406-мм корабельна гармата Mark 7 16"/50: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
Немає опису редагування
 
(Не показані 6 проміжних версій 4 користувачів)
Рядок 58:
Через відсутність зв'язку під час проектування, Бюро Артилерії вважало, що на лінкори класу ''Айова ''буде встановлено гармату 16"/50 Mark 2 яку створювали у 1920 для лінкорів класу Південна Дакота. Проте, Бюро Будівництва і ремонту вважало що на кораблі потрібно встановити нові, легші, компактніші гармати 16"/50, тому що кораблі з [[Барбет|барбетами]] замалі для башт з трьома гарматами 16"/50 Mark 2. Нові гармати 16"/50 Mark 7 вирішили цей конфлікт.
 
Довжина ствола цих гармат становила 50 калібрів&nbsp;— або 50&nbsp;разів необхідно скласти їх калібр у 16-inch (406&nbsp;mm), що давало довжину у 20&nbsp;м, від затвору до [[Дуло (зброя)|дула]]. Вага кожної гармати становила 108000 кг без затвору і 121517&nbsp;кг з ним.<ref name="Mark7">{{Cite web|url=http://www.navweaps.com/Weapons/WNUS_16-50_mk7.htm|title=United States of America 16"/50 (40.6&nbsp;cm) Mark 7|last=DiGiulian|first=Tony|date=November 2006|archiveurl=https://web.archive.org/web/20070205233558/http://www.navweaps.com/Weapons/WNUS_16-50_mk7.htm|archivedate=5 лютий 2007|accessdate=25 Februaryлютого 2007|work=NavWeaps.com|deadurl=no}}</ref> Дальність польоту снарядів вагою від 850 до 1,200&nbsp;кг при максимальній швидкості 820 м/с становила 39&nbsp;км. При польоті на максимальну дальність снаряд знаходився у повітрі майже 1½&nbsp;хвилини.<ref name="Mark7">{{Cite web|url=http://www.navweaps.com/Weapons/WNUS_16-50_mk7.htm|title=United States of America 16"/50 (40.6&nbsp;cm) Mark 7|last=DiGiulian|first=Tony|date=November 2006|archiveurl=https://web.archive.org/web/20070205233558/http://www.navweaps.com/Weapons/WNUS_16-50_mk7.htm|archivedate=5 лютий 2007|accessdate=25 February 2007|work=NavWeaps.com|deadurl=no}}</ref> Обслуга складалася з 79&nbsp;матросів.<ref name="Mark7">{{Cite web|url=http://www.navweaps.com/Weapons/WNUS_16-50_mk7.htm|title=United States of America 16"/50 (40.6&nbsp;cm) Mark 7|last=DiGiulian|first=Tony|date=November 2006|archiveurl=https://web.archive.org/web/20070205233558/http://www.navweaps.com/Weapons/WNUS_16-50_mk7.htm|archivedate=5 лютий 2007|accessdate=25 February 2007|work=NavWeaps.com|deadurl=no}}</ref> Вартість кожної башти становила 1,4&nbsp;млн. дол. США, сюди включено вартість гармат.<ref name="Mark7">{{Cite web|url=http://www.navweaps.com/Weapons/WNUS_16-50_mk7.htm|title=United States of America 16"/50 (40.6&nbsp;cm) Mark 7|last=DiGiulian|first=Tony|date=November 2006|archiveurl=https://web.archive.org/web/20070205233558/http://www.navweaps.com/Weapons/WNUS_16-50_mk7.htm|archivedate=5 лютий 2007|accessdate=25 February 2007|work=NavWeaps.com|deadurl=no}}</ref>
 
[[Башта (зброя)|Башти]] (технічна назва «каземати») мали «три гармати», не «строєні», тому що кожний ствол міг підніматися і вести вогонь незалежно від інших. Кораблі могли вести вогонь будь-якої комбінацією гармат, в тому числі [[Бортовий залп|бортом]] з усіх 9 гармат. Всередині башти були зроблені таким чином щоб заряджання, подавання снарядів і ведення вогню було незалежним. Кожна башта мала оптичний далекомір і балістичний [[Аналогова обчислювальна машина|аналоговий комп'ютер]]. Це дозволяло командиру башти і команді вести незалежно вогонь у разі руйнування ліній зв'язку з артилерійськими постами.
 
