|
''Це стаття саме про синоніми у біологічній (зоологічній) систематиці '''в українській мові'''. Про синоніми у біологічній систематиці '''взагалі''' див. статтю '''[[Синоніми у біологічній систематиці]]'''.''
'''Синоніми у зоологічній систематиці в українській мові''' — анотований перелік пар [[зоонім]]ів, якіщо використовуються для позначення одних і тих самих родів тварин, таких як "«їжатець"» та "«дикообраз"», "«пес"» і "«собака"» тощо, які поширеніпоширених в [[українська мова|україномовному]] середовищі.
== Синонімія в українській зооніміці у контексті історії ономастики ==
Ссавці є добре відомимивідомий об'єктамиєкт не тільки досліджень, але й утримання в неволі, їх часто згадують у краєзнавчій і навчальній літературі, художніх творах, фольклорі. Завдяки цьому для окремих груп створено значні синонімічні ряди та сформувалися різнокорінні назви, якими позначають одні й ті самі об'єкти<ref>Маркевич, Татарко, 1983. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Передмова.</ref>.
[[Файл:Zag-2008-rodentia-fig3-synonyms.jpg|міні|праворуч|400пкс|Порівняння синонімії вернакулярних назв гризунів фауни України (ліворуч - — для родин і родів, праворуч - — для видів)<ref>За працею: Загороднюк, 2008-20092008–2009 (loc. cit.)</ref>]]
=== Синонімічні ряди ===
Найбільші синонімічні ряди формуються для видів, якіщо нечасто стають об'єктами наукових досліджень, проте до яких є увага аматорів та любителів природи, і у більшості видів існує від 2 до 7 одночасно вживаних вернакулярних назв тільки у науковій літературі<ref>[{{Cite web |url=http://terioshkola.org.ua/library/zag/zag-2009-rodentia-nonmuroidea-ukr.pdf |title=Загороднюк І. В. Таксономія і номенклатура немишовидних гризунів фауни України // Збірник праць Зоологічного музею. — Київ, 2008—20092008–2009. — № 40. — С. 147—185147–185.] |accessdate=16 серпня 2011 |archive-date=9 грудня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171209181514/http://www.terioshkola.org.ua/library/zag/zag-2009-rodentia-nonmuroidea-ukr.pdf }}</ref>.
ТрьомаЄ основнимитри джереламиосновні джерела наповнення синонімічних рядів є (ibid.):
* місцеві назви, ареали і сфери вживання яких поступово розширюються; найчастіше такі назви приходять у літературу як результат краєзнавчих експедицій (дослідження [[Верхратський Іван Григорович |Івана Верхратського]] та ін.)
* як запозичення з суміжних мов (в Україні найчастіше це відбувалося в періоди мовних експансій із суміжних країн);
* як неологізми при впорядкуванні нових переліків та їх розширенні (напр.наприклад, у зоологічному словнику Маркевича і Татарка 1983 такі назви відмічені зірочками, що зазначено у передмові).
При зростанні кількості синонімів пошук і архівування інформації ускладнюються, що щоразу завершується новим періодом стабілізації з виокремленням титульних назв, рекомендованих науковцями і науковими товариствами до вжитку.
=== Хронологія стабілізаційних подій ===
В Україні було кілька прецедентів стабілізації зоологічної номенклатури:
* 1918 року, коли булобули впорядковановпорядковані перші зоологічні словники на основі доробків М. Полянського, [[Верхратський Іван Григорович |І. Верхратського]] і [[Шарлемань Микола Васильович |М. Шарлеманя]], що було затверджено відповідною комісією ВУАН<ref>Витяг щодо назв ссавців було вміщено у книжці [[Шарлемань Микола Васильович |М. Шарлеманя]] 1920 р. "«Визначник ссавців України"».</ref>,
* 1927-1928 1927–1928 рр., коли ІнститутомІнститут української наукової мови було видановидав серію "[[iarchive:slov3|«Словник зоологічної номенклатури"»]] на основі доробків [[Шарлемань Микола Васильович |М. Шарлеманя]], [[Щоголів Іринарх |І. Щоголіва]], [[Паночіні Сергій Сергійович |С. Паночіні]] та К. Татарка <ref>Теріологічна частина: Словник зоологичної номенклатури / Українська академія наук. Інститут української наукової мови. Природничий відділ. — Київ : Державне видавництво України, 1927. — Ч. 2: Назви хребетних тварин. Mammalia — Reptilia — Amphibia — Pisces (проєкт) / М. Шарлемань, К. Татарко. — 1927. — 126 с. — (Матеріяли до української природничої термінології та номенклатури ; Т. 6, вип. 2).</ref>;
* 1931 р. HауковоНауково-дослідчий інститут мовознавства ВУАН видав упорядкований [[Паночіні Сергій Сергійович |С. Паночіні]] "«Словник біологічної термінології" »<ref>[{{Cite web |url=http://eudusa.org/NTShOnline/Book8.pdf |title=Паночіні С. Словник біологічної термінології / HауковоНауково-дослідчий інститут мовознавства ВУАН. — Харків: Держ. вид-во "«Радянська школа"», 1931. — 89 с. — (Серія практичних словників. Випуск IV).] |accessdate=19 серпня 2011 |archive-date=7 лютого 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180207185828/http://eudusa.org/NTShOnline/Book8.pdf }}</ref>, у який увійшла не видана, але підготовлена перед тим (1930) зоологічна частина цього словника С. Паночіні "«Словник зоологічної термінології"» (1930; не надрукований)<ref>Праця згадана в довідці "«[http://movahistory.org.ua/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%87%D1%96%D0%BD%D1%96_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9Паночіні_Сергій Паночіні Сергій // Інститут Мовознавства ім. О. О. Потебні. Матеріали до історії.]" {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150414174902/http://movahistory.org.ua/wiki/Паночіні_Сергій |date=14 квітня 2015 }}»</ref>
* 1983 р. [[Татарко Кость Іванович |К. Татарко]] у співпраці з акад. [[Маркевич Олександр Прокопович |О. Маркевичем]] і під егідою Комітету наукової термінології АН УРСР видав суттєво перероблений і розширений "«Русско-украинско-латинский зоологический словарь. Терминология и номенклатура" »<ref>Маркевич А. П., Татарко К. И. Русско-украинско-латинский зоологический словарь. Терминология и номенклатура. - — Киев: Наукова думка, 1983. - — 412 с. </ref>. Словник був суттєво відкоригований з огляду на політику зближення братніх мов і, як зазначено у передмові І. А. Акімова<ref>[[Акімов Ігор Андрійович]], докт. біол. наук, чл.-кор. НАН України, директор Інституту зоології НАНУНАН України, голова Комісії з зоологічної термінології Інституту зоології </ref> до перевидання "«Словника" 1927-1928» 1927–1928 рр., "«Значно перероблений і виправлений на "вимоги„вимоги часу"часу“, словник...словник…. вирізняється певним відсотком лексем, що єпросто простими„скальковані“ "кальками"з відповідних російських назв. ...… оригінальний доробок знавців живої української мови у цій праці було, на жаль, значною мірою втрачено"».
=== Оцінка радянської словникової спадщини ===
З середини 1990-х років в [[Україна |Україні]] почався процес відродження [[вернакулярна назва тварин |вернакулярних назв]], і в переважній більшості випадків нові зоологічні огляди здебільшого містять питомопитомі українські назви, які у період 1933-1983 1933–1983 рр. активно вилучали зі словників<ref>Вилучали й самі словники, див.: [http://forum.pravda.com.ua/read.php?4,208342423 Українські науково-термінологічні словники, знищені в 1933 р.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110514064735/http://forum.pravda.com.ua/read.php?4,208342423 |date=14 травня 2011 }}</ref> і замінювали на російські відповідники. У цитованій праці І. А. Акімова прямо сказано про те, що тогочасні "...«… термінологічні словники ...…. несли тавро зросійщення української наукової мови"». Нові переліки назв різних груп хребетних (птахів, земноводних, риб і, зокрема, ссавців) тепер орієнтуються на назви, якіщо були ув вжиткуужитку в працях творців української ономастики, а не її ревізорів (напр.наприклад, Писанець, 2005<ref>Писанець Є. Земноводні України (посібник для визначення амфібій України та суміжних країн). — Київ: Видавництво Раєвського, 2007. — 192 с. (докладніше див.: [[Земноводні України (книга)]])</ref>; Фесенко, Бокотей, 2007<ref>Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Анотований список українських назв птахів фауни України. — К.—Львів, 2007. — 111 с. (докладніше див.: [[Список птахів фауни України]])</ref>).
Попри це, у низці випадків синоніми, сформовані за рахунокшляхом запозичень, інколи стають у нагоді для позначення різних родів або видів., якіщо у часи формування словників не розрізнялися. Такими прикладами є вживання ("«розведення"» у різні роди) назв "«[[вовчок]]"» і "«[[соня]]"» ("«соня"» була "«замінником"» української назви "«[[вовчок]]"»), [[нориця]] і [[полівка]] ("«полівку"» у багатьох працях періоду мовних ревізій взагалі писали на російський манервзір як "«[[польовка]]"»<ref>Мигулін О. О. Звірі УРСР (матеріали до фауни). Харків, 1938.</ref>), "«[[вивірка]]"» і "«[[білка]]"», "«[[сарна]]"» і "«[[косуля]]"» та ін. Торкнулася ця проблема і назв чужорідних видів, якіщо відомі широкому загалу, зокрема назви "«'''[[їжатець]]'''"», яку викорінювали і пробували замістити назвою "«дикообраз"».
Тенденції змін широти вжитку суперечливих назв докладно розглянуто на прикладі місцевої назви "«їжатець"» та її запозичених відповідників "«дикообраз"» (з рос.) та "«поркупін"» (з англ.).
[[Файл:Hystrix cristata 03 by Line1.jpg|міні|ліворуч|200пкс|[[Їжатець чубатий]]<br />(''[[Hystrix indica]]'')]]
== Їжатець vs дикобраз ==
Слово "«Їжатець"» зустрічається не тільки у науковій, але й у краєзнавчій і художній літературі.
Довгі роки цей термін майже не з'являвся в наукових і довідкових статтях, і тільки з дозволом на публікації наукових праць українською мовою назва "їжатець" повернулася у вжиток. З роками частота його вживання зростає (за [http://www.google.com.ua/search?sourceid=chrome&ie=UTF-8&q=%D1%97%D0%B6%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8C google]):
* 1.01.1990 р. – 31.12.1999 р. = 0
* 1.01.2000 р. – 31.12.2009 р. = 6
* 1.01.2010 р.–31.12.2011 р. = 42
* знахідок "їжатець" без дати = 269.
