Київський собор 1628: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії

[неперевірена версія]

[перевірена версія]

← Попереднє редагування

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Версія за 09:39, 25 липня 2019 ред. Shynkar (обговорення \| внесок) 102 504 редагування Немає опису редагування ← Попереднє редагування		Поточна версія на 21:52, 29 січня 2023 ред. скасувати BunykBot (обговорення \| внесок) Боти 192 137 редагувань м Виправлена суміш розкладок
(Не показані 8 проміжних версій 7 користувачів)
Рядок 1: {{Otheruses\|Київський собор}} [[Файл:«Апологія» Мелетія Смотрицького.png\|220пкс\|міні\|праворуч\|Титульна сторінка «Апології» Мелетія Смотрицького польською мовою, що її було визнано невідповідною православним догматам і піддано анафемі на Київському православному соборі 1628 року. З фондів [[Ягеллонський університет\|Ягеллонського університету]]<ref>[http://jbc.bj.uj.edu.pl/dlibra/docmetadata?id=374611&from=publication Ягеллонська цифрова бібліотека] {{Webarchive\|url=https://web.archive.org/web/20170829142151/http://jbc.bj.uj.edu.pl/dlibra/docmetadata?id=374611&from=publication \|date=29 Серпня 2017 }}, Ягеллонський університет</ref>.]] '''Ки́ївський собо́р 1628''' — обласний [[помісний собор]] Православної церкви у [[Київ\|Києві]] з {{OldStyleDate\|23\|серпня\|1628\|13}} року по {{OldStyleDate\|25\|серпня\|1628\|15}} року<ref name="СПМ">[{{Cite web \|url=http://www.history.org.ua/?termin=Kyivsky_cerk_sobor_1628 \|title=Київський православний церковний собор 1628] \|accessdate=6 Серпня 2017 \|archive-date=10 Березня 2016 \|archive-url=https://web.archive.org/web/20160310194045/http://history.org.ua/?termin=Kyivsky_cerk_sobor_1628 }}</ref> (за іншими даними<ref name="НІУ">[{{Cite web \|url=http://hram.in.ua/biblioteka/istoriia/64-book64/369-title76 \|title=Нарис історії Української Православної Церкви. Том 2. Розділ 13. Соборна діяльність Церкви в XVII~~ ~~ ст., Підрозділ 3. Обласні собори в 20-их рр. XVII~~ ~~ в., зв'язані зо спробами примирення з унією., ст.~~ ~~ 141–154] \|accessdate=6 Серпня 2017 \|archive-date=6 Серпня 2017 \|archive-url=https://web.archive.org/web/20170806220936/http://hram.in.ua/biblioteka/istoriia/64-book64/369-title76 }}</ref> — по {{OldStyleDate\|3\|вересня\|1628\|24\|серпня}} року). Через тиск на нього з боку козацтва [[собор]] набув гострого антиунійного (див. [[Берестейська унія\|Берестейська церковна унія 1596]] року) спрямування<ref name="СПМ" />. У соборі взяли участь всі православні ієрархи (за винятком [[Галицька єпархія#Правлячі архієреї\|єпископа львівського]] [[Єремія (Тиссаровський)\|Єремії Тиссаровського]]), а також велика кількість нижчого православного духовенства<ref name="СПМ" />. Представники [[Військо Запорозьке\|Війська Запорозького]], радикально налаштовані щодо церковної унії з католицькою церквою, рішуче виступили проти можливого релігійного компромісу між православними та вірними уніатської церкви<ref name="СПМ" />. На Київському соборі 1628 року гострих нападок від [[Козаки\|козаків]] і православних [[Ортодоксія\|ортодоксів]] зазнав [[Мелетій Смотрицький]], який був запідозрений у переході до уніатської церкви. Напередодні собору православні богослови [[Зизаній Лаврентій Іванович\|Лаврентій Зизаній-Тустановський]] та [[Мужиловський Андрій\|Андрій Мужиловський]] визнали його твір «Apologia peregrinatiey do Kraiow Wschodnych» («Апологія мандрівки до східних країв». [[Львів]], 