Метью Шиль: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Згруповано однакові примітки |
Функція пропозицій посилань: додано 3 посилання. Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію Завдання новачку Пропоноване: додати посилання |
||
Рядок 14:
== Творчість, критика, вплив ==
Як зазначає {{Нп|Браян Стейблфорд||ru|Стэблфорд, Брайан}}, [[проза]] Шила відрізняється низкою стилістичних особливостей. Для неї характерні словесна розмаїтість, барвистість, підкреслена ускладненість синтаксису<ref name="Stableford75"/>, музикальність<ref name="SF"/>.Творчість Шиля досить високо цінував [[Говард Лавкрафт]], який відкрив її для себе в 1923 році і який відзначив ряд творів письменника в своїй роботі «[[Надприродний жах у літературі]]»<ref name="Anderson209">Anderson. — P.209.</ref>. Лавкрафт назвав його оповідання «Кселуча» ({{Lang-en|Xélucha}}) «рідкісно моторошним твором», а новелу «Дім звуків» ({{Lang-en|The House of Sounds}}), що оповідає про зловісну вежу, побудовану мерцем на безлюдному острові біля берегів Норвегії, — «безперечним шедевром», в якому помітно вплив [[Едгар Аллан По| Едгара По]]<ref name="Lovecraft705">Лавкрафт. — С.705.</ref>. Менш вдалим, однак непогано написаним він вважав роман Шиля «Пурпурова хмара» — один з перших науково-фантастичних творів у жанрі [[постапокаліпсіс]]у<ref name="Lovecraft706">Лавкрафт. — С.706.</ref>.
{{цитата|Містер Шиль з вражаючою силою описує прокляття, яке з'явилося з арктичної холоднечі, щоб погубити людство, і з часом залишило на планеті лише одного жителя. Почуття цього єдиного вцілілого, коли він розуміє, в якому становищі опинився, і його поневіряння як господаря планети по заповнених трупами і нікому не потрібними скарбами містах передані з мистецтвом, якому лише трохи бракує до справжньої величі.||''Г. Ф. Лавкрафт, «Надприродний жах у літературі»''}}
Роман «Пурпурова хмара» багато в чому заклав основу піджанру постапокаліптичної фантастики. Причиною вимирання людства в романі стає планетарна катастрофа (величезна хмара отруйного газу), загальним місцем подібних творів став і мотив останнього, хто вижив, й епізод його подальшої зустрічі з іншими уцілілими<ref name="Fumagalli34">Fumagalli. — P.34.</ref>. За мотивами цієї книги знято американський фільм «[[Світ, плоть і диявол]]» 1959 року, а [[Стівен Кінг]] зізнався, що «Пурпурова хмара» була для нього одним із джерел натхнення під час створення роману «[[Протистояння (роман)|Протистояння]]». Інші твори письменника справили вплив на подальший розвиток жанру наукової фантастики<ref name="Stableford96">Stableford. — P.96.</ref>. Химерний стиль, характерний для Шиля, частково перейняв {{Нп|Томас Ліготті||ru|Лиготти, Томас}}.
Персонажі романів Шиля нерідко висловлювали незвичайні для свого часу або навіть провокаційні ідеї, істотна частина яких може бути виявлена в посмертній збірці [[есе]] письменника<ref name="Stableford73">Stableford. — P.73.</ref>. Серед цих ідей — [[антиклерикалізм]], схвалення [[Євгеніка|євгеніки]] і [[Соціальний дарвінізм|соціал-дарвінізму]], елементи [[Антисемітизм|антисемітизму]]<ref name="Stableford76">Stableford. — P.76.</ref>. Погляди Шиля, який ідеалізував [[індивідуалізм]] і вважав, що християнство з його культом мучеництва віджило своє<ref name="Stableford87">Stableford. — P.87.</ref>, частково перегукуються з теоріями [[Фрідріх Ніцше|Ніцше]]<ref name="SF"/><ref name="Stableford88">Stableford. — P.88.</ref>. Разом з тим у його прозі зустрічаються й численні релігійні алюзії<ref name="Stableford83">Stableford. — P.83.</ref>.
== «Королівство Редонда» ==
Батько письменника, Метью Дауді Шиль, близько 1865 року жартома оголосив себе королем маленького безлюдного острівця [[Редонда]], розташованого неподалік Монтсеррата. У 1880 році він нібито «коронував» сина, доручивши йому «кермо правління» (незважаючи на те, що Британія офіційно присвоїла Редонду в 1872 році)<ref name="Fumagalli32"/>.
Шиль, судячи з усього, не надавав своєму «титулу» великого значення, але вигадав цілу легенду, пов'язану з ним, щоб привернути увагу до перевидання своїх творів у 1929 році. Так чи інакше, {{Нп|Джон Госворт||ru|Госворт, Джон}}, [[літературний агент]] письменника, сприйняв цю історію всерйоз. Вмираючи, Шиль проголосив Госворта своїм «спадкоємцем»<ref name="Fumagalli32"/>, і той почав з ентузіазмом грати цю роль, прийнявши «тронне ім'я» Хуан I. [[Віртуальна держава|Вигадана держава]] [[Редонда (віртуальна держава)|Редонда]] існує досі.
== Вибрана бібліографія ==
| |||