Багратіон Петро Іванович: відмінності між версіями

| портрет = George Dawe - ПортретPortrait Петраof ИвановичаGeneral БагратионаPyotr Bagration (1765-1812) - Google Art Project.jpg

| підпис = Портрет П. І. Багратіона <br />роботыроботи [[Доу, Джордж|Джорджа Доу]]. ''[[Військова галерея]] [[Зимовий Палац|Зимового Палацу]], ([[Санкт-Петербург]])

| звання = [[{{Ранг|країна=РІА|звання=Генерал від інфантерії]]}}

| нагороди = {{{(!}}

{{!})}}

'''Петро́ Іва́нович Багратіо́н''' ({{lang-ru|Пётр Иванович Багратион}}, {{lang-ka|პეტრე ბაგრატიონი}}; [[1765]]&nbsp;— †{{ДС|24|9|1812|12}}), [[Російська імперія | російський]] [[генерал]]. Герой [[Франко-російська війна 1812 | франко-російської війни 1812 року]].

Походив зі стародавнього [[Грузія|грузинського]] князівського роду, ув якому служба в російської армії стала сімейною традицією. Навчався в кизлярській школі для обер- йі унтер-офіцерських дітей. Військову службу почав у [[1782]] році. Першим військовим званням був чин [[сержант]]а Астраханського мушкетерського полку. Перший бойовий досвід набув у зіткненнях зіз горцями, що нападали на Кавказьку укріплену прикордонну лінію.

[[Офіцер]]ом [[князь]] Багратіон здобув перші військові нагороди ій популярність у рядах російської армії під час російсько-турецької війни [[1787]]–[[1791]] років і [[Польща|Польської кампанії]] [[1793]]–[[1794]] років. На нього звернув увагу [[Суворов Олександр Васильович|Олександр Васильович Суворов]]. У [[1798]] році Багратіон був призначений [[командир]]ом 6-го [[єгер]]ського [[полк]]у. На цій посаді він виявив себе як чудовий військовий [[педагог]], вихователь солдатсолдатів.

[[Талант]] Багратіона-[[воєначальник]]а у Багратіона розкрився під прапорами [[Суворов Олександр Васильович|Суворова]] під час італійського ій швейцарського походів [[1799]] року. Під час [[Швейцарія|швейцарського]] походу в боїбою на гірському [[перевал]]і [[Готтард (перевал)|Сен-ГотардГоттард]] російський авангард під командуванням Багратіона блискуче виконав своє завдання, і багато в чому завдяки йомуцьому французам довелося, звільнитизазнаючи шляхвеликих суворівським військамвтрат, зазнаючизвільнити пришлях цьомусуворовським великих втратвійськам.

Визнання прийшло до Багратіона після [[Битва під АустерліцемАустерліцом|битви під АустерліцемАустерліцом]] [[2 грудня]] [[1805]] року, яку [[Наполеон І Бонапарт|Наполеон]] вважав «сонцем» у своїй військовій біографії. Армія французького імператора нараховувала 75 тисяч осіб, . Йогойого супротивники — (російсько-австрійська армія) мали 85 тисяч чоловік і 278 гармат. Союзною армією формально командував генерал Кутузов, але в ході бою в його рішення постійно втручалися російський імператор [[Олександр I Романов|Олександр I]] і [[Австрія|австрійський]] [[імператор]] Священної Римської імперії [[Франц II]]. Багратіон командував військами правого крила союзної армії, що тривалий час стійко відбивали усівсі атаки французів. Коли переможна чаша ваг стала схилятисясхилятись у убікбік наполеонівської армії, майже оточені війська Багратіона склали [[ар'єргард]] союзної російсько-австрійської армії, прикривши собою відхід головних сил і зазнавши при цьому великих втрат.