1628) єретичним і противним православній догматиці, а під час собору цей твір був підданий [[Анафема\|анафемі]]<ref name="СПМ" />. Через напружену атмосферу, що склалася на соборі, прихильники православно-унійного зближення не змогли публічно заявити про свої наміри<ref name="СПМ" />. Рядок 24: [[Файл:Собор Успенський2.jpg\|thumb\|[[Успенський собор (Київ)\|Собор Успіння Пресвятої Богородиці]] Києво-Печерської лаври]] [[Файл:Meletij Smotrickij.jpeg\|220пкс\|міні\|праворуч\|Архієпископ Полоцький Мелетій Смотрицький]] Скликати помісний собор було доручено Іову Борецькому.<ref name="НІУ" /><ref name="МГІ">[{{Cite web \|url=http://libclub.com/G/Grushevskiy/Grushevskiy-246-7.htm \|title=Михайло Грушевський ІСТОРІЯ УКРАЇНИ-РУСИ ТОМ ~~VIIІ~~VIII. РОКИ 1626—1650 Ст.~~ ~~ 7] \|accessdate=6 Серпня 2017 \|archive-date=7 Березня 2017 \|archive-url=https://web.archive.org/web/20170307044012/http://libclub.com/G/Grushevskiy/Grushevskiy-246-7.htm }}</ref> Своєю грамотою від {{OldStyleDate\|5\|червня\|1628\|26\|травня}} року митрополит запросив ''«зо всіх побожностей вищих духовних і світських панів, шляхти і [[Посполиті\|посполітих]] з [[Церковні братства\|братств]] і з повітів вибраних мужів»'' до Києва на [[Успіння Богородиці\|Успіння]]<ref name="МГІ" /> — [[храмове свято]] Києво-Печерської Лаври, {{OldStyleDate\|25\|серпня\|1628\|15}} року.<ref name="НІУ" /> Борецький запрошував не офіційно, а приватно, без дозволу Речі Посполитої, оскільки польська влада не визнавала православних ієрархів, висвячених [[Теофан III\|Теофаном III]] в [[1620]] році. Хоча для скликання собору з'явилась і формальна підстава — в «поборовому універсалі», виданому перед [[Сейм Речі Посполитої\|Польським Сеймом]] 1628 року, згадувано й «духовних неуніатів», котрі, разом з католиками та уніатами<ref name="МГІ" />, мали також прийняти самооподаткування на військові потреби держави (ведення [[Польсько-шведська війна (1626—1629)\|Шведської війни]]), щоб, дослівно, «''ведлуг здолности приложилися до ратунку Річипосполітої''».<ref name="НІУ" /> За твердженням [[Грушевський Михайло Сергійович\|Михайла Грушевського]], видання цього універсалу показувало, що влада Речі Посполитої знала про майбутній собор та його справжні цілі. І, з одного боку, сприяла їм, видавши саме такий універсал, (оскільки польський уряд, що зазвичай дотримувався політики ігнорування неуніатської церкви, в жодному з наступних поборових універсалів до православних не звертався), будучи готовим прийняти корисні для держави результати собору.<ref name="МГІ" /> З іншого боку, видання універсалу применшувало тривожну увагу суспільства до православного собору, котрий нібито мав відбутися лише для обговорення свого пайового внеску в порятування фінансових справ Речі Посполитої.<ref name="МГІ" /> ~~Польськмй~~Польський уряд дав православним їєрархам формальний привід для проведення собору — і вони за нього ухопилися.<ref name="МГІ" /> == «Апологія» Смотрицького == Мелетію Смотрицькому було доручено написати записку про причини й цілі собору, що скликався в Києві, та трактат, в котрому пояснити відмінності східної та західної церков.<ref name="НІУ" /><ref name="МГІ" /> Записка та трактат мали бути видруковані та розповсюджені ще перед собором<ref name="МГІ" />, таким чином підготувавши православних до соборного обговорення проекту угоди з уніатською церквою.