Пірр Епірський: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м вилучено Категорія:Померли в Аргосі за допомогою HotCat
Мітка: Ручний відкіт
 
(Не показані 10 проміжних версій 7 користувачів)
Рядок 1:
{{особа}}
|зображення = Pyrrhus MAN Napoli Inv6150 n03.jpg
|розмір = 280
}}
[[Файл:Pirro - Marte.jpg|thumb|right|200px|Пірр Епірський, статуя у [[Капітолійські музеї|Капітолійських музеях]]]]
 
Рядок 5 ⟶ 8:
 
== Ранні роки ==
Пірр був сином [[Еакід Епірський|Еакіда]] і фессалійки [[Фтія Епірська (дружина Еакіда)|Фтії]]. Мабуть, перший бойовий досвід Пірр отримав під час [[Війни діадохів|Четвертої війни діадохів]]. У 301 до н. е. він взяв участь в [[Битва при Іпсі|битві при Іпсі]] на боці Антигона і Деметрія Поліоркета.
 
== Війна в Македонії ==
Скориставшись міжусобицею, що там спалахнула, Пірр втрутився в справи цієї країни. Під приводом допомоги одному з претендентів на македонський трон війська Пірра вторглися до Македонії, і заволоділи кількома містами. Інші правителі, побоюючись посилення впливу Пірра, теж втягнулися в македонські чвари. Серед них був і колишній союзник Пірра — Деметрій Поліоркет, що став тепер небезпечним суперником. Після нетривалої війни Деметрію вдалося оволодіти значною частиною Македонії, і якийсь час у країні було два правителі. Відносини Пірра і Деметрія вседедалі більше ускладнювалися. Деметрій добре знав свого колишнього сподвижника, його жадібність, його прагнення до завоювань, і прагнув позбутися небезпечного сусіда. Особливо загострилися відносини між ними після того, як смерть дружини Деметрія (сестри Пірра) обірвала їх родинні зв'язки. Розбіжності незабаром переросли у збройну боротьбу. У цій війні розкрився дар Пірра-полководця. Він розбив війська, послані проти нього Деметрієм у 287 р. до н. е., і коли армія Деметрія перейшла на бік Пірра, той став царем майже всієї Македонії. У Македонії Пірр все ж таки не зміг утвердитися. Кілька років йшла запекла боротьба. Врешті-решт Пірр зазнав поразки від своїх численних супротивників і змушений був відступити з Македонії у свій рідний [[Епір]].
 
== ПірроваВійна війназ Римом ==
{{Main|Піррова війна}}
У 281 р. Пірр уклав угоду з тарентійцями що боролися проти Риму і через рік висадився в [[Таранто|Таренті]] з 20 тис. солдатів, 3 тис. вершників, 2 тис. лучників, 500 пращників і 20 бойовими слонами. Окрім Тарента, Пірра підтримали [[Метапонт]] та [[Гераклея Луканська|Гераклея]]. Тим часом, на південь був відправлений [[Консул (Стародавній Рим)|консул]] [[Публій Валерій Левін]], і дві армії зустрілися поблизу Гераклеї, де Пірр здобув важку перемогу. Союзниками Пірра стали грецькі міста [[Кротоне|Кротон]] та [[Локри]], а також декілька італійських племен, внаслідок чого римляни практично втратили контроль над півднем Італії. Пірр став просуватися на північ, попутно сподіваючись зміцнити антиримську коаліцію, але з цього нічого не вийшло, і він перезимував у [[Кампанія|Кампанії]]. Зрозумівши, що війна затягується, Пірр послав до сенату свого парламентера Кінея. Проте один із сенаторів, [[Аппій Клавдій Цек]], запропонував не вести переговорів з ворогом, який усе ще знаходяться на італійській землі, і війна продовжилася. Навесні 279 р. Пірр атакував римські колонії в Луцеріі та [[Венузій|Венузії]] і спробував прихилити на свій бік [[Самніти|самнітів]].
