Вікіпедія

Урарту: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Taromsky (обговорення | внесок)
126 115 редагувань
Немає опису редагування
 
(Не показані 17 проміжних версій 10 користувачів)
Рядок 1:
{{Картка:Колишня країна
|conventional_long_name = Урарту
|common_name = Урарту
|native_name =
|capital = [[Арзашку]]н<br>[[Тушпа]]
|continent = [[Азія]]
|region =
|era = [[Залізна доба]]
|currency =
|government_type = [[монархія]]
|year_start = [[860 до н. е.]]
|year_end = [[590 до н. е.]]
|image_map = 13-Urartu-9-6mta.gif
|common_languages = [[Урартська мова]]
|religion = [[Політеїзм]]
|title_leader = [[Правителі Карфагена|цар]], згодом [[шофет]] (суддя)
}}
'''Урарту''', '''Біайнілі''', '''Наірі''' ({{lang-hy|Ուրարտու, Բիայնիլի, Նաիրի}}) — стародавня держава в південно-західній [[Азія|Азії]], розташована на території сучасних [[Вірменія|Вірменії]], східної [[Туреччина|Туреччини]] і північно-західного [[Іран]]у. Існування Урарту, як союзу племен, документально підтверджене з [[13 століття до н. е.|XIII]], як держави з [[8 століття до н. е.|VIII століття до н. е.]].
 
Рядок 7 ⟶ 24:
=== Відкриття ===
 
Сучасна історична наука відкрила для себе Урарту на початку [[XIX століття]]. Учені звернули увагу на оповідання середньовічного вірменського історика [[Мойсей Хоренський|Мойсея Хоренського]] про участь цариці [[Ассирія|Ассирії]] [[Шамірам]] ([[Семіраміда|Семіраміди]]) в спорудженні міста на березі озера [[Ван]]<ref>''[[Мовсес Хоренаці]]'' История Армении, Айастан, Ереван, 1990 ISBN 5-540-01084-1 ([http://vehi.net/istoriya/armenia/khorenaci/index.html Електронна версія] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090604101839/http://www.vehi.net/istoriya/armenia/khorenaci/index.html |date=4 червня 2009 }}{{ref-ru}})</ref>. У [[1827]] році Французьке азіатськеазійське товариство направило в район Вана першого дослідника&nbsp;— молодого ученого [[Шульц]]а. У [[1829]] році він був убитий [[Курди|курдами]], проте матеріали його робіт до [[1840]] року потрапили до [[Франція|Франції]] і були опубліковані. Шульц замалював виявлені ним клиноподібні написи, які виявилися неправильними. Прорив у вивченні [[Урартська мова|урартської мови]] відбувся лише на початку [[XX століття]], коли вдалося ефективно співвіднести її одночасно з декількома кавказькими мовами. Великий внесок до розробки граматики урартської мови внесли [[Н. Я. Марр]], [[І. І. Мещанінов]], [[Б. Б. Піотровський]], [[Іоганнес Фрідріх]], [[Г. А. Меликішвілі]] і [[І. М. Дьяконів]]. Зусиллями цих учених був опублікований повний корпус знайдених написів урартською мовою, переклади цих написів, а також встановлений зв'язок урартської мови з [[Хурритська мова|хурритською]]. Згідно з сучасною гіпотезою [[З. А. Старостін]]а, урартська і хурритська мови споріднені з [[Нахсько-дагестанські мови|нахсько-дагестанськими мовами]]. Дана гіпотеза, загальноприйнята в сучасній лінгвістиці, проте береться під сумнів деякими ученими Вірменії в рамках ревізіоністських концепцій історії Урарту.
 
=== Археологічні дослідження ===
Рядок 45 ⟶ 62:
 
* [[Ван (озеро)|озеро Ван]]. Знаходиться на висоті 1720 м над рівнем моря, рівень води в озері циклічно міняється, вода солона, непридатна для пиття, але в озері водиться один вид риби.
* [[Урмія|озеро Урмія]]. Знаходиться на висоті 1250 м над рівнем моря, вода надзвичайно солона, але низовинне побережжяузбережжя озера сприятливе для землеробства.
* [[Севан (озеро)|озеро Севан]]. Знаходиться на висоті 1915 м над рівнем моря, [[вода]] прісна, озеро багате [[Риба|рибою]].
 