<ref name="НІУ" /> Натомість Смотрицький, підбадьорений прихильним ставленням до нього учасників собору в Городку, зайнявся закінченням написання трактату «Apologia peregrinatiey do Kraiow Wschodnych», («Апологія перегрінації (подорожі, мандрівки) до ~~східніх~~східних країв, відбутої в роках 1623 і 1624, оббріханої фальшивою братією», повна назва польською мовою — {{lang-pl\|«Apologia peregrinatiey do Kraiow Wschodnych, Przez mię Meletiusza Smotrzyskiego, M.D. Archiepiskopa Polockiego, Episkopa Witepskiego y Mścisławskiego, Archimandrite. Wileńskiego y Dermańskiego, Roku P. 1623 y 1624 obchodzoney, przez fałszywą Bracią słownie y na piśmie spotwarzoney, do przezacnego Narodu Ruskiego oboiego stanu, Duchownego i Swietskiego sporządzona y podana. A. 1628, Augusti, Die 25, w Monasteru Dermaniu. We Lwowie, w Drukarni Jana Szeligi, Typographa, R. B. 1628»}}{{sfn\|Історія української літератури\|1995\|с=360–382}}){{efn\|За твердженням [[Грушевський Михайло Сергійович\|Михайла Грушевського]], Смотрицький підготував '''два''' трактати, один — великий трактат про занепад православної церкви, на основі своєї подорожі на схід, та другий, менший, в додатку до нього — про релігійні відмінності («Консидерації»), що згодом сумарно і побачив світ [[Польська мова\|польською мовою]] під назвою {{lang-pl\|«Apologia peregrinatioyi do kraiow wschodnych M. Smotrzyskiego»}}<ref name="МГІ" />{{sfn\|Історія української літератури\|1995\|с=383–421}}}}.<ref name="НІУ" /> Аргументуючи вигоди від переходу на унію, Мелетій писав<ref name="НІУ" /><ref name="МГІ" />: {{Текст\|«Бог буде тоді з нами і подасть нам гойно всі духовні й світові благодаті, нами так давно втрачені: церкву піднесе з упадку, народу руському верне давні вільності; тобі, шляхетний стане, відкриє двері до урядів земських і сенату; міщан допустить до урядів мійських; побудує нам школи, церкви прикрасить, манастирі приведе до кращого порядку, пресвітерів увільнить від тягарів неволі. Нарешті всьому народові руському, бідному і замученому з сеї причини, по містах і селах утре його щоденні сльози. Ще на сїм світї дасть нам тїшити ся плодами небесними, а після сього минущого щастя удостоїть вічної утїхи в царстві небеснім.»}} За словами [[Власовський Іван Федорович\|Івана Власовського]], «''коли трактат його на тому (Городокському) соборі про шість пунктів [[догмат]]ичних і [[Літургія\|літургічних]] різниць між двома церквами був'' '''оправданням католицтва''', ''то „Апологія“ була актом'' '''обвинувачування''' ''і взагалі Східньої Церкви, але найбільше'' '''своєї Української Православної Церкви, в [[Єресь\|„єресях“]]''' ''різного роду''…»<ref name="НІУ" />. Будучи архієпископом Полоцьким, чинним їєрархом українсько-білоруської православної церкви, Мелетій Смотрицький в своїй «Апології» звинувачував православну церкву в страшному упадку, оскільки «''вона, противлячи ся унїї, прийнятій її єрархами, залїзла в безвихідну полєміку з католицтвом, в безрадности своїй почала шукати для сеї полєміки помочи у [[Протестантизм\|протестантів]], напустила протестантських єресей до православної віри, так що зовсїм відбила ся від правдивої східньої віри.''»<ref name="МГІ" /> І, як вихід з ситуації, пропонував не повернення до витоків [[православ'я]], а унію з католицькою церквою, «не зараженою ніякою єрессю».<ref name="МГІ" /> Рядок 36: Будучи православним [[Богослів'я\|богословом]], Мелетій Смотрицький в своєму трактаті звинувачував в єресях інших православних богословів.