 
Рим теж став готуватися до війни, почав карбувати срібну валюту для потенційних союзницьких договорів з південноіталійськими греками і вислав на схід дві консульські армії під командою Публія Сульпіція Саверріона і Публія Деція Муза. Поміж Луцерієм і Венузіем, поблизу [[Асколі-Сатріано|Аускула]], вони зустрілися з Пірром, який відкинув їх назад, хоч і не зміг захопити табір. Проте грецькі союзники запізнилися. В армії Пірра почала падати дисципліна, і його лікар навіть запропонував римлянам убити царя. Але консули 278 року [[Гай Фабрицій Лусціній]] і [[Квінт Емілій Пап]] повідомили про це Пірру, жартома додавши, що Пірр, «мабуть, не здатен судити одночасно й друзів, і ворогів». Коли римляни оголосили про свій тимчасовий відхід з Тарента, Пірр своєю чергою оголосив перемир'я і розмістив там гарнізон. Однак це викликало невдоволення місцевих жителів, які зажадали від Пірра або продовження війни, або виведення військ і відновлення [[Статус-кво|статусу-кво]]. Паралельно з цим до Пірра дійшли прохання про висилку підкріплень в обложені [[Карфаген]]ом [[Сиракузи]] і в Македонію та Грецію, у які вторглися [[кельти|кельтські]] племена.
== Війна з Римом ==
У 281 р. Пірр уклав угоду з тарентійцями що боролися проти Риму і через рік висадився в [[Таранто|Таренті]] з 20 тис. солдатів, 3 тис. вершників, 2 тис. лучників, 500 пращників і 20 бойовими слонами. Крім Тарента, Пірра підтримували [[Метапонт]] та [[Гераклея Луканська|Гераклея]]. Тим часом на південь був посланий [[Консул (Стародавній Рим)|консул]] [[Публій Валерій Левін]], і дві армії зустрілися поблизу Гераклеї, де Пірр здобув важку перемогу. Союзниками Пірра стали грецькі міста [[Кротоне|Кротон]] та [[Локри]], а також декілька італійських племен, внаслідок чого римляни практично втратили контроль над півднем Італії. Пірр став просуватися на північ, попутно сподіваючись зміцнити антиримську коаліцію, але з цього нічого не вийшло, і він перезимував у [[Кампанія|Кампанії]]. Зрозумівши, що війна затягується, Пірр послав до сенату свого парламентера Кінея. Проте один із сенаторів, [[Аппій Клавдій Цек]], запропонував не вести переговорів з ворогом, який усе ще знаходяться на італійськії землі, і війна продовжилася. Навесні 279 р. Пірр атакував римські колонії в Луцеріі та [[Венузій|Венузії]] і спробував прихилити на свій бік [[Самніти|самнітів]].
 
Рим теж став готуватися до війни, почав карбувати срібну валюту для потенційних союзницьких договорів з південноіталійськими греками і вислав на схід дві консульські армії під командою Публія Сульпіція Саверріона і Публія Деція Муза. Поміж Луцерієм і Венузіем, поблизу [[Асколі-Сатріано|Аускула]], вони зустрілися з Пірром, який відкинув їх назад, хоч і не зміг захопити табір. Проте грецькі союзники запізнилися. В армії Пірра почала падати дисципліна, і його лікар навіть запропонував римлянам убити царя. Але консули 278 року [[Гай Фабрицій Лусціній]] і [[Квінт Емілій Пап]] повідомили про це Пірру, жартома додавши, що Пірр, «мабуть, не здатен судити одночасно й друзів, і ворогів». Коли римляни оголосили про свій тимчасовий відхід з Тарента, Пірр у свою чергу оголосив перемир'я і розмістив там гарнізон. Однак це викликало невдоволення місцевих жителів, які зажадали від Пірра або продовження війни, або виведення військ і відновлення [[Статус-кво|статусу-кво]]. Паралельно з цим до Пірра дійшли прохання про висилку підкріплень в обложені [[Карфаген]]ом [[Сіракузи]] і в Македонію та Грецію, у які вторглися [[кельти|кельтські]] племена.