Рядок 72 ⟶ 89:
Існує декілька суперечливих теорій походження племен Наїрі.
* '''Хурритська'''. Хурритська теорія — теорія, що не полягає у масштабній міграції «племен Наїрі» з інших місць. Згідно з цією теорією слово «Наїрі» є транскрипцією ассирійського слова хуррити, і, таким чином, «племена наїрі» — автохтонне населення Передньої Азії. Ця точка зору підкріплюється науковими роботами середини [[ХХ]] століття, що аргументують зв'язок мови Урарту з хурритською мовою.
* '''Західна'''. Західна теорія має на увазі міграцію населення Урарту із заходу — з території [[Греція|Греції]], а також зв'язок урартів з [[Мінойська цивилізаціяцивілізація|мінойською цивілізацією]], [[Греки|греками]] і [[Етруски|етрусками]]. «Західна теорія» виникла на початку [[ХХ]] століття, коли граматика урартської мови ще не була вивчена, і на підставі того, що вірменська мова відноситься до [[Індоєвропейські мови|індоєвропейських мов]], передбачалося, що урартська мова також індоєвропейська. В середині [[ХХ]] століття, коли був встановлений зв'язок між урартською і хурритською мовами, «Західна теорія» відійшла на другий план, проте незабаром було висловлено припущення, що урартські написи робилися лише на офіційній мові правлячої верхівки, а рядові урарти могли розмовляти на одній з індоєвропейських мов, близьких до сучасної вірменської. Певний варіант «західної теорії» допускає теорія Іванова — Гамкрелідзе про міграції індоєвропейських народів.
# '''Хеттська'''. — різновид західної теорії, яка на підставі великого числа хеттських запозичень в урартській мові, припускає виділення «племен Наїрі» з [[Хетти|хеттів]].
# '''Вірменська'''. У [[1930-ті|30-ті]] роки [[ХХ]] століття була висунута теорія про розселення урартів з території сучасної Вірменії. Теорія є маргінальною, оскільки її ключовий фонетичний постулат базувався на ранній помилковій транскрипції назви фортеці Урахінаш: у 30-і роки цю назву неправильно читали як «Урартінаш».
Рядок 91 ⟶ 108:
<center>
{|class="graytable"
|+ [[Ассирія|Ассирійський]] барельефбарельєф часів [[Салманасар III|Салманасара III]]<br /><span class="subcaption">Фрагмент [[бронза|бронзового]] барельєфа із зображенням ассирійського війскавійська, перемігшого урартів бл. [[858 до н. е.|858 року до н.&nbsp;е.]], під командуванням [[Салманасар III|Салманасара III]] в битві біля берегів [[Ван (озеро)|озера Ван]]. Барельєф шириною 27 см був прикрасою воріт.</span>
| align="center"|[[Файл:Urartu Assyrian Relief 1.jpg|center|655px]]
|-
Рядок 98 ⟶ 115:
</center>
 
З часу правління царя Ассирії Салманасара III Ассирія і урартські джерела свідчать про централізацію влади в Урарту і виникнення урартської царської династії. Першим правителем всього Урарту, згаданий в знайдених записах, був [[Арама]] (період правління бл. [[859 до н. е.|859]]—[[844 до н. е.|844]] рр. до н. е.), проте основна династія Урарту була, мабуть, заснована представником іншого роду або племені [[Сардурі I]] (сином Лутіпрі), який став царем об'єднаного Урарту близько [[844 до н. е.|844 року до н. е.]] За часів Сардурі I, резиденція урартських царів вже знаходилася в місті Тушпа, на березі озера Ван. Вибір місця для столиці, мабуть, був пов'язанаязаний зіз тим, що на місці Тушпа існував стародавній релігійний центр поклоніння урартському богові сонця, ШивініШівіні. Біля західного підніжжя Ванської скелі збереглася фортечна стіна, складена з великих привозних каменів, досягають 6 м в довжину і 1 м у висоту. На цій стіні збереглися написи на ассирійській мові, фортеці, що свідчать про споруду, царем Сарду.
 
