Дигери (рух в Англії): відмінності між версіями

Він вважав, що після усунення [[Монархія|монархії]] і влади лордів має йти знищення в несправедливості в розподілі земель, але оскільки цього не було зроблено, треба починати працювати разом на порожніх земельних ділянках, яких в Англії величезна кількість. Але забирати землі і власність силою не можна, вважає Вінстенлі. Він пише, що руйнування старого світу (адже він вважав, що коли всі люди стануть працювати разом, це буде зовсім інший світ, в якому не буде місця гордості і злобі, «ніхто і не побажає мати більше, ніж інші, або бути паном над іншими, або вимагати чогось собі особисто») не повинно здійснюватися «шляхом воєн, указів або руками людей», але «Господь один буде цілителем, і відновником, і подавцем Нового закону справедливості». Вінстенлі пропонує жити кожній людині за власним розумінням, а не слідувати чиїмось вказівками (у тому числі [[церква|церкви]]); повністю відмовитися від приватної власності; відмовитися від панування одних над іншими, знищити в'язниці, припинити бичування і страти.

 

 

Цей мирний виступ викликав страх у місцевих [[лендлорд]]ів і [[фригольдер]]ів, які звернулися зі скаргою в уряд. Тоді перелякана [[Державна рада Англії|Державна рада]] віддала розпорядження генералу [[Томас Ферфакс|Ферфаксу]] розігнати «незаконне збіговисько» «злих та бунтівних людей», дії яких можуть «порушити мир і спокій республіки». Коли ж до пагорба св. Георгія підійшли два кавалерійських ескадрони, '''дигери''' спокійно пішли на вимогу офіцера, який повідомив Ферфаксу про мирні наміри дигерів. На наступний день Еверарді і Вінстенлі зустрілися з Ферфакса (і шокували його вже тим, що не зняли капелюхи) і оголосили йому основні принципи руху.

У червні з'явилася дигерська «Декларація бідного пригнобленого народу Англії», підписана 45 особами, в тому числі і Вінстенлі, який, як видно, і був автором цього памфлету. «Декларація» була покликана роз'яснити наміри '''дигерів'''. У ній знову йдеться про незаконність існування приватної власності і оголошується про те, що люди знайшли сміливість противитися нащадкам людей, що захопили їхню землю. При цьому дигери все ж не йшли далі обробки общинних земель, вважаючи, що не можна діяти зброєю, сподіваючись перемогти любов'ю і «християнським духом».

 

 

В [[1650]]–[[1651]] тривають виступи дигерів, хоча їм активно протистоять лендлорди, заможні селяни, чиновники, що відображено в памфлеті «Новорічний подарунок парламенту і армії». Все ж рух дигерів зростає і поширюється, щонайменше, в 8 графствах (крім Суррея). Однак виступи дигерів дратували лендлордів і через їх активного опору до кінця [[1651]] рух «істинних левелерів» було повністю придушено. В [[1652]] Вінстенлі публікує свію найзначнішу працю, «[[Закон свободи]]», в якій найбільш розгорнуто викладаються його ідеї і намальована картина світоустрою, яка згідно з Вінстенлі повинна бути втілена в життя. Тут зустрічаються останні згадки про дигера як про чинник селянському русі.

== Посилання ==

* {{УСЕ-4|[http://slovopedia.org.ua/29/53396/10295.html Діґери]}}

* [http://revolt.anho.org/archives/1374 В. М. Лаврівський, М. А. Барг. Англійська буржуазна революція. Деякі проблеми Англійської буржуазної революції 40-х років XVII століття. М., 1958 р.]

 

[[Категорія:Селянські рухи]]

[[Категорія:Історія соціалізму]]

[[Категорія:Християнський радикалізм]]