Урарту: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м вилучено Категорія:Стародавня Вірменія; додано Категорія:Стародавні держави Вірменії за допомогою HotCat |
Немає опису редагування |
||
(Не показано 3 проміжні версії 3 користувачів) | |||
Рядок 24:
=== Відкриття ===
Сучасна історична наука відкрила для себе Урарту на початку [[XIX століття]]. Учені звернули увагу на оповідання середньовічного вірменського історика [[Мойсей Хоренський|Мойсея Хоренського]] про участь цариці [[Ассирія|Ассирії]] [[Шамірам]] ([[Семіраміда|Семіраміди]]) в спорудженні міста на березі озера [[Ван]]<ref>''[[Мовсес Хоренаці]]'' История Армении, Айастан, Ереван, 1990 ISBN 5-540-01084-1 ([http://vehi.net/istoriya/armenia/khorenaci/index.html Електронна версія] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090604101839/http://www.vehi.net/istoriya/armenia/khorenaci/index.html |date=4 червня 2009 }}{{ref-ru}})</ref>. У [[1827]] році Французьке
=== Археологічні дослідження ===
Рядок 148:
У [[722 до н. е.|722 році до н. е.]] до влади в Ассирії прийшов рішучіший і войовничо настроєний [[Саргон II]], молодший син Тіглатпаласара III. Саргон II скинув з престолу свого старшого брата Салманасара V і був настроєний повернути Ассирії минулу могутність. У [[722 до н. е.|722]]—[[719 до н. е.|719 до н. е.]] роках Саргон II був зайнятий військовими діями на заході — в [[Сирія|Сирії]] і [[Палестина|Палестині]], а з [[718 до н. е.|718 року до н. е.]] переніс військові дії на північ. Дії Саргона II завжди були ретельно підготовлені, у його резиденції, Дур-Шаррукіне, збереглися клинописні таблички з розвідувальними донесеннями з Урарту.
Розвідувальним даним надавали таке значення, що відповідальним за донесення з Урарту був призначений син Саргона II, [[Синахеріб]], який надалі став царем Ассирії. З [[718 до н. е.|718]] по [[715 до н. е.|715]] роки до н. е. Саргон II і Руса I не наважувалися вступити в прямі битви. Їх боротьба розвернулася на території країни [[Манна (держава)|Манна]], що лежала на схід від озера Урмія. Кілька разів за цей період Саргон II захоплював країну [[маннійці]]в і садив на престол бажаного йому правителя, а Руса I у відповідь організовував повстання маннійців на користь царя, лояльного до Урарту. Нарешті в [[714 до н. е.|714 році до н. е.]] Саргон II виступив з ретельно підготовленим походом проти Урарту, відразу після отримання донесення про невдалий військовий похід Русяві I проти [[
Похід почався з [[Манна (держава)|Манни]], яку легко завоювали війська Ассирії. Саргон II рушив далі на схід, переслідуючи війська лояльні Урарту, але отримав повідомлення про те, що Руса I назбирав великі сили в гірській ущелині на схід від озера Урмія, звідки готується напасти на армію Ассирії з тилу. Саргон II різко змінив свої плани і рушив до військ Русяві I. Йому вдалося раптово напасти на урартський табір вночі, і війська Урарту зазнали жорстокої поразки. Сам Руса I вимушений був рятуватися втечею. Саргон II дістав можливість продовжити рух на північ, розгромив місто [[Улха|Улху]], підійшов до північно-східного берега озера Ван. Спираючись на дані розвідки, Саргон II не зважився рушити на Тушпу, а обійшов озеро з півночі, захопивши міста [[Аргішті]], а потім [[Уаїаїс]]. Прямуючи назад в [[Дур-Шаррукин]], Саргон II раптово змінив свій маршрут і зробив важкий перехід через лісисті гори і несподівано для урартських сил з'явився в [[Мусасір]]і, релігійному центрі Урарту. Саргон II зруйнував і розграбував місто, а також знищив головний храм бога Халді. Було висловлено припущення, що у цей момент в Мусасірі знаходилася урартська державна казна, перевезена з Тушпи урартським царем, що побоювався нападу армії Ассирії на свою столицю. Руса I, дізнавшись про події в Мусасірі, покінчив життя [[самогубство]]м. Цінності, захоплені Саргоном II в Мусасірі, прикрасили його палац в Дур-Шаррукіні.
Рядок 164:
* Руса IV (правив в період бл. [[595 до н. е.|595]] — бл. [[585 до н. е.|585]] рр. до н. е.) — останній цар Урарту.
З цих правителів тільки Руса II робив спроби відновити минулу славу Урарту, які мали лише частковий успіх. Урарту вже до кінця свого існування не відновило спроб узяти під контроль стратегічні торгові шляхи між [[Месопотамія|Месопотамією]] і Малою Азією, зосередивши нове будівництво в Закавказзі, де був укладений важливий союз з
Про останній період існування Урарту з [[605 до н. е.|605]] року по [[585 до н. е.|585]] рік до н. е. збереглися дуже мало відомостей. Мабуть, держава переживала занепад, тому з'являлося мало письмових документів. Столиця Урарту в цей період перемістилася в місто [[Тейшебаїні]] в Закавказзі, і ключовою обставиною, що погубила Урарту, було руйнування цієї фортеці, проте питання про те, яка саме сила зруйнувала останню твердиню Урарту, залишається предметом дискусії. Є версії, що це зробили [[скіфи]] і [[
== Культура Урарту ==
Рядок 248:
{{Commons|Urartu}}
* [https://web.archive.org/web/20071218063400/http://annals.xlegio.ru/i_urart.htm Електронна бібліотека древнього царства Урарту]{{ref-ru}}
* [http://www.livius.org/arl-arz/armenia/urartu.html
{{Урарту}}
{{нк}}
[[Категорія:Урарту|*]]
|