Метью Шиль: відмінності між версіями

[перевірена версія][очікує на перевірку]
Вилучено вміст Додано вміст
Створено шляхом перекладу сторінки «Шил, Мэтью Фипс»
Мітки: суміш розкладок у тексті [вмісту] [вмісту 2»]
 
Немає опису редагування
 
(Не показані 15 проміжних версій 6 користувачів)
Рядок 1:
{{Письменник}}
'''Метью Фіпс Шиль''' ({{lang-en|Matthew Phipps Shiel}}; {{Життєпис|brackets=no}})  — британський письменник, працював у жанрах [[Література жахів|літератури містичного жаху]], раннього [[фентезі]] й [[Наукова фантастика|наукової фантастики]].
|жанр = [[литература ужасов]]<br />[[фэнтези]]<br />[[научная фантастика]]<br />[[авантюрный роман]]
}}
'''Метью Фіпс Шиль''' ({{lang-en|Matthew Phipps Shiel}}; {{Життєпис}}) — британський письменник, працював у жанрах [[Література жахів|літератури містичного жаху]], раннього [[фентезі]] й [[Наукова фантастика|наукової фантастики]].
 
== Життєпис ==
Метью Фіпс Шиль народився [[21 липня]] [[1865|1865 року]] року на острові [[Монтсеррат]], заморському володінні Великої Британії; його батьки, найімовірніше, були [[Мулати|мулатами]] або [[Квартерон|квартеронами]]. Він почав писати оповідання у віці одинадцяти років<ref name="SF">{{Cite web|url=http://www.sfsite.com/06b/mpx130.htm|title=The Works of M.P. Shiel and related titles|last=Georges T. Dodds.|publisher=SFSite.com|accessdate=2012-05-06|language=en|archiveurl=https://web.archive.org/web/20120331075506/http://www.sfsite.com/06b/mpx130.htm|archivedate=2012-03-31|deadlink=yes}}</ref>. Шиль здобув освіту в {{Нп|Коледж Гаррісон (Барбадос)|коледжі Гаррісон|en|Harrison College (Barbados)}} на острові [[Барбадос]], а в 1885 році вирушив з Вест-Індії в Англію, де навчався в Королівському коледжі. Переїхавши до Англії, він скоротив своє прізвище, прибравши з нього другу літеру l, і деякий час працював шкільним вчителем, а також робив переклади на замовлення. Кілька ранніх оповідань Шиля були опубліковані в ''[[Strand Magazine]]''.
 
У 1895 році вийшла в світ перша книжкова публікація Шиля, збірка оповідань «Принц Залєскі»<ref name="Fumagalli32">Fumagalli. &nbsp;— P.32.</ref>. Після неї з'явились збірка «Образи у вогні» і гостросюжетний пригодницький роман «Сапфір раджі», заснований на сюжеті [[Вільям Томас Стід|Вільяма Стіда]] (обидва 1896), які отримали схвальні відгуки критиків. Пізніше письменник зайнявся створенням популярних історій з продовженням, заснованих на актуальних політичних подіях свого часу, які стали основою книг «Жовта небезпека» &nbsp;— найуспішнішого роману Шиля &nbsp;— і «Контрабанда війни». В період з 1895 по 1937 роки Метью Фіпс Шиль опублікував близько 25 романів, п'ять збірок оповідань, поему і кілька п'єс, проте найбільшу популярність йому приніс роман «<nowiki/>[[Пурпурова хмара]]<nowiki/>» ({{lang-en|The Purple Cloud}}), роботу над яким він завершив у 1901 році. Серед інших значних творів цього періоду &nbsp;— роман «<nowiki/>[[Владика моря]]<nowiki/>» ({{lang-en|The Lord of the Sea}}, 1901). Протягом 1902 року публікувався частинами роман «У вирі любові» ({{lang-en|In Love’s Whirlpool}}), в якому ШиkmШиль, який відкинув християнство в ранній юності<ref name="Stableford75">Stableford. &nbsp;— P.75.</ref>, представив своє бачення релігійної моралі.
 
