Стадничук Микола Михайлович: відмінності між версіями

| ім'я = Микола Михайлович Стадничук

| оригінал імені =

| підпис =

| ім'я при народженні =

| місце народження = [[Полтава]]

| місце смерті = [[Москва]]

| прізвисько =

| приналежність =

| країна = {{URS}}

| роки служби = [[1941]]-[[1971]]

| звання = [[старший лейтенант]]

| битви = [[Німецько-радянська війна]]

| нагороди =

{{!}} {{Медаль Золота Зірка}}

{{!}}-

{{!}}-

| відносини =

| інше =

}}

 

 

== Біографія ==

 

Після закінчення технікуму працював [[виконроб]]ом на будівництві [[Шосейні шляхи|шосейних доріг]]. У 1940 році закінчив [[Київський національний університет будівництва і архітектури|Київський інженерно-будівельний інститут]], після закінчення якого працював у [[Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут|науково-дослідному інституті автотранспорту]] в Києві [[архітектор]]ом. У травні [[1941]] року був призваний в [[Червона армія|Червону армію]]<ref name="poltavahistory"/>.

 

На підступах до [[Дніпро|Дніпра]] був важко поранений командир 21-го окремого понтонно-мостового батальйону і командування підрозділом узяв на себе [[старший лейтенант]] Стадничук. Підійшовши до Дніпра, воїни 21-го понтонно-мостового батальйону відразу приступили до організації переправи. При [[Форсування|форсуванні]] Дніпра в пункті переправи № 4 на північ від Києва (нині [[Чорнобильський район]] [[Київська область|Київської області]]) старший лейтенант Микола Стадничук під артилерійським, мінометним і кулеметним вогнем особисто керував усіма роботами зі збірки перших [[Понтонний міст|мостових понтонів]] і десантних [[пором]]ів, під його керівництвом було в найкоротший термін здійснене оперативне перекидання майна понтонного парку і проведена збірка поромів для обслуговування одночасно трьох пунктів переправ. [[29 вересня]] [[1943]] року він був призначений начальником переправи в пункті № 4, де вміло організував спочатку поромну, а потім і понтонну переправу. Беззмінно керуючи переправою, при частих інтенсивних нальотах ворожої авіації, зразково керував переправою, зробив цей пункт переправи центральним, таким, що забезпечує максимальну пропускну здатність. Тільки у ніч на [[8 жовтня]] 1943 року в пункті переправи № 4, начальником якої був М. М. Стадничук, було переправлено понад дві дивізії<ref name="poltavahistory"/>.

 

Указом [[Президія Верховної Ради СРСР|Президії Верховної Ради СРСР]] від [[17 жовтня]] [[1943]] року за зразкове виконання бойових завдань командування, особисту відвагу і рішучість, проявлені при форсуванні Дніпра, старшому лейтенанту Стадничуку Миколі Михайловичу було присвоєно звання [[Герой Радянського Союзу|Героя Радянського Союзу]] з врученням [[орден Леніна|ордена Леніна]] і [[медаль «Золота Зірка»|медалі Золота Зірка]].

 

== Вшанування пам'яті ==

На честь Героя на будинку полтавської гімназії № 6 встановлена меморіальна дошка з написом ''«В полтавській трудовій школі № 6 з 1921 по 1928 рік навчався Герой Радянського Союзу полковник-інженер Микола Михайлович Стаднічук (1913—1980)»''<ref name="poltavahistory"/>.

 

[[Категорія:Уродженці Полтави]]

[[Категорія:Поховані на Кунцевському кладовищі]]