Мистецтвознавство: відмінності між версіями

'''Мистецтвозна́вство''' — наука[[знання]] про [[мистецтво]], комплексне [[дослідження]] та осмислення усіх видів художньої діяльності, сукупність [[гуманітарні науки|гуманітарних наук]], що вивчають закономірності функціонування [[мистецтво|мистецтва]], поєднують у собі історію і теорію мистецтва, а також художню критику.

Перші спроби усвідомити перебіг художніх подій і їх якісних змін відбулися у добу [[відродження]] в [[Італія|Італії]]. [[Мода]] на [[античність]], що охопила італійських [[Гуманізм|гуманістів]] і згодом широкі верства населення перейшла у реальні спроби відродити призабуті художні методи, відродити старожитні техніки і навіть почати жити відповідно античних настанов. Пройшли навіть спроби реально поєднати [[католицизм]] і античний спадок у його давньоримському варіанті.

До свого монументального твору про сучасних йому діячів мистецтва, яке Вазарі порадили написати, він віднісся досить сумлінно. Коли частина рукопису була готова, він передав її Аннібале Каро, який допоміг йому своїми зауваженнями і порадив довести роботу до кінця. Пізніше [[чернець]] Маттео Фаетані, що володів літературною освітою, за дорученням Вазарі зробив істотні поправки в ній. Тому книга була закінчена тільки в [[1550]] р. Але і тоді Вазарі не був задоволений нею і продовжував збирати додаткові відомості з життя і творчості художників-сучасників. Тільки через 18 років після першого видання, його твір прийняв остаточний вигляд, в якому варіанті і дійшов до сучасності. Це друге видання прикрашене портретами художників, часто вигаданими.

Черговий впливовий мистецтознавчиймистецтвознавчий твір був створений [[Йоганн Вінкельман|Йоганом Вінкельманом]] (1717—1768)<ref name=":0">{{Cite web |url=http://studme.org/1040051413554/kulturologiya/teoriya_istoriya_izobrazitelnogo_iskusstva#96 |title=Архівована копія |accessdate=28 січня 2016 |archive-date=21 липня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160721065305/http://studme.org/1040051413554/kulturologiya/teoriya_istoriya_izobrazitelnogo_iskusstva#96 }}</ref> . Він мав назву «Історія стародавнього мистецтва», але у 18 ст. і на початку 21-го в назві вбачають різні змісти.

У Вінкельмана — була лише спроба систематизувати давньоримське мистецтво. На той час ще не було достатньо знань ні про [[давньогрецьке мистецтво]] і мистецтво доби архаїки, ні про мистецтво [[Етруски|етрусків]], [[Стародавній Єгипет|стародавніх єгиптян]], франків, бритів, німецьких і [[Слов'яни|слов'янських]] племен. Відповідно і назва його книги мала б мати іншу назву, щось на кшталт «Історія мистецтва Стародавнього Рима».

Продовжувачами справи Вінкельмана стала бригада французьких науковців і [[офіцер]]ів у складі армій [[Наполеон]]а, що вдерлися у Арабський [[Єгипет]]. Військові підсумки наполеонівської [[Авантюра|авантюри]] у Єгипті&nbsp;— сумнівні, чого неможливо говорити про підсумки наукові. На новий щабель були підняті дослідження і знання про Стародавній Єгипет, а серед непересічних досягнень&nbsp;— розшифрування науковцем [[Жан-Франсуа Шампольйон|Шампольйоном]] [[Єгипетські ієрогліфи|єгипетських ієрогліфів]] і здатність читати писемні джерела зниклої держави<ref name=":0"/>.

В мистецтвознавчу полеміку втрутились пристрасні представники [[романтизм]]у, ідейної течії, що протистояла емоційній холодності і застиглій нормативності [[класицизм]]у. Теоретики класицизму виходили з доктрини, що ідеал вже був досягнутий у мистецтві Стародавньої Греції і Стародавнього Рима. Завдання — лише наслідувати форми, вироблені греками та римлянами, всі ці колони, [[портик]]и, [[фронтон]]и, ясні і спрощені плани та прямі кути. Теоретики [[Романтизм|романтизму]] оголосили вартими уваги і наукового дослідження усі мистецькі здобутки всіх попередніх епох, а не тільки канонізованих греків, римлян та майстрів італійського [[відродження]]. В історію мистецтва і мистецтвознавство повернули раннє [[середньовіччя]], добу [[Романське мистецтво|романики]] і [[Готика|готики]], місцеві варіанти [[бароко]] і [[рококо ]].

Українське мистецтвознавство[[Коцюбинська –Наталя Антонівна|&nbsp;]]— порівняно нова галузь гуманітарних наук, що сформувалася наприкінці 19[[Коцюбинська –Наталя Антонівна|&nbsp;]]— на початку 20 ст. В історії становлення українського мистецтвозназвства як науки виділяють декілька етапів. У 1920-х рр. активну діяльність вели наукові діячі кафедри мистецтвознавства, яку очолюв академік [[Шміт Федір Іванович|Ф. ШмідтШміт]], і Кабінет українського мистецтвознавства, керівником якого був [[Новицький Олексій Петрович|О. Новицький]]. Розквіт українського мистецтвознавства на початку 20 ст. пов’язаний з такими іменами [[Біляшівський Микола Федотович|М. Біляшівського]], [[Ернст Федір Людвігович|Ф. Ернста]], [[Зуммер В.|В. Зуммера]], [[Коцюбинська Наталя Антонівна|Н. Коцюбинської]], [[Левитська Єлизавета|Є. Левитської]], [[Мощенко Кость Васильович|К. Мощенка]], [[Щербаківський Данило Михайлович|Д. Щербаківського]] та ін. В епоху «<nowiki/>[[Шістдесятники|шістдесятництва]]<nowiki/>» їхню справу продовжили [[Білецький Платон Олександрович|П. Білецький]], [[Логвин Григорій Никонович|Г. Логвин]], [[Міляєва Людмила Семенівна|Л. Міляєва]], [[Овсійчук Володимир Антонович|В. Овсійчук]] та інші <ref>{{Cite web|title=Мистецтвознавство — Енциклопедія Сучасної України|url=http://esu.com.ua/search_articles.php?id=65378|website=esu.com.ua|accessdate=2021-05-25|archive-date=25 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210525062203/http://esu.com.ua/search_articles.php?id=65378}}</ref>.

У 20 ст. в українському мистецтвознавстві, з’явилися багатотомні видання з історії образотвор.образотворчого, декор.декоративного, театр.театрального, муз.музичного мистецтва. 20 ст.[[Коцюбинська Наталя Антонівна| ]]— – час формування сучасного мистецтвознавства як розвиток наукових знань про архітектуру, графіку, живопис, скульп­туру, декоративного мистцтвамистецтва; особливого розвитку набувають методологічні пошуки в галузі.

* http://studme.org/1040051413554/kulturologiya/teoriya_istoriya_izobrazitelnogo_iskusstva#96 {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160721065305/http://studme.org/1040051413554/kulturologiya/teoriya_istoriya_izobrazitelnogo_iskusstva#96 |date=21 липня 2016 }}