Банк: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Вилучено вміст Додано вміст
→Література: Додано вміст Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію Розширене редагування з мобільного |
→Література: оформлення |
||
(Не показані 13 проміжних версій 11 користувачів) | |||
Рядок 2:
{{Otheruses}}
'''Ба́нк''' (від {{lang-it|banco}} — лавка або стіл) — кредитно-[[фінансова установа]], яка здійснює грошові розрахунки, акумулює грошові кошти та інші цінності, надає кредити та здійснює інші послуги за фінансовими операціями.
== Історія банківських установ у світі ==
Витоки банківської справи сягають античності. Перші спроби банків взяти під контроль економіку пов'язані з діяльністю флорентійських банкірів на рубежі 13–14 століть, генуезьких — у другій половині 16 — на початку 17 століть, амстердамських — у 18 столітті (до 1789). Потенціал банків сповна визрів у 19 столітті, коли центром банківської активності стає Велика Британія.
Від 15 століття беруть початок спроби організації державних банків (1401 — «Таула де Камбіс» у Барселоні, 1407 — «Каса ді Сан Джорджо» в Генуї, 1587 — «Банко Ріальто», 1609 — Амстердамський банк, 1619 —
== Банківська система ==
Рядок 41:
# За колом виконуваних операцій:
#* спеціалізовані
#* [[Ощадний банк|ощадні банки]]
#* розрахункові — банки, з якими [[Депозитарій цінних паперів|депозитарій]] уклав договір про грошові розрахунки за угодами щодо [[Цінні папери|цінних паперів]].<ref>[http://www.subject.com.ua/economic/slovnik/6648.html Економічний енциклопедичний словник]</ref>
#* інвестиційні
#* іпотечні
#* [[Тимчасовий ощадний банк|тимчасові ощадні банки]]
#* універсальні.
Спеціалізовані банки обмежують свою діяльність невеликим колом операцій або функціонують у вузькому секторі ринку, або обслуговують окремі галузі економіки ([[Ощадний банк|ощадні]], [[Іпотечний банк|іпотечні]], банки споживчого кредиту, банки підтримки, гарантійні, розрахункові (клірингові) банки або палати). Універсальні банки виконують широкий спектр банківських операцій, охоплюють багато секторів грошового ринку та галузей економіки. В Україні більшість банків універсальні, їм заборонено здійснювати діяльність лише у сфері торгівлі, матеріального виробництва й страхування.
Рядок 57:
На теренах України європейські банки активно працюють з 15 століття («Каса ді Сан Джорджо» 1453–75 контролював [[Кафа|Кафу]] та інші кримські колонії генуезців, помітним центром банківських операцій з 15 століття стає [[Львів]], із 16 століття — Володимир (нині м. [[Володимир-Волинський]]) та інші міста).
У [[Російська імперія|Російській імперії]], до складу якої входила значна частина території України, банківська справа була монополізована державою (до 1860-х років). Початки державного кредиту датуються 1733 роком, коли Монетна контора в [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]] почала видавати позички під 8 % річних (під заставу золота чи срібла). В 1754 році створено два державних
Після реформ 1860-х рокіх частка держави на ринку
Від другої половини 19 століття бурхливо розвиваються російські приватні банки. Із 39 акціонерних банків країни в Україні функціонувало 10: Київський приватний комерційний (1868—1918), Харківський торговий (1868—1901), Одеський комерційний (1870–78), Київський промисловий (в 1871 році, з 1896 року — Південно-російський промисловий, в 1908 році увійшов до Об'єднаного банку), Миколаївський комерційний (1872–84), Катеринославський комерційний (1872—1901), Кременчуцький комерційний (1872– 94), Кам'янець-Подільський (1873– 79), Одеський обліковий (1879—1918), Одеський торгово-промисловий (з 1888 року, в 1893 році перетворений в Одеське відділення Банку для зовнішної торгівлі).