Шиль одружився з Кароліною Гарсія Гомес у 1898 році, у подружжя народилася донька; однак через матеріальні труднощі шлюб дав тріщину, і в 1903 році Шилі розлучилися. Щоб поправити своє становище, письменник був змушений тривалий час співпрацювати з журналістом Луїсом Трейсі, разом з яким вони публікували не надто якісні художньо, але добре продавані романи аж до 1911 року. Намагаючись підтримати інтерес публіки до своїх книг, Шиль знову звернувся до сучасної тематики і випустив ще три романи &nbsp;— «Жовта хвиля» ({{lang-en|The Yellow Wave}}, 1905), «Останнє чудо» ({{lang-en|The Last Miracle}}, 1906) і «Дракон» ({{lang-en|The Dragon}}, 1913), однак вони не здобули успіху.<ref>{{Cite news|title=Autologous Fat Injection for the Treatment of Patulous Eustachian Tube|url=http://dx.doi.org/10.5152/iao.2023.221009|work=The Journal of International Advanced Otology|date=2023-08-01|accessdate=2023-12-13|doi=10.5152/iao.2023.221009|pages=311–317|volume=19|issue=4|first=Juan|last=Chen|first2=Hao|last2=Xiong|first3=Yuebo|last3=Chen|first4=Haidi|last4=Yang}}</ref>
 
У 1914 році вибухнув скандал, пов'язаний з обвинуваченням Шиля в [[Розбещення|розбещенні]] дванадцятирічної доньки його тодішньої співмешканки (письменник був дуже нерозбірливий у зв'язках, мав декілька позашлюбних дітей від різних жінок<ref name="SF">{{Cite web|url=http://www.sfsite.com/06b/mpx130.htm|title=The Works of M.P. Shiel and related titles|last=Georges T. Dodds.|publisher=SFSite.com|accessdate=2012-05-06|language=en|archiveurl=https://web.archive.org/web/20120331075506/http://www.sfsite.com/06b/mpx130.htm|archivedate=2012-03-31|deadlink=yes}}</ref> і, можливо, був близький не тільки з дівчинкою, але й з її тітками). Він не визнав себе винним і провів шістнадцять місяців у в'язниці, займаючись важкими виправними роботами. Деякі сучасні дослідники творчості Шила стверджують, що в його творах можна знайти докази його схильності до неповнолітніх дівчаток, образи яких (деколи романтизовані й сексуалізовані) часто зустрічаються в його романах<ref name="McLeod">McLeod. &nbsp;— P.370.</ref>.
 
Після звільнення з ув'язнення Шиль писав мало, переважно створюючи п'єси й агітаційні тексти для Соціалістичної Робочої партії, якій співчував. В 1919 році він одружився вдруге, цей шлюб розпався приблизно через десять років. З 1923 року Шиль поступово повернувся до письменництва, але після 1937 не публікував нових творів, випускаючи лише перевидання. У пізні роки його ворожість до релігії змінилася активним [[Антихристиянство|антихристиянствомантихристиянство]]м, і він деякий час працював над критичними коментарями до євангелій. На старості років Шиль не залишив свого давнього захоплення [[Йога|йогою]] і зберігав міцне здоров'я, здійснюючи тривалі піші прогулянки<ref name="SF">{{Cite web|url=http://www.sfsite.com/06b/mpx130.htm|title=The Works of M.P. Shiel and related titles|last=Georges T. Dodds.|publisher=SFSite.com|accessdate=2012-05-06|language=en|archiveurl=https://web.archive.org/web/20120331075506/http://www.sfsite.com/06b/mpx130.htm|archivedate=2012-03-31|deadlink=yes}}</ref>. Письменник помер [[17 лютого]] [[1947|1947 року]] в лікарні [[Чичестер|Чичестера]]а.
 
