок 44:
=== Присвята ===
[[Файл:Tomasz Zamoyski.PNG|200пкс|міні|праворуч|Томаш Замойський]]
Польськомовний трактат містив присвяту двом особам{{sfn|Історія української літератури|1995|с=
{{Текст|«Ваша кн. (язівська) милость бачить, що народи грецької віри незглибимим судом божим поділені на три стани: '''стан невільничий'''{{efn|«Греків і балканських народів», примітка Михайла Грушевського до тексту присвяти{{sfn|Історія української літератури|1995|с=
Видані Касіяном Саковичем примірники «Апології» польською мовою прибули до Києва до початку собору і ще погіршили ситуацію, справивши на присутніх православних, за виразом Михайла Грушевського, «''вражіннє бомби''»<ref name="МГІ" />.
== Учасники та голова собору ==
Київський собор 1628 року був
У «Аполлеї», виданій по закінченні собору 1628 року («''[[6-те тисячоліття до н. е.#Міфічні події|Року від створення світу 7136]], а від [[Різдво Христове|Різдва Господа нашого Ісуса Христа]] 1628, місяця [[30 серпня|серпня, 30 дня]]''»), надані підписи ще деяких учасників собору, це, зокрема, архієпископ полоцький, єпископ [[вітебськ]]ий та [[Мстиславль|мстиславський]], архімандрит [[Вільнюс|віленський]] та дерманський Мелетій Смотрицький, «''намісник святої великої лаври Печерської з усією в Христі братією''» Філофей (Філотей) Кизаревич, ігумен [[Кирилівський монастир|Київського Кирилівського монастиря]] Софроній Жеребило Лобунський, «''архімандрит кронський і намісник митрополії Київської, прот. монастирів [[Велике князівство Литовське|князівства Литовського]]''» Варлаам, ігумен [[Київський Пустинно-Микільський монастир|Київського монастиря святого Миколи Пустинного]] Серапіон Більський, «''ігумен [[мінськ]]ий {{не перекладено|Монастир святих Петра і Павла (Мінськ)|святих верховних апостолів Петра й Павла|pl|Monaster Świętych Piotra i Pawła w Mińsku}}''» Гедеон, любартівський ігумен та прот. монастирів [[Київське воєводство|Київського]], [[Волинське воєводство (1566—1795)|Волинського]] та [[Брацлавське воєводство|Брацлавського воєводств]] Кирило, ігумен [[Тригірський монастир|Тригірського Преображення Святого Спаса монастиря]] [[ієромонах]] Ігнатій Симонович, ігумен [[Бережани|бережанський]] Іоасаф, «''творовський ігумен, менший у духовниках і старець соборний монастиря Печерського Київського''» ієромонах Іларіон Воцкевич, [[Устав (закон)|уставник]] церкви Печерського Київського монастиря ієромонах Теодосій Оранський, ладинський намісник ієромонах Методій<ref name="ААА
Окрім них, як написано в «Аполлеї», «''іншого духовенства: ігуменів, ієромонахів, протопопів та пресвітерів, котрих була вельми велика лічба, не згадуємо, щоб не наприкритися ласкавому читальнику їхньою довготою''»<ref name="ААА" />. Михайло Грушевський згадує про прибуття, разом зі Смотрицьким, [[Дубно|Дубенського]] протопопа.<ref name="МГІ" /> Крім духовних осіб, учасниками собору було багато представників від церковних братств та повітів, за виразом з «Аполлеї», «''світських персон не мало зо всіх сторін і країв''»<ref name="НІУ" />. Головував на соборі митрополит Йов Борецький<ref name="НІУ" />.