 
=== Війна з Карфагеном ===
Пірр вирішив зайнятися сицилійським театром військових дій, що дало можливість римлянам взяти в союзники самнітів та підкорити [[Лукани|луканів]] та брутіїв. Проігнорувавши вимоги тарентійців, Пірр з'явився в [[Сицилія|Сицилії]], де став збирати нову армію з СіракузСиракуз і [[Акрагант]]а і ймовірно що налічувала 30 тис. піхотинців і 2500 вершників . Після цього він просунувся на схід і взяв карфагенську фортецю на горі [[Еріксен]], причому перший забрався на стіни. Карфагеняни були вимушені почати переговори, під час яких Пірр набрав нових союзників — [[мамертіни|мамертінівмамертинці]]в. До кінця 277 р. у карфагенян залишився лише один плацдарм на Сицилії — [[Лілібей]].
 
Відпливаючи з Сицилії у 275 році і повертаючись назад до Греції, Пірр оглянувся і сказав своїм наближеним:
{{Text|Яке ристалище для змагань залишаємо ми римлянам і карфагенянам, друзі! <ref>[[Плутарх]], Пірр. 23. (Див. [http://ama-sgu.narod.ru/ama15/ama1521.html Боевые слоны в карфагенских армиях] {{ref-ru}})</ref>}}
І дуже скоро виявилося, що його слова були пророчими. (Див. [[Перша Пунічна війна]])
 
== Війна з Антигоном Гонатом ==
Повернувшись на батьківщину, Пірр почав боротьбу зі своїм основним супротивником, Антигоном Гонатом, який панував у всій Македонії та в ряді грецьких міст, у тому числі в Коринфі і Аргосі. Успіх знову супроводжував Пірра. Після декількох битв йому вдалося витіснити Антигона Гоната з Македонії. Перемога, була затьмарена безчинствами найманців Пірра, які розграбували і осквернили могили македонських царів. Це викликало невдоволення населення. Прагнучи зміцнити свій вплив у Греції, Пірр вплутався в боротьбу зі Спартою. Без оголошення війни він вторгся на її територію. Однак Пірр недооцінив твердість і мужність своїх нових супротивників. Він знехтував отриманих нимотриманим від спартанців гордим посланням. «Якщо ти бог, — писали спартанці, — то з нами нічого не станеться, бо ми нічим проти тебе не погрішили, якщо ж ти людина, то знайдеться хто-небудь сильніший за тебе!» Пірр обложив Спарту. На допомогу спартанцям підходив загін, посланий Антигоном Гонатом. Тоді Пірр, не закінчивши кривавої суперечки з Спартою, прийняв фатальне рішення — йти на Аргос, де відбувалися чвари між різними групами населення. Пірр швидко йшов до [[Аргос]]у.
 
Він не збавив темпу навіть тоді, коли на його [[ар'єргард]] напали спартанці і в сутичці вбили його сина [[Птолемей (син Пірра)|Птолемея]]. У глибокій темряві військо Пірра підійшло до стін Аргоса. Скрадаючись, намагаючись не шуміти, воїни входили у ворота, які заздалегідь відкрили прихильники Пірра. Несподівано рух сповільнився. У низькі ворота не могли пройти бойові слони. Довелося знімати з їх спин вежі, в яких розміщувалися стрільці, потім, вже за воротами, знову ставити вежі на спини гігантів. Ця затримка і шум привернули увагу аргосців, і вони зайняли укріплені місця, зручні для відбиття нападу. Одночасно аргосці відправили гінця до Антигона з проханням надіслати підкріплення. Зав'язалася нічна битва. Обмежені вузькими вулицями і численними каналами, що прорізали місто, піхотинці і кінні воїни з труднощами просувалися вперед. Роз'єднані групи людей в тісноті і темряві билися кожна за себе, не отримуючи наказів командувача. Коли розвиднілося, Пірр побачив весь цей безлад і занепав духом. Він вирішив, поки не пізно, почати відступ. Однак у цій обстановці частина воїнів продовжувала бій. Пірр успішно відбивав натиск ворогів, але потім його відтіснили на вузьку вулицю. Там зібралося багато людей, які, притиснуті один до одного, ледве могли битися. Під час сутички біля святилища {{нп|Лікімній|Лікімнія|en|Licymnius}} кинута з даху черепиця потрапила в незахищену нижню частину шиї Пірра. Впавши на землю, Пірр був оточений аргосцями і убитий. Останнього удару йому завдав македонський солдат Зопір, котрий відтяв Пірру голову, згодом цю голову показав [[Алкіоней (син Антигона II)|Алкіоней]] своєму батьку [[Антигон II Гонат|Антигону II]]{{Sfn|Плутарх|місце=34}}. Аргосці вірили, що в Пірра кинула черепицю богиня [[Деметра]], котра прийняла подобу аргоської жінки. Пізніше на тому місці побудували храм Деметри, де поховали останки Пірра{{Sfn|Павсаній|місце=I.13.8}}.
