Пропріоцепція: відмінності між версіями

'''Пропріоцепція''' (від лат. proprius – — власний і recipere – — отримувати)  — сприйняття власного тіла відповідно до його положення в просторі, положень голови, тулуба і кінцівок по відношеннювідносно один до одного, а також їхїхніх змін при рухах, разом зіз відчуттям тяжкості, напруги, сили іта швидкості.

Термін ''пропріоцепція'' (англ. ''proprioception''<ref>{{Cite web|title=proprioceptor {{!}} Etymology, origin and meaning of proprioceptor by etymonline|url=https://www.etymonline.com/word/proprioceptor|website=www.etymonline.com|accessdate=2022-11-11|language=en}}</ref>) був введений в 1906 році британським нейрофізіологом [[Чарлз Скотт Шеррінгтон|Чарльзом Скоттом Шеррінгтоном]] (1857-19521857—1952) для позначення сенсорної системи, яка генерує стимули всередині [[Тканина (біологія)|тканини]].

Пропріоцепція, (іноді її називають пропріорецепцією<ref>{{Cite book

}}</ref>), на відміну від [[Екстероцепція|екстероцепції]]<ref>{{Cite book

}}</ref>, не пов’язанапов'язана зі сприйняттям зовнішнього світу. Пропріоцепція охоплює саме ті відчуття, які дозволяютьдають живій [[Організм|істоті]] змогу сприймати тіло відповідно до його положення, розташування і переміщення в просторі ій часі, і є внутрішнім відчуттям<ref>{{Cite book

}}</ref>. Вона відрізняється від вісцероцепції як тих відчуттів, які дозволяютьдають змогу сприймати внутрішні органи в тілі та їхнє функціонування. Пропріоцепція та [[вісцероцепція]] можуть узагальнюватися під терміном {{нп|інтероцепція|||Interoception}}.

[[Сприйняття]] власного тіла за положенням, поставою, напруженістю та рухом відбувається через поєднання роботи різних органів чуття. Крім сигналів від сенсорних клітин шкіри ([[Соматосенсорна система|сомато-сенсорна система]]) і вестибулярного апарата ([[Відчуття рівноваги (еквілібріоцепція)|відчуття рівноваги]]), це переважно сигнали від рецепторних клітин<ref>{{Cite news|title=Rezeptorzelle|url=https://de.wikipedia.org/w/index.php?title=Rezeptorzelle&oldid=220029709|work=Wikipedia|date=2022-02-09|accessdate=2022-11-08|language=de}}</ref> глибокої чутливості<ref>{{Cite news|title=Tiefensensibilität|url=https://de.wikipedia.org/w/index.php?title=Tiefensensibilit%C3%A4tTiefensensibilität&oldid=214038034|work=Wikipedia|date=2021-07-19|accessdate=2022-11-08|language=de}}</ref>, які тому також називаються пропріоцепторами<ref>{{Cite book

}}</ref>. Це [[Механорецептор|механорецепторимеханорецептор]]и, що реагують як чутливі кінцеві органи в м'язах, сухожиллях і суглобах на стан і зміну опорно-рухового апарату (наприклад, м'язові веретена<ref>{{Cite news|title=Muskelspindel|url=https://de.wikipedia.org/w/index.php?title=Muskelspindel&oldid=215091901|work=Wikipedia|date=2021-08-27|accessdate=2022-11-10|language=de}}</ref>, сухожильні органи Гольджі<ref>{{Cite news|title=Golgi-Sehnenorgan|url=https://de.wikipedia.org/w/index.php?title=Golgi-Sehnenorgan&oldid=214025126|work=Wikipedia|date=2021-07-19|accessdate=2022-11-10|language=de}}</ref>, тощо).

Основним полем сенсорної кори є задня центральна [[звивина]], яка отримує імпульси по волокнах [[Трійчастий нерв|трійчастого нервунерва]] та висхідних стовпів заднього спинного мозку<ref>{{Cite news|title=Lemniskales System|url=https://de.wikipedia.org/w/index.php?title=Lemniskales_System&oldid=218034364|work=Wikipedia|date=2021-12-09|accessdate=2022-11-10|language=de}}</ref>. Соматотопічне розташування близького сусідства задніх і передніх центральних [[Звивина|звивин]] певною мірою повторює план будови [[Спинний мозок|спинного мозку]] (висхідні стовпи заднього спинного мозку, змішані частково висхідні ій низхідні передні стовпи спинного мозку). Через подразнення чутливих ділянок тіла відповідні рухові зони, включно з [[Таламус|ядрами таламуса]], перебувають ву режимі готовності. Отже, тілу легше реагувати цілеспрямованими рухами.

Певні [[Аферентний нерв|аферентні нервові волокна]], які йдуть до прецентральної звивини ([[поля Бродмана]]), також слугують для обробки пропріоцептивних відчуттів, які є передумовою будь-якої регульованої рухової функції. Вони виходять зіз [[Мозочок|мозочка]].

Пропріоцептивні волокна, що виходять зіз кісток, судин і вісцеральних органів, таких як-от серце і кишечник, спочатку прямують до [[Гіпоталамус|гіпоталамусагіпоталамус]]а. Там вони поєднуються з імпульсами гормональної системи і стають безпосередньо на службу регуляції вегетативних і цереброспінальних функцій організму.

У 2015 році Цзя Хань та його колеги розрахували зв'язок між найвищими досягненнями і ступенем пропріоцепції (вимірюваної в тестах сприйняття кутових положень [[Суглоб|суглобівсуглоб]]ів<ref>{{Cite news|title=Level of competitive success achieved by elite athletes and multi-joint proprioceptive ability|url=https://www.jsams.org/article/S1440-2440(13)00514-8/abstract|work=Journal of Science and Medicine in Sport|date=2015-01-01|accessdate=2022-11-11|issn=1440-2440|pmid=24380847|doi=10.1016/j.jsams.2013.11.013|pages=77–81|volume=18|issue=1|language=English|first=Jia|last=Han|first2=Gordon|last2=Waddington|first3=Judith|last3=Anson|first4=Roger|last4=Adams}}</ref>) для таких видів спорту, як художня гімнастика, плавання, танці, бадмінтон і футбол. Для цього вони порівняли 25 осіб, які не є спортсменами, з 25 успішними спортсменами, успішними на регіональному, національному та міжнародному рівнях. Вони виявили, що 30&nbsp;% відмінностей у продуктивності можна пояснити різними рівнями пропріоцепції з з високою статистичною значущістю (''p'' < 0,001). РівеньРівні пропріоцепції в різних суглобах не корелювали і були незалежними змінними. Таким чиномОтже, не існує загальної пропріоцепції, а лише суглобова-специфічна. Оскільки не було виявлено кореляції з тренувальним віком і ступенем пропріоцепції, то різну якість пропріоцепції можна вважати критерієм обдарованості.<ref>{{Cite book