Банк: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Відкинуто редагування Альфредо (обговорення) до зробленого Всевидяче Око Мітка: Відкіт |
→Література: оформлення |
||
(Не показано 33 проміжні версії 24 користувачів) | |||
Рядок 2:
{{Otheruses}}
'''Ба́нк''' (від {{lang-it|banco}} — лавка або стіл) — кредитно-[[фінансова установа]], яка здійснює грошові розрахунки, акумулює грошові кошти та інші цінності, надає кредити та здійснює інші послуги за фінансовими операціями.
== Історія банківських установ у світі ==
Витоки
Від 15 століття беруть початок спроби організації державних банків (1401 — «Таула де Камбіс» у Барселоні, 1407 — «Каса ді Сан Джорджо» в Генуї, 1587 — «Банко Ріальто», 1609 — Амстердамський банк, 1619 — венеційський «Банко Джиро»). В 1694 році засновано Англійський банк, що вперше став займатися не лише депозитами та переказами, а й наданням позик. В 1844 році за ним закріплено статус Центрального банку Великої Британії. (Центральний банк Франції заснований в 1800 році, Фінляндії — в 1811 році, Японії — в 1882 році.)
Рядок 33:
#* [[Кооперативний банк|кооперативні банки]].
# За масштабами операцій:
#* роздрібні — акумулюють невеликі за обсягом кошти
#* оптові — обслуговують невелику кількість великих клієнтів, а необхідні ресурси залучають на фінансовому ринку.
# За територіальним охопленням:
Рядок 41:
# За колом виконуваних операцій:
#* спеціалізовані
#
#
#
#
#
#
Спеціалізовані банки обмежують свою діяльність невеликим колом операцій або функціонують у вузькому секторі ринку, або обслуговують окремі галузі економіки ([[Ощадний банк|ощадні]], [[Іпотечний банк|іпотечні]], банки споживчого кредиту, банки підтримки, гарантійні, розрахункові (клірингові) банки або палати). Універсальні банки виконують широкий спектр банківських операцій, охоплюють багато секторів грошового ринку та галузей економіки. В Україні більшість банків універсальні, їм заборонено здійснювати діяльність лише у сфері торгівлі, матеріального виробництва й страхування.
Рядок 57:
На теренах України європейські банки активно працюють з 15 століття («Каса ді Сан Джорджо» 1453–75 контролював [[Кафа|Кафу]] та інші кримські колонії генуезців, помітним центром банківських операцій з 15 століття стає [[Львів]], із 16 століття — Володимир (нині м. [[Володимир-Волинський]]) та інші міста).
У [[Російська імперія|Російській імперії]], до складу якої входила значна частина території України, банківська справа була монополізована державою (до 1860-х років). Початки державного кредиту датуються 1733 роком, коли Монетна контора в [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]] почала видавати позички під 8 % річних (під заставу золота чи срібла). В 1754 році створено два державних
Після реформ 1860-х рокіх частка держави на ринку
Від другої половини 19 століття бурхливо розвиваються російські приватні банки. Із 39 акціонерних банків країни в Україні функціонувало 10: Київський приватний комерційний (1868—1918), Харківський торговий (1868—1901), Одеський комерційний (1870–78), Київський промисловий (в 1871 році, з 1896 року — Південно-російський промисловий, в 1908 році увійшов до Об'єднаного банку), Миколаївський комерційний (1872–84), Катеринославський комерційний (1872—1901), Кременчуцький комерційний (1872– 94), Кам'янець-Подільський (1873– 79), Одеський обліковий (1879—1918), Одеський торгово-промисловий (з 1888 року, в 1893 році перетворений в Одеське відділення Банку для зовнішної торгівлі).
