Которська затока: відмінності між версіями

Територія довкола Которської затоки була заселена ще з часів античності іта зберегла безліч середньовічних міст. Багато з них, такі як [[Котор]], [[Пераст]], [[Херцег-Нові]], є важливими туристичними пам'ятками країни.

Місцевість має величезне культурне іта історичне значення для [[чорногорці|чорногорського]] і [[хорвати|хорватського]] народів. Релігійне значення регіону також велике: на берегах Которської затоки знаходиться безліч старовинних [[Православ'я|православних]] і [[Католицизм|католицьких]] церков, деякі з яких є місцями [[паломництво|паломництва]].

Під регіоном Которської затоки — Боки Которська — прийнято розуміти три чорногорські муніципальні округи: Котор, Херцег-Нові іта Тіват.

Чорногорія планує побудувати [[міст]] через затоку Котор — [[{{нп|Веригський міст]]|||Verige bridge}}.

Найперше поселення на берегах Которської затоки виникло на місці сучасного Рісана[[Рисан]]а; у [[229 до н. е.|229 році до н. е.]] [[Іллірія|іллірійське]] місто Різон (Rhizon) дало своє ім'я затоці — ''Rhizonicus Sinus''. Різон був захоплений [[Стародавній Рим|Римом]] ву [[168 до н. е.|168 році до н. е.]], і в цьому ж році вперше був згаданий АськвиріумАскрівіум (лат. Ascrivium або Ascruvium), нинішній Котор.

У наступні роки саме Котор став центром Боки. Місто було укріплене на початку [[Середньовіччя]], коли імператор [[Юстиніан I|ЮстініанЮстиніан]] в [[535]] роціроку побудував фортецю над АськривіумомАскрівіумом. Відтоді місто, відоме вже під італійською назвою Каттаро (італ. {{lang-it|Cattaro}}), на довгі роки став значимимзначущим далматинським містом-державою. У [[1002]] році Каттаро був окупований [[ПершаПерше БолгарськаБолгарське Царствоцарство|Першою Болгарською Імперією]], але роком пізніше Болгарія поступилася містом [[:Категорія:Правителі Сербії|царю Сербії]] [[Самуїл Сербський|Самуїлу]].

За часів сербської влади місто стало напівнезалежною республікою, що займалося морською торгівлею. Після падіння Сербії в [[1389]] році місто з прилеглими землями було захоплене [[ВенеціанськаВенеційська республіка|ВенеціанськоюВенеційською республікою]], а потім і [[Угорське королівство|Угорським королівством]], і в [[1420]] році попало під владу Венеції.

У [[1538]] і [[1657]] роках Каттаро зазнав навалунавали [[ОттоманськаОсманська імперія|ОттоманськоїОсманської імперії]], регіон також сильно постраждав при землетрусах [[1563]] і [[1667]] років. Володіючи потужним флотом, що налічував ву XVIII столітті порядкаприблизно 300 кораблів, Боки Которська була могутнім суперником Дубровника[[Дубровник]]а і ВененціїВенеції.

Згідно з [[Кампо-ФорнійськийФормійський договірмир|Кампо-Форнійським договором]] 1797 року, Боки Которська відійшла до [[Габсбурги|Габсбургів]], а в [[1805]] році поза [[ПрессбурськийПресбурзький договірмир|ПрессбурськомуПрессбурським договорудоговором]] була передана [[ІталійськеКоролівство королівствоІталія (1805 – 1814Наполеонівське)|Італійському королівству]], залежного від наполеонівської Франції, незважаючи напопри фактичний захват [[:Категорія:Флот Російської імперії|російською ескадрою]] [[Сенявін Дмитро СенявінМиколайович|Дмитра Сенявіна]].

[[Файл:Montenegro venezia.PNG|thumb|200px250px|right|[[Албанія Венетська]] область Чорногорії навколо Котору (1420—1797)]]

У [[1810]] році, після того, як [[росіяни]] відступили, Бока Которська була приєднана до [[Іллірійські провінції|Іллірійських провінцій]] Франції. У [[1815]] році згідно із завершальним актом [[Віденський конгрес|Віденського конгресу]] регіон відійшов до [[Австрійська імперія|Австрійської імперії]] (з 1867 — [[Австро-Угорщина]]), в складі якої був частиною [[Королівство Далмація|Королівства Далмація]].

З [[1918]] року, регіон увійшов до складу [[Королівство Сербів, Хорватів і Словенців|Королівства Сербів, Хорватів і Словенців]] (з 1929 року — [[королівство Югославія]]), де до [[1922]] року був самостійним округом. У 1922 році Бока Которська стала частиною Зетської області, а в [[1929]] році — [[Зетська бановина|Зетської бановини]], де і залишалась аж до [[1941]] року — року розпаду першої Югославії.

Которська затока складається з декількох просторих заток, сполучених між собою неширокими каналами, що утворюють одну з кращийнайкращих природних гаванєйгаваней Європи. Довгий час існувало переконання, що затокою є фьорд, завдяки чому за Бокой закріпилося і досі використовується, перш за все в туристичній сфері, назва «найпівденніший фьорд в Європі».

[[Файл:Austria-Hungary map ua.svg|thumb|right|200px300px| Которська затока [[Королівство Далмація]] в [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщині]]]]

Проте згідно з сучасними науковими дослідженнями, вважається що Бока Которська є залишками колишнього річкового каньйону. Сильні тектонічні іта карстові процеси привели до його поступового руйнування.

Безпосередньо у складі Боки прийнятозаведено виділяти декілька складових її заток. Всі затоки названі пона іменіім'я найбільших населених пунктів, розташованих на їх берегах. Так, якщо рухатися з боку моря, відкривати вхід буде Херцегновійська затока, далі, після проходження вузької протоки, праворуч розташована Тиватська затока.

У Которській затоці відсутні сформовані [[течія|течії]]. Ті, що існують, носятьмають непостійний характер і залежать від часу приливівприпливів і відливіввідпливів. Влітку їх сила стає трохи сильнішою. На південній стороні входу в бухту присутній потік, рухомий на північний захід зі швидкістю в 1 км/год.

Сильна течія, здатна в протоках досягати швидкості 4 км/год, формується, перш за все, після сильних злив і рухається зсередини затоки ув бік західного берега входу в затоку.

Береги Которської затоки давно обжиті людьми, а тому на них розташована безліч поселень іззі спорудами, що відноситься до різних епох. Найбільше місто на берегах Которської затоки — [[Херцег-Новий|Херцег-Нові]], з древніми спорудами, що збереглися, в яких проживає порядкаприблизно 12 тисяч чоловікосіб.

Друге за величиною місто — [[Тиват]], забудоване в основному в період соціалістичної Югославії і в якому проживає порядкаприблизно 8 тисяч жителів. З боку моря видно прекрасначудову панорамапанораму третього поза величинівеличиною міста — древнього Котора[[Котор]]а з потужними фортифікаційними укріпленнями, що піднімаються від старого міста до фортеці Святого Івана. Виділяється також Рісан[[Рисан (Чорногорія)|Рисан]], [[Пераст]] з його високою дзвіницею, [[Доброта (Чорногорія)|Доброта]], Прцань[[Прчань]].

* Boka kotorska: Etnički sastav u razdoblju austrijske uprave (1814.-1918. g.), Ivan Crkvenčić, Antun Schaller, Hrvatski geografski glasnik 68/1, 51-72 (2006),