При Сардурі I набіги ассирійців вже не могли досягти столиці Урарту, а лише турбували південні околиці країни. Могутність Ассирії підходила до кінця, наставав розквіт нової сили на [[Близький Схід|Близькому Сході]] — об'єднаного Урарту.
Рядок 104 ⟶ 121:
=== Розквіт Урарту ===
 
З середини IX століття до н. е. Урарту стає наймогутнішою державою Передньої Азії. В кінці IX століття при царі [[Ішпуїн]]і, синові Сардурі I, (роки правління бл. [[828 до н. е.|828]]—[[810 до н. е.|810 до н. е.]]) відбувається подальше посилення центральної влади [[Тушпа|Тушпи]]. Розширюються межі Урарту: з півдня до Урарту приєднується територія між озерами Ван і [[Урмія]], а також територія на південь від озера Урмія; на півночі, в [[Закавказзя|Закавказзі]], здійснюються успішні військові походи з захоплення родючої долини річки [[Аракс]]. Відбувається також «централізація» урартської релігії. Божества окремих племен об'єднуються в єдиний [[пантеон]], на чолі якого стають боги центральної частини країни: [[Халді]], [[Тейшеба]] і [[ШивініШівіні]].
 
Зі вступом на престол сина Ішпуїні — [[Менуа (цар)|Менуа]] на території Урарту проводяться масові будівельні роботи. В період правління Менуа ([[810 до н. е.|810]]—[[786 до н. е.|786]] рр. до н. е.) були споруджені фортеці, що захищають підступи до Вану, палаци і храми в багатьох урартських поселеннях, а також [[канал]] до міста [[Тушпа|Тушпи]], що забезпечував його водою, зберігся до наших днів. Період правління Менуа перетинається з періодом правління знаменитої цариці Ассирії Семіраміди. Затишшя у військових діях з Ассирією ознаменувалося культурним впливом Ассирії на Урарту. Хоча багато споруд поблизу озера Ван за життя Менуа, включаючи канал до [[Тушпа|Тушпи]], зв'язувалися з його ім'ям, через деякий час вони стали зв'язуватися з ім'ям Семіраміди, як побудовані в її час. Вірменський середньовічний історик Мойсей Хоренський приводить легенди про особисту участь цариці в спорудженні споруд поблизу Вана за часів Менуа. За часів правління Менуа також інтенсивно велися іригаційні роботи по всій країні, і продовжилася експансія урартів на північ в Закавказзя і на південний захід, де межі Урарту досягли середньої течії [[Євфрат]]а.
 
Розширення меж Урарту на захід призвело до того, що торгові шляхи з Ассирії до Малої Азії опинилися під контролем урартів, що ускладнило стратегічне положення Ассирії, яка відвіку імпортувала залізо і [[Коні|коней]] з Малої Азії. Правитель Ассирії [[Салманасар IV]] (Шульману-Ашареду IV, роки правління [[783 до н. е.|783]]—[[772 до н. е.|772 до н. е.]]) шість з десяти років свого правління витратив на походи проти Урарту. До того часу в Урарту вже правив син Менуа, [[Аргишті I]], який, судячи з письмових джерел, вів напружену боротьбу з Ассирією у її північних межажмежах і, врешті-решт, вийшов з неї переможцем, не дозволивши Салманасару IV повернути Ассирії втрачений вплив в прикордонних зонах.
 
Окрім цього Аргишті I зробив декілька вдалих походів на південний схід, в район озера Урмії проти [[маннейці]]в. Аргишті I також здійснив будівництво нових поселень і фортець в Закавказзі, на території сучасної Вірменії, зокрема, він заснував місто [[Аргиштіхинілі]] (недалеко від сучасного [[Армавір]]а), яке довгий час залишалося крупнимвеликим адміністративним центром Урарту і місто [[Еребуні]] поряд з сучасним Єреваном. Фортеця Еребуні використовувалася надалі урартськими військами для походів в глиб району озера Севан і для захисту Араратської долини.
 