=== Їжатець у художній літературі ===
* [[1982]]: [https://web.archive.org/web/20131210074425/http://ukr-lit.net/andiyevska.html Андієвська Емма] / [[Роман про людське призначення (роман)]]: "...їм«…їм прочинив їжатець, що їв сиру картоплину з тим самим сумнозосередженим виразом, як той інший їжатець, котрий так сподобався Федорові, ще перед війною в Київському зоопарку, куди Федора водила мати до арешту батька..."батька…» [http://books.google.com.ua/books?id=cGDnAAAAMAAJ&q=%D1%97%D0%B6%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8Cїжатець]
* [[1982]]: Словник мудрої голови. А. Вовк. Відповіді та зауваги до словогри. Ч. 8 (про тварини) Юнак, 1982, № 12 с. 17): "«Тут зате живе подібна тварина з багато довшими шпильками, що зветься porcupine. її українська назва є ЇЖАТЕЦЬ, але не "дикобраз"„дикобраз“, що є російське слово"». [http://vydavnytstvo.plastscouting.org/yunak/arkhiv/1982_12.pdf] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140419051511/http://vydavnytstvo.plastscouting.org/yunak/arkhiv/1982_12.pdf |date=19 квітня 2014 }}
* [[1987]]: [https://web.archive.org/web/20131210074425/http://ukr-lit.net/andiyevska.html Андієвська Емма] / Вірши / Віґілії LXXVI: "«Ні соломини, на яку — зіпертись. І на долоні, як молюск — життя. Ні звуку — лиш світанку їжатець."» [http://ukr-lit.net/andiyevska/2-virshi/363-vigilii-lxxvi.html] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160310105723/http://ukr-lit.net/andiyevska/2-virshi/363-vigilii-lxxvi.html |date=10 березня 2016 }}
* [[1991]]: [[Багряний Іван Павлович |Багряний Іван]]. [[Тигролови]]. Роман // Журнал Дніпро, Київ, [http://www.ursr.org/dnipro/91/02/html/2.html 1991 №2№ 2]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}. с. 4-128. - — С. 43: «...… Вепр — не вивірка. А «сікач»„сікач“, почувши людський дух, гуркав, злостився. Щетина на нім, як на їжатцеві, стоїть пилкою по хребту. ...…» [https://web.archive.org/web/20160305013439/http://www.ursr.org/dnipro/91/02/html/44.html]
* [[2001]]: Фенімор Купер “Звіробій”«Звіробій» (пер. [http://chtyvo.org.ua/authors/Solonko/ Леоніда Солонька] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110901083246/http://chtyvo.org.ua/authors/Solonko/ |date=1 вересня 2011 }}): "«Жоден червоний воїн не верещатиме, мов недорізаний кабан. Той стогін виривається з горлянки блідолицього, з грудей інгіза, і звуки ці приємні, мов дівоча пісня. Пес! Смердючий тхір! Бабак! Видра! Їжатець!"» ...… "«Придивившись до мокасина, Уа-та-Уа впевнено сказала, що він гуронський, бо на передку по-особливому розташовані голки їжатця."»[http://chtyvo.org.ua/authors/Cooper_James_Fenimore/Zvirobii/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121027135823/http://chtyvo.org.ua/authors/Cooper_James_Fenimore/Zvirobii/ |date=27 жовтня 2012 }}<ref>Купер Джеймс Фенімор. Звіробій / Пер. з англ. Леонід Солонько, Олександр Терех. — К.: Дніпро, 2001. — 448 с.</ref>
=== Їжатець у словниках ===
Існує щонайменше 10 словників, в яких наводиться або збереглася назва "«їжатець"», попри складну історію зі збереженням питомо українських назв у період 1930-19901930–1990 років:
* [[1886]]: Малоруско-німецкий словар (ред. Євгений Желеховский), 1886 рік.: "«їжатець - — stahelschwein"»
* [[1917]]: Російсько-український словничок термінів природознавства і географії (упорядник К. В. Дубняк), м. Кобеляк Полтавська обл. 1917 р.: "«дикобраз - — їжатка"»
* [[1924]]: Російсько-український словник (гол. ред. А. Е. Кримський), 1924 рік, перевидано 2007 рік.: "«дикобраз - — їжатець, їжатка."»
* [[1928]]: Полонський Х. (Українська Академія Наук) - — Матеріяли до української термінології та номенклатури, том XI, Словник природничої термінології (проєкт), Державне видавництво України, 1928, ст. 30: "«Дикобраз, Hystrix L. - — їжате́ць"».
* [[1929]]: [[Голоскевич Григорій Костянтинович |Голоскевич Г.]] - — Правописний словник (за нормами УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ Всеукраїнської Академії Наук), Харків, 1929, с.221: їжате́ць, -тця́, -тце́ві; -тці’, -тці’втці'в
* [[1930]]: О. Ізюмов - — Російсько-український словник (видання четверте доповнене й виправлене за новим правописом), Державне видавництво України, Харків, Київ, 1930: Дикобраз, зоол. – — їжате́ць, -тця; -зовый – — їжате́цький, -а, -е.
* [[1931]]: [[Паночіні Сергій Сергійович |Паночіні С.]] Словник біологічної термінології / HауковоНауково-дослідчий інститут мовознавства ВУАН. - — Харків: Радянська школа, 1931. - — 89 с. - — (Серія практичних словників. Випуск IV). - — Словник побудовано за схемою "«рос. -> лат. -> укр."». С. 20: "«Дикобраз, Hystrix - — їжате'ць(-тця)"» [http://eudusa.org/NTShOnline/Book8.pdf] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180207185828/http://eudusa.org/NTShOnline/Book8.pdf |date=7 лютого 2018 }}.
* [[1977]]: [[Штепа Павло|Павло Штепа]]. Словник чужомовних слів і термінів (Монреаль, 1977 р.): "«дикобраз (тварина) – — їжатець"» [http://storinka-m.kiev.ua/article.php?id=1312] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111103022637/http://storinka-m.kiev.ua/article.php?id=1312 |date=3 листопада 2011 }}
* [[1985]]: Етимологічний словник української мови, том 2, Київ, Наукова думка, 1985 р.: "«[їжатець] (зоол.) «дикобраз„дикобраз, Hystrix»Hystrix“, [їжатка] — похідні утворення від [їж] «їжак»„їжак“; назви зумовлені зовнішньою подібністю тварин."»
* [[1987]]: [[Український радянський енциклопедичний словник|УРЕС]] том 1, 1987 (ред. Ф. С. Бабичев, А. В. Кудрицький): "«ДИКОБРАЗ, їжатець (Hystrix) — рід гризунів. Тіло (довж. до 90 см) зверху вкрите голками (довж. до 40 см)."»
* [[2010]]: Російсько-український словник (Українська академія наук): "«Як перекласти ДИКОБРАЗ? - — ЇЖАТЕЦЬ"»[http://lang.slovopedia.org.ua/11/53396/128368.html] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160307180738/http://lang.slovopedia.org.ua/11/53396/128368.html |date=7 березня 2016 }}
=== Їжатці у науковій і краєзнавчій літературі ===
У спеціальних таксономічних оглядах ссавців, першим з яких став "«Словник зоологічної номенклатури"» (1927), назва "«їжатець"» вжита як титульна назва роду. У передмові до перевидання цього словника (2005 р.), підготовленій директором Інституту зоології НАНУНАН України І. І. Акімовим, зазначено, що видані в радянські часи словники "«побудовані на засадах творення прямих відповідностей російським термінам, несли тавро зросійщення української наукової мови"». (с. 5). і далі: "«Провідні українські зоологи дійшли висновку, що факсимільне видання унікального лексикографічного документа — - "Словника„Словника зоологічної номенклатури" -номенклатури“ — є єдино можливим відправним пунктом для розвитку сучасної зоологічної номенклатури і термінології."» (с. 5).
* [[1927]] ([[2005]]): [[Шарлемань Микола Васильович|Шарлемань М.]], Татарко К. Назви хребетних тварин // Словник зоологічної номенклатури. Частина 2 (Київ: Держ. вид-во України, 1927): "«208. Hystricidae — Їжатцюваті. р[ос]. — Дикобразы. н[ім]. — Erdstachelschwein. ...… 210. Hystrix cristata L. — Їжатець чубатий. Їжатець чубатий (Пол[янський].), Їжатка (Грінч[енко].). р[ос]. — Дикобраз. нім. — Stachelschwein."». Перевидано Інститутом зоології як видання, що не втратило актуальності, 2005 року <ref>Словник зоологічної номенклатури (1927–1928) / Інститут зоології НАН України (автор передмови чл.-кор. НАН України І. А. Акімов). — Київ: Наукова думка, 2005. — (Факсимільне відтворення). - — ([http://terioshkola.org.ua/library/classic/Charlemagne-1927-Mammalia.pdf?f=2&start=0 теріологічний розділ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160604021840/http://www.terioshkola.org.ua/library/classic/Charlemagne-1927-Mammalia.pdf?f=2&start=0 |date=4 червня 2016 }})</ref>.
* [[1930]]: * Київ, довідник (ред. [[Ернст Федір Людвігович |Федор Ернст]], 800 ст.), Київ, 1930, розділ "«Київський Зоологічний Сад"», 675 ст.: "«Ліворуч містяться тварини та хижі птахи, що їх нечасто можна спостерігати в природі, через вночішній спосіб їхнього життя — це вовки, їжатці (дикобрази), сови, пугачі, а трохи далі — величезні представники хижих птахів — грифи, орлани-білохвости, орли (беркути, могильники)..."…»
* [[2003]]: ''Карабута О. П.'' Морфемна будова зооназв // Зб. наук. праць. Південний архів. Філолог. науки.- Херсон, 2003.- Вип. ХХІ.- С. 63-67: "«У словотворчій структурі аналізованих назв поширений також суфікс –ець-ець. Шляхом додавання цього суфікса до іменникових основ утворилися зооназви, твірна основа яких указує на особливість тварини: їжатець, песець, телець; воронець, лінивець, сивець, сліпець."» ([http://sehrg.at.ua/_ld/0/20_morfemna_budova.pdf pdf] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304142336/http://sehrg.at.ua/_ld/0/20_morfemna_budova.pdf |date=4 березня 2016 }})
* [[2007]]: ''Кагало О. О., Проць Б. Г.'' (ред.). Тлумачний посібник з визначення типів оселищ (habitats) Європейського Союзу / Центр розвитку інновацій Університету Вагенінген (Нідерланди), Державний природознавчий музей НАН України. — Львів, 2007. — 202 с. ([http://assets.panda.org/downloads/brochure_on_support_of_the_council_directive_92_43_eec.pdf pdf] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305201626/http://assets.panda.org/downloads/brochure_on_support_of_the_council_directive_92_43_eec.pdf |date=5 березня 2016 }})
* [[2009]]: огляд "«Таксономія і номенклатура немишовидних гризунів..."гризунів…» (Збірник праць Зоологічного музею ННПМ НАН України. Київ, 2009, № 40 / За ред. [[Некрутенко Юрій Павлович|Ю. Некрутенка]]) "...«… розрізняють такі три основні групи гризунів: сциуроморфи («вивірковидні»„вивірковидні“, Sciuromorpha) міоморфи («мишовидні»„мишовидні“, Myomorpha) та гістрікоморфи («їжатцевидні»„їжатцевидні“, Hystricomorpha)."» [http://terioshkola.org.ua/library/zag/zag-2009-rodentia-nonmuroidea-ukr.pdf] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171209181514/http://www.terioshkola.org.ua/library/zag/zag-2009-rodentia-nonmuroidea-ukr.pdf |date=9 грудня 2017 }}
* [[2010]]: «Основи зоологічної систематики. Лекція 4» / проф. [http://www.izan.kiev.ua/deps/depgae/korneev.htm В. Корнєєв] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160930174542/http://izan.kiev.ua/deps/depgae/korneev.htm |date=30 вересня 2016 }}, (Інститут зоології НАН, 2010) : с. 39: «Географічні ознаки. 1. Загальні біогеографічні особливості. ...… Hystricidae. Їжатці»[http://www.slideshare.net/ValeryKorneyev/04-5671243] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305084413/http://www.slideshare.net/ValeryKorneyev/04-5671243 |date=5 березня 2016 }}
* [[2010]]: Коробченко М. А., Загороднюк І. В., [[Ємельянов Ігор Георгійович |Ємельянов І. Г.]] Підземні гризуни як життєва форма ссавців // Вісник Національного науково-природничого музею. — Київ, 2010. — Том 8. — С. 5–325-32. — -- "«Табл. 2. Розподіл родів, що включають види підземних гризунів, за вищими таксонами в обсязі світової фауни: Підряд Hystricomorpha — Їжатцевидні."» (с. 7) [http://www.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Vnnpm/2010_8.pdf].