▲У «Аполлеї», виданій по закінченні собору 1628 року («''[[6-те тисячоліття до н. е.#Міфічні події|Року від створення світу 7136]], а від [[Різдво Христове|Різдва Господа нашого Ісуса Христа]] 1628, місяця [[30 серпня|серпня, 30 дня]]''»), надані підписи ще деяких учасників собору, це, зокрема, архієпископ полоцький, єпископ [[вітебськ]]ий та [[Мстиславль|мстиславський]], архімандрит [[Вільнюс|віленський]] та дерманський Мелетій Смотрицький, «''намісник святої великої лаври Печерської з усією в Христі братією''» Філофей (Філотей) Кизаревич, ігумен [[Кирилівський монастир|Київського Кирилівського монастиря]] Софроній Жеребило Лобунський, «''архімандрит кронський і намісник митрополії Київської, прот. монастирів [[Велике князівство Литовське|князівства Литовського]]''» Варлаам, ігумен [[Київський Пустинно-Микільський монастир|Київського монастиря святого Миколи Пустинного]] Серапіон Більський, «''ігумен [[мінськ]]ий {{не перекладено|Монастир святих Петра і Павла (Мінськ)|святих верховних апостолів Петра й Павла|pl|Monaster Świętych Piotra i Pawła w Mińsku}}''» Гедеон, любартівський ігумен та прот. монастирів [[Київське воєводство|Київського]], [[Волинське воєводство (1566—1795)|Волинського]] та [[Брацлавське воєводство|Брацлавського воєводств]] Кирило, ігумен [[Тригірський монастир|Тригірського Преображення Святого Спаса монастиря]] [[ієромонах]] Ігнатій Симонович, ігумен [[Бережани|бережанський]] Іоасаф, «''творовський ігумен, менший у духовниках і старець соборний монастиря Печерського Київського''» ієромонах Іларіон Воцкевич, [[Устав (закон)|уставник]] церкви Печерського Київського монастиря ієромонах Теодосій Оранський, ладинський намісник ієромонах Методій<ref name="ААА" />. Окрім них, як написано в «Аполлеї», «''іншого духовенства: ігуменів, ієромонахів, протопопів та пресвітерів, котрих була вельми велика лічба, не згадуємо, щоб не наприкритися ласкавому читальнику їхньою довготою''»<ref name="ААА" />. Головував на соборі митрополит Йов Борецький<ref name="НІУ" />.
== Хід собору ==
У середу {{OldStyleDate|23|серпня|1628|13}} року Мелетій Смотрицький прибув до Києва{{sfn|Історія української літератури|1995|с=
== Наслідки ==
Після смерті в квітні 1632 польського короля [[Сигізмунд III Ваза|Сигізмунда III Вази]] до кінця року під час конвокаційного й елекційного сеймів були підготовлені та видані його наступником [[Владислав IV Ваза|Владиславом IV Вазою]] «[[Статті для заспокоєння руського народу]]», затверджені сеймом Речі Посполитої у січні [[1633]], якими відновлювалась законна діяльність православної церкви та її їєрархів<ref name="ВЖЦ">
== Зауваги ==
Рядок 76 ⟶ 78:
== Посилання ==
* [http://www.nibu.kiev.ua/elfond/Kievskij_metropolit_Petro_Mogila_T_1_V_1/Kievskij_metropolit_Petro_Mogila_T_1_V_1.pdf Голубев Степан Тимофеевич, Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники: (опыт исторического исследования), Т. 1] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170820162038/http://www.nibu.kiev.ua/elfond/Kievskij_metropolit_Petro_Mogila_T_1_V_1/Kievskij_metropolit_Petro_Mogila_T_1_V_1.pdf |date=20 Серпня 2017 }}, [[Національна історична бібліотека України]]
== Джерела ==
* ''Сас П. М. '' [http://www.history.org.ua/?termin=Kyivsky_cerk_sobor_1628 Київський православний церковний собор 1628] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160310194045/http://history.org.ua/?termin=Kyivsky_cerk_sobor_1628 |date=10 Березня 2016 }} // {{ЕІУ|4|264—265}}
* [[Власовський Іван Федорович|''Іван Власовський'']] [http://hram.in.ua/biblioteka/istoriia/64-book64/369-title76 Нарис історії Української Православної Церкви. Том 2. Розділ 13. Соборна діяльність Церкви в XVII ст., Підрозділ 3. Обласні собори в 20-их рр. XVII в., зв'язані зо спробами примирення з унією., ст. 141–154] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170806220936/http://hram.in.ua/biblioteka/istoriia/64-book64/369-title76 |date=6 Серпня 2017 }}
* [[Власовський Іван Федорович|''Іван Власовський'']] [http://hram.in.ua/biblioteka/istoriia/64-book64/369-title75 Нарис історії Української Православної Церкви. Том 2. Розділ 12. Внутрішнє життя Церкви в XVII ст.: церковна ієрархія з виборів, духовенство; управління Церквою., ст. 96–140] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170911161811/http://hram.in.ua/biblioteka/istoriia/64-book64/369-title75 |date=11 Вересня 2017 }}
* [[Грушевський Михайло Сергійович|''Михайло Грушевський'']] [[Історія України-Руси]], [http://libclub.com/G/Grushevskiy/Grushevskiy-246-7.htm ТОМ
* {{книга
|автор = [[Грушевський Михайло Сергійович|''Михайло Грушевський'']]
Рядок 115 ⟶ 117:
|ref = Голубев
}}
* [http://litopys.org.ua/suspil/sus55.htm "АПОЛЛЕЯ «АПОЛОГІЇ»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170912011703/http://litopys.org.ua/suspil/sus55.htm |date=12 Вересня 2017 }}
[[Категорія:
[[Категорія:1628 у Києві]]
[[Категорія:Православ'я в Україні]]
[[Категорія:1628 у релігії]]
|