== Хронологія ==
 
{| class="wikitable"
Він не збавив темпу навіть тоді, коли на його ар'єргард напали спартанці і в сутичці вбили його сина [[Птолемей (син Пірра)|Птолемея]]. У глибокій темряві військо Пірра підійшло до стін Аргоса. Скрадаючись, намагаючись не шуміти, воїни входили у ворота, які заздалегідь відкрили прихильники Пірра. Несподівано рух сповільнилося. У низькі ворота не могли пройти бойові слони. Довелося знімати з їх спин вежі, в яких розміщувалися стрільці, потім, вже за воротами, знову ставити вежі на спини гігантів. Ця затримка і шум привернули увагу аргосців, і вони зайняли укріплені місця, зручні для відбиття нападу. Одночасно аргосці відправили гінця до Антигона з проханням надіслати підкріплення. Зав'язалася нічна битва. Обмежені вузькими вулицями і численними каналами, що прорізали місто, піхотинці і кінні воїни з труднощами просувалися вперед. Роз'єднані групи людей в тісноті і темряві билися кожна за себе, не отримуючи наказів командувача. Коли розвиднілося, Пірр побачив весь цей безлад і занепав духом. Він вирішив, поки не пізно, почати відступ. Однак у цій обстановці частина воїнів продовжувала бій. Пірр успішно відбивав натиск ворогів, але потім його відтіснили на вузьку вулицю. Там зібралося багато людей, які, притиснуті один до одного, ледве могли битися. Під час сутички біля святилища [[Лікімній|Лікімнія]] кинута з даху черепиця потрапила в незахищену нижню частину шиї Пірра. Впавши на землю, Пірр був оточений аргосцями і убитий. Останнього удару йому завдав якийсь Зопір, котрий відтяв Пірру голову, згодом цю голову показав [[Алкіоней (син Антигона II)|Алкіоней]] своєму батьку [[Антигон II Гонат|Антигону II]]{{Sfn|Плутарх|місце=34}}. Аргосці вірили, що в Пірра кинула черепицю богиня [[Деметра]], котра прийняла подобу аргоської жінки. Пізніше на тому місці побудували храм Деметри, де поховали останки Пірра{{Sfn|Павсаній|місце=I.13.8}}.
|-
! style="width:4em;" | рік
! Факт
|-
| вирівняти = центр | 318 рік до н. е.
| Народився Пірр, син царя [[Епір]]у, Аякіда та Фтії.
|-
| вирівняти = центр | 317 рік до н. е.
| Аякід допомагає [[Поліперхон]]у захистити права свого двоюрідного брата [[Олімпіада Епірська|Олімпіада]] та п'ятирічного царя Македонії [[Александр IV Македонський|Олександра IV]]. Між молодим Олександром і також неповнолітньою дочкою Аякіда укладається договір про заручини. Олімпія наказує знищити своїх суперників у Македонії, але зрештою [[Кассандр Македонський|Кассандер]] облягає її в [[Підна]]. Того ж року відбувається [[Битва при Параітакіне]] між [[Евмен з Кардії|Евменом Кардіаном]] і [[Антигон I Одноокий|Антігоном Однооким]].