=== Поркупін ===
Широко відома англійська назва ''porcupine'' походить від середньоанглійського та англо-фр. "«porc"» = свиня, свинина (так само лат. "«porcus"» = свиня, опорос) [http://www.merriam-webster.com/dictionary/pork] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111115233716/http://www.merriam-webster.com/dictionary/pork |date=15 листопада 2011 }} та "«pine" -» — так само з середньоанглійського та староанглійського "«pīn"» = штир, з лат. "«pinus"» = сосна. Тобто, разом це можна перекласти як "«порося голчасте"», або "«свиня наїжачена"» тощо<ref>Назву "«Поркупін"» має також столиця індіанської конфедерації [[Лакота (плем'я)|Лакота]]</ref>. Назва в різних виданнях закріплена або за групою "«їжатцещелепних"» ([[Hystricognathi]]) загалом, або за американськими [[Erethizontidae]].
=== Дикобраз ===
Слово "«дикобраз"» з'явилося в українських словниках після постанов 1933 року (див. [[Українська мова в СРСР]]) і до кінця витіснило репресоване слово "«їжатець"». Обидва слова разом зустрічаються лише у кількох словниках 1987, 1987 років (див. нижче). ЦеСлово словоце є запозиченнямзапозичення з рос. мови і походить від рос. "«дикий + образный"» = "«дикообраз"» з подальшим стягуванням двох голосних в один звук.
Сучасні згадки в україномовних джерелах пов'язані переважно з перекладами з російської мови.
Прикладами є праці, що в пошукових системах знаходяться як джерела, щоварті заслуговують на увагууваги:
* [http://vseslova.com.ua/word/%D0%94%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%B8Дикобрази-31995u електронний довідник http://vseslova.com.ua ("«Дикобрази - — значення слова"»)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304220308/http://vseslova.com.ua/word/Дикобрази-31995u |date=4 березня 2016 }}: "«Дикобрази (Hystricidae), сімейство ссавців загону гризунів. ...… Дикобразами Нового Світла називають іглошерстов ."» (правильно має бути: "«Їжатці - — родина ссавців з ряду гризуни. ...… Їжатців з Нового Світу називають "голкошерстами"„голкошерстами“ (?)"».
* [http://librar.org.ua/sections_load.php?s=biological_sciences&id=885 дисертація (і відповідні публікації): Мороз В. Ф. Механізми функціонування м'язово-скелетної системи та закономірності її розвитку у хребетних]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}. спеціальність 16.00.02. Автореферат дис. ...… докт. вет. наук. Київ, 2005: поруч з "«дикобразом"» в переліку досліджених 119 видів хребетних згадано, зокрема (окремі приклади з різних груп): "«товстолобик"» (рос. "«толстолобик"», правильно ТОВСТОЛОБ БІЛИЙ!), "«сіра жаба"» (рос. "«серая жаба"», правильно РОПУХА СІРА!), "«звичайна неясить"» (рос. "«обыкновенная неясыть"», правильно СОВА СІРА!), "«звичайна Тупайя"» (рос. "«тупайя"», правильно ТУПАЯ!), "«лісна соня"» (правильно СОНЯ ЛІСОВА!), "«афалин"» (правильно АФАЛІНА!), "«косуля"» (правильно САРНА, або КОЗУЛЯ!)...….."
* [http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_129 "«Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення"»]: окрім "«дикобраза"», неприхованими кальками з рос. є, напр.: "«Ленівець"» (рос. "«ленивец"», правильно ЛІНИВЕЦЬ!), "«Порожньорогі"» (рос. "«полорогие"», правильно БИКОВІ!, або ПОРОЖНИСТОРОГІ), "«буйвол"» (правильно БУЙВІЛ" та ін., а ще там є вид "«Качка, що свистить, руда"» (Dendrocygna bicolor) (не можна навіть припустити переклад з рос. :)) Особливий інтерес становлять такі назви, як рід "«Саламандри ісполинські"» з родини "«Скритозяберники"».
* [http://www.terioshkola.org.ua/library/review/zykov-2006-mamordo-review.pdf огляд: Зиков О. Класифікація сучасних плацентарних ссавців (Eutheria): стан і проблеми // Праці Зоологічного музею Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. — 2006] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131202222631/http://terioshkola.org.ua/library/review/zykov-2006-mamordo-review.pdf |date=2 грудня 2013 }}: у цьому огляді, присвяченому переважно аналізу змін у класифікації відповідно до книжки "«Классификация современных млекопитающих"» (Павлинов, 2002), - — жодного посилання на україномовні праці або словники. Окрім "«дикобраза"», там є низка інших калькованих назв, у т.ч.тому числі (уточнення за словником Маркевича і Татарка та ін.): "«тупайєві"» (рос. тупайевые", правильно ТУПАЄВІ), "«слонячі стрибунчики"» (рос. "«слоновые прыгунчики"», правильно СТРИБУНЦЕВІ), "«пищухові"» (рос. "«пищуховые"», правильно ПИСКУХОВІ), "«віскашеві"» (рос. "«вискашевые"», правильно ВІСКАЧЕВІ), "«ведмежі"» (рос. "«медвежьи"», правильно "«ВЕДМЕДЕВІ!), "полорогові"„полорогові“ (рос. полорогие"», правильно БИКОВІ!), "«смугастикові"» (рос. "«полосатиковые"», правильно СМУГАЧЕВІ!), а ще "«собачі"» (псові), "«тюленячі"» (тюленеві), "«конячі"» (коневі), оленячі та ін.
== Інші суперечливі назви ссавців ==
існуєІснує низка інших пар синонімів, якіщо використовуються незалежно для позначення одних і тих самих таксонів ссавці. Тут наведено тільки ті, з якими виникають суперечки щодо їх вживання ву поточній науковій літературі та у просторі вікіпедії.
----
[[Файл:Capreolus.capreolus.young.jpg|міні|праворуч|150пкс|Малята сарн завжди плямисті]]
Сарна (''Capreolus'') — рід [[Оленеві |оленевих]], широко поширений і добре відомий в Україні, проте в окремі періоди історії (зокрема, перша половина 20 ст.) вид був винищений на більшій частині країни, що впливало на знання його місцевими жителями і, відповідно, на збереження або поширення тієї або іншої назви.
'''Са́рна'''. Слово нерідко вважають запозиченим з [[польська мова|польської мови]], sarna, і спорідненим з іншим [[українська мова|українським]] — серна. У інших мовах: [[болгарська мова|болгарська]] - — сърна́; [[верхньолужицька мова|верхньолужицька]] - — sorna; [[давньоруська мова|давньоруська]] - — сьрна; [[македонська мова|македонська]] - — срна; [[нижньолужицька мова|нижньолужицька]] - — sarnja; [[російська мова|російська]] - — се́рна; [[сербохорватська мова|сербохорватська]] - — ср́на; [[словенська мова|словенська]] - — sŕna; [[старослов'янська мова|старослов'янська]] - — сръна; [[чеська мова|чеська]] і [[словацька мова|словацька]] - — srna; споріднено з [[авестійська мова|авестійська]] - — srvā (ріг); [[давньоіндійська мова|давньоіндійська]] - — śŕŋgam (ріг); [[латиська мова|старолатиська]] — - sirnаsirna; [[пруська мова|пруська]] - — sirvis (олень); існує думка про спорідненість лише з [[литовська мова|литовською]] stìrnаstìrna та [[латиська мова|латиська]] - — stiřna.<br />
Назва цього виду/роду [[оленеві |оленевих]] пов'язана з його подібністю до молодих оленів: малі розміри, невеличкі роги, пістряве забарвлення. Остання особливість прямо відображена у назві.
Відомі такі приклади давнього вживання назви "«сарна"»: «В бору плодились кабани, ведмідь і сарна прудконога» (Я. Щоголів); «Незрячі прозрять, а кривії, мов сарна з гаю, помайнують» (Т. Шевченко). Ця ж назва рекомендована Термінологічною колегією [[Українське наукове товариство |Українського наукового товариства]] (Шарлемань, 1920) та [[Інститут української мови |Інститутом української наукової мови]] (Шарлемань, 1927) і часто вживана тепер (Загороднюк, 1999, 2004; Делеган та ін., 2005; Булахов, Пахомов, 2006).
'''Косу́ля''' (козуля) — запозичення з російської мови, вважається результатом видозміни назви [[коза]]. У російській мові, включаючи й наукові зведення початку і середини 20 ст., термін спочатку звучав виключновинятково як «[[козуля]]» (прямий переклад латини). В останні десятиліття заміщений у російській і частково українській літературі на дивне «косуля» із сумнівною етимологією. В українській мові «козуля» означає виключнотільки «маленьку корову із загнутими назад рогами» (Грінченко, 1997: с. 266), а ніяк не «дику козу».
