Федоренко Яків Миколайович: відмінності між версіями

'''Яків Миколайович Федоренко''' ({{ДН|22|10|1896}}, слобода Цареборисово [[Харківська губернія|Харківської губернії]], тепер село [[Оскіл (село)|Оскіл]] [[Ізюмський район|Ізюмського району]] [[Харківська область|Харківської області]]&nbsp;— {{ДС|26|03|1947}}, [[Москва]])&nbsp;— радянський військовий діяч, [[Маршал роду військ|маршал бронетанкових військ]] ([[1944]]<ref>[https://sun.tsu.ru/mminfo/2020/000462771/1944/1944_012.pdf Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении генерал-полковнику бронетанковых войск Федоренко Я. Н. военного звания маршала бронетанковых войск» от 21 февраля 1944 года] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. &nbsp;— 1944. &nbsp;— 29 февраля (№ &nbsp;12 (272)). &nbsp;— С. 1</ref>), заступник народного комісара оборони СРСР ([[20 липня]] [[1941]]&nbsp;— [[травень]] [[1943]]). Кандидат у члени [[ЦК КП(б)У]] в травні 1940&nbsp;— березні 1947&nbsp;р. Депутат [[Верховна рада СРСР|Верховної Ради СРСР]] 2-го скликання.

Народився в родині портового вантажника. Закінчив церковно-приходську школу. З дев'яти років працював пастухом, кучером, наймитом, чорноробом на шахтах [[Донецький край|Донбасу]], солеваром на солеваренных заводах у [[Слов'янськ|Слов'янську]]у, рульовим на баржі.

У [[Червона армія|Червоній армії]] з лютого [[1918|1918 року]]. У [[Громадянська війна в Росії|Громадянську війну]] — [[Комісар (військова посада)|комісар]] штабу 2-ї Революційної армії ([[Дніпро (місто)|Катеринослав]]), командир і комісар [[Бронепотяг|бронепотягубронепотяг]]у № 4. У 1920 році — командир-військовий комісар групи бронепотягів 13-ї армії РСЧА. Воював на Східному фронті проти чехословацького корпусу і Колчака, на Північному фронті проти Юденича, на Західному фронті проти Польщі, на Південному фронті проти Врангеля. Був двічі поранений, один раз контужений в боях.

Після Громадянської війни у Росії командував бронепотягом, [[Дивізіон|дивізіономдивізіон]]ом. У [[1924|1924 році]] закінчив Вищу артилерійську школу командного складу, у 1927 році закінчив річні Артилерійські [[Курси удосконалення командного складу|курси удосконалення старшого командного складу]], у [[1930]] році — курси партійно-політичної підготовки командирів-єдиноначальників при Військово-політичній академії імені Толмачова. З 1930 року командував 2-м полком бронепотягів [[Білоруський військовий округ|Білоруського військового округу]]. У 1934 році закінчив Військову академію РСЧА імені Фрунзе.

З червня [[1940|1940 року]] — начальник Автобронетанкового (потім Головного) управління РСЧА у Москві.

З липня 1941 року — заступник народного комісара оборони [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] — начальник Автобронетанкового управління РСЧА, з грудня [[1942|1942 року]] — одночасно командувач бронетанкових і механізованих військ Червоної армії.

Під час німецько-радянської неодноразово виїжджав до військ, був представником [[Ставка Верховного Головнокомандування|Ставки Верховного Головнокомандування]] в битві під Москвою, у [[Сталінградська битва|Сталінградській]] і [[Битва на Курській дузі|Курській]] битвах, учасником оборонних операцій Північно-Західного фронту в 1942 році і наступальної операції на Брянському фронті в червні-серпні 1943 року, наступальних битв на Воронезькому фронті в 1943 році.

Помер у Москві, похований на Новодівочому цвинтарі. Ім'я маршала Федоренка було присвоєне вулицям у Москві, [[Харків|Харкові]], [[Донецьк|Донецьку]]у, [[Ізюм|Ізюмі]]і.