Кути підвищення гармат становили від −5&nbsp;до +45&nbsp;градусів, швидкість переміщення становила 12&nbsp;градусів за секунду. Траверс становив близько 300&nbsp;градусів зі швидкістю 4&nbsp;градуси за секунду це дозволяло вести вогонь назад через [[бімс]], як то кажуть «через плече». У кожній башті всередині нанесено червону смугу. Це мітка для команди, щоб вони не забували куди може відкотитися гармата після пострілу.<ref>{{Cite web|url=http://www.fas.org/man/dod-101/sys/ship/weaps/mk-7.htm|title=Mark 7 16-inch/50-caliber gun|archiveurl=https://web.archive.org/web/20070311085437/http://www.fas.org/man/dod-101/sys/ship/weaps/mk-7.htm|archivedate=11 березень 2007|accessdate=12 Marchберезня 2007|work=Federation of American Scientists|deadurl=no}}</ref>
 
Доповнювала гармату 16"/50 Mark 7 система керування вогнем, у цьому разі лічильно-вирішальний прилад (ЛВП) Mark 8 компанії Ford Instrument. Цей аналоговий комп'ютер  призначався для керування вогнем гармат головного калібру лінкора. Він брав до уваги кілька параметрів такі як швидкість цілі, час польоту снаряду і супротив повітря снаряду. На час початку будівництва лінкорів класу ''Монтана ''ЛВП міг використовувати дані з [[Радар|радару]]. В результаті вогонь став більш точний і на більшу дистанцію.<ref name="early">{{Cite news|last=Clymer|first=A. Ben|title=The Mechanical Analog Computers of Hannibal Ford and William Newell|publisher=Massachusetts Institute of Technology|work=[[IEEE Annals of the History of Computing]]|year=1993|volume=15|number=2|url=http://web.mit.edu/STS.035/www/PDFs/Newell.pdf|format=pdf|pages=19–34|accessdate=8 Octoberжовтня 2011|archive-date=9 вересня 2006|archive-url=https://web.archive.org/web/20060909064108/http://web.mit.edu/STS.035/www/PDFs/Newell.pdf}}</ref> Це дало велику перевагу флоту США над імператорським флотом Японії який не мав радарів і автоматичних систем керування вогнем.
 
Під час модернізації лінкорів в 1980-і роки на кожну башту було встановлено радар DR-810, який вимірював початкову швидкість снарядів в кожному пострілі, що дозволяло більш точно передбачати дальність наступних пострілів. Завдяки цьому, а також новій системі управління вогнем Mk 160 і новому пороху, артилерійська установка стала найточнішою установкою, яка будь-коли встановлювалася на лінкорах. Під час тестових стрільб біля о. Крит в 1987 році з 15 снарядів, випущених з відстані 31 900 м, 14 потрапили в квадрат зі стороною 230 м навколо центру мішені, з них 8 у квадрат зі стороною 140 м. Дисперсія розсіювання снарядів склала 112 м або 0,36 % дальності стрільби.
Рядок 70:
== Конструкція ==
[[Файл:16-50_Mark_VII_gun_barrel.JPG|right|thumb|200x200px|Робочі верфі піднімають ствол гармати 16"/50 Mark VII з борту лінкору Айова під час будування у 1942.]]
[[Файл:Wisconsin_in_Korea.JPG|right|class=cx-linter-tag cx-linter-warn|thumb|200x200px|Гармата 16-inch/50 caliber Mark 7 передніх башт [[Лінійний корабель|лінкору]] ВісконсінВісконсин (BB-64) ведуть вогонь по ворожим цілям на [[Корейський півострів|Корейському півострові]] 30 січня 1952 під час [[Корейська війна|Корейської війни]].]]
[[Гармата зі скріпленим стволом]] складалася з лейнера, трубки, кожуха, трьох обручів, двох фіксуючих кілець, трубки і стопорного кільця лейнера, кільцевого траверса і гвинтової коробки лейнера. Деякі компоненти були створені автофретажем. Як і всі корабельні гармати США 1940-х, ствол було [[Хромування|хромовано]] для подовження живучості. На ній було встановлено затвор Welin який відкривався вниз, керувався гідравлічно. Гвинтова коробка лейнера та поршневий затвор поділені ступінчастими гвинтовим різьбленням поділені на 15 секторів по 24 градуси кожний.
{| class="wikitable cx-linter-tag" style="margin-bottom: 10px;"
Рядок 130:
Спочатку гармата Mark 7 була призначена на стрільбу відносно легкими бронебійними снарядами Mark 5 вагою 1020 кг. Проте, система подачі снарядів була перероблена на стрільбу «супер-важкими» [[Бронебійний снаряд|бронебійними снарядами]] з ковпачком снарядами вагою 1200 кг Mark 8 до того як було закладено лінкори [[Лінійні кораблі типу «Айова»|класу Айова]]. Гармати великого калібру були розроблені для стрільби двома видами 406 мм снарядів: бронебійний — для ураження кораблів і наземних об'єктів та [[Артилерійський снаряд|фугасний]] — для ураження неброньованої техніки і обстрілів узбережжя.
 