----
=== [[Пес]] та [[собака]] ===
'''Пес'''. У інших мовах: [[білоруська мова|білоруська]] та [[російська мова|російська]] - — пёс; [[болгарська мова|болгарська]] та [[македонська мова|македонська]] - — пес; [[верхньолужицька мова|верхньолужицька]] — - роspos; [[давньоруська мова|давньоруська]] та [[старослов'янська мова|старослов'янська]] - — пьсъ; [[нижньолужицька мова|нижньолужицька]] — - рjаspjas; [[полабська мова|полабська]] - — ṕas [[польська мова|польська]] — - рiеspies; [[сербохорватська мова|сербохорватська]] -пàс; [[словацька мова|словацька]] та [[чеська мова|чеська]] - — pes; [[словенська мова|словенська]] - — pès. Однозначної етимології немає. Здебільшого зіставляється з [[латинська мова|латинським]] «pecus» — «худоба, свійська тварина», [[давньоіндійська мова|давньоіндійським]] «páśu» — «худоба», [[авестійська мова|авестійським]] «pasu-» — «худоба», [[грецька мова|грецьким]] «πέκος» — «шкура, вовна» як таке, що первісно означало або «волохатий» або «сторож худоби»; зближується з [[латинська мова|латинським]] «specio» — «дивлюся, спостерігаю», [[давньоіндійська мова|давньоіндійським]] «páśyati» — «дивиться, поглядає», [[авестійська мова|авестійським]] «spasyeiti-» — «вистежує», тобто первісне значення слова пес — «наглядач за худобою». Ряд дослідників слово «пес» пов'язують з [[давньоіндійська мова|давньоіндійським]] «piśángah» — «рудуватий, брунатнуватий» чи «piśáh» — «лань», [[грецька мова|грецьким]] «ποικίλος» — «строкатий» і [[праслов'янська мова|праслов'янським]] «pьstrъ» — «строкатий»<br />
'''Соба́ка'''. У інших мовах: [[російська мова|російська]] - — собака, [[білоруська мова|білоруська]] - — сабака, [[давньоруська мова|давньоруська]] - — собака, [[кашубська мова|кашубська]] (як лайка) - — sobaka (сука, розпусна людина). Виводиться від [[іранські мови|іранського]] «*sabāka-», [[фарсі|парсі]] «sаbаh», також пов'язується з [[тюркські мови|тюркським]] «köbäksabah».
----
=== [[Вивірка]] та [[білка]] ===
[[FileФайл:Japanese Squirrel edit2.jpg|thumb|200px|right| [[вивірка японська]] — ''[[Sciurus lis]]'']]
[[Файл:Eichhörnchen 001M.jpg|міні|праворуч|200пкс|[[Вивірка звичайна]] — ''[[Sciurus vulgaris]]'']]
'''Ви́вірка'''. Синоніми: веві́рка, ве́вериця, ве́врик, вевю́рка, ви́верица, ви́вірица, вiве́рицявіве́риця, вію́рка, вові́рка, гавю́рка, є́вірка, лави́рка, лови́рка. У інших мовах: [[російська мова|російська]] - — ве́верица; [[білоруська мова|білоруська]] - — вавёрка; [[давньоруська мова|давньоруська]] — - вiве́рицявіве́риця, [[болгарська мова|болгарська]] - — ве́верица, [[верхньолужицька мова|верхньолужицька]] - — wjewjerčka; [[македонська мова|македонська]] - — веверица, верверица; [[нижньолужицька мова|нижньолужицька]] - — njewericka; [[сербохорватська мова|сербохорватська]] - — вjеверица;[[словенська мова|словенська]] - — vẹ́verica; [[чеська мова|чеська]] - — veverka, veveřice; [[словацька мова|словацька]] - — veverica; [[польська мова|польська]] - — wiewiórka; споріднено з [[литовська мова|литовською]] - — voverė̃; [[латиська мова|латиська]] - — vãvere; [[пруська мова|пруська]] - — weware; [[кімрська мова|кімрська]] - — gwywer; [[перська мова|перська]] - — varvarah; [[латинська мова|латинська]] - — viverra (тхір). Слов'янські форми цього слова виникли, очевидно, через варіантне подвоєння [[індоєвропейські мови|індоєвропейського]] кореня «ver-» — «вигинати», «викривляти», натякаючи на вигнуту, викривлену форму хвоста цієї тварини.
На відміну від слова "бєлка"«білка», "«назва «вивірка»„вивірка“ не пов’язанапов'язана з [[подать |податтю]] чи [[забарвлення]]м, і вона вживана у всіх слов’янслов'ян, крім московітівросіян. Спільні корені цієї назви ...… можна шукати з назвою «„[[вівера]]»“ (''[[Viverra]]'' L.)"» (Загороднюк, 2009, loc. cit.).
'''Білка'''. В давньоукраїнських текстах слово "білка" позначало лише рідкісний вид білих вивериць («бѣла вѣверица»),<ref>Етимологічний словник української мови у 7 томах. Том 1, с. 196.</ref> але згодом на Наддніпрянщині почало позначати весь вид. Так, Огієнко у своєму Стилістичному словнику української мови (виданому у Львові 1924 року) вказує, що на [[Наддніпрянська Україна|Наддніпрянській Україні]] слово «вивірка» — невідоме, замість нього вживають слово «білка».<ref name="огієнко">Іван Огієнко. [http://shron1.chtyvo.org.ua/Ohiyenko_Ivan/Ukrainskyi_stylistychnyi_slovnyk.pdf Український стилістичний словник. Львів, 1924. c. 52] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180108063550/http://shron1.chtyvo.org.ua/Ohiyenko_Ivan/Ukrainskyi_stylistychnyi_slovnyk.pdf |date=8 січня 2018 }}</ref> Про поширеність цього слова ще в дорадянські часи свідчать також інші авторитетні словники, зокрема Словник Грінченка<ref>Словарь української мови. Том I. Київ, 1907 (репринт. вид., Київ, 1958). с. 65</ref>, Історичний словник під редакцією [[Євген Тимченко|Тимченка]]<ref>Історичний словник українського язика (під ред. Е. Тимченка). Харків, 1930. с. 170</ref> та [[Енциклопедія українознавства|Енциклопедії українознавства]] під редакцією Кубійовича.<ref name="кубійович">Енциклопедія українознавства (гол. ред. В. Кубійович). Париж - Нью-Йорк, 1955. с. 130</ref>
'''Білка'''. Сучасне російське слово "бєлка", на думку більшості дослідників, походить від прикметника "білий". даньоруське словосполучення «бѣла вѣверица» — «біла вивірка» вважається свідченням того, що слово бѣлъка спочатку позначало лише рідкісний — [[альбінос|білий]] — варіант забарвлення вивірок. Від інших пояснень походження слова бєлка [[Макс Фасмер]] закликає відмовитися. [[Підоплічко Іван Григорович |Іван Підоплічко]] (1967)<ref>[[Підоплічко Іван Григорович |Пидопличко И. Г.]] О происхождении названий некоторых животных нашей фауны // [[Вестник зоологии]]. — 1967. — № 1. — С. 80–83.</ref> розвиває гіпотезу, за якою слово "біла/білка" є видозміною слова "біра/бірка" і пов'язане з податтю: "платити біру" — платити подать шкірами. І. Загороднюк (2009) вбачає значно ширше трактування слова "біла" і зазначає, що "Дотепер у багатьох місцях існує поняття здирання шкіри з забитої тварини — [[білування]] (білувати кроля, барана тощо)"<ref>[http://terioshkola.org.ua/library/zag/zag-2009-rodentia-nonmuroidea-ukr.pdf Загороднюк І. В. Таксономія і номенклатура немишовидних гризунів фауни України // Збірник праць [[Зоологічний музей імені М. М. Щербака |Зоологічного музею]]. — Київ, 2008–2009. — № 40. — С. 147–185.]</ref>. Очевидно, "білка/бірка" було позначенням малої форми податі (мала біра) і могло стосуватися будь-якої її натуральної форми: шкір дрібних хутрових звірів ([[вивірка]], [[горностай]], [[норка]]), інших умовно коштовних об'єктів промислу ([[білизна звичайна |білизна]], [[білуга]] та ін. риби). Тобто, застосування назви "бѣлка" для позначення виду ''[[Sciurus vulgaris]]'' є пізнім надбанням російської мови, яке сформувалося вже після її диференціації від української та інших слов'янських мов. На теренах європейської частини РФ в мові тубільців поширена назва "[[векша]]" (вєкша), а не [[бєлка]] чи "[[вивірка]]" чи "[[вівериця]]", яка, на думку Фасмера та ін. мовознавців, є скороченою похідною формою вихідного "[[вевериця]]". ▼
<!-- Це цікаво, але оскільки слово зафіксовано всіма українськими словниками, то подібний абзац виглядає як спроба "зросійщити" слово, тоді як доказів, що воно є "пізнє надбання російської мови, що сформувалося вже після її диференціації від української та інших слов'янських мов" не наведено (є лише одна з гіпотез, на основі якої автор абзац САМ зробив такі висновки).
▲'''Білка'''. Сучасне російське слово "бєлка"«белка», на думку більшості дослідників, походить від прикметника "«білий ".», даньоруське словосполучення «бѣла вѣверица» — «біла вивірка» вважається свідченням того, що слово бѣлъка спочатку позначало лише рідкісний — [[альбінос|білий]] — варіант забарвлення вивірок. Від інших пояснень походження слова бєлка [[Макс Фасмер]] закликає відмовитися. [[Підоплічко Іван Григорович |Іван Підоплічко]] (1967)<ref>[[Підоплічко Іван Григорович |Пидопличко И. Г.]] О происхождении названий некоторых животных нашей фауны // [[Вестник зоологии]]. — 1967. — № 1. — С. 80–8380-83.</ref> розвиває гіпотезу, за якою слово "«біла/білка "» є видозміноювидозміна слова "«біра/бірка "» і пов'язане з податтю: "«платити біру " » — платити подать шкірами. І. Загороднюк (2009) вбачає значно ширше трактування слова "«біла "» і зазначає, що "«Дотепер у багатьох місцях існує поняття здирання шкіри з забитої тварини — [[білування]] (білувати кроля, барана тощо) "»<ref>[http://terioshkola.org.ua/library/zag/zag-2009-rodentia-nonmuroidea-ukr.pdf Загороднюк І. В. Таксономія і номенклатура немишовидних гризунів фауни України // Збірник праць [[Зоологічний музей імені М. М. Щербака |Зоологічного музею]]. — Київ, 2008–2009. — № 40. — С. 147–185.]</ref>. Очевидно, "«білка/бірка "» було позначенням малої форми податі (мала біра) і могло стосуватися будь-якої її натуральної форми: шкір дрібних хутрових звірів ([[вивірка]], [[горностай]], [[норка]]), інших умовно коштовних об'єктів промислу ([[білизна звичайна |білизна]], [[білуга]] та ін. риби). Тобто, застосування назви "«бѣлка "» для позначення виду ''[[Sciurus vulgaris]]'' є пізнімпізнє надбаннямнадбання російської мови, якещо сформувалося вже після її диференціації від української та інших слов'янських мов. На теренах європейської частини РФ ву мові тубільців поширена назва "«[[векша]] "» (вєкша), а не [[бєлка]] чи "«[[вивірка]] "» чи "«[[вівериця]] "», яка, на думку Фасмера та ін. мовознавців, є скороченоюскорочена похідноюпохідна формоюформа вихідного "«[[вевериця]] "». -->
----
=== [[Вовчок сірий|Вовчок]] та [[соня]] ===
[[Файл:Siebenschlaefer_glis_glis.jpg|thumb|200px|right|''[[Glis glis]]'' - — [[вовчок сірий]]]]
[[Файл:Dryomys-nitedula-(zag1-iljenko).jpg|thumb|200px|right|''[[Dryomys nitedula]]'' - — [[соня лісова]]]]
'''Вовчок як вихідна спільна назва всіх Griridae.''' Вихідною назвою всіх представників родини [[Gliridae]] (=Myoxidae), очевидно, була назва "«вовчок"», і тільки ліскулька ("«вовчок ліщиновий"») мала власну вернакулярну назву (якащо надалі зникла). У "«[[Словник зоологічної номенклатури |Словнику зоологічної номенклатури]]"» ([[Шарлемань Микола Васильович |Шарлемань]], 1928) знаходимо для родини і різних видів такі назви:
* ''[[Gliridae |Glyridae]]'' - — Вовчкуваті. [Syn.:] Кушликуваті (Верх[ратський]. Зоол.). р[ос]. - — Сони. н[ім]. - — Schläfmausartige.