Рядок 67:
На українських землях [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]] панував привілейований Австрійський національний банк (засновано в 1816 році, від 1878 року став називатися Австро-угорський банк), який мав свої відділення у містах [[Галичина|Галичини]], [[Буковина|Буковини]] й [[Закарпатська Україна|Закарпатської України]]. Наприкінці 19 століття виникають українські банки: Українська щадниця «Віра» (1894 рік) в Перемишлі, кредитне товариство «Дністер» (1895 рік), «Крайовий союз кредитовий» (1898 рік, від 1924 року — Центробанк), Земельний банк гіпотечний (1910 рік) та інші у Львові. Після [[Перша світова війна|Першої світової війни]] на Галичину, Закарпаття та Буковину відповідно поширювалися банківські системи Польщі, [[Чехословаччина|Чехословаччини]] та Румунії. Найпомітнішим у цей час українським банком був кооперативний промисловий банк — Промбанк (1935 рік) у Львові. В 1939 році вся місцева банківська мережа була ліквідована радянською владою.
За часів [[Українська революція|української революції]] в 1917—1921 роках в Україні функції українського державного банку спочатку виконувала Київська контора Державного банку Росії. Державний банк і Державний земельний банк було засновано лише за гетьманування [[Скоропадський Павло Петрович|Павла Петровича Скоропадського]].
У радянській Росії декретом РНК від 8 грудня (25 листопада) 1917 року було ліквідовано Державний земельний банк, а 27 (14) грудня 1917 року декретом Всеросійського ЦВК націоналізовано і злито із Державним банком усі приватні банки; банківська справа оголошувалася державною монополією. Відтак утворився Народний банк РСФРР (припинив існування у січні 1920 року). Перехід до [[Нова економічна політика|нової економічної політики]] сприяв заснуванню 4 жовтня 1921 року Державного банку РСФРР, 6 липня 1923 року його реорганізовано у Державний банк СРСР (місцевий орган в Україні з 12 жовтня 1921 року — Всеукраїнська контора в Харкові). В 1922—1924 роках в [[СРСР]] засновано галузеві банки. В Україні діяли: Всеукраїнські контори Торгово-промислового банку (1922 рік) та Банку для зовнішньої торгівлі СРСР (в 1924 році, відомий також як [[ВЕБ.РФ|Зовнішторгбанк]]), чимало філій Всеросійського кооперативного банку, а також республіканські і місцеві банки та кредитні установи: Всеукраїнський кооператиний банк (1922 рік), [[Український сільськогосподарський банк]] (1923 рік), місцеві комунальні банки, товариства сільсько-господарського кредиту, товариства взаємного кредиту, кредитні товариства та міські ломбарди. Галузеві банки реорганізовано в 1932 році в чотири банки довгострокових вкладень — Промбанк, Сільгоспбанк, Всекобанк (від 1936 року — Торгбанк,
20 березня 1991 року створено Національний банк України (НБУ) на базі Українського республіканського відділення Державного банку СРСР. В Україні сформовано дворівневу банківську систему: НБУ та мережа комерційних банків. Від березня 1991 року до травня 1999 року її діяльність регулювалася Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Постановою Президії ВР України «Про Статут Національного банку України» від 7 жовтня 1991 року, а згодом Законом України «Про Національний банк України» (1999, із змінами й доповненнями 2000). Майже 4/5 статутних фондів комерційних банків утворено свого часу на кошти державних підприємств.
Рядок 75:
Станом на 1 вересня 2015 року в Україні функціонує 126 комерційних банків (без неплатоспроможних).
Три з них є повністю державними: [[Український експортно-імпортний банк]], [[ПриватБанк]] (націоналізований у травні 2016) та [[Національний банк України|Ощадний банк України та один банк має ліцензію санаційного банку(банк Родовід)]]. Решта мають статус публічних [[акціонерне товариство|акціонерних товариств]]. Хоча в деяких із них частка держави становить понад 99 % (Укргазбанк, Родовід банк<ref>
За порядком формування статутного фонду комерційні банки поділяють на публічні та приватні [[акціонерне товариство|акціонерні товариства]] й пайові банки. Характерні ознаки цих господарських товариств регламентуються Законом України «Про акціонерні товариства».