{{sfn\|Історія української літератури\|1995\|с=383–421}}<ref name="МГІ" /> Він звинувачував [[Зизаній Стефан Іванович\|Стефана Зизанія-Тустановського]], що той не приймає [[Чистилище\|чистилища]], він звинувачував [[Острозький Клірик\|Клирика Острозького]], що той ганить [[Фераро-Флорентійський собор\|Флорентійський собор]].{{sfn\|Історія української літератури\|1995\|с=383–421}}<ref name="МГІ" /> Він звинувачував у єресях [[Христофор Філалет\|Христофора Філалета]] та його [[Апокрисис\|«Апокризис»]]{{sfn\|Історія української літератури\|1995\|с=383–421}}. Більше того, Мелетій Смотрицький звинувачував автора «[[Тренос]]а» [[Теофіл Ортолог\|Теофіла Ортолога]] в тому, що той поборює [[Примат (значення)\|примат Папи Римського]], тобто, фактично, звинувачував '''самого себе'''.<ref name="МГІ" /> Ці звинувачення у єресях лунали не з погляду православної науки, а з точки зору католицизму.<ref name="МГІ" /> А щоб позбавитись цих єресей, на думку Смотрицького, руська церква і весь руський народ, що перебувають у складі [[Річ Посполита\|католицької держави]], повинні «''скликати собор за королївським дозволом і на нїм вигладити ріжницї, які дїлять церкву східню і західню, то значить по мисли всього попереднього — прийняти науку католицької церкви.''»<ref name="МГІ" /> Закінчивши текст «Апології» українською мовою{{sfn\|Історія української літератури\|1995\|с=383–421}}, Мелетій Смотрицький на початок [[Петрів піст\|Петрівки]] переписав її в двох екземплярах, котрі відправив з [[Дермань\|Дермані]] до Києва відповідно Йову Борецькому та Петру Могилі, щоб ті спішно [[Друкарня Києво-Печерської лаври\|надрукували]] «Апології» одночасно на двох [[Друкарський верстат\|друкарських верстатах]] й розповсюдили перед початком собору.<ref name="НІУ" /><ref name="МГІ" />{{sfn\|Історія української літератури\|1995\|с=383–421}} З листа Мелетія Смотрицького до Йова Борецького, котрий служив своєрідною передмовою до тексту трактату{{sfn\|Історія української літератури\|1995\|с=383–421}}{{sfn\|Голубев\|1883\|с=323–348}}: {{Текст\|«То, що твоя велебність й інші браття мені наказати зволили: написати в побудку сплячому нечуло народові нашому, посилаю написане твоїй велебності, не мігши тут надрукувати, і сподіваюсь, що на двох прасах (машинах) це за три тижні може бути видрукуване і пущене в нарід. Аби кожен з нас перед майбутнім, дай, Боже, собором міг ясно побачити, чим ми всім народом хоруємо і як з тої хороби можна вилічитись.»}} [[Файл:Zizaniy Lavrrntiy.jpg\|220пкс\|міні\|праворуч\|[[Корець]]кий протопоп Лаврентій Зизаній-Тустановський]] Рядок 45: === Присвята === [[Файл:Tomasz Zamoyski.PNG\|200пкс\|міні\|праворуч\|Томаш Замойський]] Польськомовний трактат містив присвяту двом особам{{sfn\|Історія української літератури\|1995\|с=383–421}}. Першим був [[Підканцлер коронний\|коронний підканцлер]] [[Томаш Замойський]], син [[Великий канцлер коронний\|Великого канцлера коронного]] [[Ян Замойський (1542—1605)\|Яна Замойського]], котрому [[Христофор Філалет]] присвятив свій [[Апокрисис\|написаний трьома десятиліттями раніше «Апокризис»]]{{sfn\|Історія української літератури\|1995\|с=383–421}}. Михайло Грушевський називає це [[Сатисфакція (значення)\|сатисфакцією]] «''зверхправовірному католикові''» та «''синові славного батька за безчестя, завдане тому батькові присвятою єретичного твору, підшитого під православну ідеологію''»{{sfn\|Історія української літератури\|1995\|с=383–421}}. У комплексі з присвятою Мелетій Смотрицький у самій «Апології» показує неправославний вміст «Апокризису»{{sfn\|Історія української літератури\|1995\|с=383–421}}. Другу присвяту зроблено [[Князь\|князю]] [[Олександр Заславський\|Олександру Заславському]], колишньому православному, що перейшов в римо-католицьку віру{{sfn\|Історія української літератури\|1995\|с=383–421}}, та, будучи [[Брацлавський воєвода\|брацлавським воєводою]], спонукав Мелетія Смотрицького, архімандрита [[Дерманський монастир\|Дерманського монастиря]], що знаходився в володіннях воєводи, до переходу на уніатство<ref>''Frick D. A.'' Smotrycki Maksym (Maksenty), imie zakonne Melecjusz (Meletij) (ok. 1577—1633) // [[Польський біографічний словник\|Polski Słownik Biograficzny]]. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 1999. — T. ~~XXXIХ~~XXXIX/3, zeszyt 162. — S. 360—361. {{ref-pl}}</ref>. З присвяти Олександру Заславському{{sfn\|Історія української літератури\|1995\|с=383–421}}: {{Текст\|«Ваша кн. (язівська) милость бачить, що народи грецької віри незглибимим судом божим поділені на три стани: '''стан невільничий'''{{efn\|«Греків і балканських народів», примітка Михайла Грушевського до тексту присвяти{{sfn\|Історія української літератури\|1995\|с=383–421}}, на той момент і [[греки]], і православні [[Балканський півострів\|Балканського півострова]] [[Адміністративний поділ Османської імперії\|були підлеглими]] [[іслам]]ської [[Османська імперія\|Османської імперії]].}} та стан '''людей вільних, але неуків'''{{efn\|«[[Московія\|Москви]], як нижче поясняє», примітка Михайла Грушевського до тексту присвяти{{sfn\|Історія української літератури\|1995\|с=383–421}}}}, і на стан '''людей освічених і вільних'''{{efn\|«Русь в [[Велике князівство Литовське\|Литві]] — [[Корона Королівства Польського\|Польщі]]», примітка Михайла Грушевського до тексту присвяти{{sfn\|Історія української літератури\|1995\|с=383–421}}}}. Того спасенного діла{{efn\|«Унії», примітка Михайла Грушевського до тексту присвяти{{sfn\|Історія української літератури\|1995\|с=383–421}}}} не сподівається в.(аша) кн.(язівська) м.(илість) ні від невільників, ні від неуків, а тільки '''від науки, що в свободі пробуває''', а в такім третім стані рахує в.(аша) кн.(язівська) м.(илість) за ласкою божою '''нарід руський'''. Бо невільник ходить як не свій, неук — як сліпий, а мудрий і свобідний може бути добрим для себе і для ближнього."}} Видані Касіяном Саковичем примірники «Апології» польською мовою прибули до Києва до початку собору і ще погіршили ситуацію, справивши на присутніх православних, за виразом Михайла Грушевського, «''вражіннє бомби''»<ref name="МГІ" />. Рядок 51: == Учасники та голова собору == Київський собор 1628 року був численним. З церковних їєрархів в соборі взяли участь митрополит Йов Борецький, єпископ [[Перемишльська єпархія\|Перемишльський]] та [[Самбір]]ський, а з 1628 року — архієпископ [[Смоленськ]]ий та [[Чернігів]]ський [[Ісая Копинський]], єпископ Луцький Ісакій Борискович, єпископ Холмський Паїсій Іполитович, єпископ Страгонський, владика [[пінськ]]ий та [[турів]]ський Авраам (Аврамій<ref name="ААА">[{{Cite web \|url=http://litopys.org.ua/suspil/sus55.htm \|title="АПОЛЛЕЯ «АПОЛОГІЇ»] \|accessdate=11 Вересня 2017 \|archive-date=12 Вересня 2017 \|archive-url=https://web.archive.org/web/20170912011703/http://litopys.org.ua/suspil/sus55.htm }}</ref>) та «''барзо велика лічба була іншого духовенства''»<ref name="НІУ" />. На одній з грамот, виданих на соборі