Ліхтенштейни: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення |
|||
(Не показані 28 проміжних версій 14 користувачів) | |||
Рядок 1:
{{завершити переклад|de}}
[[
'''
== Походження ==
Назва династії походить
Історично підтверджено родовід династія Ліхтенштейнів починається з [[Генріх I Ліхтенштейнський|Генріха I Ліхтенштейнського]] († 1265), який в [[1249 рік|1249 році]] отримав від [[Пржемисл Отакар II|Отакара II]] у своє володіння [[Мікулов]] в [[Південноморавський край|Південноморавському краю]]
Генріх II (син Генріха I) підтримав [[Рудольф I (король Німеччини)|Рудольфа I Габсбурга]] під час його боротьби з [[Пржемисл Отакар II|Отакаром II]], зокрема, у [[Битва під Дюрнкрутом|битві під Дюрнкрутом]].
== Історія ==
==Див. також==▼
[[Файл:Zámek Valtice.JPG|thumb|Замок Вальтіце, Чехія, до 1938 — основна резиденція фюрстів, експропрійований 1945]]
*[[Список князів Ліхтенштейну]]▼
=== XII—XVI століття ===
Значення володіння [[Мікулов]]ом проявляє себе в [[1394]] році. Тоді Йоган I Ліхтенштейнський, який протягом майже 30 років управляв справами [[Династія Габсбургів|Габсбургів]] для герцога [[Альбрехт III (герцог Австрії)|Альбрехта III]], став жертвою політичних ігор та потрапив у опалу. Він був змушений разом зі своєю сім'єю відмовитися від частини родової власності, перш за все від земель на південь від [[Дунай|Дунаю]]. Протягом наступних десятиліть сім'я Ліхтенштейнів намагалася закріпити нижньоавстрійські володіння внаслідок нових покупок. Крім того, були розбудовані Домініум та Фельдсберг.
В XIII столітті від династії Ліхтенштейнів відділилися дві гілки: Рорауерів та Петронелів. Проте ці дві гілки померли вже в наступному поколінні по чоловічій лінії. Їх спадкоємиці вийшли заміж за чоловіків з інших сімей. Через це було втрачено багато цінної родової власності.
На початку XVI століття відбувається інший поділ внаслідок договору між гілками Штейреґґів, Фельдсбергерів та Мікуловських. Це договір визначав продовження гілки Фельдсбергерів, власність інших гілок теж переходила до неї.
=== XVI та XVII століття ===
На межі XVI та XVII століть три брати [[Karl I. (Liechtenstein)|Karl]], [[Maximilian von Liechtenstein|Maximilian]] und [[Gundaker von Liechtenstein|Gundakar]] починають новий період в історії династії. Аристократія та звичайне населення в Австрії, Угорщині та Богемії у переважній більшості стали протестантами в результаті реформації в 16-му столітті. Однак, три брати повертаються в найкращий момент в лоно католицької церкви, яку завжди захищали Габсбурги, до початку Тридцятирічної війни. А Габсбурги до 1806 року майже постійно визначали романо-німецького кайзера.
<gallery>
File:Karl I v Liechtenstein.jpg|[[Karl I. (Liechtenstein)|Fürst Karl I.]], erster Fürst, Vizekönig von [[Königreich Böhmen|Böhmen]]
File:Liechtenstein-Gruft.jpg|Fürstengruft in [[Vranov u Brna|Wranau]] bei Brünn, [[Південноморавський край|Südmähren]]
</gallery>
В 1606 році Карл отримав від кайзера [[Rudolf II. (HRR)|Rudolf II.]] пфальцграфський титул, а в 1608 — фюрста. В 1613 році кайзер [[Matthias (HRR)|Matthias]] нагородив його титулом Герцога Тропау та Ягендорфу. З того часу цей титул носить кожен правлячий фюрст. Завдяки підтримці Карла та Максиміліана кайзер [[Ferdinand II. (HRR)|Ferdinand II.]] в 1620 році здобув перемогу в [[Schlacht am Weißen Berg|Sieg über die böhmischen Rebellen]]. Саме тому в 1623 році Максіміліан та Гундакар отримали від кайзера підвищення до [[імперський князь|імперського князя]]. Максиміліан та його дружина заснували в 1633 році в [[Vranov u Brna]] монастир Мінімів, де також створено родинну могилу династії Ліхтенштейнів. (Тут поховані майже всі фюрсти династії Ліхтенштейн. І лише в 1920 році в [[Kathedrale St. Florin (Vaduz)]] було створено новий склеп).
Трьом братам вдалося значно збільшити володіння династії Ліхтенштейнів, особливо після того, як Карл у 1622 році став намісником та віцекоролем Богемії. В 1606 році три брати підписали новий сімейний договір, що визначив єдиний фидеікоміс. Найперша дитина з найстарішої гілки отримувала право на успадкування титулу та виступала як голова династії, а також керувала всім майном династії, що належить всій сім'ї.
Ці угоди були перепідписані 1993 року для їх відповідності вимогам теперішнього часу. Вони є основою визначення спадкоємця династії.
Ліхтенштейни мали дві резиденції ([[Valtice|Feldsberg]] та [[Lednice|Eisgrub]]), що були поєднані прямою алеєю.
=== XVII—XIX століття ===
Після отримання титулу фюрста династія Ліхтенштейнів намагалася отримати імперську територію. На відміну від попередніх володінь, вони хотіли відносити до Габсбургів тільки як до кайзера, а не монарха, цебто бути рівними іншим монархам імперії.
<gallery>
File:Johann Adam Andreas v Liechtenstein.jpg|[[Ганс Адам I|Hans Adam I.]], Erwerber des Territoriums Liechtenstein
</gallery>
Минуло майже сто років поки у онука Карла, фюрста [[Ганс Адам I|Ганса-Адама I]] (1657—1712), з'явилася можливість 1699 та 1712 року купити володіння [[Шелленберг]] та [[Вадуц]]. Після закінчення його лінії, в 1712 році [[Антон Флоріан Ліхтенштейн]], нащадок Гундакара, став правлячим фюрстом. (Всі члени сім'ї, що живуть сьогодні, походять від фюрста [[Йоганн I (князь Ліхтенштейну)| Йоганна І Йосифа]], 1760—1836)
<gallery>
File:Johann Josef I von Liechtenstein.jpg|[[Йоганн I (князь Ліхтенштейну)|Johann I. Josef]] (1760–1836), letzter Reichsfürst im [[Heiliges Römisches Reich|Heiligen Römischen Reich]], erster souveräner Fürst seit 1806
File:Johann II v Liechtenstein.jpg|[[Йоганн II (князь Ліхтенштейну)|Johann II.]] (1840–1929) lehnte nach 1918 Liechtenstein an die Schweiz an
File:Fürst Franz Josef II..jpg|[[Франц Йосиф II|Franz Josef II.]] (1906–1989) wahrte während des Zweiten Weltkriegs die Neutralität
</gallery>
=== XX—XXI століття ===
▲== Див. також ==
▲* [[Список князів Ліхтенштейну]]
{{Ліхтенштейн в темах}}
[[Категорія:Політика Ліхтенштейну]]
[[Категорія:Королівські династії]]
|