Під час Російсько-пруссько-французької війни 1806–1807 років генерал Багратіон знову командував ар'єргардом союзної армії, яка відзначиласявідзначилась у великих боях на території Східної Прусії — упід [[Битва припід Прейсіш-Ейлау|ПрейсішПройсіш-Ейлау]] ій під [[Битва припід при ФрідландіФрідландом|Фрідландом]]. У першому з них, що відбувся 7-7–[[8 лютого]] [[1807]] року, генерал Багратіон командував [[ар'єргард]]ом російської армії, прикриваючи її відхід до ПрейсішПройсіш-Ейлау. УВ нагороду за успішне виконання поставленого завдання генерал-лейтенант Багратіон одержав почесну золоту Георгіївську зброю — шпагу, прикрашену діамантами, з надписом «[[Битва припід Прейсіш-Ейлау|«За бій припід ПрейсішПройсіш-Ейлау»]]». На той час він уже мав за Шенграбен полководницьку нагороду — орден Святого Георгія 2-й ступеня.

Під час Російсько-турецької війни 1806–1812 років генерал Багратіон із серпня [[1808]] року по березень [[1810]]-го був головнокомандуючим російською [[Молдавія|Молдавською]] армією. У серпні [[1811]] року Багратіона призначили командуючим Подільською армією, яка ув березні наступного року була перейменована в 2-у Західну армію. Разом зіз 1-ю Західною армією [[Барклай-де-Толлі Михайло Богданович|М. Б. Барклая-де-ТолляТоллі]] вона прикривала кордон Росії.

На початку [[Франко-російська війна 1812|Франко-російської війни]] [[1812]] року генерал Багратіон вивів свою 2-у Західну армію від Вилковиська до [[Смоленськ]]а на з'єднання з 1-ю Західною армією. Цей [[маневр]] не дозволив Наполеону розгромити російські армії біля кордону поодинці ій тим самим змусити офіційний [[Санкт-Петербург]] підписати з [[Франція|Францією]] мир на вигідних для неї умовах.

З перших днів війни 1812 року Багратіон виступав за активні дії проти наполеонівської Великої армії, наполягаючи на якнайшвидшому генеральному боїбою з французами. Однак у тій ситуації він міг не дати бажаної стратегічної перемоги, і з цього приводу Багратіон постійно конфліктував зіз [[Барклай-де-Толлі Михайло Богданович|Барклаєм-де-Толлі]], військовим [[міністр]]ом [[Російська імперія|Російської імперії]].

[[26 серпня]], у самий розпал , [[Бородінська битва|Бородінської битви]], командувач 2-ї Західної армії Багратіон одержав важке поранення осколком ворожої гранати в ногу. З поля бою Багратіона відвезли в маєток його друга, князя [[Голіцин Борис Андрійович |Бориса Андрійовича Голіцина]]<ref>[{{Cite web |url=http://www.museum.ru/1812/Persons/slovar/sl_g25.html |title=Голицын Борис Андреевич ] |accessdate=16 червня 2011 |archive-date=11 листопада 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20131111202438/http://www.museum.ru/1812/Persons/slovar/sl_g25.html }}</ref>, поблизу села Сими Володимирської губернії, де він незабаром помер.

З ініціативи одного з героїв [[Франко-російська війна 1812 | франко-російської війни 1812]] року, гусарського [[поет]]а-[[партизан]]а, [[генерал]]а [[Давидов Денис Васильович|Д. В. Давидова]], прах Багратіона був урочисто перенесений із села Сими на бойовище ій похований на Курганній висоті біля підніжжя пам'ятника героям [[Бородинська битва | Бородіно]].

* [http://www.museum.ru/1812/Persons/RUSS/ra_b02.html 1812 г. Русская армия. Генералитет. Багратион Петр Иванович.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110606064421/http://www.museum.ru/1812/Persons/RUSS/ra_b02.html |date=6 червня 2011 }}(рос.)

* Ростунов Иван Иванович.[http://militera.lib.ru/bio/rostunov_ii/index.html П.&nbsp;И.&nbsp;Багратион] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111011144209/http://militera.lib.ru/bio/rostunov_ii/index.html |date=11 жовтня 2011 }}(рос.)