та збережених часом, після підписів архієпископів стоять підписи архімандритів на чолі з архімандритом Києво-Печерської Лаври Петром Могилою, [[ігумен]]ів, серед котрих — ігумен [[Скит (чернечий)\|скита]] і протопоп монастирів [[Воєводство\|воєводств]] [[Руське воєводство\|Руського]], [[Белзьке воєводство\|~~Белзського~~Белзького]] і [[Подільське воєводство\|Подільського]] Феодосій (Теодосій<ref name="ААА" />), намісник та ректор<ref name="ААА" /> [[Віленське братство\|Віленського]] [[Монастир Святої Трійці (Вільнюс)\|Свято-Духівського манастиря]] Йосиф Бобрикович, ігумен [[Києво-Братський монастир\|Київського Братського манастиря]] [[Земка Тарасій Левкович\|Тарасій Земка]], ігумен [[Почаївська лавра\|Почаївський]] [[Йов Почаївський\|Іоан (в схимі Йов) Залізо]], ігумен [[Межигірський монастир\|Межигірський]] Коментарій, [[Чернець\|ченців]] Києво-Печерської Лаври [[Йоїл (Труцевич)\|Йоїля Труцевича]] та [[Беринда Памво\|Памво Беринди]] («''старець і [[Духівник\|духовник]] у святій обителі Печерській Київській''»<ref name="ААА" />), а серед «білого» [[Духовенство\|духовенства]] — протопопів: Корецького (Лаврентій Зизаній-Тустановський), Слуцького (Андрій Мужиловський, «''протопоп князівства Слуцького та Копилівського з усією [[Капітула\|капітулою]] церкви соборної Слуцької''»<ref name="ААА" />), [[Острог\|Острозького]] (Іван Бережанський<ref name="ААА" />), [[Лубни\|Лубенського]], [[Чуднів\|Чудновського]] (Борис Воскресенський<ref name="ААА" />), [[Копиль]]ського (Теодор Решецький<ref name="ААА" />), [[Шклов]]ського (Андрій Деомидович<ref name="ААА" />), Київського (Климентій, «''зо всією капитулою Київською''») та багатьох інших [[священик]]ів<ref name="НІУ" />. У «Аполлеї», виданій по закінченні собору 1628 року («''[[6-те тисячоліття до н. е.#Міфічні події\|Року від створення світу 7136]], а від [[Різдво Христове\|Різдва Господа нашого Ісуса Христа]] 1628, місяця [[30 серпня\|серпня, 30 дня]]''»), надані підписи ще деяких учасників собору, це, зокрема, архієпископ полоцький, єпископ [[вітебськ]]ий та [[Мстиславль\|мстиславський]], архімандрит [[Вільнюс\|віленський]] та дерманський Мелетій Смотрицький, «''намісник святої великої лаври Печерської з усією в Христі братією''» Філофей (Філотей) Кизаревич, ігумен [[Кирилівський монастир\|Київського Кирилівського монастиря]] Софроній Жеребило Лобунський, «''архімандрит кронський і намісник митрополії Київської, прот. монастирів [[Велике князівство Литовське\|князівства Литовського]]''» Варлаам, ігумен [[Київський Пустинно-Микільський монастир\|Київського монастиря святого Миколи Пустинного]] Серапіон Більський, «''ігумен [[мінськ]]ий {{не перекладено\|Монастир святих Петра і Павла (Мінськ)\|святих верховних апостолів Петра й Павла\|pl\|Monaster Świętych Piotra i Pawła w Mińsku}}''» Гедеон, любартівський ігумен та прот. монастирів [[Київське воєводство\|Київського]], [[Волинське воєводство (1566—1795)\|Волинського]] та [[Брацлавське воєводство\|Брацлавського воєводств]] Кирило, ігумен [[Тригірський монастир\|Тригірського Преображення Святого Спаса монастиря]] [[ієромонах]] Ігнатій Симонович, ігумен [[Бережани\|бережанський]] Іоасаф, «''творовський ігумен, менший у духовниках і старець соборний монастиря Печерського Київського''» ієромонах Іларіон Воцкевич, [[Устав (закон)\|уставник]] церкви Печерського Київського монастиря ієромонах Теодосій Оранський, ладинський намісник ієромонах Методій<ref name="ААА" />. Рядок 