До кінця царювання Аргишті I, бл. [[764 до н. е.|764 р. до н. е.]], Урарту знаходилося в зеніті своєї могутності. Урарту міцно оволоділо областю навколо озера Урмія, територіями Закавказзя і перекрило торгові шляхи з Малої Азії до Ассирії. Вічний суперник Урарту, Ассирія позбулася, таким чином, стратегічних у військовому відношенні постачань коней і заліза, і знаходилася в цей час в стані економічного і політичного занепаду. Цар Ассирії [[Салманасар IV]], сучасник Аргишті I, називав урартського царя так: «Аргишті Урарт, чия назва страшна, як важка буря, чиї сили обширні». Аргишті I змінив на престолі його син [[Сардурі II]], який продовжив справу батька, зробивши серію неважких військових походів, розширюючи далі межі країни.
Рядок 131 ⟶ 148:
У [[722 до н. е.|722 році до н. е.]] до влади в Ассирії прийшов рішучіший і войовничо настроєний [[Саргон II]], молодший син Тіглатпаласара III. Саргон II скинув з престолу свого старшого брата Салманасара V і був настроєний повернути Ассирії минулу могутність. У [[722 до н. е.|722]]—[[719 до н. е.|719 до н. е.]] роках Саргон II був зайнятий військовими діями на заході — в [[Сирія|Сирії]] і [[Палестина|Палестині]], а з [[718 до н. е.|718 року до н. е.]] переніс військові дії на північ. Дії Саргона II завжди були ретельно підготовлені, у його резиденції, Дур-Шаррукіне, збереглися клинописні таблички з розвідувальними донесеннями з Урарту.
 
Розвідувальним даним надавали таке значення, що відповідальним за донесення з Урарту був призначений син Саргона II, [[Синахеріб]], який надалі став царем Ассирії. З [[718 до н. е.|718]] по [[715 до н. е.|715]] роки до н. е. Саргон II і Руса I не наважувалися вступити в прямі битви. Їх боротьба розвернулася на території країни [[МанаМанна (держава)|Манна]], що лежала на схід від озера Урмія. Кілька разів за цей період Саргон II захоплював країну [[маннійці]]в і садив на престол бажаного йому правителя, а Руса I у відповідь організовував повстання маннійців на користь царя, лояльного до Урарту. Нарешті в [[714 до н. е.|714 році до н. е.]] Саргон II виступив з ретельно підготовленим походом проти Урарту, відразу після отримання донесення про невдалий військовий похід Русяві I проти [[кіммерійцікімерійці]]в.
 
Похід почався з [[МанаМанна (держава)|МаниМанни]], яку легко завоювали війська Ассирії. Саргон II рушив далі на схід, переслідуючи війська лояльні Урарту, але отримав повідомлення про те, що Руса I назбирав великі сили в гірській ущелині на схід від озера Урмія, звідки готується напасти на армію Ассирії з тилу. Саргон II різко змінив свої плани і рушив до військ Русяві I. Йому вдалося раптово напасти на урартський табір вночі, і війська Урарту зазнали жорстокої поразки. Сам Руса I вимушений був рятуватися втечею. Саргон II дістав можливість продовжити рух на північ, розгромив місто [[Улха|Улху]], підійшов до північно-східного берега озера Ван. Спираючись на дані розвідки, Саргон II не зважився рушити на Тушпу, а обійшов озеро з півночі, захопивши міста [[Аргішті]], а потім [[Уаїаїс]]. Прямуючи назад в [[Дур-Шаррукин]], Саргон II раптово змінив свій маршрут і зробив важкий перехід через лісисті гори і несподівано для урартських сил з'явився в [[Мусасір]]і, релігійному центрі Урарту. Саргон II зруйнував і розграбував місто, а також знищив головний храм бога Халді. Було висловлено припущення, що у цей момент в Мусасірі знаходилася урартська державна казна, перевезена з Тушпи урартським царем, що побоювався нападу армії Ассирії на свою столицю. Руса I, дізнавшись про події в Мусасірі, покінчив життя [[самогубство]]м. Цінності, захоплені Саргоном II в Мусасірі, прикрасили його палац в Дур-Шаррукіні.
 
