Оді Леон Мерфі: відмінності між версіями

{{однофамільціOthernames|Мерфі (значенняпрізвище){{!}}|Мерфі}}

| приналежність = [[Файл:Emblem of the United States Department of the Army.svg|20px|]] [[Армія{{FАрмія США]]}}<br/>[[Файл:Seal of the United States Army National Guard.svg|20px|]] [[Національна Гвардія Армії США]]

{{{(!}} style="background: transparent"

{{!})}}

{{{(!}} style="background: transparent"

{{!}} [[Файл:Army of Occupation ribbon.svg|50px|{{Окупаційна медаль армії (США]])}} {{!!}} [[Файл:USA - Army Outstanding Civilian Service Award.png|50px|Медаль армії США «За видатну цивільну службу»]] {{!!}} [[Файл:Armed Forces Reserve Medal ribbon.svg|50px|Медаль за службу в резерві Збройних силах (США)]]

{{!}} {{Воєнний хрест 1914—1918 з пальмовою гілкою (Бельгія)}} {{!!}} {{Кавалер ордена Почесного легіону}} {{!!}} [[Файл:Croix de guerre 1939-1945 with palm (France) - ribbon bar.png|50px|{{Воєнний хрест 1939—1945 з пальмовою гилкою (Франція)]]}}

{{!})}}

'''Оді Леон Мерфі''' ({{lang-en|Audie Leon Murphy}}; {{н}} [[20 червня]] [[1925]], [[Кінгстон (Техас)|Кінгстон]], [[Гант (округ, Техас)|Гант]], [[Техас]]&nbsp;— {{†}} [[28 травня]] [[1971]], ''Браш маунт'', поблизу [[Катоба (Вірджинія)|Катоба]], [[Роаноук (округ, Вірджинія)|Роаноук]], [[Вірджинія]])&nbsp;— американський [[військовослужбовець]], [[старший лейтенант|перший лейтенант]] [[Армія США|армії США]] часів Другої світової війни, кавалер [[Медаль Пошани (США)|Медалі Пошани]], удостоєний найбільшої кількості нагород за особисту [[мужність]] і [[героїзм]] на полі бою, а також іноземними орденами, у тому числі французьким [[Орден Почесного легіону|Орденом почесного легіону]]. Найвищу нагороду&nbsp;— Медаль Пошани&nbsp;— здобув у віці 19 років, коли у січні 1945 року протягом години практично один стримував атаку роти німецьких солдатів, а згодом неодноразово поранений та без боєприпасів організував контратаку в боях у [[Кольмарська операція|Кольмарському котлі]].

Оді Мерфі народився [[20 червня]] [[1925]] року сьомим зіз дванадцяти дітей бідної сім'ї ірландських селян-орендаторів Емметта Беррі Мерфі та його дружини Джозі Белл Кіліан у невеличкому містечку [[Кінгстон (Техас)|Кінгстон]] на північному сході штату [[Техас]]. Батько Оді покинув свою жінку з дітьми напризволяще, тому після 5-го класу [[Початкова школа|початкової школи]] молодику довелось заробляти на життя, працюючи на бавовняних плантаціях за долар у день і займаючись полюванням на прожиття. Завдяки цьому він здобув відмінні навички поводження зі зброєю та навчився влучно стріляти з рушниці. У 1941 році від [[ендокардит]]у та [[Пневмонія|пневмонії]] померла мати Оді Мерфі, й той змушений був шукати собі роботу для того, щоб підтримати малечу та заробити дещиця грошей на їхнє утримання.

Після [[Напад на Перл-Гарбор|нападу японців на Перл-Гарбор]] у грудні 1941 року, Мерфі спробував потрапити на військову службу, але через малий вік, зріст та брак ваги його не прийняли. Тільки [[30 червня]] 1942, коли його сестра підробила дату народження брата, Оді прийняли до лав [[армія США|армії США]]. Юнак пройшов базове тренування на базі [[Кемп-Волтерс]] та був відправлений для підвищення кваліфікації до [[Форт МидДжордж Мід|Форт МідМіду]]у, де відзначився як один з найкращих стрільців.

