Джефферсон Девіс: відмінності між версіями

| посада =Президент [[Конфедеративні ШтатиПрезидент Америки|Конфедеративних Штатів Америки]]

| місце_народження= [[округОкруг Крісчіан (Кентуккі)|Округ Крісчіан]] ([[Кентуккі]])

| місце_смерті= [[Новий Орлеан]] ([[Луїзіана]])

| початок_терміну2 = =[[7 березня]] [[1853]]

| кінець_терміну2 = =[[4 березня]] [[1857]]

| попередник2 = [[Чарльз Мегілл Конрад]]

| наступник2 = =[[Джон Букенен Флойд]]

| супругадружина=[[Маргатет Тейлор|Маргатет Сміт Тейлор]]

| віцепрезидентвіце-президент=[[Александер СтефенсСтівенс]]

| підпис=JeffersonDavissigJefferson Davis Signature.gifsvg

'''Джефферсон Фініс Девіс''' ({{lang-en|Jefferson Finis Davis}}, [[3 червня]] [[1808]] — [[6 грудня]] [[1889]]) — [[СШАСполучені Штати Америки|американський]] політик, перший і єдиний [[Президент Конфедеративних Штатів Америки|президент]] [[Конфедеративні Штати Америки|Конфедеративних Штатів Америки]] (у [[1861]]—–[[1865]]), лідер Півдня під час [[Громадянська війна в США|Громадянської війни в США]].

=== Дитинство і юність ===

Джефферсон Девіс народився 3 червня 1808 в Фейрвью, округ Крістіан, Кентуккі, і був останнімостанньою — - десятим -десятою — дитиною у своїх батьків. Сім'яРодина Девіса кілька разів переїздила з місця на місце, поки, нарешті, не влаштувалася в Міссісіпі.

Після школи Девіс закінчив ДжефферсоновскійДжефферсонівський коледж в Міссісіппі і Трансільванський університет в Кентуккі.

У 1824 Девіс вступив до військової академії [[Військова академія США|Вест-Пойнт]], яку закінчив у 1828 році і був визначений у 1-й піхотний полк у званні другого лейтенанта.

=== Військова кар'єра ===

Наступні сім років він займав різні армійські посади на північному заході, в 1832 взяв участь у [[Війна Чорного Яструба|війні Чорного Яструба]]. 4 березня 1833 отримав звання першого лейтенанта 1-го драгунського полку. 30 червня 1835 він звільнився з армії.

У 1835 він одружився наз дочцідочкою майбутнього президента США [[Закарі ТейлораТейлор]]а, але вона померла через три місяці. Наступні десять років Девіс провів у відносному спокої на своїй плантації в Міссісіпі.

Біографи Девіса люблять розповідати про те, як він управляв своєю плантацією - — наглядачем у нього служив відданий йому раб, а всі провини негрів розглядав спеціальний суд, також складався з рабів і мав владу прощати і карати.

У 1845 його обрали членом Палати Представників Конгресу США від Міссісіпі, але в червні 1846 він подав у відставку, щоб прийняти командування полком Міссісіпі в [[Американо-мексиканська війна|Мексиканській війні]]. Під командуванням Закарі Тейлора він відзначився при облозі [[Монтеррей|Монтеррея]] і в битві при Буена Віста.

=== Політична кар'єра в США ===

Через чотири роки він вирішив балотуватися на пост губернатора Міссісіпі в конкуренції з іншим сенатором від штату Міссісіпі, своїм заклятим ворогом, Вігом Генрі С. Футом. Девіс твердо відстоював права Півдня і виступав за розширення рабовласницької території та економічний розвиток Півдня, щоб протистояти владі Півночі. Він програв вибори з розривом менше ніж у тисячу голосів, і віддалився на свою плантацію, поки в 1853 президент [[Франклін Пірс]] не призначив його міністром оборони.

Знову ставши членом Сенату в 1857 році, Девіс представляв південний антисецессіоністскийантисецесійний блок і неодноразово виступав з промовами на підтримку Союзу. Але коли пожежа сецесії розгорілася, і його рідний штат Міссісіпі вийшов з Союзу, слідом за ним з Союзу вийшов і Девіс.

=== Президент Конфедерації ===

Його відразу ж призначили генерал-майором міліції Міссісіпі, а через якийсь час, обрали главою тимчасового уряду Конфедерації, створеного за рішенням конвенту в [[Монтґомері (Алабама)|Монтгомері]], Алабама, і він вступив на посаду в лютому 1861 року.