==== Падіння Урарту ====
 
Поразки Урарту від ассирійців наприкінці [[8 століття до н. е.|VIII століття до н. е.]] поклали початок руйнуванню урартської держави. Наслідки цих поразок могли бути ще згубнішими, проте Ассирія не змогла довго вести усішноуспішні бойові дії. В кінці [[8 століття до н. е.|VIII століття до н. е.]] Саргон II загинув в результаті палацової змови, і незабаром після цього Ассирія занурилася в кризу, пов'язану з протистоянням з [[Вавилон]]ієйією і [[Мідія|Мідією]], яке, врешті-решт, через 100 років, в [[609 до н. е.|609 році до н. е.]] привів до загибелі держави Ассирії. Можливо, вирішальним чинником різкого ослаблення Урарту було ослаблення центральної релігійної влади і культу бога Халді, пов'язане з руйнуванням Мусасіра. За ці роки в Урарту змінилися декілька правителів:
 
* Аргишті II син Русяві I (правив в період [[714 до н. е.|714]] — бл. [[685 до н. е.|685]] рр. до н. е.)
Рядок 147 ⟶ 164:
* Руса IV (правив в період бл. [[595 до н. е.|595]] — бл. [[585 до н. е.|585]] рр. до н. е.) — останній цар Урарту.
 
З цих правителів тільки Руса II робив спроби відновити минулу славу Урарту, які мали лише частковий успіх. Урарту вже до кінця свого існування не відновило спроб узяти під контроль стратегічні торгові шляхи між [[Месопотамія|Месопотамією]] і Малою Азією, зосередивши нове будівництво в Закавказзі, де був заключенийукладений важливий союз з кіммерійцямикімерійцями. Контроль над центром країни був поступово втрачений. Див. також [[Список правителів Урарту]].
 
Про останній період існування Урарту з [[605 до н. е.|605]] року по [[585 до н. е.|585]] рік до н. е. збереглися дуже мало відомостей. Мабуть, держава переживала занепад, тому з'являлося мало письмових документів. Столиця Урарту в цей період перемістилася в місто [[Тейшебаїні]] в Закавказзі, і ключовою обставиною, що погубила Урарту, було руйнування цієї фортеці, проте питання про те, яка саме сила зруйнувала останню твердиню Урарту, залишається предметом дискусії. Є версії, що це зробили [[скіфи]] і [[кіммерійцікімерійці]], [[мідійці]] або [[вавилоняни]].
 
== Культура Урарту ==
Рядок 168 ⟶ 185:
=== Релігія ===
 
Релігія Урарту тісно пов'язана з релігіями Месопотамії: урарти мали численний пантеон божеств, багато хто з яких явно запозичений з релігій держав Месопотамії ([[Шумер]]у, [[Аккада]] і АссіриїАссирії). В Урарту була поширена практика [[Жертвоприношення|жертвопринесень]], в яких, головним чином, брали участь [[корова|бики]] і [[вівці]]. Є також сліди людських жертвопринесень з полонених інших народів. Різні обряди поклоніння божествам, а також процедури жертвопринесень зазвичай відбувалися в приміщеннях, видовбаних в скелях, що нагадують верхівок побудованих в Месопотамії зіккуратів, які використовувалися аналогічним чином. У одному з таких видовбаних приміщень виявлена табличка з переліком 79 урартських божеств і кількістю тварин, яких необхідно було приносити в жертву кожному з них.
 
Серед урартських божеств явно виділялися три головних: [[Халді]] (головне божество Урарту), [[Тейшеба]] і [[ШивініШівіні]]. Місто Мусасір, розташоване на південному сході від озера Ван, мабуть, було релігійним центром Урарту. У цьому місті, знаходився головний храм бога Халді, причому бог Халді почитався в деяких сусідніх північних містах Ассирії.
 
Руйнування Саргоном II головного храму бога Халді в Мусасірі, ймовірно, нанеслозавдало релігії Урарту серйознийсерйозного ударудару, після якого культ бога Халді почав поступово затухати.
 