Рядок 67:
На українських землях [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]] панував привілейований Австрійський національний банк (засновано в 1816 році, від 1878 року став називатися Австро-угорський банк), який мав свої відділення у містах [[Галичина|Галичини]], [[Буковина|Буковини]] й [[Закарпатська Україна|Закарпатської України]]. Наприкінці 19 століття виникають українські банки: Українська щадниця «Віра» (1894 рік) в Перемишлі, кредитне товариство «Дністер» (1895 рік), «Крайовий союз кредитовий» (1898 рік, від 1924 року — Центробанк), Земельний банк гіпотечний (1910 рік) та інші у Львові. Після [[Перша світова війна|Першої світової війни]] на Галичину, Закарпаття та Буковину відповідно поширювалися банківські системи Польщі, [[Чехословаччина|Чехословаччини]] та Румунії. Найпомітнішим у цей час українським банком був кооперативний промисловий банк — Промбанк (1935 рік) у Львові. В 1939 році вся місцева банківська мережа була ліквідована радянською владою.
За часів [[Українська революція|української революції]] в 1917—1921 роках в Україні функції українського державного банку спочатку виконувала Київська контора Державного банку Росії. Державний банк і Державний земельний банк було засновано лише за гетьманування [[Скоропадський Павло Петрович|Павла Петровича Скоропадського]].
У радянській Росії декретом РНК від 8 грудня (25 листопада) 1917 року було ліквідовано Державний земельний банк, а 27 (14) грудня 1917 року декретом Всеросійського ЦВК націоналізовано і злито із Державним банком усі приватні банки; банківська справа оголошувалася державною монополією. Відтак утворився Народний банк РСФРР (припинив існування у січні 1920 року). Перехід до [[Нова економічна політика|нової економічної політики]] сприяв заснуванню 4 жовтня 1921 року Державного банку РСФРР, 6 липня 1923 року його реорганізовано у Державний банк СРСР (місцевий орган в Україні з 12 жовтня 1921 року — Всеукраїнська контора в Харкові). В 1922—1924 роках в [[СРСР]] засновано галузеві банки. В Україні діяли: Всеукраїнські контори Торгово-промислового банку (1922 рік) та Банку для зовнішньої торгівлі СРСР (в 1924 році, відомий також як [[ВЕБ.РФ|Зовнішторгбанк]]), чимало філій Всеросійського кооперативного банку, а також республіканські і місцеві банки та кредитні установи: Всеукраїнський кооператиний банк (1922 рік), [[Український сільськогосподарський банк]] (1923 рік), місцеві комунальні банки, товариства сільсько-господарського кредиту, товариства взаємного кредиту, кредитні товариства та міські ломбарди. Галузеві банки реорганізовано в 1932 році в чотири банки довгострокових вкладень — Промбанк, Сільгоспбанк, Всекобанк (від 1936 року — Торгбанк, у 1957 році — ліквідовано) і Цекобанк із системою місцевих комунальних банків. У 1959 році Сільгоспбанк, Цекобанк і місцеві комунальні банки ліквідовано, їхні функції перейшли до Держбанку та Промбанку, останній перейменовано на Всесоюзний банк фінансування капітальних вкладень (Будбанк). Крім них, до банковськой системи Радянського Союзу входили Зовнішторгбанк та ощадні каси. Державний банк СРСР залишався єдиним емісійним, касовим та розрахунковим центром у країні. Він здійснював грошову емісію і організовував грошовий обіг, проводив коротко- та довгострокове кредитування народного господарства й населення, здійснював господарські розрахунки, касове виконання державного бюджету, міжнародні кредитні й розрахункові операції та операції з дорогоцінними металами й іноземною валютою.
20 березня 1991 року створено Національний банк України (НБУ) на базі Українського республіканського відділення Державного банку СРСР. В Україні сформовано дворівневу банківську систему: НБУ та мережа комерційних банків. Від березня 1991 року до травня 1999 року її діяльність регулювалася Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Постановою Президії ВР України «Про Статут Національного банку України» від 7 жовтня 1991 року, а згодом Законом України «Про Національний банк України» (1999, із змінами й доповненнями 2000). Майже 4/5 статутних фондів комерційних банків утворено свого часу на кошти державних підприємств.
Рядок 75:
Станом на 1 вересня 2015 року в Україні функціонує 126 комерційних банків (без неплатоспроможних).