Рядок 108:
== Джерела ==
* [[Словник термінів, вживаних у законодавстві України]]
* [http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2121-14 Закон України про банки і банківську діяльність] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190614173947/https://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2121-14 |date=14 червня 2019 }}
* [http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=679-14 Закон України Про Національний банк]
== Література ==
* Банки Львова: минуле і сучасне / НАН України, Ін-т регіон. дослідж., Нац. банк України, Львів. банк. ін-т ; ред.: Я. В. Грудзевич, З. М. Комаринська
* Історія банків. Історія старовинних банківських установ у древніх греків та римлян, у середньовічних італійців, а також у Голландії та Німеччині XVII і XVIII ст. / П'єтро Рота ; з прим. до допов. І. І. Кауфмана ; пер. з рос. та ред. І. Б. Івасіва ; Держ. ВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана». — Київ: КНЕУ, 2015. — 132 с. — Пер. изд. : История банков. Выпуск первый. История старинных кредитных учреждений Пьетро Рота. — СПб., 1877. — ISBN 978-966-926-051-2
* Українські банки та їх сподвижники (кінець ХІХ ст. — 1939 р.): Моногр. / З. М. Комаринська; Нац. банк України, Львів. банк. ін-т. — Л., 2006. — 159 c. — Бібліогр.: с. 148—155. — укp.▼
* Історія Національного банку України: віхи поступу / [В. І. Огієнко, В. В. Світлична, З. М. Комаринська, В. В. Анісімов] ; Нац. банк України, Ун-т банк. справи. — К. : [УБС НБУ], 2010. — 239 с. : іл. — ISBN 978-966-484-095-5
▲* Українські банки та їх сподвижники (кінець ХІХ ст. — 1939 р.)
* ''Альтерзон С. Г.'' Нарис розвитку Київської кредитової системи. К., 1929
* ''Ананьич Б. В.'' Банкирские дома в России. 1860—1914 гг. Очерки истории частного предпринимательства. Л., 1991 {{ref-ru}}
Рядок 127 ⟶ 129:
* ''Кульчицький С.'' Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919—1928). К., 1996
* Основні показники діяльності банків України за станом на 1.10.2002 р. «Вісник Національного Банку України», 2002, № 12.
* Становлення і розвиток ощадної справи в Україні: друга половина XVIII — початок XXI ст. / Т. С. Смовженко [та ін.] ; ред. Т. С. Смовженко ; Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», Національний банк України, Львівський банківський ін-т, Львівське обласне управління Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». — Л. : ЛБІ НБУ, 2003. — 216 с.: рис., табл. — ISBN 966-7330-68-0
* Мошенський С. З. [https://www.google.com.ua/books/edition/%D0%91%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B5_%D0%BD%D1%96%D0%B6_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D1%88%D1%96_%D0%A4%D1%96%D0%BD%D0%B0/0bKiEAAAQBAJ?hl=ua&gbpv=1&dq=%D0%BC%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 Більше ніж гроші. Фінансова історія людства]. К. : Саміт-книга, 2021 - 486 с. ISBN 978-966-986-287-7
== Посилання ==
{{Вікіцитати1}}
{{Commonscat|Banks}}
* ''Вирський Д. С., Крот В. О.'' [http://www.history.org.ua/?termin=Banky БАНКИ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160423050123/http://history.org.ua/?termin=Banky |date=23 квітня 2016 }} // {{ЕІУ|1|178-179}}
*
* [https://web.archive.org/web/20160509113740/http://ndi-fp.asta.edu.ua/files/doc/slovnyk-finpravo.pdf Банківська діяльність] // Словник фінансово-правових термінів / за заг. ред. д. ю. н., проф. [[Воронова Лідія Костянтинівна|Л. К. Воронової]]. — 2-е вид., переробл. і доповн. — К.: Алерта, 2011. — 558 с.
* [
* [http://www.aub.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=48&menu=118&Itemid=57 Список комерційних банків України] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110806192718/http://aub.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=48&menu=118&Itemid=57 |date=6 серпня 2011 }}
* [http://www.prostobankir.com.ua/spravochniki/reytingi_bankov/reytingi_nbu/gruppirovanie_bankov_po_razmeru_aktivov_na_2011_god Групування банків за розміром активів] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110819073700/http://www.prostobankir.com.ua/spravochniki/reytingi_bankov/reytingi_nbu/gruppirovanie_bankov_po_razmeru_aktivov_na_2011_god |date=19 серпня 2011 }}
{{фінустанови}}
{{Бібліоінформація}}
{{econ-stub}}
|