Особняк Зайцева (Київ): відмінності між версіями

| тип будівлі = особняк

| архітектурний стиль = [[неокласицизм]]

| матеріал =

| будівник =

| стан =

| сховище =

}}

'''Особня́к За́йцева''' — пам'ятка архітектури в [[Печерський район|Печерському районі]] міста [[Київ|Києва]]. Розташований на розі вулиць [[Вулиця Михайла Грушевського (Київ)|Грушевського]] та [[Шовковична вулиця (Київ)|Шовковичної]] (стара адреса — вулиця Олександрівська, 17). Зведений архітектором [[Ніколаєв Володимир Миколайович|В. Ніколаєвим]] у 1897 році, у стилі [[неокласицизм]]. Особняк є одним із характерних зразків забудови [[Липки (Київ)|Липок]] кінця [[XIX]] — початку [[XX]] століть.

Першим власником великої садиби між вулицями Грушевського, Шовковичною і [[Липська вулиця|Липською]] був губернський ватажок дворянства Дем'ян Дем'янович Оболонський. Площа садиби становила 2 685 кв. сажнів (1,22 га), тут був великий сад, з боку вулиць Липської та Шовковичної стояли житлові та службові флігелі, а на місці сучасного будинку по вулиці Грушевського, 22, стояв одноповерховий дерев'яний особняк. Д. Оболонський разом із дружиною, хоча і були з заможних родин, були схильні до марнотратства і врешті-решт розорилися. Д. Оболонський помер на початку 1830-х років і вже у 1833 році його вдова продає маєток генерал-лейтенанту Григорію Григоровичу Білоградському. Після смерті генерала садиба за його заповітом перейшла у власність до Наталії Михайлівни Канєвської, проте остання вже у 1861 році продає садибу Ф. В. Івенсену та його дружині Т. П. Івенсен. Після смерті Ф. В. Івенсена його вдова на початку 1880-х років починає продавати садибу по частинах, можливо, з метою виплатити борги чоловіка. Таким чином, ділянку по [[Особняк Закса|вулиці Липській, 4]] купує купець 1-ї гільдії М. Закс, по [[Особняк Полякова|Грушевського, 22]] — [[поручик]] у відставці В. Міклашевський, по Шовковичній, 3 — архітектор В. Ніколаєв, а наріжну ділянку по вулиці Олександрівській (сучасна Грушевського), 17 — Левашовській (сучасна Шовковична), 1 придбав цукропромисловець Маркус Іонович Зайцев.

 

 

 

Зайцеви мешкали в особняку до 1918 року, бо не хотіли лишати свою нерухомість і мали надію, що буремні часи пройдуть. Але врешті-решт родина виїхала до Одеси, залишивши не тільки нерухомість, але й усе умеблювання, і взявши з собою лише коштовності. З 1919 року колишній особняк Зайцевих зайняло консульство Китаю, через що будинок уникнув розгрому та пограбування під час заворушень та змін влади. Зберігся опис майна, датований 25 листопада 1920 року: серед меблів є 24 м'які гарнітурні стільці, 36 м'яких крісел, 14 гардеробних шаф, 17 диванів, шафа бібліотечна з книгами, піаніно і рояль, більярд, 7 дзеркал, 10 люстр тощо.

 

 

Після [[Друга світова війна|Другої світової війни]] в особняку містилося товариство «Знання» УРСР. Пізніше, разом із сусідніми особняками у кварталі, колишній особняк Зайцевих перейшов у власність [[Рада міністрів УРСР|Ради міністрів УРСР]] і був об'єднаний із садибою колишнього особняка на вулиці М. Грушевського, 22 в єдиний комплекс. Використовується як відомча їдальня.

|Вікісховище =

}}

* {{книга|автор=Друг О.М., [[Малаков Дмитро Васильович|Малаков Д.В.]] |частина=[http://www.alyoshin.ru/Files/publika/malakov/malakov_008.html М. Грушевського, 20/1 (кол. Олександрівська, 17, або Шовковична, 1)] |посилання частина= |заголовок=Особняки Києва |оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання= |місце=К. |видавництво=Кий |рік=2004 |том= |сторінки=56-61 |сторінок= |серія= |isbn=966-7161-60-9 |тираж=}}

* {{піку2|С=69}}

 

{{Визначні місця Києва}}

[[Категорія:Пам'ятки архітектури Печерського району]]

[[Категорія:Липки]]

[[Категорія:Особняки Києва]]

[[Категорія:Споруди, збудовані 1897]]