== Творчість, критика, вплив ==
Як зазначає {{Нп|[[Браян Стеблфорд||ru|Стэблфорд, Брайан}}Стейблфорд]], [[проза]] Шила відрізняється низкою стилістичних особливостей. Для неї характерні словесна розмаїтість, барвистість, підкреслена ускладненість синтаксису<ref name="Stableford75">Stableford. — P.75.</ref>, музикальність<ref name="SF">{{Cite web|url=http://www.sfsite.com/06b/mpx130.htm|title=The Works of M.P. Shiel and related titles|last=Georges T. Dodds.|publisher=SFSite.com|accessdate=2012-05-06|language=en|archiveurl=https://web.archive.org/web/20120331075506/http://www.sfsite.com/06b/mpx130.htm|archivedate=2012-03-31|deadlink=yes}}</ref>.Творчість Шиля досить високо цінував [[Говард Лавкрафт]], який відкрив її для себе в 1923 році і який відзначив ряд творів письменника в своїй роботі «[[Надприродний жах ву літературі]]»<ref name="Anderson209">Anderson. &nbsp;— P.209.</ref>. Лавкрафт назвав його оповідання «Кселуча» ({{Lang-en|Xélucha}}) «рідкісно моторошним твором», а новелу «Дім звуків» ({{Lang-en|The House of Sounds}}), що оповідає про зловісну вежу, побудовану мерцем на безлюдному острові біля берегів Норвегії, -&nbsp;— «безперечним шедевром», в якому помітно вплив [[Едгар Аллан По| Едгара По]]<ref name="Lovecraft705">Лавкрафт. &nbsp;— С.705.</ref>. Менш вдалим, однак непогано написаним він вважав роман Шиля «Пурпурова хмара» -&nbsp;— один з перших науково-фантастичних творів у жанрі [[постапокаліпсіс]]у<ref name="Lovecraft706">Лавкрафт. &nbsp;— С.706.</ref>.
{{Початок цитати}}цитата|Містер Шиль з вражаючою силою описує прокляття, яке з'явилося з арктичної холоднечі, щоб погубити людство, і з часом залишило на планеті лише одного жителя. Почуття цього єдиного вцілілого, коли він розуміє, в якому становищі опинився, і його поневіряння як господаря планети по заповнених трупами і нікому не потрібними скарбами містах передані з мистецтвом, якому лише трохи бракує до справжньої величі.{{Кінець цитати|джерело=|''Г. Ф. Лавкрафт, «Надприродний жах у літературі»''}}
<br /><blockquote class="ts-Начало_цитаты-quote"><div class="ts-Конец_цитаты-source"></div></blockquote>Роман «Пурпурова хмара» багато в чому заклав основу піджанру постапокаліптичної фантастики. Причиною вимирання людства в романі стає планетарна катастрофа (величезна хмара отруйного газу), загальним місцем подібних творів став і мотив останнього, хто вижив, й епізод його подальшої зустрічі з іншими уцілілими<ref name="Fumagalli34">Fumagalli. — P.34.</ref>. За мотивами цієї книги знято американський фільм «<nowiki/>[[Світ, плоть і диявол]]<nowiki/>» 1959 року, а [[Стівен Кінг]] зізнався, що «Пурпурова хмара» була для нього одним із джерел натхнення під час створення роману «<nowiki/>[[Протистояння (роман)|Протистояння]]<nowiki/>». Інші твори письменника справили вплив на подальший розвиток жанру наукової фантастики<ref name="Stableford96">Stableford. — P.96.</ref>. Химерний стиль, характерний для Шиля, частково перейняв {{Нп|Томас Ліготті||ru|Лиготти, Томас}}.
 
