Пірр Епірський: відмінності між версіями

Скориставшись міжусобицею, що там спалахнула, Пірр втрутився в справи цієї країни. Під приводом допомоги одному з претендентів на македонський трон війська Пірра вторглися до Македонії, і заволоділи кількома містами. Інші правителі, побоюючись посилення впливу Пірра, теж втягнулися в македонські чвари. Серед них був і колишній союзник Пірра — Деметрій Поліоркет, що став тепер небезпечним суперником. Після нетривалої війни Деметрію вдалося оволодіти значною частиною Македонії, і якийсь час у країні було два правителі. Відносини Пірра і Деметрія вседедалі більше ускладнювалися. Деметрій добре знав свого колишнього сподвижника, його жадібність, його прагнення до завоювань, і прагнув позбутися небезпечного сусіда. Особливо загострилися відносини між ними після того, як смерть дружини Деметрія (сестри Пірра) обірвала їх родинні зв'язки. Розбіжності незабаром переросли у збройну боротьбу. У цій війні розкрився дар Пірра-полководця. Він розбив війська, послані проти нього Деметрієм у 287 р. до н. е., і коли армія Деметрія перейшла на бік Пірра, той став царем майже всієї Македонії. У Македонії Пірр все ж таки не зміг утвердитися. Кілька років йшла запекла боротьба. Врешті-решт Пірр зазнав поразки від своїх численних супротивників і змушений був відступити з Македонії у свій рідний [[Епір]].

Рим теж став готуватися до війни, почав карбувати срібну валюту для потенційних союзницьких договорів з південноіталійськими греками і вислав на схід дві консульські армії під командою Публія Сульпіція Саверріона і Публія Деція Муза. Поміж Луцерієм і Венузіем, поблизу [[Асколі-Сатріано|Аускула]], вони зустрілися з Пірром, який відкинув їх назад, хоч і не зміг захопити табір. Проте грецькі союзники запізнилися. В армії Пірра почала падати дисципліна, і його лікар навіть запропонував римлянам убити царя. Але консули 278 року [[Гай Фабрицій Лусціній]] і [[Квінт Емілій Пап]] повідомили про це Пірру, жартома додавши, що Пірр, «мабуть, не здатен судити одночасно й друзів, і ворогів». Коли римляни оголосили про свій тимчасовий відхід з Тарента, Пірр усвоєю свою чергучергою оголосив перемир'я і розмістив там гарнізон. Однак це викликало невдоволення місцевих жителів, які зажадали від Пірра або продовження війни, або виведення військ і відновлення [[Статус-кво|статусу-кво]]. Паралельно з цим до Пірра дійшли прохання про висилку підкріплень в обложені [[Карфаген]]ом [[Сиракузи]] і в Македонію та Грецію, у які вторглися [[кельти|кельтські]] племена.

| Деметрій залишає Пірра керувати гарнізонами, які він створив у [[Греція|Греції]], і відправляєтьсявирушає на [[Фракійський півострів]], щоб атакувати Лісімаха. Дейдамея I помирає від хвороби біля свого чоловіка. Того ж року [[Агафокл (тиран)|Агафокл]], тиран [[Сиракузи|Сіракуз]], займає [[Корфу]] і атакує [[Ітака|Ітаку]].

| Греки [[Сицилія|Сицилії]] посилають послів до Пірра з проханням підтримати їх у війні з [[Пунійці|карфагенянами]]. [[Мамартіні]] об'єдналися з останнім і намагаються перешкодити переходу короля на острів. Кіней знову відправляєтьсявирушає вдо РимРиму, де йому не вдається укласти мир. Пірр прибуває на Сицилію, де примиряє [[Тойну]]а зі своїми політичними суперниками в [[Сіракузах]]. Одночасно з іншими містами острова прибувають численні посольства, які проголошують царем острова Пірра.