* ''[[Eliomys quercinus]]'' L. - — Вовчок садовий. [Syn.:] Вовчок садовий (Шар[лемань].). р[ос]. - — Соня садовая. н[ім]. - — Gartenschläfer.
* ''[[Dryomys nitedula |Diromys nitedula]]'' Pall. - — Вовчок лісовий. [Syn.:] Чертец, черун, чертежник, чертіж, лупіж, лупей (Верх[ратський]. 1878), вовчок лісовий (Шар[лемань].). р[ос]. - — Соня лесная. н[ім]. - — Baumschläfer.
* ''[[Glis glis]]'' L. - — Вовчок великий. [Syn.:] Паухан, кашавок, кашавец, лускооріх, лускоріх (Вер[хратський]. 1878), чороліс (Шух.), кашавка, кашавець, кушлик (Верх. Зоол.), попілиця, повх, соня (Полян[ський].), вовчок великий (Шар.). р[ос]. - — Полчок. н[ім]. - — Siebenschläfer.
* ''[[Muscardinus avellanarius]]'' L. - — Ліскулька або лускорішок. [Syn.:] Лускорішок (Верх[ратський]. 1878), мідиця (Шух.), ліскулька (Верх. Зоол.). р[ос]. - — Мушловка, орешниковая соня. н[ім]. - — Haselmaus.
'''Період синонімічності.''' Обидві назви, "«[[вовчок]]"» і "«[[соня]]"» на рівних використовувалися в зоологічних оглядах другої пол. 20 ст., що булоце пов'язано з ревізією словників і наданням переваги синонімівсинонімам, спільнихспільним з російськими (слово "«соня"» було одним із 14 синонімів одного з видів - — ''Glis glis''), аж до появи таких зоонімів, як "«соня-вовчок"» для ''Glis glis'' ([[Підоплічко Іван Григорович |Підоплічка]], 1937) або "«соня, повчок [sic!]"» для роду ''Glis'' ([[Маркевич Олександр Прокопович |Маркевич]], Татарко, 1983). Обидві назви пов'язані зі здатністю тварин залягати у сплячку (на зиму), згорнувшись "«калачиком"» (вовчком).
З огляду на невелике видове різноманіття родини у фауні України (4 види) і формування фауністичних переліків як переліків видів (а не родів чи родин) ідея використання єдиної першої назви в українських [[біномен]]ах була допустимою, і першим кроком стало відновлення назви "«вовчок"» (з критикою таких "«українських"» назв як "«повчок"», "«вовчок горішниковий"» = ліщиновий тощо) <ref>Докладніше про це див.: Загороднюк І. [http://www.terioshkola.org.ua/library/review/zag-2001-(mamgen-&-name-1).pdf Роди звірів східноєвропейської фауни та їх українські назви. Частина 1. Загальні положення. Комахоїдні, кажани та хижі] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220322173742/http://terioshkola.org.ua/library/review/zag-2001-%28mamgen-%26-name-1%29.pdf |date=22 березня 2022 }} // Вісник Національного науково-природничого музею НАН України. – — Київ, 2001. – — Випуск 1. – — С. 113–131.</ref>.
'''"«Розведення"» назв.''' 2001 року запропоновано фіксувати назви «соня» і «вовчок» за двома різними [[підродина]]ми, які представлені в Україні: 1) вовчки = Glirinae (роди [[Glis]] + [[Muscardinus]]) та 2) соні = Leithiinae (роди ''[[Dryomys]]'' + ''[[Eliomys]]'') (<ref>[{{Cite web |url=http://www.terioshkola.org.ua/library/review/zag-2004-(tetrapoda-ukr).pdf |title=Загороднюк І. Наземні хребетні України та їх охоронні категорії. — Ужгород: Ліра, 2004. — 48 с.] |accessdate=24 серпня 2011 |archive-date=10 листопада 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20131110150253/http://www.terioshkola.org.ua/library/review/zag-2004-(tetrapoda-ukr).pdf }}</ref>. Проте, з огляду на наявність власних назв видів родини [[вовчкові |вовчкових]] у формі іменників (вовчок, соня, ліскулька), назви "«соня"» і "«вовчок"» булобули «розведенорозведені» у різні роди: ''[[Glis]]'' = [[вовчок]], ''[[Dryomys]]'' — [[соня]] ([http://www.terioshkola.org.ua/library/zag/zag-2009-rodentia-nonmuroidea-ukr.pdf Загороднюк, 20082008–2009] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120125125948/http://www.terioshkola.org.ua/library/zag/zag-2009]-rodentia-nonmuroidea-ukr.pdf |date=25 січня 2012 }}).
Ця історія є однієюода з ілюстрацій того, як процес [[зросійщення]] наукової номенклатури може бути розвернутий на користь: накопичений синонімічний ряд не булобув скороченоскорочений, а булобув "розформовано"«розформований» шляхом прив'язки різних [[вернакулярна назва тварин |вернакулярних назв]], що стали поширеними в українській зоологічній літературі, до різних родів однієї родини (Загороднюк, 2008-20092008–2009).
'''Джерела.''' Шарлемань, 1928 (loc. cit.); Маркевич, Татарко, 1983 (loc. cit.); Загороднюк, 2001, 2004, 2008-20092008–2009 (loc. cit.).
----
----
=== [[Бик]] та [[тур]] ===
[[Файл:Texas Longhorn.jpg|200px|right|thumb|Техаський бик]]
[[Файл:Ur-painting.jpg|200px|right|thumb|[[Тур]] - — первісний бик]]
'''Бик як самець''' - — назва, вихідне значення якої поширювалося тільки на [[самець |самців]] свійської худоби, згодом - — на всювсіх самців одомашнених форм великорозмірних [[Bovidae]] — - "«[[велика рогата худоба |велику рогату худобу]]"». Ще пізніше назву бик застосовували для всіх великорозмірних копитних, вкл. [[зубр]]ів, [[олень |оленів]] і [[лось |лосів]]. Тобто термін бик вживався як відповіднихвідповідник слова [[самець]] і [[антонім]] щодо [[корова]].
'''[[Бик (рід) |Бик як рід]]''' - — одночасно з позначенням статі термін бик набув широкого вжитку для позначення різних видів роду ''[[Bos]]'' та суміжних родів. Поступово, упродовж 20 ст. цей термін закріпився виключно за родом ''[[Bos]]''. У прийнятому тепер обсязі рід "«[[Бик (рід)]]"» включаємістить 6 сучасних видів, у т.ч.тому числі "«[[Bos taurus |Бик свійський, або корова ''(Bos taurus)'']]"». Цей рід є типовимтиповий для родини "«[[Bovidae |Бикові, бичачі або порожнисторогі (Bovidae Gray, 1821)]]"».
'''[[Тур]]''' - — одна з найвідоміших назв диких биків (вид "«[[бик первісний]], ''Bos primigenius'' Bojanus, 1827"»). Цей вид багаторазовано згаданий у літописах (зустрічі з туром, полювання на тура тощо). Назва тур є власноювласна назвоюназва цього виду, і її ніколи не поширювали на весь рід або інші види родини бикових (проте див. далі "«тур / козел"»).
Отже, назва "«Бик"» тепер є усталеноюусталена назвоюназва [[бик (рід) |роду ''Bos'']] і першоюперша (родовоюродова) частиноючастина всіх [[біномен]]ів для позначення видів цього роду ссавців. Назва "«тур"» є синонімомсинонім біномену "«[[бик первісний]]"», тобто власноювласна назвоюназва одного з видів биків.
'''див. також:''' [[бик]], [[бугай]], [[бик (рід)]], [[тур]]
'''Джерела:''' Жарський, 1938 <ref>Жарський Е. Тварини // Географія українських і сумежних земель / За ред. В. Кубійовича. — Львів, 1938. — С. 239–250. — (Факсимільне перевидання. Київ: Обереги, 2005).</ref>, Сокур, 1961 <ref>Сокур І. Т. Історичні зміни та використання фауни ссавців України. — Київ : Вид-во АН УРСР, 1961. — 84 с.</ref>, Кіріков, 1983<ref>Кириков С. В. Человек и природа степной зоны. Конец X — середина XIX в. (Европейская часть СССР). — М.: Наука, 1983. — 126 с.</ref> та ін.
----
=== [[Тур]] та [[козел]] ===
[[Файл:AmmotragusCapra lerviacaucasica, Toronto Zoo.JPGjpg|праворуч|thumb|150px|"«Західнокавказький, або кубанський тур"» (''Capra caucasica'')]]
'''Тур - — бик.''' Про назву тура як бика див. вище. Після винищення цього виду назву поширили на інших мисливських звірів з тієї ж родини (переважно в російськомовній літературі, поширеній і в Україні).
'''Тур - — козел.''' Назву [[тур]], попри її однозначну прив'язку до копитних з роду ''Bos'' (бик), у 19 ст., у період завоювання [[Кавказ]]у і вивчення її фауни було, поширено на інший вид копитних з підродини "«[[козлові |козлових]]" -» — [[Козел кавказськийкавказький |козла кавказськогокавказького]] (''Capra caucasica''). Останнього в зоологічній і мисливській літературі приблизно з поч. 19 ст. почали називати "«туром"», що, очевидно, було пов'язано з наявністю у цих козлів потужних рогів. Відповідно, цей вид козлів нерідко називають "«кавказький тур"», розрізняючи два його підвиди (інколи як види): ''C. c. cylindricornis'' ("«східнокавказький, або дагестанський тур"») та ''C. c. caucasica'' ("«західнокавказький, або кубанський тур"»).
Отже, в україномовній зооніміці назва "«тур"» має чіткий зв'язок з позначенням одного з видів [[бик (рід) |биків]], позаяк її поширення на позначення диких козлів Північного Кавказу є вториннимвторинне. Для уникнення плутанини бажано обмежувати використання назви "«тур"» обсягом виду ''[[Bos primigenius]]''. Для видів роду ''[[Capra]]'' усталеним відповідником є назва "«[[козел]]"».
