Багратіон Петро Іванович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії

(Переглянути усі неперевірені зміни)

[очікує на перевірку]

← Попереднє редагування

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Версія за 22:36, 21 вересня 2020 ред. Harlequin Mantis (обговорення \| внесок) 1206 редагувань Немає опису редагування ← Попереднє редагування		Поточна версія на 18:24, 17 вересня 2023 ред. скасувати Віхола (обговорення \| внесок) 2334 редагування Функція пропозицій посилань: додано 1 посилання. Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію Завдання новачку Пропоноване: додати посилання
(Не показано 3 проміжні версії 3 користувачів)
Рядок 21: \| командування = [[армія]] \| битви = [[Битва під Аустерліцем]], [[Бородинська битва]] \| нагороди = {{{(!}} {{!}} {{Орден Святого апостола Андрія Первозванного}} {{!!}} {{Орден Святого Олександра Невського}} {{!!}} {{!}}- Рядок 27: {{!}}- {{!}} {{Орден Чорного орла}} {{!!}} {{Орден Червоного орла}} {{!!}} {{Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря}} {{!})}} \| відносини = \| інше = Рядок 47: У своїх наказах і повідомленнях імператорові [[Павло I Романов\|Павлові I]] у далекий від Швейцарії й Італії [[Санкт-Петербург]] [[Суворов Олександр Васильович\|Суворов]] постійно відзначав заслуги Багратіона. Визнання прийшло до Багратіона після [[Битва під Аустерліцом\|битви під Аустерліцом]] [[2 грудня]] [[1805]] року, яку [[Наполеон І Бонапарт\|Наполеон]] вважав «сонцем» у своїй військовій біографії. Армія французького імператора нараховувала 75 тисяч осіб, його супротивники (російсько-австрійська армія) мали 85 тисяч чоловік і 278 гармат. Союзною армією формально командував генерал Кутузов, але в ході бою в його рішення постійно втручалися російський імператор [[Олександр I Романов\|Олександр I]] і [[Австрія\|австрійський]] [[імператор]] Священної Римської імперії [[Франц II]]. Багратіон командував військами правого крила союзної армії, що тривалий час стійко відбивали всі атаки французів. Коли переможна чаша ваг стала схилятись у бік наполеонівської армії, майже оточені війська Багратіона склали [[ар'єргард]] союзної російсько-австрійської армії, прикривши собою відхід головних сил і зазнавши при цьому великих втрат. Під час Російсько-пруссько-французької війни 1806–1807 років генерал Багратіон знову командував ар'єргардом союзної армії, яка відзначилась у великих боях на території Східної Прусії — під [[Битва під Ейлау\|Пройсіш-Ейлау]] й під [[Битва під Фрідландом\|Фрідландом]]. У першому з них, що відбувся 7–[[8 лютого]] [[1807]] року, генерал Багратіон командував [[ар'єргард]]ом російської армії, прикриваючи її відхід до Пройсіш-Ейлау. В нагороду за успішне виконання поставленого завдання генерал-лейтенант Багратіон одержав почесну золоту Георгіївську зброю — шпагу, прикрашену діамантами, з надписом [[Битва під Ейлау\|«За бій під Пройсіш-Ейлау»]]. На той час він уже мав за Шенграбен полководницьку нагороду — орден Святого Георгія 2-й ступеня. Під час Російсько-турецької війни 1806–1812 років генерал Багратіон із серпня [[1808]] року по березень [[1810]]-го був головнокомандуючим російською [[Молдавія\|Молдавською]] армією. У серпні [[1811]] року Багратіона призначили командуючим Подільською армією, яка в березні наступного року була перейменована в 2-у Західну армію. Разом із 1-ю Західною армією [[Барклай-де-Толлі Михайло Богданович\|М. Б. Барклая-де-~~Толля~~Толлі]] вона прикривала кордон Росії. === Франко-російська війна === Рядок 58: З перших днів війни 1812 року Багратіон виступав за активні дії проти наполеонівської Великої армії, наполягаючи на якнайшвидшому генеральному бою з французами. Однак у тій ситуації він міг не дати бажаної стратегічної перемоги, і з цього приводу Багратіон постійно конфліктував із [[Барклай-де-Толлі Михайло Богданович\|Барклаєм-де-Толлі]], військовим [[міністр]]ом [[Російська імперія\|Російської імперії]]. [[26 серпня]], у самий розпал [[Бородінська битва\|Бородінської битви]], командувач 2-ї Західної армії Багратіон одержав важке поранення осколком ворожої гранати в ногу. З поля бою Багратіона відвезли в маєток його друга, князя [[Голіцин Борис Андрійович \|Бориса Андрійовича Голіцина]]<ref>[{{Cite web \|url=http://www.museum.ru/1812/Persons/slovar/sl_g25.html \|title=Голицын Борис Андреевич ] \|accessdate=16 червня 2011 \|archive-date=11 листопада 2013 \|archive-url=https://web.archive.org/web/20131111202438/http://www.museum.ru/1812/Persons/slovar/sl_g25.html }}</ref>, поблизу села Сими Володимирської губернії, де він незабаром помер. З ініціативи одного з героїв [[Франко-російська війна 1812\|франко-російської війни 1812]] року, гусарського [[поет]]а-[[партизан]]а, [[генерал]]а [[Давидов Денис Васильович\|Д. В. Давидова]], прах Багратіона був урочисто перенесений із села Сими на бойовище й похований на Курганній висоті біля підніжжя пам'ятника героям [[Бородинська битва\|Бородіно]]. Рядок 81: == Посилання == * [http://www.museum.ru/1812/Persons/RUSS/ra_b02.html 1812 г. Русская армия. Генералитет. Багратион Петр Иванович.] {{Webarchive\|url=https://web.archive.org/web/20110606064421/http://www.museum.ru/1812/Persons/RUSS/ra_b02.html \|date=6 червня 2011 }}(рос.) * Ростунов Иван Иванович.[http://militera.lib.ru/bio/rostunov_ii/index.html П. И. Багратион] {{Webarchive\|url=https://web.archive.org/web/20111011144209/http://militera.lib.ru/bio/rostunov_ii/index.html \|date=11 жовтня 2011 }}(рос.) {{Бібліоінформація}} [[Категорія:Учасники Франко-російської війни 1812]]