|-
| вирівняти = центр | 316 рік до н. е.
| Аякід поспішає підкріпити Олімпію, але його перехоплює полководець Атархіас. Згодом група солдатів і політиків організовує рух і скидає його. Пірр втікає до [[Іллірія|Іллірії]], до двору Главції. Війська [[Кассандр Македонський|Кассандера]] завдають поразки Поліперхону, і незабаром після цього Олімпія капітулює. Кассандр вбиває її і ув'язнює молодого Олександра IV і його матір [[Роксана|Роксані]]. Потім він відновлює [[Фіви]] і вторгається на [[Пелопоннес]]. На Сході Євмен зазнає поразки і втрачає життя в битві при Гавієні.
|-
| вирівняти = центр | 315 рік до н. е.
| Антігон відхиляє ультиматум, надісланий йому [[Птолемей I Сотер|Птолемеєм]], [[Селевк I Нікатор|Селевком]] і Кассандром. Водночас він обіцяє грецьким містам-державам їхнє звільнення.
|-
| вирівняти = центр | 314 рік до н. е.
| Розпочинається Третя війна наступників: Кассандра, Птолемея та [[Лісімах]]а проти Антігона та його сина [[Деметрій I Поліоркет|Деметрія I Поліоркета]]. Ліциск, генерал Кассандра, стає регентом Епіру. Останній вторгається в Іллірію і захоплює Епідамн. І Антігон займає Тірос.
|-
| вирівняти = центр | 313 рік до н. е.
| Аякід повертається на престол Епіру. Він двічі стикається з [[Філіпом (братом Кассандра)|Филипом]], братом Кассандра, і втрачає життя біля [[Гіоніад]]. Його наступником став його старший брат, [[Алкета II з Епіру|Алкета II]].
|-
| вирівняти = центр | 312 рік до н. е.
| [[Хопс (генерал Кассандра)|Хопс]] вторгається в Епір з армією та знищує [[Еврімена Епірського|Еврімена]] після облоги. Алкета приходить до згоди з Кассандром, забезпечуючи його армією для його (невдалої) кампанії проти [[Аполлонії в Іллірії]]. У наступні роки Алкета був убитий своїми підданими. Того ж року Деметрій Обложник зазнав поразки від об’єднаних сил своїх супротивників у [[Битві за Газу (312 р. до н. е.)|битві за Газу]].
|-
| вирівняти = центр | 311 рік до н. е.
| Селевк отримує повний контроль над [[Вавилонія|Вавилонією]]. Одночасно Антігон укладає мир з Кассандром, Лісімахом і Птолемеєм.
|-
| вирівняти = центр | 310 рік до н. е.
| Деметрій очолює набіг на Вавилонію. Поліперхонт претендує на трон Македонії для малолітнього [[Геракла Македонського|Геракла]]. Олександр IV і Роксана вбиті Кассандром.
|-
| вирівняти = центр | 309 рік до н. е.
| Поліперхонт і Кассандр приходять до згоди, а Геракл гине. Селевк заважає Антігону взяти Вавилон. Птолемей вторгається в [[Лікія|Лікію]] і [[Карію]].
|-
| вирівняти = центр | 308 рік до нашої ери
| Флот Птолемея захоплює [[Стародавній Коринф|Коринф]], але відходить, коли Птолемей і Кассандр дійшли згоди.
|-
| вирівняти = центр | 307 рік до н. е.
| Вибухає Четверта війна наступників: Птолемей і Кассандр проти Антігона і Деметрія. Деметрій захоплює [[Пірей]] і виганяє [[Деметрій Фалірей|Деметрія Фалірея]] з [[Стародавні Афіни|Афін]]. Потім він завойовує [[Мегару]] і [[Муніхію]]. Коли трон Епіру залишився вакантним після вбивства Алкета II, неповнолітній син Аякіда, Пірр, зійшов на трон за допомогою іллірійців.