----
=== [[Мамут]] та [[мамонт]] ===
----В [[Україна|Україні]] здавна існувала власна назва скам'янілостей, що стосуються цих тварин, — «мамут»: саме її зафіксовано як реєстрову назву в усіх перших словниках (напр.: [[Дубровський Віктор Григорович|Дубровський]], 1918<ref>«Мамонтъ, зоол. — мамут.»: ''[[Дубровський Віктор Григорович|Дубровський В.]]'' [https://archive.org/stream/dubrovskiy1918/1918#page/n193/mode/1up Словник московсько-український. — Київ: Вид-во Рідна мова, 1918. — С. 192]</ref>; [[Шарлемань Микола Васильович|Шарлемань]], 1928<ref>«Elephas primigenius Blbch. — Мамут. рос. — Мамонт. нім. — Mammuth»: Шарлемань М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні // [[Шарлемань Микола Васильович|Шарлемань М.]], Татарко К. [https://archive.org/stream/slov3#page/n84/mode/1up Назви хребетних тварин. — Київ: Держ. вид-во України, 1927. — С. 9–67. — (Словник зоологічної номенклатури. Част. 2). — С. 17.]</ref> та ін.; докладніше див. далі). Така сама назва використовується і в мовах багатьох європейських народів, у тому числі польській, чеській, угорській, німецькій, болгарській, словацькій, верхньолужицькій, македонській, сербській, хорватській, англійській тощо. Надалі, в період тотальної [[Русифікація|русифікації]], цю назву почали заміняти російською (а первинно, ймовірно, французькою) назвою «маммонт». У словнику [[Павло Штепа|Павла Штепи]] номен «мамонт» подається як чужомовний відповідник українського слова «мамут»<ref>{{Cite web |url=http://storinka-m.kiev.ua/article.php?id=1320 |title=Мамонт та мамут // Словник чужомовних слів Павла Штепи, літера М |accessdate=28 вересня 2020 |archive-date=28 квітня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180428012011/https://storinka-m.kiev.ua/article.php?id=1320 }}</ref>.
----
В одному зі своїх коментарів в книзі [[Культура слова: Мовностилістичні поради]] відомий мовознавець проф. [[Пономарів Олександр Данилович|Олександр Пономарів]]<ref>{{Cite web |url=http://ponomariv-kultura-slova.wikidot.com/terminologiya |title=Олександр Пономарів. Культура слова: мовностилістичні поради. Про термінологію |accessdate=28 вересня 2020 |archive-date=13 серпня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200813021326/http://ponomariv-kultura-slova.wikidot.com/terminologiya }}</ref> присвячує номену «мамут» спеціальну увагу:
{{цитата|"Викопний ссавець льодовикового періоду по-українському звався мамут: «Мамут спиною розгортає твань» (М. Бажан). Пор.: ''п. ч. слц. вл. слн.'' mamut, ''мак. срб.'' мамут. Пізніше його в [[українська мова|українській мові]] назвали так, як у [[Російська мова|російській]] — мамонт, а слову мамут у словниках дали позначку «застаріле». Прикладів такої «інтернаціоналізації» дуже багато. Настав час повернути [[вернакулярна назва тварин|українську термінологію]] до багатющих джерел рідної мови. Чужого, безперечно, варто навчатись. Проте насамперед не треба цуратися свого."}}
Відомий дослідник і популяризатор зоологічних знань [[Акімушкін Ігор Іванович|Ігор Акімушкін]] зазначає, що
{{цитата|Сучасна російська назва мамута походить від [[Староруська мова|староруського]] слова «мамут» (в ориг.: "Современное русское название мамонта происходит от старорусского слова «мамут»." (цит. за рос. ориг.<ref>[http://fictionbook.ws/det_/igor-akimushkin-tropoyu-legend.html Игорь Акимушкин – Тропою легенд (библиотека "fictionbook"] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140704001229/http://fictionbook.ws/det_/igor-akimushkin-tropoyu-legend.html |date=4 липня 2014 }}. Також є версія [http://www.e-reading.org.ua/bookreader.php/71940/Akimushkin_-_Tropoyu_legend.html тут] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120201015852/http://www.e-reading.org.ua/bookreader.php/71940/Akimushkin_-_Tropoyu_legend.html |date=1 лютого 2012 }}</ref>, докладніше в укр. перекладі див. нижче)}}
Словник московсько-український (1918 р.) лексикографа [[Дубровський Віктор Григорович|Дубровського Віктора Григоровича]] подає рос. слово «Мамонтъ» як «мамут».<ref>В.Дубровський. Словник московсько-український. — Видавництво: Рідна мова. Київ, 1918. — С. 192.</ref>
ЕСУМ подає слово мамонт із молодшим синонімом мамут, зазначаючи, що назва ''мамонт'' запозичена з мов народів Півночі через посередництво російської мови, звукова форма ''мамут'' є повторним запозиченням через польську із західноєвропейських мов<ref>''[https://archive.org/stream/etslukrmov3/tom+3+(Кора+-+М)#page/n375/mode/1up Мамонт]'' // [[Етимологічний словник української мови]], 1989, Т. 3, — С. 376.</ref>.
==== Номен «мамонт» ====
[[Файл:Mamut_NDH_2.JPG|праворуч|міні|240x240пкс|Модель мамута в Нордхаузен, Німеччина]]
[[Файл:Siegsdorfer_Mammut.jpg|праворуч|міні|240x240пкс|Кістяк мамута в одному з зоомузеїв]]
Ця назва в російській мові походить з мов народів Півночі, а саме від [[Мансійська мова|мансійського]] слова «манґ онт»<ref>Сайт «Союз „ЕЖЕ“»: [http://ezhe.ru/ib/issue1076.html Откуда происходит слово мамонт?] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200128175658/http://ezhe.ru/ib/issue1076.html |date=28 січня 2020 }}{{ref-ru}}</ref><ref>Сайт «Slovar»: [http://glossword.info/index.php/term/,6ea3ac6f59585e926e6b6a9a5aa4a459955b71a460a6a9545b575aa5589aa2565958989a61a69f5e6e939fa1b05c5ea7aeaa98a854a8a6556c.xhtml Мамонт. Происхождение слова] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200813174914/http://glossword.info/index.php/term/,6ea3ac6f59585e926e6b6a9a5aa4a459955b71a460a6a9545b575aa5589aa2565958989a61a69f5e6e939fa1b05c5ea7aeaa98a854a8a6556c.xhtml |date=13 серпня 2020 }}{{ref-ru}}</ref> — «земляний ріг» і до нас прийшло через [[Російська мова|російську]] мову та поширилось на інші мови (наприклад {{lang-en|Mammoth}}). Остаточної визначеної етимології немає. Пов'язується з якутським mamut похідним від mamma — «земля», оскільки якути вважали, що мамонти живуть в землі.<ref>[[Етимологічний словник української мови]]: В. 7 т./ АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред) та ін.— К.: Наук. думка, 1983. Т. 3: М/ Укл.: Р. В. Болдирєв та ін.— 1989. ISBN 5-12-001263-7 Т. З.: Кора — М/ Укл.:Р. В. Болдирєв та ін.—1989.—552 с. ISBN 5-12-001263-9. 10450 прим.</ref> Існують і інші версії походження, зокрема від західно-тунгуського «ведмідь», є думки про хантийське і ненецьке походження. Процес русифікації в Україні, який чіпляв також українську наукову термінологію, набув особливо значного розвитку в середині XX ст. (див. [[Русифікація України]]), коли, зокрема, було закрито останні україномовні зоологічні видання<ref>Загороднюк І., Годлевська О. [http://terioshkola.org.ua/library/pts9-rarity/pts9-56-zag-(theriology-in-ZPZM).pdf Давні видання зоологічного профілю в Україні та теріологія на сторінках «Збірника праць Зоологічного музею»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140503154945/http://terioshkola.org.ua/library/pts9-rarity/pts9-56-zag-(theriology-in-ZPZM).pdf|date=3 травня 2014}} // Раритетна теріофауна та її охорона / За ред. І. Загороднюка. — Луганськ, 2008. — С. 299–307. (Серія: [[Праці Теріологічної Школи]]. Випуск 9).</ref>. Особливо активне зросійщення розпочалося наприкінці 1950-х років, коли було видано Постанову Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладання ([[1958]] р.) та на XXII з'їзді КПРС ухвалено Програму партії про «злиття націй» в єдиний радянський народ ([[1961]] р.). Перша відома україномовна праця, в якій у назві вжито слово «мамонт», датована [[1960]] роком<ref>Гарутт В. Є., Перовська С. Г. Знахідка черепа мамонта в Запорізькій області // Зб. пр. Зоол. музею. — 1960. — № 29. — С. 101–104.</ref>.
==== Номен «мамут» ====
Номен «мамут» є найпоширенішим в мовах багатьох народів для позначення цих тварин. Тільки у просторі вікіпедії ця назва зустрічається в багатьох мовних версіях<ref>див. [[:d:Q36715]]</ref>, у тому числі в арабській, болгарській, польській, словацькій, чеській, сербській, хорватській, естонській, литовській, латвійській, німецькій, фінській, угорській, португальській, турецькій тощо.