Гармата Mark 7 і 2700-фунтовий снаряд були на 25 відсотків легші за японську корабельну гармату 46 cm/45 Type 94, але мали схожі показники бронебійності.<ref>{{Cite web|url=http://www.navweaps.com/Weapons/WNUS_16-50_mk7.htm|title=16"/50 caliber Mark 7 gun|year=2009|publisher=NavWeaps.com|accessdate=20 Mayтравня 2012|archive-date=7 грудня 2004|archive-url=https://web.archive.org/web/20041207142134/http://www.navweaps.com/Weapons/WNUS_16-50_mk7.htm}}</ref>
 
Лінкори класів [[Лінійні кораблі типу «Норт Керолайна»|''Північна Кароліна'']] та ''Південна Дакота ''могли також вести вогонь 2700-фунтовими снарядами Mark 8, на меншу дистанцію, використовуючи гармату 16"/45 caliber Mark 6. Гармата Mark 6 була легшою ніж Mark 7,  що допомагало обом класам лінкорів відповідати умовам Вашингтонського договору.<ref>Template: Cite web NavWeaps</ref>
Рядок 136:
Завдяки снарядам Mark 8 лінкори класу ''Північна Кароліна'', ''Південна Дакота та Айова'' були на другому місці за потужністю бортового залпу. На першому місці залишаються лінкори ''Ямато'' і'' Мусасі''.
 
Метальний заряд D839 (бездимного пороху) складається невеликих циліндричних семиканальних зерен які були довжиною у 5,08&nbsp;см, 2,54&nbsp;см у діаметрі. Повний заряд складався з 6 шовкових картузів, в кожному з яких розміщувалося 49,9&nbsp;кг пороху.<ref>{{Cite web|url=http://www.navweaps.com/Weapons/WNUS_16-50_mk7.htm|title=United States of America 16"/50 (40.6 cm) Mark 7|last=DiGiulian|first=Tony|date=July 2015|accessdate=23 Novemberлистопада 2015|work=naval website|archive-date=7 грудня 2004|archive-url=https://web.archive.org/web/20041207142134/http://www.navweaps.com/Weapons/WNUS_16-50_mk7.htm}}</ref>
 
=== Фугасні снаряди HC Mark 13, 14 ===
Рядок 152:
У 1950 роках було випущено близько 50 атомних снарядів Mark 23 (жарг. «Katie»). Розробка цих снарядів почалася в 1952 році, а перші екземпляри зібрані в жовтні 1956 року. Найбільш ймовірно, що снаряд був HC Mark 13 з ядерною боєголовкою W23, встановленою замість заряду звичайної вибухової речовини, хоча деякі джерела стверджують, що снаряд був меншого розміру.
 
Лінкори «Айова», [[USS New Jersey (BB-62)|«Нью-Джерсі»]] і [[USS Wisconsin (BB-64)|«ВісконсінВісконсин»]] мали в магазинах башти № 2 спеціальні сховища, в яких містилися 10 атомних снарядів Mark 23 і 9 практичних снарядів Mark 24. Лінкор [[USS Missouri (BB-63)|«Міссурі»]] не був обладнаний таким сховищем, оскільки в 1955 був виведений в резерв. Атомними снарядами не було проведено жодного пострілу, і в жовтні 1962 року вони були зняті з озброєння. Невідомо навіть, чи перебували вони коли-небудь на борту лінкорів. Лінкор «ВісконсінВісконсин» під час навчань в 1957 році один постріл практичним снарядом. Один з атомних снарядів був використаний в операції «Plowshare» (мирне використання ядерних боєприпасів), інші деактивовані. Корпус одного з атомних снарядів в даний час знаходиться в Національному атомному музеї ({{lang-en|National Atomic Museum}}, Альбукерк, шт. Нью-Мексико).
 
=== Підкаліберні 280-мм снаряди ===
Рядок 175:
330-мм підкаліберний касетний снаряд підвищеної дальності ({{lang-en|Extended-Range}}, ER) з електронним таймером-детонатором. Експерименти з цим снарядом проводилися в 1980-х роках, проте у 1991 були припинені в зв'язку з виведенням лінкорів в резерв. Вага снаряда без піддону становила близько 500 кг, а дальність при початковій швидкості 1100 м/с планувалося збільшити до 64 км.
 
=== Інші проектипроєкти ===
Велися і в 1991 були припинені розробки 280-мм підкаліберного фугасного снаряда.
 
Рядок 198:
 
== Посилання ==
* [http://www.navweaps.com/Weapons/WNUS_16-50_mk7.htm NavWeaps] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20041207142134/http://www.navweaps.com/Weapons/WNUS_16-50_mk7.htm |date=7 грудня 2004 }}
* '''Video''' [http://au.youtube.com/watch?v=0OmOQs0ziSU The 16"/50 Gun & Turret: US Navy Instructional Film]
* [https://www.youtube.com/watch?v=vj-15O-BTDw USS ''Missouri'' rolling fire] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160315094709/https://www.youtube.com/watch?v=vj-15O-BTDw |date=15 березня 2016 }}
 
[[Категорія:МорськіКорабельна гарматиартилерія США]]
[[Категорія:Корабельна артилерія]]
[[Категорія:Артилерія калібру 406 мм]]
[[Категорія:Артилерія Другої світової війни]]