Три з них є повністю державними: [[Український експортно-імпортний банк]], [[ПриватБанк]] (націоналізований у травні 2016) та [[Національний банк України|Ощадний банк України та один банк має ліцензію санаційного банку(банк Родовід)]]. Решта мають статус публічних [[акціонерне товариство|акціонерних товариств]]. Хоча в деяких із них частка держави становить понад 99 % (Укргазбанк, Родовід банк<ref>{{Cite web |url=http://www.rodovidbank.com/ukr/investor.php |title=Родовід банк: Відносини з інвесторами |accessdate=12
За порядком формування статутного фонду комерційні банки поділяють на публічні та приватні [[акціонерне товариство|акціонерні товариства]] й пайові банки. Характерні ознаки цих господарських товариств регламентуються Законом України «Про акціонерні товариства».
Рядок 108:
== Джерела ==
* [[Словник термінів, вживаних у законодавстві України]]
* [http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2121-14 Закон України про банки і банківську діяльність] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190614173947/https://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2121-14 |date=14 червня 2019 }}
* [http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=679-14 Закон України Про Національний банк]
== Література ==
* Банки Львова: минуле і сучасне / НАН України, Ін-т регіон. дослідж., Нац. банк України, Львів. банк. ін-т ; ред.: Я. В. Грудзевич, З. М. Комаринська
* Історія банків. Історія старовинних банківських установ у древніх греків та римлян, у середньовічних італійців, а також у Голландії та Німеччині XVII і XVIII
*
* Українські банки та їх сподвижники (кінець ХІХ ст. — 1939 р.) / З. М. Комаринська ; Національний банк України. Львівський банківський ін-т. — Л. : ЛБІ НБУ, 2006. — 159 с.: іл. — ISBN 966-368-035-0
* ''Альтерзон С. Г.'' Нарис розвитку Київської кредитової системи. К., 1929
* ''Ананьич Б. В.'' Банкирские дома в России. 1860—1914 гг. Очерки истории частного предпринимательства. Л., 1991 {{ref-ru}}
Рядок 128 ⟶ 129:
* ''Кульчицький С.'' Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919—1928). К., 1996
* Основні показники діяльності банків України за станом на 1.10.2002 р. «Вісник Національного Банку України», 2002, № 12.
* Становлення і розвиток ощадної справи в Україні: друга половина XVIII — початок XXI ст. / Т. С. Смовженко [та ін.] ; ред. Т. С. Смовженко ; Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», Національний банк України, Львівський банківський ін-т, Львівське обласне управління Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». — Л. : ЛБІ НБУ, 2003. — 216 с.: рис., табл. — ISBN 966-7330-68-0
* Мошенський С. З. [https://www.google.com.ua/books/edition/%D0%91%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B5_%D0%BD%D1%96%D0%B6_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D1%88%D1%96_%D0%A4%D1%96%D0%BD%D0%B0/0bKiEAAAQBAJ?hl=ua&gbpv=1&dq=%D0%BC%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 Більше ніж гроші. Фінансова історія людства]. К. : Саміт-книга, 2021 - 486 с. ISBN 978-966-986-287-7
== Посилання ==
{{Вікіцитати1}}
{{Commonscat|Banks}}
* ''Вирський Д. С., Крот В. О.'' [http://www.history.org.ua/?termin=Banky БАНКИ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160423050123/http://history.org.ua/?termin=Banky |date=23 квітня 2016 }} // {{ЕІУ|1|178-179}}
*
* [https://web.archive.org/web/20160509113740/http://ndi-fp.asta.edu.ua/files/doc/slovnyk-finpravo.pdf Банківська діяльність] // Словник фінансово-правових термінів / за заг. ред. д. ю. н., проф. [[Воронова Лідія Костянтинівна|Л. К. Воронової]]. — 2-е вид., переробл. і доповн. — К.: Алерта, 2011. — 558 с.
* [https://web.archive.org/web/20190930160000/https://www.bank.gov.ua/ Національний банк України]
* [http://www.aub.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=48&menu=118&Itemid=57 Список комерційних банків України] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110806192718/http://aub.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=48&menu=118&Itemid=57 |date=6 серпня 2011 }}
* [http://www.prostobankir.com.ua/spravochniki/reytingi_bankov/reytingi_nbu/gruppirovanie_bankov_po_razmeru_aktivov_na_2011_god Групування банків за розміром активів] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110819073700/http://www.prostobankir.com.ua/spravochniki/reytingi_bankov/reytingi_nbu/gruppirovanie_bankov_po_razmeru_aktivov_na_2011_god |date=19 серпня 2011 }}
{{фінустанови}}
|