Которська затока: відмінності між версіями

'''Которська затока''' ({{lang-sr|Бока которска / Boka kotorska}};, {{lang-hr|Boka Kotorskakotorska}};, {{lang-it|Bocche di Cattaro}}) найбільша [[бухта]] на [[Адріатичне море|Адріатичному морі]], оточена територією [[Чорногорія|Чорногорії]], а також [[Хорватія|Хорватії]]. Інколи Которську затоку називають найпівденнішим [[фіорд]]ом Європи, проте це твердження неправильне: затока є [[ріа (географія)|ріею]], потонулим річковим [[каньйон]]ом річки [[Бокель]], що стікає з плато гори {{нп|Орйєн|||Orjen}}[[Ор'єн]].

Чорногорія планує побудувати [[міст]] через затоку Котор — {{нп|Веригський міст|||Verige bridge}}.

Найперше поселення на берегах Которської затоки виникло на місці сучасного Рісана[[Рисан]]а; у [[229 до н. е.|229 році до н. е.]] [[Іллірія|іллірійське]] місто Різон (Rhizon) дало своє ім'я затоці — ''Rhizonicus Sinus''. Різон був захоплений [[Стародавній Рим|Римом]] ву [[168 до н. е.|168 році до н. е.]], і в цьому ж році вперше був згаданий АськвиріумАскрівіум (лат. Ascrivium або Ascruvium), нинішній Котор.

У наступні роки саме Котор став центром Боки. Місто було укріплене на початку [[Середньовіччя]], коли імператор [[Юстиніан I|Юстиніан]] в [[535]] роціроку побудував фортецю над АськривіумомАскрівіумом. Відтоді місто, відоме вже під італійською назвою Каттаро (італ. {{lang-it|Cattaro}}), на довгі роки став значущиизначущим далматинським містом-державою. У [[1002]] році Каттаро був окупований [[ПершаПерше БолгарськаБолгарське Царствоцарство|Першою Болгарською Імперією]], але роком пізніше Болгарія поступилася містом [[:Категорія:Правителі Сербії|царю Сербії]] [[Самуїл Сербський|Самуїлу]].

За часів сербської влади місто стало напівнезалежною республікою, що займалося морською торгівлею. Після падіння Сербії в [[1389]] році місто з прилеглими землями було захоплене [[ВенеціанськаВенеційська республіка|ВенеціанськоюВенеційською республікою]], а потім і [[Угорське королівство|Угорським королівством]], і в [[1420]] році попало під владу Венеції.

У [[1538]] і [[1657]] роках Каттаро зазнав навалунавали [[Османська імперія|Османської імперії]], регіон також сильно постраждав при землетрусах [[1563]] і [[1667]] років. Володіючи потужним флотом, що налічував у XVIII столітті приблизно 300 кораблів, Боки Которська була могутнім суперником Дубровника[[Дубровник]]а і Венеції.

Згідно з [[Кампо-ФорнійськийФормійський договірмир|Кампо-Форнійським договором]] 1797 року, Боки Которська відійшла до [[Габсбурги|Габсбургів]], а в [[1805]] році поза [[ПрессбурськийПресбурзький договірмир|ПрессбурськомуПрессбурським договорудоговором]] була передана [[ІталійськеКоролівство королівствоІталія (1805 – 1814Наполеонівське)|Італійському королівству]], залежного від наполеонівської Франції, попри фактичний захват [[:Категорія:Флот Російської імперії|російською ескадрою]] [[Сенявін Дмитро СенявінМиколайович|Дмитра Сенявіна]].

У [[1810]] році, після того, як [[росіяни]] відступили, Бока Которська була приєднана до [[Іллірійські провінції|Іллірійських провінцій]] Франції. У [[1815]] році згідно із завершальним актом [[Віденський конгрес|Віденського конгресу]] регіон відійшов до [[Австрійська імперія|Австрійської імперії]] (з 1867 — [[Австро-Угорщина]]), в складі якої був частиною [[Королівство Далмація|Королівства Далмація]].

З [[1918]] року, регіон увійшов до складу [[Королівство Сербів, Хорватів і Словенців|Королівства Сербів, Хорватів і Словенців]] (з 1929 року — [[королівство Югославія]]), де до [[1922]] року був самостійним округом. У 1922 році Бока Которська стала частиною Зетської області, а в [[1929]] році — [[Зетська бановина|Зетської бановини]], де і залишалась аж до [[1941]] року — року розпаду першої Югославії.

У Которській затоці відсутні сформовані [[течія|течії]]. Ті, що існують, мають непостійний характер і залежать від часу припливів і відпливів. Влітку їх сила стає трохи сильнішою. На південній стороні входу в бухту присутній потік, рухомий на північний захід зі швидкістю 1 км/год.

Сильна течія, здатна в протоках досягати швидкості 4 км/год, формується, перш за все, після сильних злив і рухається зсередини затоки ув бік західного берега входу в затоку.

Друге за величиною місто — [[Тиват]], забудоване в основному в період соціалістичної Югославії і в якому проживає приблизно 8 тисяч жителів. З моря видно чудову панораму третього за величиною міста — древнього [[Котор]]а з потужними фортифікаційними укріпленнями, що піднімаються від старого міста до фортеці Святого Івана. Виділяється також Рісан[[Рисан (Чорногорія)|Рисан]], [[Пераст]] з його високою дзвіницею, [[Доброта (Чорногорія)|Доброта]], Прцань[[Прчань]].

<gallery widths="230px" heights="170px" perrow="45">

Зображення:Бока Которска 12.jpegJPG|Бока Которська

* [http://www.hr/darko/etf/et111.html#boka/ Історія Боки Которської і прилеглих регіонів] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20061001205049/http://www.hr/darko/etf/et111.html#boka/ |date=1 жовтня 2006 }}{{ref-en}}

* [http://www.srpskiglasboke.org Сербський голос Боки Которської] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210211021339/http://www.srpskiglasboke.org/ |date=11 лютого 2021 }}{{ref-sr}}