Вікіпедія

Добросердов Костянтин Леонідович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
м вікіфікація, правопис
 
(Не показані 13 проміжних версій 6 користувачів)
Рядок 1:
{{Особа| ім'я зображення= Добросердов Костянтин Леонідович.jpg▼
{{Особа
|розмір=200 пкс
▲| ім'я = Добросердов Костянтин Леонідович
| нагороди = {{ряд2|{{Орден Леніна|1946}}|{{Орден Червоного Прапора|1937}}|{{Орден Червоного Прапора}}}}}}▼
| зображення =
| розмір_зображення =
| дата_народження = 24.10.1891
| місце_народження = [[Москва]]
| дата_смерті = 31.03.1949
| місце_смерті = [[Москва]]
| поховання =
| громадянство =
| підданство =
| національність = [[росіянин]]
| Alma_mater =
| військове звання = [[генерал-майор]]
| партія = [[ВКП(б)]]
▲| нагороди = {{Орден Леніна}}{{Орден Червоного Прапора}}{{Орден Червоного Прапора}}
}}
{{Однофамільці|Добросердов}}
'''Костянтин Леонідович ДобросердовДобросе́рдов''' ({{ДН|24|10|1891життєпис}}, [[Москва]] — {{ДС|31|03|1949}}, [[Москва]]) — радянський військовий діяч, член Військової ради [[Народний комісаріат оборони СРСР|НКО СРСР]], [[генерал-майор]] (04.06.1940). Депутат [[Верховна Радарада Української РСР|Верховної Ради УРСР]] 1-го скликання.
 
== ЖиттєписБіографія ==
Народився у{{ДН|24|10|1891|}} року в родині службовця в Москві. Здобув початкову освіту.
 
У [[1914|1914 році]] році був призваний до лав [[Російська імператорська армія|російської імператорської армії]] і направлений на навчання в Московську школу прапорщиків, після закінчення якої у [[1915|1915 році]] призначений на посаду командира роти і у чині [[Поручник|поручика]] брав участь у бойових діях на [[Західний фронт (Російська імперія)|Західному фронті]].
 
У січні [[1919|1919]] року]] призваний до лав [[Червона армія|Червоної армії]] і призначений на посаду командира роти у складі 3-го запасного стрілецького батальйону, з лютого [[1920|1920]] року]] служив на посадах командира цього батальйону, командира батальйонів у складі 5-го і 14-го стрілецьких полків, а у серпні 1920 року призначений на посаду командира полку у складі 2-ї та 1-ї бригад (2-яга Донська стрілецька дивізія). Брав участь у бойових діях у ході ліквідації десанту під командуванням полковника [[Назаров Федір Дмитрович|Назарова]] на території [[Донська область|Донської області]], [[Улагаївський десант|Улагаєвського десанту]] в районі станиці Ольгинська, у наступальних бойових діях проти військ під командуванням генерала [[Врангель Петро Миколайович|Врангеля]] на північному узбережжі [[Азовське море|Азовського моря]] та на [[Маріуполь|маріупольськомумаріуполь]]ському та [[Мелітополь|мелітопольськомумелітополь]]ському напрямках, а потім — проти збройних формувань під командуванням [[Махно Нестор Іванович|Нестора Махна]] на території [[Таврійська губернія|Таврійської]] і [[Катеринославська губернія|Катеринославської губерній]].
 
У липні [[1922|1922 року]] року призначений на посаду командира окремого караульного батальйону, в жовтні того ж1922 року  — на посаду начальника дивізійної навчальної школи 9-йї ДонськийДонської стрілецької дивізії, в лютому [[1923|1923 року]] року — на посаду помічника командира 25-го стрілецького полку ву складі цієї дивізії, а ву жовтні того ж1923 року  — на посаду командира 64-го стрілецького полку ([[22-яга стрілецька дивізія, (СРСР)|22-ї стрілецької дивізії]] [[Північно-Кавказький військовий округ|ПівнічнокавказькийПівнічно-Кавказького військовийвійськового округокругу]]). ВУ серпні [[1924|1924 року]] Добросердовроку направлений на навчання на Стрілецько-тактичні курси «Постріл», після закінчення яких з [[1925|1925]] року]] служив на посадах командира 64-їго та 65-го стрілецьких полків (22-яї стрілецькастрілецької дивізія)дивізії.
 