В Україні — як раніше, так і тепер — також широко вживається ця давньоруська форма назви — ''Ма́мут'' ([[Шарлемань Микола Васильович|Шарлемань]], 1928; [[Караваєв Володимир Опанасович (біолог)|Караваєв]], 1930<ref>[[Караваєв Володимир Опанасович (біолог)|Караваєв В.]] Замітки про знайдення мамутових кісток (Elaphus primigenius Blumb.) у селі Руликів близько ст. Мотовилівка Півд.-Зах. залізниці // Збірник праць Зоологічного музею. — 1930. — № 8. — С. 227–228.</ref>; Жарський, 1938<ref>Жарський Е. Тварини // Географія українських і сумежних земель / За ред. [[Кубійович Володимир Михайлович|В. Кубійовича]]. — Львів, 1938. — С. 239–250. — (Факсимільне перевидання. Київ: Обереги, 2005).</ref>; [[Підоплічко Іван Григорович|Підоплічко]], 1948<ref>[[Підоплічко Іван Григорович|Підоплічко І. Г.]] Пам'ятник мамутові в с. Кулішівці Сумської області // Природа. — 1949.— № 4. (цит. за: [http://irbis-nbuv.gov.ua/fond/ia/ires/OPYS/139_1.pdf ПІДОПЛІЧКО Іван Григорович (02.08.1905-20.06.1975) — зоолог, палеонтолог, академік АН УРСР (1967) // Фонд № 139 Опис № 1 Наукові, науково-популярні праці та робочі матеріали до них за 1923–1975 рр. Київ 2005] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121213222128/http://irbis-nbuv.gov.ua/fond/ia/ires/OPYS/139_1.pdf|date=13.12.2012}})</ref>; Шидловський, 2004<ref>[http://papers.univ.kiev.ua/istorija/articles/The_Semenivka_complex_ot_the_upper_palaeolithic_relicts_and_the_possibilities_of_its_interpretation_15903.pdf Шидловський П. С. Семенівський комплекс пізньопалеолітичних пам'яток та можливості його інтерпретування // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія Історія. — 2004. Вип. 74–76. — С. 47–50.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161010222731/http://papers.univ.kiev.ua/istorija/articles/The_Semenivka_complex_ot_the_upper_palaeolithic_relicts_and_the_possibilities_of_its_interpretation_15903.pdf |date=10 жовтня 2016 }} (весь журнал: [http://papers.univ.kiev.ua/istorija/10937.pdf] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170203031751/http://papers.univ.kiev.ua/istorija/10937.pdf |date=3 лютого 2017 }}</ref>; [[Сегеда Сергій Петрович|Сеґеда]], 2008<ref name=":0">{{Cite web|url=http://www.etnolog.org.ua/books/nte/nte_2008/1_2008/nte_1_2008.pdf|title=Сеґеда С. Первісне заселення Європи. Найдавніша людність на теренах України та Польщі // Народна творчість та етнографія. — 2008. — № 1. — С. 107–113. — {{ISSN{{!}}0130-6936}}|accessdate=7 березня 2012|archiveurl=https://web.archive.org/web/20121213232252/http://www.etnolog.org.ua/books/nte/nte_2008/1_2008/nte_1_2008.pdf|archivedate=13 грудня 2012|deadurl=yes}}</ref>; Плачинда, 2008<ref>{{Cite web |url=http://archive.nndiuvi.org.ua/downloadpdf.html?id=1246&what=article |title=Плачинда С. Від Мізина до Індо-Європи (до сторіччя відкриття Мізинської пізньопалеолітичної стоянки // Українознавство. — 2008. — № 1. — С. 262–263. |accessdate=28 вересня 2020 |archive-date=1 грудня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20201201060152/http://archive.nndiuvi.org.ua/downloadpdf.html?id=1246&what=article }}</ref> Михайлов, 2009<ref>[http://www.yatran.com.ua/articles/205.html Михайлов Б. Кам'яна могила // Ятрань. — 10.01.2009] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140923061316/http://www.yatran.com.ua/articles/205.html |date=23 вересня 2014 }}.</ref>, [[Залізняк Леонід Львович|Залізняк]], 2016<ref>{{Cite web |url=https://web.ukma.edu.ua/index.php/uk/science/tsentri-ta-laboratoriji/arheological-expedition/publikatsii |title=Залізняк Л. Л. Полювання на мамута: тактика і стратегія // Наукові студії.-Випуск 8.-Львів-Винники, 2016.- 1,2 д.а. |accessdate=28 вересня 2020 |archive-date=26 серпня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190826233556/https://web.ukma.edu.ua/index.php/uk/science/tsentri-ta-laboratoriji/arheological-expedition/publikatsii }}</ref> та ін.). На слух назва «мамут» збігається з латинською назвою іншого роду хоботних — [[Мастодонт|мастодонтів]] (''Mammut'' Blumenbach, 1799). Попри це, у «Біологічному словнику» (1974)<ref>"Біологічний словник. — Київ, 1974: «Мамонт, мамут (''Elephas primigenius'')» (с. 284).</ref> назва «мамут» однозначно асоційована зі [[Слон|слонами]] (''Elephas primigenius''), а не [[Мастодонт|мастодонтами]].
[[Файл:Petroglify_KM6.JPG|праворуч|міні|240x240пкс|Зображення мамута в [[Кам'яна могила|Кам'яній могилі]]]]
Особливо часто в науковій літературі згадують «мамута» у зв'язку з вивченням палеолітичних стоянок. Пов'язано це з великою частотою знахідок кісток мамутів при проведенні сільськогосподарських робіт, розчистці русел річок тощо. Найвідомішою є виявлена на Черкащині [[Межиріцька стоянка]]<ref>Також див. [http://donsmaps.com/mammothcamp.html Межиріч — мамутова стоянка] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201213013423/http://donsmaps.com/mammothcamp.html |date=13 грудня 2020 }}</ref>, докладно описана у працях І. Підоплічки, О. Короткевич та ін. палеозоологів. Згадують «мамута» і в описах інших відомих стоянок, зокрема [[Мізинська стоянка|Мізинській]]<ref>[http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ukr/2008_1/261.pdf Плачинда С. Від Мізина до Індо-Європи (до сторіччя відкриття Мізинської пізньопалеолітичної стоянки // Українознавство. — 2008. — № 1. — С. 262–263.]</ref>.
Відомими є й інші місцезнаходження, у тому числі пам'ятка «Семенівка» (Баришівський район Київщини), де науковцями [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського національного університету]] протягом 1997–2001 років виявлено велику кількість мамутових кісток (саме «мамутових»)<ref>http://archaeology.univ.kiev.ua/j152/index.php?option=com_content&view=article&catid=37%3Aekspedytsii&id=103%3Asemenivka&Itemid=60{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>. Докладно є описані [[петрогліфи]] із зображеннями мамутів (саме як «мамут») в [[Кам'яна Могила|Кам'яній Могилі]]<ref>{{Cite web |url=http://www.yatran.com.ua/articles/205.html |title=Михайлов Б. Кам'яна могила // Ятрань. — 10.01.2009 |accessdate=28 вересня 2020 |archive-date=23 вересня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140923061316/http://www.yatran.com.ua/articles/205.html }}</ref>.
Ця тема активно розвивається і тепер і «мамутів» та «мамутові кістки» (тобто не тільки зуби, але й бивні, черепи, хребці, кістки автоподію тощо) згадують у багатьох працях (наприклад, Залізняк та ін., 2003<ref>{{Cite web |url=http://www.iananu.kiev.ua/archaeology/2003-2/zaliznyak_yakovleva_gavrilenko.htm |title=Залізняк Л. Л., Яковлєва Л. А., Гавриленко І. М. Міжнародна конференція «Гінцівська стоянка та проблеми кам'яної доби України» // Археологія. — 2003. — № 2. |accessdate=28 вересня 2020 |archive-date=8 серпня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200808003623/http://www.iananu.kiev.ua/archaeology/2003-2/zaliznyak_yakovleva_gavrilenko.htm }}</ref>, Шидловський, 2004<ref>[https://web.archive.org/web/20161010222731/http://papers.univ.kiev.ua/istorija/articles/The_Semenivka_complex_ot_the_upper_palaeolithic_relicts_and_the_possibilities_of_its_interpretation_15903.pdf Шидловський П. С. Семенівський комплекс пізньопалеолітичних пам'яток та можливості його інтерпретування // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка 2004]</ref>).
Велика кількість згадок «мамута» і «мамутових кісток» подана і в нещодавньому випуску «Сіверянського літопису», присвяченому підсумкам наукової конференції, присвяченої 100-річчю відкриття Мізинської палеолітичної стоянки (2008)<ref>{{Cite web |url=http://www.siver-litopis.cn.ua/arh/2008/2008n06/2008n06r01.pdf |title=У ГЛИБ ВІКІВ. Матеріали наукової конференції, присвяченої 100-річчю відкриття Мізинської палеолітичної стоянки. — 2008. — 76 с. |accessdate=28 вересня 2020 |archive-date=11 жовтня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171011074629/http://www.siver-litopis.cn.ua/arh/2008/2008n06/2008n06r01.pdf }}</ref>. Відтворення картин полювань на мамутів обговорюється в і сучасних конференціях з проблем музеології (напр.<ref>{{Cite web|url=http://www.archaeology.ru/Download/Sborniki/Charkov_2004.pdf|title=Титова О. М., Кепін Д. В. (Київ). Використання етнографічних моделей при побудові музейної експозиції з історії первісного суспільства // ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ ТА АРХЕОЛОГІЇ УКРАЇНИ. — Харків: НМЦ «СД, 2004. — С. 20–21.|accessdate=4 березня 2012|archiveurl=https://web.archive.org/web/20120304003014/http://www.archaeology.ru/Download/Sborniki/Charkov_2004.pdf|archivedate=4 березня 2012|deadurl=yes}}</ref><ref>{{Cite web |url=http://library.kr.ua/elib/biloshapka/zb_prac2007.pdf |title=Білошапка В. З історії музейної справи на Чигиринщині на початку 20-х років XX століття // Збірка праць Олександрівського районного краєзнавчого музею: Випуск п'ятий. — Олександрівка, 2007. — С. 6–9. |accessdate=28 вересня 2020 |archive-date=24 січня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110124175726/http://library.kr.ua/elib/biloshapka/zb_prac2007.pdf }}</ref>). Так само багато вживається назва „мамут“ в сучасних українознавчих дослідженнях, зокрема в нещодавній монографії Валерія Сніжка [[Українознавство|„Українознавство]]: природна психо-філософська концепція“ (Сніжко, 2010)<ref>{{Cite web |url=http://shron1.chtyvo.org.ua/Snizhko_Valerii/Ukrainoznavstvo_pryrodna_psykho-filosofska_kontseptsiia.pdf |title=Сніжко В. В. Українознавство: природна психо-філософська концепція: монографія / Валерій Сніжко; МОН України, ННДІ українознавства. — К., 2010. — 528 с. — Рез. англ. — Бібліогр.: с. 495–518. |accessdate=28 вересня 2020 |archive-date=14 лютого 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190214080803/http://shron1.chtyvo.org.ua/Snizhko_Valerii/Ukrainoznavstvo_pryrodna_psykho-filosofska_kontseptsiia.pdf }}</ref>. В іншій своїй праці — „Творчість через символ“ — аналізуючи орнаменти на браслетах з мізинської культури, Валерій Сніжко та Любов Отрошко зазначають: ''„Мамут“'' — від назви тварини у міжнародному визначенні ''Mammuthus''; невідповідний міжнародному російський переклад не повинен бути в українському правописі»<ref>{{Cite web |url=http://shron1.chtyvo.org.ua/Snizhko_Valerii/Tvorchist_cherez_Symvol.pdf |title=Сніжко Валерій, Отрошко Любов. Творчість через символ. — Київ, 2010. — 235 с.: с. 66 |accessdate=28 вересня 2020 |archive-date=24 вересня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200924074709/https://shron1.chtyvo.org.ua/Snizhko_Valerii/Tvorchist_cherez_Symvol.pdf }}</ref>.
