|
'''Пропріоцепція''' (від лат. proprius – — власний і recipere – — отримувати) — сприйняття власного тіла відповідно до його положення в просторі, положень голови, тулуба і кінцівок по відношеннювідносно один до одного, а також їхїхніх змін при рухах, разом зіз відчуттям тяжкості, напруги, сили іта швидкості.
== Визначення терміну ==
Термін ''пропріоцепція'' (англ. «''proprioception»''<ref>{{Cite web|title=proprioceptor {{!}} Etymology, origin and meaning of proprioceptor by etymonline|url=https://www.etymonline.com/word/proprioceptor|website=www.etymonline.com|accessdate=2022-11-11|language=en}}</ref>) був введений в 1906 році британським нейрофізіологом [[Чарлз Скотт Шеррінгтон|Чарльзом Скоттом Шеррінгтоном]] (1857-19521857—1952) для позначення сенсорної структурисистеми, яка генерує стимули всередині [[Тканина (біологія)|тканини]].
Пропріоцепція (іноді її називають пропріорецепцією<ref>{{Cite book
Пропріоцепція, (іноді її називають пропріорецепцією) на відміну від екстероцепції, не пов’язана зі сприйняттям зовнішнього світу. Пропріоцепція охоплює саме ті відчуття, які дозволяють живій істоті сприймати тіло відповідно до його положення, розташування і переміщення в просторі і часі, і є внутрішнім відчуттям. Вона відрізняються від вісцероцепції як те відчуття, яке дозволяє сприймати внутрішні органи в тілі і їх діяльність. Пропріоцепція та вісцероцепція можуть узагальнюватися під терміном інтероцепція.
|url=https://www.worldcat.org/oclc/199195109
|title=Tierphysiologie
|last=Schulte
|first=Patricia M.
|last2=Walz
|first2=Bernd
|last3=Arlt
|first3=Thomas
|last4=PTP-Berlin
|last5=Print Consult
|date=2008
|edition=1. Aufl
|location=München
|isbn=978-3-8273-7270-3
|oclc=199195109
}}</ref>), на відміну від [[Екстероцепція|екстероцепції]]<ref>{{Cite book
|url=https://www.worldcat.org/oclc/219228141
|title=Medizinische Psychologie, medizinische Soziologie Kurzlehrbuch zum Gegenstandskatalog
|last=Buser
|first=Kurt
|last2=Schneller
|first2=Thomas
|last3=Wildgrube
|first3=Klaus
|date=2007
|edition=6., überarb. Aufl
|location=München
|isbn=978-3-437-43211-8
|oclc=219228141
}}</ref>, не пов'язана зі сприйняттям зовнішнього світу. Пропріоцепція охоплює саме ті відчуття, які дають живій [[Організм|істоті]] змогу сприймати тіло відповідно до його положення, розташування і переміщення в просторі й часі, і є внутрішнім відчуттям<ref>{{Cite book
|url=https://www.worldcat.org/oclc/17840284
|title=Roche Lexikon Medizin.
|last=Boss
|first=Norbert
|date=1987
|publisher=Urban & Schwarzenberg
|edition=2., neubearbeitete Aufl
|location=München
|isbn=978-3-541-11212-8
|oclc=17840284
}}</ref>. Вона відрізняється від вісцероцепції як тих відчуттів, які дають змогу сприймати внутрішні органи в тілі та їхнє функціонування. Пропріоцепція та [[вісцероцепція]] можуть узагальнюватися під терміном {{нп|інтероцепція|||Interoception}}.
== Фізіологія ==
Для сприйняття[[Сприйняття]] власного тіла за положенням, поставою, напругоюнапруженістю іта рухом різнівідбувається органичерез чуттяпоєднання пов'язаніроботи міжрізних собоюорганів чуття. Крім сигналів від сенсорних клітин шкіри ([[Соматосенсорна система|сомато-сенсорна система]]) і вестибулярного апарата ([[Відчуття рівноваги (еквілібріоцепція)|відчуття рівноваги]]), це переважно сигнали від рецепторних клітин<ref>{{Cite news|title=Rezeptorzelle|url=https://de.wikipedia.org/w/index.php?title=Rezeptorzelle&oldid=220029709|work=Wikipedia|date=2022-02-09|accessdate=2022-11-08|language=de}}</ref> глибокої чутливості<ref>{{Cite news|title=Tiefensensibilität|url=https://de.wikipedia.org/w/index.php?title=Tiefensensibilität&oldid=214038034|work=Wikipedia|date=2021-07-19|accessdate=2022-11-08|language=de}}</ref>, які тому також називаються пропріоцепторами.<ref>{{Cite Це механорецептори, що реагують як чутливі кінцеві органи в м'язах, сухожиллях і суглобах на стан і зміну опорно-рухового апарату (наприклад, м'язові веретена, сухожильні органи Гольджі, тощо).book
|url=https://books.google.de/books?id=KNp0nD9glZkC&pg=PA215&q=Propriozeption#v=onepage
|title=Neuro- Und Sinnesphysiologie
|last=Birbaumer
|first=Niels
|last2=Schmidt
|first2=Robert F.