|-
| вирівняти = центр | 306 рік до н. е.
| Птолемей зазнав повної поразки від військ Деметрія в [[Битва при Саламіні (306)|морській битві при Саламіні, Кіпр]]. Таким чином він бере під свій контроль весь острів. І Деметрій, і його батько Антігон приймають титул «цар».
|-
| вирівняти = центр | 305 рік до н. е.
| Деметрій [[Облога Родоса (305-304 до н. е..)|облягає Родос]], а решта [[Наступники Олександра Македонського|Наступники]] претендують на титул царя.
|-
| вирівняти = центр | 304 рік до н. е.
| Деметрій прориває облогу Родосу та відбиває атаку Кассандра в [[Аттика|Аттиці]].
|-
|
| [[Дейдамея I' з Епіру|Дейдамея I']], сестра Пірра, виходить заміж за Деметрія Сигера.
|-
| вирівняти = центр | 303 рік до н. е.
| Деметрій займає [[Стародавній Коринф|Коринф]], [[Сікіон]], [[Орхоменос Аркадії|Орхоменос]] та інші міста [[Пелопонес]].
|-
| вирівняти = центр | 302 рік до н. е.
| Дімітрій створює новий Всегрецький альянс і проголошує себе його лідером. Він вторгається в [[Фессалію]] і наприкінці року вирушає до [[Малої Азії]], куди його покликав батько. Того ж року [[молоси]] повалили Пірра, який був змушений сховатися в таборі свого швагра Деметрія. Його дядько [[Неоптолем III Епірський|Неоптолем III]] сходить на престол Епіру.
|-
| вирівняти = центр | 301 рік до н. е.
| Відбувається [[Битва при Іпсосі]] між наступниками. Ще юний Пірр також бере участь у битві, як швагер Деметрія. Коаліція Деметрія з його батьком Антігоном зазнає поразки. Останній знаходить смерть на полі бою. Того ж року Птолемей займає [[Єрусалим]].
|-
| вирівняти = центр | 300 рік до н. е.
| Деметрій залишає Пірра керувати гарнізонами, які він створив у [[Греція|Греції]], і вирушає на [[Фракійський півострів]], щоб атакувати Лісімаха. Дейдамея I помирає від хвороби біля свого чоловіка. Того ж року [[Агафокл (тиран)|Агафокл]], тиран [[Сиракузи|Сіракуз]], займає [[Корфу]] і атакує [[Ітака|Ітаку]].
|-
| вирівняти = центр |
| Деметрій відправляє Пірра в [[Стародавній Єгипет|Єгипет]] як заручника, де він отримує прихильність [[династії Птолемеїв|дому Птолемеїв]]. Між ним і дочкою королеви [[Береніка I Єгипетська|Береніка I']] від попереднього шлюбу, [[Антігона Епірська|Антігона]].
|-
| вирівняти = центр | 297 рік до н. е.
| Кассандр помирає від хвороби. Два брати, [[Олександр V Македонський|Олександр V]] і [[Антипатр II Македонський|Антипатр II]], боролися протягом наступних кількох років за трон Македонії.
|-
| вирівняти = центр | 296 рік до н. е.
| Пірр повертається в Епір, де за допомогою Єгипту займає трон разом з Неоптолемом III. Стосунки між двома чоловіками були бурхливими.
|-
| вирівняти = центр | 295 рік до н. е.
| Народжується син Пірра та Антігони, [[Птолемей I Епірський|Птолемей I]]. У тому ж році Антігона помирає. Пірр одружується на [[Ланассі (дочці Агафокла)|Ланассі]], дочці Агафокла, отримавши Корфу як посаг. Неоптолем III планує вбити Пірра, але приблизно цього року його вбиває його суперник.
|-
| вирівняти = центр | 294 рік до н. е.
| Олександр V запрошує Пірра та Деметрія Обложника до Македонії, щоб допомогти йому в його конфлікті з Антипатром II. Пірр відповідає на заклик, отримуючи територіальну компенсацію. Деметрій Обложник облягає [[Мессину]] знову захоплює Афіни. Трохи пізніше він сходить на трон Македонії.
