Донецький економічний район: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Ykvach (обговорення | внесок) м вилучено Категорія:Господарство Луганської області; додано Категорія:Економіка Луганської області за допомогою HotCat |
||
| (Не показані 35 проміжних версій 26 користувачів) | |||
Рядок 1:
{{outdated|дата=травень 2015}}
{{Економічний район
| назва = Донецький
| розташування =
| площа = 53.2 тис. км²
| населення = 6.5
| області = [[Донецька область]], [[Луганська область]]
| рельєф = [[рівнина|рівнинний]]
Рядок 14 ⟶ 15:
}}
'''Донецький економічний район''' — [[економічний район]], розташований на
== Загальні відомості та [[ЕГП]] ==
Рядок 21 ⟶ 22:
== Населення і трудові ресурси ==
Відрізняється з-поміж інших районів найвищим рівнем [[Урбанізація|урбанізації]] та найбільшою середньою густотою населення (128 осіб на км²), яка майже вдвічі перевищує цей показник для [[Україна|України]]. Переважна більшість населення, чисельність якого становить близько
Значний розвиток індустрії, а в останні роки від'ємний [[природний приріст]] населення, низька середня густота сільських жителів (14 осіб на км²) зумовили в районі постійну потребу в трудових ресурсах. Сучасна кризова ситуація в господарстві, необхідність закриття збиткових шахт загострюють проблему зайнятості. Визначальною особливістю демографічного розвитку регіону є те, що ця територія належить до пізньоосвоєних. Її колонізація та активне заселення почались лише у XVIII ст. і були пов'язані з освоєнням багатих корисних копалин. Відбувалось це за специфічних історичних обставин, призвівши до формування тут полі-етнічного і полікультурного суспільства. Українців у регіоні проживає 51 %, росіян — 44 %, проте українською мовою послуговується не більше 10 % населення.
== Природні умови і ресурси ==
Рядок 30 ⟶ 31:
Район має проблеми з водозабезпеченням. Основними його джерелами є річки [[Сіверський Донець]], [[Кальміус]], [[Айдар (річка)|Айдар]], система водосховищ і каналів, а також підземні води.<br/>
Ліси зосереджені в основному в долині Сіверського Дінця, але вони не мають промислового значення.<br/>
Рельєф Донецького району рівнинний із пересічними висотами
Для клімату району характерна виражена континентальність. Середня амплітуда температур (від −8 °C у січні та +23 °C у липні) та кількості опадів мала. Це зумовило формування на більшості території степових, а на півдні — сухо-степових комплексів. Тільки в західній частині [[Донецький кряж|Донецького кряжу]], де кількість опадів дещо більша (500 мм за рік), утворилася ділянка лісостепу. Переважний тип ґрунту — середньогумусний чорнозем. Значні території, які зайняті міськими населеними пунктами, гірничопромисловими об'єктами, [[терикон]]ами, знижують площу сільськогосподарських угідь. Однак частка їх дуже висока — близько 85 % усієї земельної площі.<br/>
До природних рекреаційних ресурсів належать мінеральні води, лікувальні болота, а також пляжі Азовського моря.
Рядок 37 ⟶ 38:
Природно-ресурсний потенціал зумовив перетворення району в індустріальний із провідною роллю важкої промисловості. Основними в економічному районі є паливна промисловість та електроенергетика, чорна і кольорова металургія, машинобудування, хімічна, будівельних матеріалів та легка промисловості. Важливе значення мають агропромисловий, транспортний, рекреаційний міжгалузеві комплекси.<br/>
Паливна промисловість та електроенергетика спеціалізуються на видобутку кам'яного вугілля, виробництві електроенергії на [[ТЕС]], що працюють на вугіллі. Тут діє ціла низка [[ДРЕС]], найбільші серед яких — [[Вуглегірська ДРЕС|Вуглегірська]], [[Слов'янська ДРЕС|Слов'янська]].<br/>
Район посідає друге місце в Україні за випуском чавуну, сталі й прокату. Основою для розвитку металургії на привізних рудах є потужне коксохімічне виробництво та інші обслуговуючі галузі. Найбільшими центрами чорної металургії тут є [[Донецьк]], [[Маріуполь]], [[Макіївка]], [[Алчевськ]], а кольорової — [[
Комбінуючись із металургійним та паливно-енергетичним комплексами, а також використовуючи в роботі мінеральні солі власним родовищ, район відрізняється потужною хімічною промисловістю — виробництвом азотних та фосфорних добрив, соди, а також продукції хімії органічного синтезу.<br/>
У будівельно-індустріальному комплексі міжрайонне значення мають цементна та скляна галузі промисловості.<br/>
Рядок 47 ⟶ 48:
== Найбільші міста ==
Найбільшим містом, ядром формування Донецького економічного району та Донецько-Макіївської промислової агломерації є '''[[Донецьк]]''' (988 тис. осіб). Провідні галузі у промисловому комплексі міста — вуглевидобуток, чорна металургія, важке й точне машинобудування, хімічна, коксохімічна, будівельна, а також легка та харчова промисловість. У Донецьку працюють однойменний науковий центр [[НАН України]], одинадцять вищих навчальних закладів, [[
'''[[Луганськ]]''' (понад 454 тис. жителів) — другий за значенням адміністративний, економічний та культурний центр [[економічний район|ЕР]]. Провідними видами виробництва тут є транспортне машинобудування, трубопрокат, а також легка та харчова промисловості. У місті працюють п'ять вищих навчальних закладів, три театри, п'ять музеїв.<br/>
'''[[Маріуполь]]''' є другим за численністю населення (понад 480 тис. осіб) містом у Донецькому районі. Місто є одним з найбільших в Україні центрів чорної металургії та важкого машинобудування. Поряд з цими галузями в місті важливе значення мають легка та харчова промисловість, морський транспорт, санаторно-курортний комплекс.
== Проблеми й перспективи розвитку ==
Основними проблемами району є вирішення питань подальшого розвитку вугільної промисловості, складної екологічної ситуації, депопуляції та великого розриву в рівнях доходів жителів краю. Невирішеність цих питань спричиняє подальший занепад малих міст, селищ, сільських населених пунктів. Зараз на території Донецького економічного району триває Російсько — Українська війна. Тому багато заводів закрито, а Донецький аеропорт міжнародного значення зруйновано.
== Джерела ==
* Йосип Гілецький. Географія: Економічна і соціальна географія України. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2009. −272 с.
* Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
* Заболоцький Б. Ф. Розміщення продуктивних сил України. Національна макроекономіка. — К., 2002.
{{Економічні райони України}}
[[Категорія:Економічні райони України]]
[[Категорія:Донбас]]
[[Категорія:
[[Категорія:
| |||