Особняк Зайцева (Київ): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії

[неперевірена версія]

[перевірена версія]

← Попереднє редагування

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Версія за 15:52, 25 квітня 2022 ред. Zvr (обговорення \| внесок) Патрульні 271 923 редагування м вилучено Категорія:1897 у Києві за допомогою HotCat ← Попереднє редагування		Поточна версія на 13:02, 20 жовтня 2023 ред. скасувати Леонід Панасюк (обговорення \| внесок) Патрульні 421 728 редагувань Немає опису редагування
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 41: 24 травня 1897 року М. Зайцев починає будувати на ділянці свій особняк. За будівництвом наглядає автор проєкту архітектор В. Ніколаєв. Родина Зайцевих переїхала до Києва з Канева у 1860-х роках, а в 1869 році Іона Зайцев стає купцем 1-ї гільдії. Родинним бізнесом сім'ї Зайцевих було виробництво цукру, в ньому, окрім Іони Зайцева, брали активну участь його сини — Маркус, Мойсей, Давид, та їх дружини. Зайцеви швидко увійшли до тогочасного київського істеблішменту: І. Зайцев заснував хірургічну лікарню на [[Кирилівська вулиця (Київ)\|вулиці Кирилівській]], Маркус Зайцев був заступником голови громадського зібрання «Конкордія», яке очолював [[Бродський Лев Ізраїльович\|Лев Бродський]], і яке містилося на [[~~Пушкінська~~Вулиця ~~вулиця~~Євгена Чикаленка (Київ)\|~~Пушкінській~~Новоєлизаветинській]], № 1, в особняку, що належав Мойсею Зайцеву. Сестра Маркуса і Мойсея, Софія, була одружена з ще одним цукровим магнатом М. Б. Гальперіним. Зайцеви мешкали в особняку до 1918 року, бо не хотіли лишати свою нерухомість і мали надію, що буремні часи пройдуть. Але врешті-решт родина виїхала до Одеси, залишивши не тільки нерухомість, але й усе умеблювання, і взявши з собою лише коштовності. З 1919 року колишній особняк Зайцевих зайняло консульство Китаю, через що будинок уникнув розгрому та пограбування під час заворушень та змін влади. Зберігся опис майна, датований 25 листопада 1920 року: серед меблів є 24 м'які гарнітурні стільці, 36 м'яких крісел, 14 гардеробних шаф, 17 диванів, шафа бібліотечна з книгами, піаніно і рояль, більярд, 7 дзеркал, 10 люстр тощо. Після визволення Києва від російсько-більшовицьких окупантів Армією [[Українська Народна Республіка\|УНР]] спільно з польськими союзниками тут також проживав головнокомандувач III польської армії генерал [[Едвард Ридз-Сміглий]] із дружиною<ref name=":0">{{Cite web\|url=https://www.pslava.info/index.php?Node=331716\|title=Польські сліди Києва. Частина 5. У часи військових потрясінь / Część 5. W czasach wojskowego niepokoju\|last=Парнікоза\|first=Іван\|website=Мислене древо\|publisher=Микола Жарких\|language=українська\|accessdate=01.01.2022}}</ref>. Із встановленням радянської влади особняк був націоналізований, але до 1922 року там продовжувало міститися китайське консульство. В серпня 1922 року комунальний відділ Київського губвиконкому віддав будинок в оренду на п'ять років Управлінню уповноваженого Наркомату закордонних справ. Тут оселилися співробітники НКЗС, а наприкінці 1920-х і до середини 1930-х pp. тут містилося консульство Республіки Польща, очолюване головою польської місії [[Адам Рожковський\|Адамом Рожковським]]<ref name=":0"/>. Після [[Друга світова війна\|Другої світової війни]] в особняку містилося товариство «Знання» УРСР. Пізніше, разом із сусідніми особняками у кварталі, колишній особняк Зайцевих перейшов у власність [[Рада міністрів УРСР\|Ради міністрів УРСР]] і був об'єднаний із садибою колишнього особняка на вулиці М. Грушевського, 22 в єдиний комплекс. Використовується як відомча їдальня. Рядок 75: \|Вікісховище = }} * [[Малаков Дмитро Васильович\|Малаков Д.]] ''Грушевського вулиця. Особняк (Зайцева М. Й.) 1897'' // Звід пам'яток історії та культури України: Київ: Енциклопедичне видання. Кн. 1, ч. 1.: {{s\|А-К}} / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін. Упоряд.: [[Горбик В'ячеслав Олександрович\|В. Горбик]], М. Кіпоренко, Л. Федорова. — К.: Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999. — С. ~~346–347~~346—347. — {{s\|ISBN 966-95478-1-4}}. * {{книга\|автор=Друг О.М., [[Малаков Дмитро Васильович\|Малаков Д.В.]] \|частина=[http://www.alyoshin.ru/Files/publika/malakov/malakov_008.html М. Грушевського, 20/1 (кол. Олександрівська, 17, або Шовковична, 1)] \|посилання частина= \|заголовок=Особняки Києва \|оригінал= \|посилання= \|відповідальний= \|видання= \|місце=К. \|видавництво=Кий \|рік=2004 \|том= \|сторінки=56-61 \|сторінок= \|серія= \|isbn=966-7161-60-9 \|тираж=}} * {{піку2\|С=69}} Рядок 86: [[Категорія:Особняки Києва]] [[Категорія:Споруди, збудовані 1897]] [[Категорія:Засновані в ~~Україні~~Києві 1897]] <references />