63: == Наслідки == Після смерті в квітні 1632 польського короля [[Сигізмунд III Ваза\|Сигізмунда III Вази]] до кінця року під час конвокаційного й елекційного сеймів були підготовлені та видані його наступником [[Владислав IV Ваза\|Владиславом IV Вазою]] «[[Статті для заспокоєння руського народу]]», затверджені сеймом Речі Посполитої у січні [[1633]], якими відновлювалась законна діяльність православної церкви та її їєрархів<ref name="ВЖЦ">[{{Cite web \|url=http://hram.in.ua/biblioteka/istoriia/64-book64/369-title75 \|title=Нарис історії Української Православної Церкви. Том 2. Розділ 12. Внутрішнє життя Церкви в XVII~~ ~~ ст.: церковна ієрархія з виборів, духовенство; управління Церквою., ст.~~ ~~ 96–140] \|accessdate=11 Вересня 2017 \|archive-date=11 Вересня 2017 \|archive-url=https://web.archive.org/web/20170911161811/http://hram.in.ua/biblioteka/istoriia/64-book64/369-title75 }}</ref>. == Зауваги == Рядок 78: == Посилання == * [http://www.nibu.kiev.ua/elfond/Kievskij_metropolit_Petro_Mogila_T_1_V_1/Kievskij_metropolit_Petro_Mogila_T_1_V_1.pdf Голубев Степан Тимофеевич, Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники: (опыт исторического исследования), Т. 1] {{Webarchive\|url=https://web.archive.org/web/20170820162038/http://www.nibu.kiev.ua/elfond/Kievskij_metropolit_Petro_Mogila_T_1_V_1/Kievskij_metropolit_Petro_Mogila_T_1_V_1.pdf \|date=20 Серпня 2017 }}, [[Національна історична бібліотека України]] == Джерела == * ''Сас П. М. '' [http://www.history.org.ua/?termin=Kyivsky_cerk_sobor_1628 Київський православний церковний собор 1628] {{Webarchive\|url=https://web.archive.org/web/20160310194045/http://history.org.ua/?termin=Kyivsky_cerk_sobor_1628 \|date=10 Березня 2016 }} // {{ЕІУ\|4\|264—265}} * [[Власовський Іван Федорович\|''Іван Власовський'']] [http://hram.in.ua/biblioteka/istoriia/64-book64/369-title76 Нарис історії Української Православної Церкви. Том 2. Розділ 13. Соборна діяльність Церкви в XVII ст., Підрозділ 3. Обласні собори в 20-их рр. XVII в., зв'язані зо спробами примирення з унією., ст. 141–154] {{Webarchive\|url=https://web.archive.org/web/20170806220936/http://hram.in.ua/biblioteka/istoriia/64-book64/369-title76 \|date=6 Серпня 2017 }} * [[Власовський Іван Федорович\|''Іван Власовський'']] [http://hram.in.ua/biblioteka/istoriia/64-book64/369-title75 Нарис історії Української Православної Церкви. Том 2. Розділ 12. Внутрішнє життя Церкви в XVII ст.: церковна ієрархія з виборів, духовенство; управління Церквою., ст. 96–140] {{Webarchive\|url=https://web.archive.org/web/20170911161811/http://hram.in.ua/biblioteka/istoriia/64-book64/369-title75 \|date=11 Вересня 2017 }} * [[Грушевський Михайло Сергійович\|''Михайло Грушевський'']] [[Історія України-Руси]], [http://libclub.com/G/Grushevskiy/Grushevskiy-246-7.htm ТОМ ~~VIIІ~~VIII. РОКИ 1626—1650] {{Webarchive\|url=https://web.archive.org/web/20170307044012/http://libclub.com/G/Grushevskiy/Grushevskiy-246-7.htm \|date=7 Березня 2017 }} * {{книга \|автор = [[Грушевський Михайло Сергійович\|''Михайло Грушевський'']] Рядок 117: \|ref = Голубев }} * [http://litopys.org.ua/suspil/sus55.htm "АПОЛЛЕЯ «АПОЛОГІЇ»] {{Webarchive\|url=https://web.archive.org/web/20170912011703/http://litopys.org.ua/suspil/sus55.htm \|date=12 Вересня 2017 }} [[Категорія:~~Історія~~Київ ~~Києва~~у литовсько-польську добу]] [[Категорія:1628 у Києві]] [[Категорія:Православ'я в Україні]] [[Категорія:1628 у релігії]]