=== Архітектура ===
 
Більшість урартських споруд, що збереглися, — захисні споруди. Урартські фортеці зазвичай розташовувалися в важкодоступних місцях: на вершинах скель, [[горб]]ів або в місцях, захищених водними перешкодами. Основи фортечних стін робилися до трьох метрів завтовшки і часто мали циклопічну кам'яну кладку з каменями, що досягали розмірів 6×0,8×0,8 метрів. Верхні частини фортечних стін, як правило, споруджувалися з сирцевої [[Цегла|цеглини]], в яких для міцності додавалася [[солома]]. Деякі фортеці споруджувалися невеликими і служили виключно для військових цілей, деякі включали крупнізначні поселення і укріплену [[цитадель]]. Наприклад, місто-фортеця [[Тейшебаїні]] займало площу в 4 гектари і включало близько 150 приміщень. Додатковий [[фундамент]] під основи стін не закладався, лише розчищався будівельний майданчик. Велика увага приділялася подачі у фортецю прісної води.
 
Урартські поселення були ретельно і централізовано сплановані. Фортечні стіни, а також стіни інших споруд будувалися по вивірених прямих лініях. Оборонні стіни зазвичай мали [[контрфорс (архітектура)|контрфорси]]. Багато внутрішніх споруд, житлових і господарських, в цілях економії матеріалів мали загальні стіни.
Рядок 189 ⟶ 206:
 
=== Сільське господарство ===
==== ЗемлеробствоРільництво і садівництво ====
 
Згідно з археологічними даними землеробстворільництво на території Урарту почало розвиватися з часів [[неоліт]]у, ще в [[3 тисячоліття до н. е.|III тисячолітті до н. е.]] В урартський час землеробстворільництво було добре розвиненим і тісно пов'язаним з Ассирією за підбором культур і способам їх обробки. З клинописних джерел відомо, що в Урарту вирощували [[Пшениця|пшеницю]], [[ячмінь]], [[кунжут]], [[Полба|полбу]] і [[просо]], а також обробляли сади і [[виноградник]]и. Багато регіонів Вірменського нагір'я вимагали штучного зрошування, яке успішно організовувалося правителями Урарту в період розквіту держави. У декількох регіонах збереглися залишки стародавніх зрошувальних каналів, споруджених урартами, головним чином за часів Аргишті I і Менуа, деякі з них досі використовуються для зрошування піль.
 
Злакові культури, найчастіше просо, масово використовувалися для випічки [[хліб]]а, а також для приготування [[Пиво|пива]]. [[Кунжут]] використовувався для виготовлення рослинної олії. Дуже широко було поширено [[виноробство]]. Природні умови Месопотамії погано підходили для культивування винограду, і Урарту, ймовірно, постачало вино до Ассирії.
 
Техніка землеробстварільництва була високою, ймовірно запозиченою у ассирійців. Більшість знарядь для обробки землі виготовлялися із заліза, використовувалися важкі плуги для пари (рідше для четвірки) биків. На зрошувальних каналах, ймовірно, працювали водяні млини.
 
Зерносховища, майстерні для виробництва олії, а також винні льохи знаходилися при храмах, які приймали основну частину сільськогосподарської продукції як податі. Храми організовували потім її переробку і «бажаний богам» перерозподіл.
Рядок 230 ⟶ 247:
== Посилання ==
{{Commons|Urartu}}
* [https://web.archive.org/web/20071218063400/http://annals.xlegio.ru/i_urart.htm Електронна бібліотека древнього царства Урарту]{{ref-ru}}
* [http://www.livius.org/arl-arz/armenia/urartu.html Urartu] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130911062456/http://www.livius.org/arl-arz/armenia/urartu.html |date=11 вересня 2013 }}
{{Урарту}}
{{нк}}
 
[[Категорія:Урарту|*]]
[[Категорія:Стародавні держави Азії]]
[[Категорія:Стародавній Азербайджан]]
[[Категорія:СтародавняСтародавні Вірменіядержави Вірменії]]
[[Категорія:СтародавнійСтародавні Ірандержави Ірану]]
[[Категорія:СтародавняСтародавні Туреччинадержави Туреччини]]
[[Категорія:Колишні королівства]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Урарту