<br /><blockquote class="ts-Начало_цитаты-quote"><div class="ts-Конец_цитаты-source"></div></blockquote>Роман «Пурпурова хмара» багато в чому заклав основу піджанру постапокаліптичної фантастики. Причиною вимирання людства в романі стає планетарна катастрофа (величезна хмара отруйного газу), загальним місцем подібних творів став і мотив останнього, хто вижив, й епізод його подальшої зустрічі з іншими уцілілими<ref name="Fumagalli34">Fumagalli. &nbsp;— P.34.</ref>. За мотивами цієї книги знято американський фільм «<nowiki/>[[Світ, плоть і диявол]]<nowiki/>» 1959 року, а [[Стівен Кінг]] зізнався, що «Пурпурова хмара» була для нього одним із джерел натхнення під час створення роману «<nowiki/>[[Протистояння (роман)|Протистояння]]<nowiki/>». Інші твори письменника справили вплив на подальший розвиток жанру наукової фантастики<ref name="Stableford96">Stableford. &nbsp;— P.96.</ref>. Химерний стиль, характерний для Шиля, частково перейняв {{Нп|[[Томас Ліготті||ru|Лиготти, Томас}}]].
Персонажі романів Шиля нерідко висловлювали незвичайні для свого часу або навіть провокаційні ідеї, істотна частина яких може бути виявлена в посмертній збірці есе письменника<ref name="Stableford73">Stableford. — P.73.</ref>. Серед цих ідей — [[антиклерикалізм]], схвалення [[Євгеніка|євгеніки]] і [[Соціальний дарвінізм|соціал-дарвінізму]], елементи [[Антисемітизм|антисемітизму]]<ref name="Stableford76">Stableford. — P.76.</ref>. Погляди Шиля, який ідеалізував [[індивідуалізм]] і вважав, що християнство з його культом мучеництва віджило своє<ref name="Stableford87">Stableford. — P.87.</ref>, частково перегукуються з теоріями [[Фрідріх Ніцше|Ніцше]]<ref name="SF">{{Cite web|url=http://www.sfsite.com/06b/mpx130.htm|title=The Works of M.P. Shiel and related titles|last=Georges T. Dodds.|publisher=SFSite.com|accessdate=2012-05-06|language=en|archiveurl=https://web.archive.org/web/20120331075506/http://www.sfsite.com/06b/mpx130.htm|archivedate=2012-03-31|deadlink=yes}}</ref><ref name="Stableford88">Stableford. — P.88.</ref>. Разом з тим у його прозі зустрічаються й численні релігійні алюзії<ref name="Stableford83">Stableford. — P.83.</ref>.
 
Персонажі романів Шиля нерідко висловлювали незвичайні для свого часу або навіть провокаційні ідеї, істотна частина яких може бути виявлена в посмертній збірці [[есе]] письменника<ref name="Stableford73">Stableford. &nbsp;— P.73.</ref>. Серед цих ідей &nbsp;— [[антиклерикалізм]], схвалення [[Євгеніка|євгеніки]] і [[Соціальний дарвінізм|соціал-дарвінізму]], елементи [[Антисемітизм|антисемітизму]]<ref name="Stableford76">Stableford. &nbsp;— P.76.</ref>. Погляди Шиля, який ідеалізував [[індивідуалізм]] і вважав, що християнство з його культом мучеництва віджило своє<ref name="Stableford87">Stableford. &nbsp;— P.87.</ref>, частково перегукуються з теоріями [[Фрідріх Ніцше|Ніцше]]<ref name="SF">{{Cite web|url=http://www.sfsite.com/06b/mpx130.htm|title=The Works of M.P. Shiel and related titles|last=Georges T. Dodds.|publisher=SFSite.com|accessdate=2012-05-06|language=en|archiveurl=https://web.archive.org/web/20120331075506/http://www.sfsite.com/06b/mpx130.htm|archivedate=2012-03-31|deadlink=yes}}</ref><ref name="Stableford88">Stableford. &nbsp;— P.88.</ref>. Разом з тим у його прозі зустрічаються й численні релігійні алюзії<ref name="Stableford83">Stableford. &nbsp;— P.83.</ref>.
 
== «Королівство Редонда» ==
Батько письменника, Метью Дауді Шиль, близько 1865 року жартома оголосив себе королем маленького безлюдного острівця [[Редонда]], розташованого неподалік Монтсеррата. У 1880 році він нібито «коронував» сина, доручивши йому «кермо правління» (незважаючи на те, що Британія офіційно присвоїла Редонду в 1872 році)<ref name="Fumagalli32">Fumagalli. — P.32.</ref>.
 
