Джеймс Рамсей Макдональд: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
оформлення
 
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 65:
 
== Біографія ==
Макдональд був незаконнонародженою дитиною. Народився у [[Лоссімут]]і в Шотландії. Закінчив початкову, а потім і середню школу. У своїй же середній школі він згодом деякий час працював вчителем. У [[1885]] році Макдональд став членом Соціал-демократичної федерації. У [[1886]] році переїхав до [[Лондон]]а, де став рахівником. [[13 листопада]] [[1887]] року Макдональд став очевидцем {{iw|Bloody Sunday (1887)|«Кривавої неділі» ([[:|en:|Bloody Sunday (1887)|en]])}}, після чого виступив у ЗМІ з [[памфлет]]ом. Деякий час Макдональд також цікавився шотландською політикою у середовищі шотландців у Лондоні й виступав на підтримку [[Гомруль|гомруля]] для Шотландії. Одночасно Макдональд здобував вечірню освіту у ({{iw|Birkbeck, University of London|''Birkbeck Literary and Scientific Institution'' ([[:|en:|Birkbeck, University of London|en]]}}), однак незадовго до іспитів йому довелось відмовитись від здобуття освіти через нервове виснаження.
 
У [[1892]] році Макдональд став секретарем торгівця чаєм Томаса Лоу, якого невдовзі було обрано до Палати громад від [[Ліберальна партія (Велика Британія)|Ліберальної партії]]. Невдовзі, однак, Макдональд залишив Лоу та приєднався до Лейбористської передвиборчої асоціації. Також він став членом [[Фабіанське товариство|Фабіанського товариства]]. У [[1894]] році Макдональд вступив до Незалежної лейбористської партії та невдовзі став одним з її керівників. На виборах 1895 і 1900 років Макдональд двічі зазнав поразки. У [[1900]] році він зайняв посаду секретаря Комітету робітничого представництва, якому вдалось провести до палати громад двох своїх депутатів. У [[1906]] році, коли КРП об'єднався з кількома дрібнішими організаціями у [[Лейбористська партія (Велика Британія)|Лейбористську партію]], Макдональда було обрано до палати громад.
Рядок 74:
Хоча лейбористи не мали більшості у палаті громад, саме вони зайняли міністерські пости. Сам Макдональд додатково узяв портфель [[Список міністрів закордонних справ Великої Британії|міністра закордонних справ]], оскільки вбачав одним з найважливіших завдань свого прем'єрства врегулювання наслідків [[Перша світова війна|Першої світової війни]] у Європі.
 
Під керівництвом Макдональда було остаточно встановлено порядок виплати Німеччиною репарацій країнам-переможницям. У серпні [[1924]] року в Лондоні відбулась конференція, на якій було започатковано [[план Дауеса]]. Макдональд також відіграв важливу роль у врегулюванні [[Рурський конфлікт|Рурського конфлікту]], пов'язаного з окупацією [[Рурський регіон|Рурської області]] Францією та Бельгією. Окрім того, його уряд визнав [[СРСР]]&nbsp;— відповідну ноту було надіслано вже [[1 лютого]] [[1924]] року<ref>[{{Cite web |url=http://www.hrono.info/dokum/192_dok/19240201noty.html |title=Обмін нотами між урядами СРСР та Великої Британії про визнання СРСР де-юре] |accessdate=2 лютого 2012 |archive-date=26 жовтня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20111026042932/http://hrono.info/dokum/192_dok/19240201noty.html }}</ref>. У галузі внутрішньої політики важливим досягненням лейбористів стало прийняття закону про заохочення будівництва місцевою владою житла для низькокваліфікованих працівників, завдяки чому у Великій Британії було покращено становищем із житлом.
 
Уряд Макдональда був змушений піти у відставку через звинувачення у покровительстві лівим радикалам, які поширились після справи Кемпбелла. Ліберали й консерватори, які об'єднались проти лейбористів, мали більшу кількість місць у палаті громад, що призвело до неможливості подальшого функціонування уряду. Окрім того, [[25 жовтня]] (за 4 дні до виборів) у ЗМІ з'явився «[[Лист Зинов'єва]]» (як було встановлено пізніше, він був фальсифікацією), в якому містився заклик до ведення підривної роботи в армії та флоті. Лист став одним з важливих факторів зменшення парламентської фракції лейбористів зі 191 місця до 151 на дострокових виборах [[29 жовтня]] й формування консервативного уряду [[Стенлі Болдвін]]а. У той самий час, за лейбористів на цих виборах було подано на мільйон голосів більше, але через наявність у країні [[Мажоритарна виборча система|мажоритарної виборчої системи]] це збільшення не принесло лейбористам жодної вигоди.