Особняк Зайцева (Київ): відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Zvr (обговорення | внесок) м вилучено Категорія:1897 у Києві за допомогою HotCat |
Немає опису редагування |
||
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів) | |||
Рядок 41:
24 травня 1897 року М. Зайцев починає будувати на ділянці свій особняк. За будівництвом наглядає автор проєкту архітектор В. Ніколаєв.
Родина Зайцевих переїхала до Києва з Канева у 1860-х роках, а в 1869 році Іона Зайцев стає купцем 1-ї гільдії. Родинним бізнесом сім'ї Зайцевих було виробництво цукру, в ньому, окрім Іони Зайцева, брали активну участь його сини — Маркус, Мойсей, Давид, та їх дружини. Зайцеви швидко увійшли до тогочасного київського істеблішменту: І. Зайцев заснував хірургічну лікарню на [[Кирилівська вулиця (Київ)|вулиці Кирилівській]], Маркус Зайцев був заступником голови громадського зібрання «Конкордія», яке очолював [[Бродський Лев Ізраїльович|Лев Бродський]], і яке містилося на [[
Зайцеви мешкали в особняку до 1918 року, бо не хотіли лишати свою нерухомість і мали надію, що буремні часи пройдуть. Але врешті-решт родина виїхала до Одеси, залишивши не тільки нерухомість, але й усе умеблювання, і взявши з собою лише коштовності. З 1919 року колишній особняк Зайцевих зайняло консульство Китаю, через що будинок уникнув розгрому та пограбування під час заворушень та змін влади. Зберігся опис майна, датований 25 листопада 1920 року: серед меблів є 24 м'які гарнітурні стільці, 36 м'яких крісел, 14 гардеробних шаф, 17 диванів, шафа бібліотечна з книгами, піаніно і рояль, більярд, 7 дзеркал, 10 люстр тощо.
Після визволення Києва від російсько-більшовицьких окупантів Армією [[Українська Народна Республіка|УНР]] спільно з польськими союзниками тут також проживав головнокомандувач
Після [[Друга світова війна|Другої світової війни]] в особняку містилося товариство «Знання» УРСР. Пізніше, разом із сусідніми особняками у кварталі, колишній особняк Зайцевих перейшов у власність [[Рада міністрів УРСР|Ради міністрів УРСР]] і був об'єднаний із садибою колишнього особняка на вулиці М. Грушевського, 22 в єдиний комплекс. Використовується як відомча їдальня.
Рядок 75:
|Вікісховище =
}}
* [[Малаков Дмитро Васильович|Малаков Д.]] ''Грушевського вулиця. Особняк (Зайцева М. Й.) 1897'' // Звід пам'яток історії та культури України: Київ: Енциклопедичне видання. Кн. 1, ч. 1.: {{s|А-К}} / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін. Упоряд.: [[Горбик В'ячеслав Олександрович|В. Горбик]], М. Кіпоренко, Л. Федорова. — К.: Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999. — С.
* {{книга|автор=Друг О.М., [[Малаков Дмитро Васильович|Малаков Д.В.]] |частина=[http://www.alyoshin.ru/Files/publika/malakov/malakov_008.html М. Грушевського, 20/1 (кол. Олександрівська, 17, або Шовковична, 1)] |посилання частина= |заголовок=Особняки Києва |оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання= |місце=К. |видавництво=Кий |рік=2004 |том= |сторінки=56-61 |сторінок= |серія= |isbn=966-7161-60-9 |тираж=}}
* {{піку2|С=69}}
Рядок 86:
[[Категорія:Особняки Києва]]
[[Категорія:Споруди, збудовані 1897]]
[[Категорія:Засновані в
<references />
|