У відповідностіЗгідно з рішенням Конгресу США Девіс призначив Мирну комісію, яка в березні відправиласявирушила до Вашингтона з пропозицією викупити всю федеральну власність на території Півдня і південну частину національного боргу. Дана акція не мала успіху, і 12 квітня 1861 почалася [[Громадянська війна у США|Громадянська війна]].

У травні уряд Конфедерації переїхалопереїхав ву [[Ричмонд (Вірджинія)|Річмонд]], Вірджинія. Девіс із родиною оселився в резиденції губернатора штату, що стала «Білим домом» Конфедерації. У листопаді 1861 його обрали [[Президент Конфедеративних Штатів Америки|Президентом Конфедеративних Штатів]]. Інавгурація відбулася 22 лютого 1862 року.

Девіс розумів, що ведення війни вимагало сильноїсильного централізованоїцентралізованого керівництва Конфедерацією. Але це йшло врозріз з політикою захисту прав штатів, заради якої Південні штати вийшли із Союзу, і в міру того, як він брав на себе всі великі повноваження, багато південніпівденних лідерилідерів об'єднувалися в антидевісовскуюантидевісовську партію.

Самостійно визначаючи стратегію оборони південної території, Девіс, як вважають історики, здійснив кілька великих помилок - — зокрема не звертав достатньої уваги на важливий Західний театр, дозволивши федералам заволодіти річкою Міссісіпі і розколоти Конфедерацію надвоє, дозволив генералу Роберту[[Роберт Е.Едвард ЧиЛі|Роберту Лі]] двічі вторгнутися на Північ і вельми безвідповідально підходив до призначення командуючихкомандувачів арміями. Єдина кандидатура, з якою Девіс не помилився - — генерал Лі вяк якостікомандувач командувача ПівденновірджінскойПівденновірджинською армією, і в кінцінаприкінці війни — - головнокомандуючийголовнокомандувач армією Конфедерації.

=== Повоєнне життя ===

9 квітня 1865 [[Роберт Едвард Лі|генерал Лі]] підписав акт капітуляції без згоди Девіса. Після останнього засідання уряду Конфедерації в квітні 1865 в місті [[Шарлотт (Північна Кароліна)|Шарлотт]], Північна Кароліна, Девіса заарештували в ІрвінвіллеІрвінвіллі, Джорджія. Він провів в ув'язненні у форті Монро 2 роки, після чого в травні 1867 його звільнили під заставу. Заставу за нього внесли представники як Півночі, так і Півдня.

Перебуваючи в ув'язненні, Девіс зумів продати свою Міссісіпську плантацію своєму колишньому рабу [[Бен Монтгомері|Бену Монтгомері]], талановитому механіку і винахідникові, розбагатілому на власному магазині.

Після звільнення він відвідав Канаду і Європу, написав спогади «Виникнення і падіння Уряду Конфедерації» (1881) (у яких він виступав на захист своїх поглядів з приводу Конфедерації), служив президентом страхової компанії і навіть був знову обраний до Сенату США. Прийняти останню посаду йому не дозволила 14-а поправка до Конституції США, що забороняла особам, які порушили присягу на вірність США і перейшовперейшли на службу Конфедерації, займати державні постипосади. Ця заборона у відношенністосовно Девіса і Роберта Лі була знята тільки через сторіччя після їх смерті, в часи президентства [[Джиммі КартераКартер]]а.

Джефферсон Девіс помер 6 грудня 1889 ву своєму будинку в [[Новий Орлеан|Новому Орлеані]]. Його тіло цілодобовим пішим маршем було доставлено до Північної Вірджинії і поховано на кладовищі Metairie (Мітайрі). У 1893  р. дружина Девіса вирішила перепоховати його. Тіло Девіса було ексгумованоексгумоване, доставленодоставлене в Річмонд і з почестями віддано землі на кладовищі Холлівуд-Семетрі. При перепохованні тіло на один день виставлялося для прощання в Новому Орлеані.

{{DEFAULTSORT:Девіс, Джефферсон}}

[[Категорія:ПолітикиУродженці СШАКентуккі]]

[[Категорія:ГромадянськаЧлени війнаПалати упредставників СШАвід штату Міссісіпі]]