|last3=Schaible
|first3=Hans-Georg
|date=2005-09-21
|publisher=Springer Berlin Heidelberg
|language=de
|isbn=978-3-540-25700-4
}}</ref>. Це [[механорецептор]]и, що реагують як чутливі кінцеві органи в м'язах, сухожиллях і суглобах на стан і зміну опорно-рухового апарату (наприклад, м'язові веретена<ref>{{Cite news|title=Muskelspindel|url=https://de.wikipedia.org/w/index.php?title=Muskelspindel&oldid=215091901|work=Wikipedia|date=2021-08-27|accessdate=2022-11-10|language=de}}</ref>, сухожильні органи Гольджі<ref>{{Cite news|title=Golgi-Sehnenorgan|url=https://de.wikipedia.org/w/index.php?title=Golgi-Sehnenorgan&oldid=214025126|work=Wikipedia|date=2021-07-19|accessdate=2022-11-10|language=de}}</ref> тощо).
== Пропріоцептивні нервові шляхи та ядра ==
Основним полем сенсорної кори є задня центральна [[звивина]], яка отримує імпульси по волокнах [[Трійчастий нерв|трійчастого нервунерва]] та висхідних стовпів заднього спинного мозку<ref>{{Cite news|title=Lemniskales System|url=https://de.wikipedia.org/w/index.php?title=Lemniskales_System&oldid=218034364|work=Wikipedia|date=2021-12-09|accessdate=2022-11-10|language=de}}</ref>. Соматотопічне розташування близького сусідства задніх і передніх центральних [[Звивина|звивин]] певною мірою повторює план будови [[Спинний мозок|спинного мозку]] (висхідні стовпи заднього спинного мозку, змішані частково висхідні ій низхідні передні стовпи спинного мозку). Через подразнення чутливих ділянок тіла відповідні рухові зони, включно з [[Таламус|ядрами таламуса]], перебувають ву режимі готовності. Отже, тілу легше реагувати цілеспрямованими рухами.
Певні [[Аферентний нерв|аферентні нервові волокна]], які йдуть до прецентральної звивини ([[поля Бродмана]]), також слугують для обробки пропріоцептивних відчуттів, які є передумовою будь-якої регульованої рухової функції. Вони виходять зіз [[Мозочок|мозочка]].
Пропріоцептивні волокна, що виходять зіз кісток, судин і вісцеральних органів, таких як-от серце і кишечник, спочатку прямують до [[Гіпоталамус|гіпоталамусагіпоталамус]]а. Там вони поєднуються з імпульсами гормональної системи і стають безпосередньо на службу регуляції вегетативних і цереброспінальних функцій організму.
== Рівні пропріоцепції ==
У 2015 році Цзя Хань разомта ізйого колегамиколеги розрахували зв'язок між найвищими показникамидосягненнями і ступенем пропріоцепції (вимірюваної в тестах сприйняття кутових положень суглобів[[суглоб]]ів<ref>{{Cite news|title=Level of competitive success achieved by elite athletes and multi-joint proprioceptive ability|url=https://www.jsams.org/article/S1440-2440(13)00514-8/abstract|work=Journal of Science and Medicine in Sport|date=2015-01-01|accessdate=2022-11-11|issn=1440-2440|pmid=24380847|doi=10.1016/j.jsams.2013.11.013|pages=77–81|volume=18|issue=1|language=English|first=Jia|last=Han|first2=Gordon|last2=Waddington|first3=Judith|last3=Anson|first4=Roger|last4=Adams}}</ref>) для таких видів спорту, як художня гімнастика, плавання, танці, бадмінтон і футбол. Для цього вони порівняли 25 осіб, які не є спортсменами, з 25 успішними спортсменами, успішними на регіональному, національному та міжнародному рівнях. Вони виявили, що 30 % відмінностей у продуктивності можна пояснити різними рівнями пропріоцепції з найвищоювисокою статистичною вірогідністюзначущістю (''p'' < 0,001). ПропріоцепціїРівні пропріоцепції в різних суглобах не корелювали і були незалежними змінними. Таким чиномОтже, не існує загальної пропріоцепції, а лише суглобова-специфічна. Оскільки не було виявлено кореляції з тренувальним віком і ступенем пропріоцепції, то різну якість пропріоцепції можна вважати критерієм обдарованості.<ref>{{Cite book
|url=http://dx.doi.org/10.1007/978-3-0348-6699-6_23
|title=Die Trainer der Kader-Kinder und -Jugendlichen in der Bundesrepublik Deutschland
|last=Krüger
|first=Arnd
|date=1982
|series=Kinder im Leistungssport
|publisher=Birkhäuser Basel
|location=Basel
|pages=266–268
|isbn=978-3-7643-1302-9
}}</ref>.
== Література ==
У рідкісних випадках люди можуть втрачати здатність до пропріоцепції. Частково це можна компенсувати за рахунок зору. У 2019 році було відомо про п'ять випадків по всьому світу.
* Ulla Häfelinger, Violetta Schuba; [[Deutscher Turner-Bund]] DTB (Hrsg.): ''Koordinationstherapie, Propriozeptives Training.'' 6. Auflage. Meyer & Meyer, Aachen 2013, ISBN 978-3-89899-571-9.
== Посилання ==
| 