Шиль, судячи з усього, не надавав своєму «титулу» великого значення, але вигадав цілу легенду, пов'язану з ним, щоб привернути увагу до перевидання своїх творів у 1929 році. Так чи інакше, {{Нп|Джон Госворт||ru|Госворт, Джон}}, [[літературний агент]] письменника, сприйняв цю історію всерйоз. Вмираючи, Шиль проголосив Госворта своїм «спадкоємцем»<ref name="Fumagalli32">Fumagalli. — P.32.</ref>, і той почав з ентузіазмом грати цю роль, прийнявши «тронне ім'я» Хуан I. [[Віртуальна держава|Вигадана держава]] {{Нп|[[Редонда (віртуальна держава)|Редонда|ru|Редонда (виртуальное государство)}}]] існує досі.
 
== Вибрана бібліографія ==
 
=== Романи ===
 
* Сапфір раджі (1896)
* Жовта небезпека (1898)
Рядок 49 ⟶ 47:
 
=== Збірки оповідань ===
 
* Принц Залеський (1895)
* Образи у вогні (1896)
Рядок 58 ⟶ 55:
== Посилання ==
 
* [https://web.archive.org/web/20190312212946/http://alangullette.com/lit/shiel/ Бібліографія, довідкова інформація та генеалогія Метью Шиля]
 
== Примітки ==
Рядок 64 ⟶ 61:
 
== Література ==
* {{книга-ру|автор=Douglas Allen Anderson.|заглавие=H.P. Lovecraft’s favorite weird tales|издательство=Cold Spring Press|год=2005|allpages=391|isbn=9781593600563}}
* {{книга-ру|автор=Maria Cristina Fumagalli.|заглавие=Caribbean Perspectives on Modernity: Returning Medusa’s Gaze|издательство=University of Virginia Press|год=2009|allpages=198|isbn=9780813928579}}
* {{статья|автор=Kristen McLeod.|заглавие=M. P. Shiel and the Love of Pubescent Girls: The Other “Love That Dare Not Speak Its Name”|язык=en|автор издания=|издание=English Literature in Transition 1880—1920|место=|издательство=|год=2008|выпуск=4|страницы=355—380|issn=}}
* {{книга-ру|автор=Brian Stableford.|заглавие=Algebraic Fantasies and Realistic Romances: More Masters of Science Fiction|издательство=Wildside Press|год=1995|allpages=128|isbn=9780893702830}}
* {{книга-ру|автор=Brian Stableford.|заглавие=Jaunting on the Scoriac Tempests and Other Essays on Fantastic Literature|издательство=Wildside Press|год=2009|allpages=222|isbn=10:1434403386}}
* {{статья|автор=Говард Лавкрафт.|заглавие=Сверхъестественный ужас в литературе|язык=ru|автор издания=Говард Лавкрафт.|издание=Хребты Безумия|место=М.|издательство=АСТ|год=2005|страницы=646—731|isbn=5-17-026082-2}}
 
{{ВП-портали|Біографії|Фантастика|Література|Англія|Наукова фантастика|Фантастика жахів|Фентезі}}
[[Категорія:Фантасти жахів Великої Британії]]
{{бібліоінформація}}
{{DEFAULTSORT:Шиль Метью}}
 
[[Категорія:Англійські письменники-фантасти]]
[[Категорія:Британські автори фентезі]]
[[Категорія:Британські письменники-наукові фантасти]]
[[Категорія:СтаттіФантасти зжахів джереламиВеликої з ВікіданихБританії]]
[[Категорія:Англомовні письменники-фантасти]]
[[Категорія:Британські письменники-романісти]]
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[Категорія:Померли 1947]]
Рядок 74 ⟶ 83:
[[Категорія:Народились 1865]]
[[Категорія:Народились 21 липня]]
[[Категорія:Антисеміти]]
[[Категорія:Ксенофобія у фантастиці]]