|-
| вирівняти = центр |
| З політичних міркувань Пірр одружується ще з двома дружинами, донькою [[Автолеона]], царя [[Пеонія|Пеонів]] та [[Вірценни]], дочки [[Вардилліса II з Іллірії|Вардиллія]], правитель [[Іллірії|Іллірійців]].
|-
| вирівняти = центр | 291 рік до н. е.
| Деметрій завойовує [[Стародавні Фіви|Фіви]] і виступає проти Пірра та [[Етолії|етолійців]]. Йому вдається вигнати Пірра з Фессалії.
|-
| вирівняти = центр | 290 рік до н. е.
| Ланасса покидає Пірра, пропонуючи свою руку і Корфу Деметрію.
|-
| вирівняти = центр | 289 рік до н. е.
| Деметрій вторгається в Епір, а його полководець [[Пандаух]] вступає в зіткнення південніше з Пірром. Скориставшись хворобою Деметрія, Пірр вторгається в Македонію, дійшовши до [[Едеси]]. Проте організована македонська контратака змушує його відступити.
|-
| вирівняти = центр | 288 рік до н. е.
| Деметрій готує амбітний похід у Малу Азію, однак його плани зірвали Пірр та інші наступники, які об’єдналися проти нього. Деметрій наступає проти Лісімаха, але повертається, щоб дізнатися, що Пірр досяг [[Верії]]. Однак його війська перейшли до табору епіротського монарха, і таким чином Деметрій втратив контроль над Македонією, яку розділили між собою Пірр і Лісімах. Дімітріос шукає союзників в решті Греції.
|-
| вирівняти = центр | 287 рік до н. е.
| Пірр відвідує Афіни і між ними укладається мирийому Деметрій і афіняни{{Уточнити}}. Потім Деметрій висаджується в Малій Азії.
|-
| вирівняти = центр | 286 рік до н. е.
| Лісімах вбиває Антипатра II, сина Кассандра, а Пірр порушує угоду і атакує солдатів Деметрія у Фессалії.
|-
| вирівняти = центр | 285 рік до н. е.
| Деметрій потрапив у полон до Селевка, який відмовився його вбити. Деметрій у своєму пов’язаному листі передає землі, що залишилися, своєму синові, [[Антігону II Гонату|Антигону II Гонату]]. Того ж року Лісімах виганяє Пірра з Македонії.
|-
| вирівняти = центр | 284 рік до н. е.
| Лісімах вторгається в Епір під час відсутності Пірра.
|-
| вирівняти = центр | 282 рік до н. е.
| Деметрій помирає в полоні, а в тому ж році спалахує війна між Селевком і Лісімахом.
|-
| вирівняти = центр | 281 рік до н. е.
| Лісімах зазнає поразки та вбитий Селевком у [[битві при Куропедах]]. Згодом [[Птолемей Керайнос]] стає царем Македонії, убивши Селевка. Пірр відновлює контроль над Корфу за допомогою [[Таранта]]с. Потім тарантинці запрошують Пірра до [[Італія|Італії]] допомогти їм у війні проти [[Римляни|римлян]]. Пірр укладає угоду з Птолемеєм Керавном і планує свій похід в Італію.
|-
| вирівняти = центр | 280 рік до н. е.
| Пірр відправляє [[Кінея]] до Таранти, а потім від’їжджає сам. [[Самніти]] об’єдналися з ним. Того ж року він перемагає римлян у [[битві при Іракліоні (280 р. до н. е.)|битві при Іракліоні]] і наступає на Рим. Зрештою він отаборився в [[Кампанія, Італія|Кампанія]], відправивши Кінея до [[Риму]] для переговорів. [[Римський сенат|Сенат]] відхиляє його пропозиції після втручання [[Аппія Клавдія Кайкоса]]. Пізніше [[Гай Фабріцій Лускін|Фабрицій]] відвідує Пірра, щоб домовитися про повернення римських полонених. Того ж року в Греції Птолемей Керавн перемагає Антігона Ґоната, тоді як [[Ахейська співдружність]] була заснована.