«Мамут» і «мамутові кістки» (або «роги») багаторазово згадані як у класичних оглядах історії (як «косматий мамут»), зокрема у «Великій історії України» ([[Голубець Микола|Голубець]], 1935/1993)<ref>[[Голубець Микола]]. [http://exlibris.org.ua/greathistory/r01.html Велика історія України. На порозі історії. — Видавництво «Глобус», 1993. — ISBN 5-86248-016-1] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190221185914/http://exlibris.org.ua/greathistory/r01.html |date=21 лютого 2019 }}. — на сайті http://exlibris.org.ua {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200524052614/http://exlibris.org.ua/ |date=24 травня 2020 }}</ref>, так і в сучасному ([[2011]]) виданні «Економічна історія України», зокрема у розділі «Привласнювальна економіка палеоліту та мезоліту на теренах України» (Кіосак, 2011)<ref>{{Cite web |url=http://history.org.ua/LiberUA/978-966-521-572-1/3.pdf |title=Кіосак Д. В. Розділ 1. Привласнювальна економіка палеоліту та мезоліту на теренах України // Економічна історія України / Національна академія наук України. Інститут історії України. — Історико-економічне дослідження в двох томах. — Київ: Ніка-Центр, 2011. — Том 1. — С. 13–31. — ISBN 978-966-521-571-4 |accessdate=28 вересня 2020 |archive-date=7 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160307192745/http://history.org.ua/LiberUA/978-966-521-572-1/3.pdf }}</ref>. Багаторазові згадки «мамутів» знаходимо розділі «Кам'яна доба» неперевершеної «Історії України» у версії [[Полонська-Василенко Наталія Дмитрівна|Наталії Полонської-Василенко]]<ref>{{Cite web |url=http://studentbooks.com.ua/content/view/121/49/1/0/ |title=Наталія Полноська-Василенко. — Історія України: у двох томах. — Мюнхен, 1972–1976. — Т. 1. — 640 с. |accessdate=28 вересня 2020 |archive-date=13 травня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170513184940/http://studentbooks.com.ua/content/view/121/49/1/0/ }}</ref>.
Все це свідчить не тільки про велику роль ''Мамута'' в історії місцевих економік на теренах України, але й визначну роль як самої тварини, так і даних про неї у розвитку місцевих форм [[природокористування]] (зокрема й [[полювання]] та використання дериватів) та системи знань про природу (вкл. й сучасні [[Палеозоологія|палеозоологічні дослідження]]). Важливими і частими є згадки мамутів в сучасних історико-етнологічних дослідженнях (Сеґеда, 2008)<ref name=":0"/>.
''Також про вживання в художній літературі: [[Мамут#Мамути в художній літературі]]''
=== [[Фоцена]], [[азовка]] та [[пихтун]] ===
[[Файл:Daan Close Up.PNG |міні|праворуч|150пкс|[[Азовка]] - — підвид [[фоцена звичайна |фоцени звичайної]]]]
'''[[Азовка]]''' — назва одного з підвидів [[фоцена звичайна |фоцени звичайної]], ''Phocoena phocoena relicta''. Азовка — єдина форма дельфінів, що зустрічаються в [[Азовське море |Азовському морі]]. На Азові вид називають пихтуном або морською свинею. Назва "«азовка"», найімовірніше пов'язана зі знахідками виду в Чорному морі, куди азовка мігрує на зимовий час. Відповідно, назва пов'язана з уточненням виду: "«той, що з Азовського моря"». Ареал азовки відокремлений від ареалу інших підвидів фоцени звичайної.
'''[[Пихтун]]''' — одна з назв азовки, пов'язана з характерним для виду важким диханням, "«пихтінням"».
== Суперечливі назви птахів ==
=== [[Лелека]], [[бусол]] та [[чорногуз]] ===
[[Файл:Ciconia ciconia juv small.jpg|thumb|150px|right|Лелека білий, Ciconia ciconia]]
[[Лелека]] — українська назва роду ''Ciconia''. Хоча у складі цього роду розрізняють 7 видів (а в Україні — два), нерідко під цією назвою в Україні розуміють тільки вид [[Лелека білий]]. Назва етимологічно близька до [[леляк]], [[лель]], [[лилик]], зміст яких пов'язаний з лісовими угіддями, ніччю тощо. НапевноМабуть назва "«лелека"» первісно стосувалася [[лелека чорний | лелеки чорного]] (''Ciconia nigra'') — аборигенного виду лелекових України, позаякбо лелека білий — [[адвентивний вид]], що розселяється з півдня (з Африки) на північ з часів середньовіччя (цей процес розселення на північ і схід триває дотепер).
''див. також: [[Леля (міфологія)]]''
[[Чорногуз]] та [[бусол]] (а також бузько, бусьок, боцюн, гайстер) — синоніми одного з видів лелеки - — [[Лелека білий]] (''Ciconia ciconia'').
----
=== [[Крук]] і [[ворон]] ===
[[Файл:Corvus corax (Pcb21).jpg|праворуч|150px|thumb|[[Крук]] (''[[Corvus corax]]'') — вид роду [[ВоронаКрук (рід)|Крук]]]]
'''Крук''' — назва птаха виду ''[[Corvus corax]]''. Назва утворена шляхом звуконаслідування, так якадже часто можна почути як птах у польоті вимовляє щось середнє між "«кра"» і "«кру"». У інших мовах: [[білоруська мова|білоруська]] і діалектна [[російська мова|російська]] - — крук; діалектна [[словацька мова|словацька]] - — kruk, [[словацька мова|словацька]] та [[чеська мова|чеська]] - — krkavec, [[ісландська мова|ісландська]] - — *krukъ, очевидно споріднене з [[литовська мова|литовським]] - — krauklỹs (і kraữkti - — крукати), [[латиська мова|латиським]] - — krauklis. Далі цьому слову споріднені [[давньоісландська мова|давньоісландське]] - — hrókr (морський крук), [[готська мова|готське]] - — hrukjan (крукати).<br />
'''Ворон'''. У інших мовах: [[болгарська мова|болгарська]] і [[македонська мова|македонська]] - — вран; [[верхньолужицька мова|верхньолужицька]] - — wron; [[давньоруська мова|давньоруська]] - — воронъ; [[нижньолужицька мова|нижньолужицька]] - — ron; [[російська мова|російська]] - — ворон; [[старослов'янська мова|старослов'янська]] - — вранъ. Точна етимологія невідома.
== Суперечливі назви амфібій і плазунів ==
=== [[Гладун]] та [[веретільниця]] ===
[[Файл:Anguis fragilis 20050721 002.jpg|міні|праворуч|150пкс|''[[Anguis fragilis]]'' — безнога ящірка: [[гладун]], бо гладенька, [[веретільниця]], бо як [[веретено]].]]
[[Файл:Escancer 01-07-cropped.jpg|міні|ліворуч|150пкс|Веретільниця]]
Обидві назви використовуються як синоніми з основною назвою "«веретільниця"»<ref>[{{Cite web |url=http://www.lucanus.org.ua/articles/vertebr/zag-1999-bern3-amphibia.pdf |title=Земноводні та плазуни України під охороною Бернської конвенції / Під ред. І. В. Загороднюка. Київ, 1999. 108 с.] |accessdate=1 листопада 2011 |archive-date=4 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160304214028/http://www.lucanus.org.ua/articles/vertebr/zag-1999-bern3-amphibia.pdf }}</ref>.
----
=== [[Джерелянка]] та [[кумка]] ===
=== [[Райка]] та [[квакша]] ===
=== [[марена (риба) |Марена]], [[вусач]] та [[барбус]] ===
=== [[Білоочка]] та [[клепець]] ===
=== [[Білизна звичайна|Білизна]] та [[жерех]] ===
[[Файл:Blausteinsee Tierwelt 03.jpg|міні|праворуч|150пкс|[[Плітка звичайна]] (''Rutilus rutilus''), вона ж [[вобла]], вона ж [[тараня]]]]
Формально всі три назви відносяться до одного виду — ''Ratilus rutilus'' з родини [[коропові |коропових]] (Cyprinidae). Назви є синонімічнимисинонімічні, проте їх застосовують до різних екологічних і географічних (підвидових) форм.
'''Плітка''', або плітка звичайна — загально прийнята українська назва виду ''Ratilus rutilus'', один з 17 видів роду [[Плітка (рід) |Плітка]] (''Rutilus'').
'''[[Вобла]]''' — солоноводна форма плітки, поширена в [[Каспій |Каспії]] й [[Аральське море|Арал]]і (поки існував [[Аральське море|Арал]]). Каспійська форма описана як "«вобла каспійська"» (''R. rutilus caspicus''), аральська — як вобла аральська (''R. rutilus aralensis'').
'''[[Тараня]]''' — прохідна або сононоводна форма плітки, її підвид ''Ratilus rutilus heckeli'', поширена в Азово-Чорноморському басейні. Має промислове значення і відома широкому загалу за готовим продуктом — в'яленою рибою. З її назвою пов'язана, загальна для цього типу продуктів, гастрономічна назва "«тараня"».
== Див. також ==
* [[Вернакулярна назва тварин]]
* [[Зооніми]]
== Джерела ==
* [[Акімов Ігор Андрійович |Акімов І. А.]] Передмова [до перевидання] // Словник зоологічної номенклатури (1927–1928) / Інститут зоології НАН України. — Київ: Наукова думка, 2005. — (Факсимільне відтворення).
* Кличев А.-М. Красота солнечного края. - — Ашхабад: Магарыф, 1979. - — 176 с.
* [http://terioshkola.org.ua/library/zag/zag-2009-rodentia-nonmuroidea-ukr.pdf Загороднюк І. В. Таксономія і номенклатура немишовидних гризунів фауни України // Збірник праць Зоологічного музею. — Київ, 2008—20092008–2009. — № 40. — С. 147—185147–185.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171209181514/http://www.terioshkola.org.ua/library/zag/zag-2009-rodentia-nonmuroidea-ukr.pdf |date=9 грудня 2017 }}
* [http://terioshkola.org.ua/library/classic/Charlemagne-1927-Mammalia.pdf?f=2&start=0 Шарлемань М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні // Шарлемань М., Татарко К. Назви хребетних тварин. — Київ: Держ. вид-во України, 1927. — С. 9–679-67. — (Словник зоологічної номенклатури. Частина 2).] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160604021840/http://www.terioshkola.org.ua/library/classic/Charlemagne-1927-Mammalia.pdf?f=2&start=0 |date=4 червня 2016 }}
* [http://www.classes.ru/all-russian/russian-dictionary-Vasmer-term-1698.htm Етимологічний словник російської мови Макса Фасмера (ве́верица)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130817150901/http://classes.ru/all-russian/russian-dictionary-Vasmer-term-1698.htm |date=17 серпня 2013 }}
* ЕтимологiчнийЕтимологічний словник української мови, том 1, Київ, Наукова думка, 1982
* ЕтимологiчнийЕтимологічний словник української мови, том 3, Київ, Наукова думка, 1989
* ЕтимологiчнийЕтимологічний словник української мови, том 4, Київ, Наукова думка, 2003
* ЕтимологiчнийЕтимологічний словник української мови, том 5, Київ, Наукова думка, 2006
[[Категорія:Їжатцеві]]
[[Категорія:Лексикологія]]
[[Категорія:Русифікація України]]
[[Категорія:Зооніми]]
[[Категорія:Нетаксономічні_групи_ссавців]]
| 