Добросердов Костянтин Леонідович: відмінності між версіями

{{Особа|зображення=Добросердов Костянтин Леонідович.jpg

'''Костянтин Леонідович ДобросердовДобросе́рдов''' {{життєпис}}  — радянський військовий діяч, член Військової ради [[Народний комісаріат оборони СРСР|НКО СРСР]], [[генерал-майор]] (04.06.1940). Депутат [[Верховна Радарада Української РСР|Верховної Ради УРСР]] 1-го скликання.

== ЖиттєписБіографія ==

У січні [[1919]] року призваний до лав [[Червона армія|Червоної армії]] і призначений на посаду командира роти у складі 3-го запасного стрілецького батальйону, з лютого [[1920]] року служив на посадах командира цього батальйону, командира батальйонів у складі 5-го і 14-го стрілецьких полків, а у серпні 1920 року призначений на посаду командира полку у складі 2-ї та 1-ї бригад (2-яга Донська стрілецька дивізія). Брав участь у бойових діях у ході ліквідації десанту під командуванням полковника [[Назаров Федір Дмитрович|Назарова]] на території [[Донська область|Донської області]], [[Улагаївський десант|Улагаєвського десанту]] в районі станиці Ольгинська, у наступальних бойових діях проти військ під командуванням генерала [[Врангель Петро Миколайович|Врангеля]] на північному узбережжі [[Азовське море|Азовського моря]] та на [[Маріуполь|маріупольськомумаріуполь]]ському та [[Мелітополь|мелітопольськомумелітополь]]ському напрямках, а потім  — проти збройних формувань під командуванням [[Махно Нестор Іванович|Нестора Махна]] на території [[Таврійська губернія|Таврійської]] і [[Катеринославська губернія|Катеринославської губерній]].

У липні [[1922]] року призначений на посаду командира окремого караульного батальйону, в жовтні 1922 року  — на посаду начальника дивізійної навчальної школи 9-ї Донської стрілецької дивізії, в лютому [[1923]] року  — на посаду помічника командира 25-го стрілецького полку у складі цієї дивізії, а у жовтні 1923 року  — на посаду командира 64-го стрілецького полку [[22-га стрілецька дивізія (СРСР)|22-ї стрілецької дивізії]] [[Північно-Кавказький військовий округ|ПівнічнокавказькогоПівнічно-Кавказького військового округу]]. У серпні [[1924]] року направлений на навчання на Стрілецько-тактичні курси «Постріл», після закінчення яких з [[1925]] року служив на посадах командира 64-го та 65-го стрілецьких полків 22-ї стрілецької дивізії.

Після закінчення [[Курси удосконалення командного складу|курсів удосконалення вищого начальницького складу]] при Військовій академії імені Фрунзе у лютому [[1931]] року призначений на посаду помічника командира 37-ї стрілецької дивізії, в лютому [[1937]] року  — на посаду командира [[52-га стрілецька дивізія (СРСР)|52-ї стрілецької дивізії]], а [[15 лютого]] [[1938|1938 року]]  року — на посаду командира [[7-й стрілецький корпус (СРСР)|7-го стрілецького корпусу]] ([[Одеський військовий округ]]).

З початком війни [[24 червня]] 1941 року корпус під командуванням Добросердова був включений до складу [[Південний фронт (Друга світова війна)|Південного фронту]], а в кінці червня  — до складу [[Південно-Західний фронт (Друга світова війна)|Південно-Західного фронту]], після чого брав участь у бойових діях в районі міст [[Славута]] і [[Ізяслав]], а потім відступав у напрямку на [[Київ]]. З [[2 серпня]] 1941 Добросердов перебував у розпорядженні командувача військ Південно-Західного фронту і в тому ж роцімісяці призначений на посаду начальника штабу [[37-ма армія (СРСР)|37-ї армії]], якийу складі якої незабаром брав участь у бойових діях у ході [[Битва за Київ (1941)|Київської оборонної операції]], під час якої після відходу на лівий берег [[Дніпро|Дніпра]] в районі міст [[Бровари]] та [[Бориспіль]] армія потрапила в оточення, проте продовжила оборонятися. [[14 жовтня]] 1941 року група офіцерів штабу армії на чолі з Добросердовим була блокована німецькими військами при спробі прорватися з оточення і після бою захоплена у полон. Добросердов був направлений до табору військовополонених у [[Володимир-Волинський|Володимирі-Волинському]], незабаром переведений у [[концентраційний табір]] Хахінштейн, а в [[1944|1944 році]]  — у фортецю Вайсенбург. [[27 квітня]] [[1945]] року Добросердов був звільнений американськими військами і [[22 травня]] відправлений у [[Париж]] в розпорядження Радянської військової місії у справах [[Репатріація|репатріації]], через яку направлений до [[Москва|Москви]].

Після закінчення війни Добросердов, після проходження спецперевірки в [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]], [[28 жовтня]] відновлений в кадрах [[Радянська армія|Радянської армії]] з відновленням у військовому званні і незабаром був направлений на навчання на вищі академічні курси при [[Військова академія Генерального штабу (Росія)|Вищій військовій академії імені Ворошилова]], після закінчення яких з січня [[1947]] року перебував у розпорядженні Управління кадрів [[Сухопутні війська СРСР|Сухопутних військ]] і в червні 1947 року був призначений на посаду начальника військової кафедри [[Московський поліграфічний інститут|Московського поліграфічного інституту]], у грудні 1947 року  — на посаду начальника військової кафедри Державного центрального інституту фізичної культури, а в лютому [[1948]] року  — на посаду начальника військової кафедри Московського юридичного інституту.

== ЛітератураДжерела ==

* Червонопрапорний Київський. Нариси історії Червонопрапорного Київського військового округу (1919—1979). Видання 2-ге, вип. і допов.  — Київ, 1979.

[[Категорія:Російські військовики Першої світової війни‎війни]]