[[20 лютого]] 1943 року Мерфі у складі роти «B», 1-го [[батальйон]]у, 15-го піхотного полку, [[3-тя піхотна дивізія (США)|3-оїї піхотної дивізії]] під командуванням генерал-майора [[Лучіан Траскотт|Лучіана Траскотта]] висадився на узбережжя [[Французьке Марокко|Французького Марокко]] у Касаблаці. Після довгих тренувань та навчань у Північної Африці, підрозділ Мерфі взяв участь [[Сицилійська операція|у висадці морського десанту в Сицилії]]. [[7 травня]] 1943 року молодого вояка підвищили до [[Рядовий першого класу|рядового першого класу]], а [[15 липня]] — у [[капрал]]и.

[[10 липня]] 1943 року 3-я дивізія висадилася поблизу сицилійської [[Ліката|Лікати]]. Незабаром під час розвідувального патрулювання біля [[Канікатті]], Мерфі вбив двох італійських офіцерів, що намагалися втекти. В подальшому бився разом з підрозділом у боях на острові, а у вересні 1943 висадився біля [[Баттіпалья]] під час морського десанту у [[Салерно]]. В одному з боїв біля річки [[Вольтурно]] він з товаришами потрапив у засідку, попри вогнь супротивника з кулемета впритул, Мерфі з другом спромоглися швидко відреагувати на ситуацію та закидали німців гранатами, вбивши п'ятьох з них. У жовтні в одній зіз сутичок у [[Міньяно-Монте-Лунго]] він знищив у бою трьох та захопив у полон ще чотирьох німецьких солдатів. [[13 грудня]] йому присвоїли звання [[сержант]]а, а в січні — [[штаб-сержант]]а.

[[15 серпня]] 1944 року Мерфі висадився з [[Операція «Драгун»|першою хвилею морського десанту]] на плацдарм «Жовтий» на берегу південної Франції, поблизу містечка [[Раматюель]]. В одному з перших боїв у Франції молодий сержант знову відмінно проявив себе, він захопив кулеметне гніздо супротивника і, за допомогою трофейного кулемета, знищив кілька вогневих точок німців, за що був нагороджений [[Хрест «За видатні заслуги» (США)|Хрестом «За видатні заслуги»]] — другою за значенням військовою нагородою американської армії. За мужність у боях 27-2827—28 серпня 1944 року за [[Монтелімар]], його з товаришами заохотили [[Президентська відзнака частині (США)|Президентською відзнакою]]. [[15 вересня]] він отримав поранення уламками від розриву міни, за що був нагороджений першою [[Пурпурне Серце (США)|медаллю «Пурпурове Серце»]].

У подальшому Мерфі продовжував битися у Франції, був двічі нагороджений за [[хоробрість]] [[Срібна Зірка (США)|медаллю «Срібна зірка»]]. [[14 жовтня]] 1944 року його підвищили в офіцери, з присвоєнням звання другого лейтенанта і призначенням на посаду командира взводу. Через 12 днів після цього, у бою біля [[Екс-ан-Прованс|Екс-ан-Прованс,]], у сутичці з німецькими [[снайпер]]ами він отримав кульове поранення в стегно і був відправлений з передової до шпиталю. Американські війська, що наступали на Західному фронті, зазнавали великих втрат, і просування по службових сходах йшло швидко; не встигши оговталися остаточно від поранення, він повернувся до своєї частини й, [[25 січня]] 1945 року, його вже було призначено [[командир роти|командиром роти]] і того ж дня він знову був [[Поранений у бою|поранений]], цього разу шматками [[Мінометна міна|мінометної міни]], але залишився в строю.

