Дигери (рух в Англії): відмінності між версіями

{{Інші значення | ДігериДигери}}

[[Файл: Levellers declaration and standard.gif | thumb | right | Ілюстрований маніфест «істинних левеллерівлевелерів», або '''дигерів'''. Весна 1649]]

'''ДігериДигери''' ({{lang-en | Diggers}}, «копачі»), самоназва - — «'''істинні [[левеллерилевелери]]'''» ({{lang-en | True Levellers}}) - — рух сільської бідноти в роки [[Англійська революція | Англійської революції]], який виник в [[1649]], що виступав проти [[приватна власність | приватної власності]], в першу чергу, проти приватної власності на землю. '''ДігериДигери''' діяли мирним шляхом: вони стали скопувати [[Громада | общинні]] землі, орудуючи лопатами (звідки і з'явилася назва «дигери» - — «копачі»), і закликати інших бідняків наслідувати їхній приклад. Вони розраховували залучити до руху тисячі людей і перейти до нового [[Суспільний лад | суспільномусуспільного ладу]], в якому не було б приватної власності. Керівником дигерів був [[Джерард Уінстенлі (рух в Англії)|Джерард УінстенліВінстенлі]].

Першим [[памфлет (рух в Англії)|памфлет]]ом, що безпосередньо виражав ідеї '''дігерівдигерів''' був «Новий закон справедливості», написаний ідеологом і керівником дигерів [[Джерард УінстенліВінстенлі| Джерардом УінстенліВінстенлі]]. У «Новому законі справедливості», опублікованому в дні суду над [[Карл I |(король Англії)|Карлом I]], розвивалися ідеї попередніх трактатів УінстенліВінстенлі та інших памфлетів, у тому числі видань сільських левеллерівлевелерів «Світло, що засяяло у [[Бакінгемшир | Бекінгемширі]]» і «Ще більше світло, що засяяло у Бекінгемширі». У своєму новому памфлеті УінстенліВінстенлі говорив про те, що не повинно існувати приватної власності, земля повинна бути спільною. ОбгрунтовуючиОбґрунтовуючи таку позицію, УінстенліВінстенлі посилався на якесь божественне знамення - — почуті ним слова: «Разом працюйте і разом їжте свій хліб, повідай це всім!».

Він вважав, що після усунення [[Монархія | монархії]] і влади лордів має йти знищення в несправедливості в розподілі земель, але оскільки цього не було зроблено, треба починати працювати разом на порожніх земельних ділянках, яких в Англії величезна кількість. Але забирати землі і власність силою не можна, вважає УінстенліВінстенлі. Він пише, що руйнування старого світу (адже він вважав, що коли всі люди стануть працювати разом, це буде зовсім інший світ, в якому не буде місця гордості і злобі, «ніхто і не побажає мати більше, ніж інші, або бути паном над іншими, або вимагати чогось собі особисто») не повинно здійснюватися «шляхом воєн, указів або руками людей», але «Господь один буде цілителем, і відновником, і подавцем Нового закону справедливості». УінстенліВінстенлі пропонує жити кожній людині за власним розумінням, а не слідувати чиїмось вказівками (у тому числі [[церква|церкви]]); повністю відмовитися від приватної власності; відмовитися від панування одних над іншими, знищити в'язниці, припинити [[бичування (рух в Англії)|бичування]] і [[страти (рух в Англії)|страти]].

[[8 квітня (рух в Англії)|8 квітня]] [[1649]] на пустищі біля підніжжя пагорба св. Георгія недалеко від містечка Кобхем[[Кобгем (Суррей)|Кобгем]], в [[Суррей (графство) | графстві Суррей]] оселилася перша група '''діггерівдигерів''', що почала відкривати і розкопувати до того ніколи не оброблювані землі. Їх дії викликали такий переполох серед місцевих [[джентльмен (рух в Англії)|джентльменджентльменів]]ів і великих [[фригольдер (рух в Англії)|фригольдер]]ів, що якийсь Генрі Сандерс вважав за потрібне 16 квітня донести про події безпосередньо Державній раді. ''«"Збіговисько людей на чолі з відставним солдатом Еверарді,'' - — доносив Сандерс, - — ''прийшли на пагорб св. Георгія і почали копати землю, засіваючи її пастернаком, [[морква|морквою]] і бобами. У п'ятницю їх було від 20 до 30 осіб. Проводячи весь день у роботі, вони запрошують всіх прийти до них на допомогу, обіцяючи їжу, питво та одяг. Вони кажуть, що через десять днів їх буде 4-5 тисяч »".''