Після закінчення [[Курси удосконалення командного складу|курсів удосконалення вищого начальницького складу]] при Військовій академії імені М. В. Фрунзе ву лютому [[1931|1931 року]] року призначений на посаду помічника командира 37-ї стрілецької дивізії, в лютому [[1937|1937 року]] року — на посаду командира [[52-га стрілецька дивізія (СРСР)|52-ї стрілецької дивізії]], а [[15 лютого]] [[1938|1938 року]] року — на посаду командира [[7-й стрілецький корпус (СРСР)|7-го стрілецького корпусу]] ([[Одеський військовий округ]]){{Sfn|Исаев А. В. От Дубно до Ростова|2004}}.
 
[[26 червня]] [[1938]] року обраний депутатом [[Верховна рада Української РСР|Верховної Ради УРСР]] 1-го скликання по Амур-Нижнє-Дніпровській виборчій окрузі № 201 [[Дніпропетровська область|Дніпропетровської області]].
В [[1941|1941 році]] закінчив курси удосконалення командного складу при Військовій академії імені К. Е. Ворошилова.▼
 
▲ВУ [[1941|1941 році]] році закінчив [[курси удосконалення командного складу]] при Військовій академії імені К. Е. Ворошилова.
З початком війни [[24 червня]] корпус під командуванням Добросердова був включений до складу [[Південний фронт (Друга світова війна)|Південного фронту]], а в кінці червня — до складу [[Південно-Західний фронт (Друга світова війна)|Південно-Західного фронту]]<ref name="autogenerated1">Краснознамённый Киевский. 1979. </ref>, після чого брав участь у бойових діях в районі міст [[Славута]] і [[Ізяслав]], а потім відступав у напрямку на [[Київ]]. З [[2 серпня]] Добросердов перебував у розпорядженні командуючого військами Південно-Західного фронту і в тому ж році призначений на посаду начальника штабу [[37-ма армія (СРСР)|37-ї армії]], який незабаром брав участь у бойових діях у ході [[Битва за Київ (1941)|Київської оборонної операції]], під час якої після відходу на лівий берег [[Дніпро|Дніпра]] в районі міст [[Бровари]] та [[Бориспіль]] армія потрапила в оточення, проте продовжила оборонятися. [[14 жовтня]] 1941 року група офіцерів штабу армії на чолі з Добросердовым була блокована при спробі прорватися з оточення і після бою захоплена в полон. Добросердов був направлений до табору військовополонених у [[Володимир-Волинський|Володимирі-Волинському]], незабаром переведений у [[концентраційний табір]] Хахинштейн, а в [[1944|1944 році]] — в фортецю Вайсенбург.▼
 
▲З початком війни [[24 червня]] 1941 року корпус під командуванням Добросердова був включений до складу [[Південний фронт (Друга світова війна)|Південного фронту]], а в кінці червня &nbsp;— до складу [[Південно-Західний фронт (Друга світова війна)|Південно-Західного фронту]]<ref name="autogenerated1">Краснознамённый Киевский. 1979. </ref>, після чого брав участь у бойових діях в районі міст [[Славута]] і [[Ізяслав]], а потім відступав у напрямку на [[Київ]]. З [[2 серпня]] 1941 Добросердов перебував у розпорядженні командуючогокомандувача військамивійськ Південно-Західного фронту і в тому ж роцімісяці призначений на посаду начальника штабу [[37-ма армія (СРСР)|37-ї армії]], якийу складі якої незабаром брав участь у бойових діях у ході [[Битва за Київ (1941)|Київської оборонної операції]], під час якої після відходу на лівий берег [[Дніпро|Дніпра]] в районі міст [[Бровари]] та [[Бориспіль]] армія потрапила в оточення, проте продовжила оборонятися. [[14 жовтня]] 1941 року група офіцерів штабу армії на чолі з ДобросердовымДобросердовим була блокована німецькими військами при спробі прорватися з оточення і після бою захоплена ву полон. Добросердов був направлений до табору військовополонених у [[Володимир-Волинський|Володимирі-Волинському]], незабаром переведений у [[концентраційний табір]] ХахинштейнХахінштейн, а в [[1944|1944 році]] &nbsp;— ву фортецю Вайсенбург. [[27 квітня]] [[1945]] року Добросердов був звільнений американськими військами і [[22 травня]] відправлений у [[Париж]] в розпорядження Радянської військової місії у справах [[Репатріація|репатріації]], через яку направлений до [[Москва|Москви]].
[[27 квітня]] [[1945|1945 року]] Костянтин Леонідович Добросердов був звільнений американськими військами і [[22 травня]] відправлений у [[Париж]] в розпорядження Радянської військової місії у справах [[Репатріація|репатріації]], через яку направлений до [[Москва|Москви]].
 