|-
| вирівняти = центр | 279 рік до н. е.
| [[Галатія|Галати]] вторгаються на грецьку територію. Птолемей Керавнос втрачає життя, намагаючись відбити їх. Згодом вони досягають південної Греції та [[Дельфи]]. У той же час Пірр вторгається в [[Апулію]], де знову стикається з римською армією. Перемагає римлян під [[Ашклон|Аскло]], але зазнає великих втрат.
|-
| вирівняти = центр | 278 рік до н. е.
| Греки [[Сицилія|Сицилії]] посилають послів до Пірра з проханням підтримати їх у війні з [[Пунійці|карфагенянами]]. [[Мамартіні]] об'єдналися з останнім і намагаються перешкодити переходу короля на острів. Кіней знову вирушає до Риму, де йому не вдається укласти мир. Пірр прибуває на Сицилію, де примиряє [[Тойну]]а зі своїми політичними суперниками в [[Сіракузах]]. Одночасно з іншими містами острова прибувають численні посольства, які проголошують царем острова Пірра.
|-
| вирівняти = центр | 277 рік до н. е.
| Пірр бере під свій контроль [[Агрідженто|Акрагантес]] і тридцять інших міст, які контролював [[Сосістрат]]. Пірр нападає на сицилійських карфагенян і захоплює місто [[Ерікс (Сицилія)|Ерікс]]. Згодом до його рук переходять усі володіння карфагенян на острові, при цьому він також розбиває мамертинців. Того ж року [[Антигон II Гонат|Антигон Гонат]] стає царем Македонії.
|-
| вирівняти = центр | 276 рік до н. е.
| Починаються переговори між Пірром і Карфагеном. Король страчує Thoinonas за звинуваченням у державній зраді, повільно втрачаючи свою популярність через свою деспотичну поведінку. У той же час римляни атакують [[Самніти|самнітів]] і [[левканці]]в, що Пірр використовує як привід для втечі з Сицилії. На своєму шляху карфагенський флот завдає втрат. Того ж року в Римі спалахує чума.
|-
| вирівняти = центр | 275 рік до н. е.
| Пірр грабує [[Локр#Епізефірійський Локрус|Локр]], а також храм Персефони. Однак незабаром після цього його флот був знищений через негоду. Щоб продовжити похід, Пірр просить Антігона Гоната прислати йому допомогу, отримавши ввічливу відмову. Нарешті римляни перемогли Пірра в [[Беневенто|Беневендо]]. Таким чином похід Пірра в Італію безславно закінчується.
|-
| вирівняти = центр | 274 рік до н. е.
| Пірр вторгається в Македонію, перемагаючи Антігона Гоната. Потім він захоплює та знищує [[Вергінських|козів]]. Того ж року в Італії група тарантинців безуспішно атакує [[Міло (генерал Пірра)|Міло]], генерала Пірра.
|-
| вирівняти = центр | 273 рік до н. е.
| Пірр згадує свого сина та інших офіцерів з Таранто. [[Птолемей (син Пірра)|Птолемай]], син Пірра, перемагає [[Антигон I Одноокий|Антігона]] вдруге.
|-
| вирівняти = центр | 272 рік до н. е.
| [[Клеонім Клеомен Лакедемонський|Клеонім]] просить Пірра здійснити кампанію проти [[Спарта|Спарти]]. Відбуваються переговори, але врешті-решт цар нападає на Спарту. Самопожертвою лакедемонці не пускають його в місто. Коли він ліниво повертається, на нього нападають, під час якого його сина Птолемея вбивають. Пірр бореться з Антігоном Гонатом і зрештою втрачає життя під час смертоносної атаки на [[Аргос]]. Антігон, тепер господар грецьких територій, дозволяє синові Пірра, [[Гелен Епірський|Гелен]], перенести останки свого батька до [[Стародавній Епір|Епір]].
|}
 
== Примітки ==