Цей мирний виступ викликав страх у місцевих [[лендлорд]]ів і [[фрігольдерфригольдер]]ів, які звернулися зі скаргою в уряд. Тоді перелякана [[Державна рада Англії | Державна рада]] віддала розпорядження генералу [[Томас Ферфакс| Ферфаксу]] розігнати «незаконне збіговисько» «злих та бунтівних людей», дії яких можуть «порушити мир і спокій республіки». Коли ж до пагорба св. Георгія підійшли два кавалерійських ескадрони, '''діггеридигери''' спокійно пішли на вимогу офіцера, який повідомив Ферфаксу про мирні наміри дігерівдигерів. На наступний день Еверарді і УінстенліВінстенлі зустрілися з Ферфакса (і шокували його вже тим, що не зняли капелюхи) і оголосили йому основні принципи руху.

Незабаром був опублікований [[маніфест (рух в Англії)|маніфест]] дигерів «Прапор, піднятий істинними левеллерами...левелерами…». У ньому ми зустрічаємо ті ж ідеї, що і в інших памфлетах дігерівдигерів: думка про землю як «спільного скарбу», критика приватної власності, викриття лендлордів. Крім того, в памфлеті викладається критика існуючих в країні порядків, [[критика (рух в Англії)|критика]] влади, що розчарувала населення. Як і в інших документах діггерівдигерів, в маніфесті постійно зустрічаються посилання на релігійні тексти.

Варто додати, що від дігерівдигерів стали рішуче відхрещуватися [[левеллерилевелери]]: скасування приватної власності суперечило їх ідеям, вона відлякала б більшість прихильників левеллерівлевелерів серед дрібних власників. Такі дрібні власники дуже активно заважали діггерамдигерам в будівництві громади - — будівлі їх були дещо зруйновані, а вже в травні стався розрив з Еверарді, і УінстенліВінстенлі залишився майже єдиним ідейним натхненником руху.

У червні з'явилася діггерськадигерська «Декларація бідного пригнобленого народу Англії», підписана 45 особами, в тому числі і УінстенліВінстенлі, який, як видно, і був автором цього памфлету. «Декларація» була покликана роз'яснити наміри '''дігерівдигерів'''. У ній знову йдеться про незаконність існування приватної власності і оголошується про те, що люди знайшли сміливість противитися нащадкам людей, що захопили їхню землю. При цьому дігеридигери все ж не йшли далі обробки общинних земель, вважаючи, що не можна діяти зброєю, сподіваючись перемогти любов'ю і «християнським духом».

Але частина колонії була спалена [[солдат (рух в Англії)|солдат]]амисолдатами, а потім руйнувати її прийшли місцеві фрігольдерифригольдери. УінстенліВінстенлі пише Ферфаксу, що зовсім недавно обіцяв не чіпати дігерівдигерів і забезпечити їм деяку свободу, намагається ще раз розповісти про суть колонії, пробудити совість у серцях офіцерів. Видається декларація про дії фригольдерів. Але дігеридигери залишилися непочутими. Більше того, фригольдерами був поданий позов до місцевого суду. Суд йшов з неймовірною кількістю порушень: обвинуваченим навіть жодного разу не дали слова. Діггерівдигерів засудили до штрафів, які стягнули коровами, а Біккерстафа ув'язнили. УінстенліВінстенлі подав скаргу в [[Палата громад Англії|палату громад]], але члени палати були зайняті «більш важливимиважливішими справами». Восени УінстенліВінстенлі знову засуджують до штрафу.

В [[1650]]-–[[1651]] тривають виступи дігерівдигерів, хоча їм активно протистоять лендлорди, заможні селяни, чиновники, що відображено в памфлеті «Новорічний подарунок парламенту і армії». Все ж рух дігерівдигерів зростає і поширюється, щонайменше, в 8 графствах (крім Суррея). Однак виступи дигерів дратували лендлордів і через їх активного опору до кінця [[1651 (рух в Англії)|1651]] рух «істинних левеллерівлевелерів» було повністю придушено. В [[1652]] УінстенліВінстенлі публікує свію найбільш значнунайзначнішу працю, «[[Закон свободи]]», в якій найбільш розгорнуто викладаються його ідеї і намальована картина світоустрою, яка згідно Уінстенліз Вінстенлі повинна бути втілена в життя. Тут зустрічаються останні згадки про діггерадигера як про чинник селянському русі.

* Павлова Т. Закон свободи. Повість про Джерард Уінстенлі. М.: Политиздат, 1985. - — (Полум'яні революціонери).

* Павлова Т. Уінстенлі. М.: Молода гвардія, 1987. - — (Життя чудових людей). ISBN 5-235-00009-9

<!-- * {{Книга: Англійська буржуазна революція XVII століття | 1}} -->

* [Httphttp://revolt.anho.org/archives/1374 В.  М.  Лаврівський, М.  А.  Барг. Англійська буржуазна революція. Деякі проблеми Англійської буржуазної революції 40-х років XVII століття. М., 1958  р.]