Після закінчення війни Добросердов, після проходження спецперевірки в [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]], [[28 жовтня]] 1945 року відновлений в кадрах [[Радянська армія|Радянської Арміїармії]] з відновленням у військовому званні і незабаром був направлений на навчання на вищі академічні курси при [[Військова академія Генерального штабу (Росія)|Вищій військовій академії імені К. Е. Ворошилова]], після закінчення яких з січня [[1947|1947]] року]] перебував у розпорядженні Управління кадрів [[Сухопутні війська СРСР|Сухопутних військ]] і в червні 1947 року був призначений на посаду начальника військової кафедри [[Московський поліграфічний інститут|Московського поліграфічного інституту]], у грудні того ж1947 року  — на посаду начальника військової кафедри Державного центрального інституту фізичної культури, а в лютому [[1948|1948 року]] року — на посаду начальника військової кафедри Московського юридичного інституту.▼
=== Післявоєнна кар'єра ===
▲Після закінчення війни Добросердов після проходження спецперевірки в [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]] [[28 жовтня]] 1945 року відновлений в кадрах [[Радянська армія|Радянської Армії]] з відновленням у військовому званні і незабаром був направлений на навчання на вищі академічні курси при [[Військова академія Генерального штабу (Росія)|Вищій військовій академії імені К. Е. Ворошилова]], після закінчення яких з січня [[1947|1947 року]] перебував у розпорядженні Управління кадрів [[Сухопутні війська СРСР|Сухопутних військ]] і в червні призначений на посаду начальника військової кафедри [[Московський поліграфічний інститут|Московського поліграфічного інституту]], у грудні того ж року — на посаду начальника військової кафедри Державного центрального інституту фізичної культури, а в лютому [[1948|1948 року]] — на посаду начальника військової кафедри Московського юридичного інституту.
 
Генерал-майор Костянтин Леонідович Добросердов померПомер [[31 березня]] [[1949|1949]] року]] в [[Москва|Москві]]. Похований на [[Даниловський цвинтар|Даниловському кладовищі]].
 
== Військові звання ==
* [[Комдивкомдив]] (березень [[1938|1938 року]]);
* [[Генералгенерал-майор]] ([[4 червня]] [[1940|1940 року]]).
 
== Нагороди ==
Рядок 50 ⟶ 35:
* медалі
 
== ЛітератураДжерела ==
* Добросердов Константин Леонидович&nbsp;// [http://militera.lib.ru/enc/0/djvu/komkory-1.djvu Великая Отечественная. Комкоры. Военный биографический словарь.&nbsp;— Т. 1.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151120062610/http://militera.lib.ru/enc/0/djvu/komkory-1.djvu |date=20 листопада 2015 }}&nbsp;— Москва ; Жуковский: Кучково поле, 2006.&nbsp;— С. 178—179.&nbsp;— {{s|ISBN 5-901679-11-3.}}
* Велика Вітчизняна: Комкоры. Військовий біографічний словник — Москва: Кучково поле, 2006.
* Червонопрапорний Київський. Нариси історії Червонопрапорного Київського військового округу (1919-19791919—1979). Видання друге2-ге, виправленевип. і доповненедопов. — Київ, 1979.
* Константин Леонидович Добросердов // Днепровская правда: газета.&nbsp;— Днепропетровск, 1938.&nbsp;— №&nbsp;135.&nbsp;— 23 июня.&nbsp;— С. 3. {{ref-ru}}
 
 
[[Категорія:Генерал-майори (СРСР)]]
Рядок 58 ⟶ 45:
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[Категорія:Поховані на Даниловському цвинтарі]]
[[Категорія:УродженціРосійські Москвивійськовики Першої світової війни]]
[[Категорія:Померли в Москві]]▼
[[Категорія:Учасники Громадянської війни в Росії]]
[[Категорія:Учасники Першої світової війни]]
[[Категорія:Царські офіцери на службі в РСЧА]]
▲[[Категорія:ПомерлиЧлени в МосквіКПРС]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Добросердов_Костянтин_Леонідович