Наприкінці січня 1945 року 3-я дивізія билася проти німецьких частин, що опинились в [[оточення|оточенні]] в [[Кольмарська операція|Кольмарському котлі]]. У ході запеклого бою за французьке містечко [[Ольцвір]] рота лейтенанта Мерфі зазнала важких втрат, у строю підрозділу лишалось тільки 19 осіб з 128. Командир роти наказав солдатам, що вціліли, відступати до найближчого лісу, а сам залишився на ротному [[Командний пункт|КП]], відстрілюючись з [[Карабін (зброя)|карабіна]] [[M1 Carbine|M1]] по німцях, що атакували його пункт, і корегуючи вогонь артилерії по [[телефон]]у. Коли у нього скінчилися набої, він з польовим телефоном перебрався в підбитий і палаючий [[винищувач танків]] [[M10 Wolverine|М10]], котрий стояв поруч з позиціями, й продовжив відстрілюватися з встановленого на башті самохідної установки [[кулемет]]а [[Browning M2|M2]]. Він був легко поранений ще раз, в ногу, але залишив позицію тільки коли залишився без боєприпасів. Після цього він зібрав залишки роти, та ігноруючи власні поранення організував [[контратака|контратаку]] і зумів вибити німців з рубежу. ВУ ході бою Мерфі особисто вбив або поранив близько 50 солдатів противника. За проявлений героїзм він був удостоєний найвищої військової нагороди США — Медалі Пошани. Після нагородження він був відкликаний з передової.

[[25 червня]] [[1950]] року на Далекому Сході в Кореї спалахнула чергова війна, й Оді Мерфі записався до лав [[36-та піхотна дивізія (США)|36-оїї дивізії]] Національної гвардії армії США, що становила основу {{не перекладено|Національна гвардія армії штату Техас|Національної гвардії армії штату Техас|en|Texas Army National Guard}}. Згодом йому присвоїли військове звання [[Капітан (військове звання)|капітан]], він займався тренуваннями молодого поповнення у навчальних центрах та на полігонах. Увесь цей час Мерфі палав бажанням потрапити на війну, однак 36-уту дивізію так і не відправили на [[Корейський півострів]]. Більш того, підписаний контракт зіз компанією [[Metro-Goldwyn-Mayer]] передбачав його постійну зайнятість на кінопробах та зніманнях кінострічок, тому Мерфі довелось відмовитися від військової кар'єри й перейти в неактивний резерв служби. Проходження військової служби у Національній гвардії він завершив в ранзі майора в 1966 році.

Він зіграв самого себе в [[Біографічний фільм|байопіку]] {{не перекладено|До пекла та назад (фільм)|«До пекла та назад»|en|To Hell and Back (film)}} 1955 року, в основу якого лягла книга мемуарів 1949 року. Більшу ж частину кінокар'єри Оді знімався у вестернах. Одним з комерційно успішних вестернів за його участю стала картина «[[Кід з Техасу]]» 1950 року. Надалі Мерфі був запрошеною зіркою різних телесеріалів, а також очолив акторський ансамбль серіалу {{не перекладено|Whispering Smith (серіал)|«Whispering Smith»|en|Whispering Smith (TV series)}}. Він знявся в таких фільмах як {{не перекладено|Багряний знак мужності (фільм)|«Багряний знак мужності»|en|The Red Badge of Courage (film)}}, {{не перекладено|Дуель на Срібному струмку (фільм)|«Дуель на Срібному струмку»|en|The Duel at Silver Creek}}, «[[Тримайся подалі від Діабло]]», {{не перекладено|Тихий американець (фільм, 1958)|«Тихий американець»|en|The Quiet American (1958 film)}}, «[[Немає імені на кулі]]» і {{не перекладено|Непрощена (фільм, 1960)|«Непрощена»|en|The Unforgiven (1960 film)}} та в інших. Останніми його кінопроектамикінопроєктами стали фільми {{не перекладено|40 гвинтівок на перевалі апачів (фільм)|«40 гвинтівок на перевалі апачів»|en|40 Guns to Apache Pass}} і {{не перекладено|Час вмирати (фільм)|«Час вмирати»|en|A Time for Dying}}.

[[7 червня]] 1971 року тіло загиблого героя війни було поховано з військовими почестями на [[Арлінгтонський національний цвинтар|Арлінгтонському національному цвинтарі]] в присутності [[Представники США в ООН|представника США в ООН]] [[Джордж Герберт Вокер Буш|Дж. В.Буша]], [[Начальник штабу Армії США|начальника штабу Армії США]] [[Вільям Вестморленд|В. Вестморленда]], ветеранів [[3-тя піхотна дивізія (США)|3-оїї піхотної дивізії]] та багатьох інших шанувальників національного героя.

[[Категорія:КавалериНагороджені Медалімедаллю Пошани (США)]]