British Aerospace: відмінності між версіями

|закриття =

|місцезнаходження =

'''British Aerospace plc''' ('''BAe''') &nbsp;— британський виробник [[Аерокосмічне підприємство|літаків]], [[Боєприпаси|боєприпасів]] і оборонних систем. Його головний офіс знаходився в Warwick House в аерокосмічному центрі Фарнборо у [[Фарнборо (Гемпшир)|Фарнборо, Гемпшир]]<ref>"«[https://web.archive.org/web/19980121113928/http://www.bae.co.uk/html/cfwwst.html Sites]."» British Aerospace. Retrieved 31 August 2011. "«British Aerospace plc Warwick House, Farnborough Aerospace Centre, Farnborough, Hampshire GU14 6YU."»</ref>. Створена в 1977 році, у 1999 році вона придбала Marconi Electronic Systems, [[Дочірнє підприємство|дочірню компанію]] [[General Electric Company|General Electric Company plc]], що займається оборонною електронікою та морським суднобудуванням, і [[BAE Systems|утворила BAE Systems]].

Відповідно до положень ''Британського аерокосмічного акту 1980 року'' 1 січня статутну корпорацію було передано в компанію з обмеженою відповідальністю, яка потім була перезареєстрована як [[Відкрита публічна компанія з обмеженою відповідальністю|публічна компанія з обмеженою відповідальністю]] ({{lang-en|plc}}) під назвою «British Aerospace Public Limited Company» 2 січня. 1981<ref>Certificate of Incorporation on Re-Registration as Public Limited Company</ref>. BAE була приватизована у два основні етапи, перший у лютому 1981 року, включаючи 51,6&nbsp;% акцій компанії, під час публічного продажу підписалися 3,5 рази, а наприкінці першого дня торгів ціни на акції були на 14&nbsp;% вищими за початкову пропозицію<ref name=":0">{{Cite web|url=https://www.baesystems.com/en-uk/heritage/british-aerospace-uk|title=British Aerospace UK Heritage}}</ref>. Другий етап стався в травні 1985 року, під час якого було продано 48,4&nbsp;% акцій; кількість підписок на цей продаж склала 5,4 рази, а ціна закриття першого дня була на 11&nbsp;% вищою за початкову ціну пропозиції<ref name=":0" />. Незважаючи на цю приватизацію, британський уряд зберіг [[Золота акція|золоту акцію]] вартістю 1 фунт стерлінгів, що дозволило йому [[Вето|накласти вето]] на іноземний контроль над правлінням чи компанією<ref>{{Cite web|publisher=[[Hansard]]|title=Written Answers&nbsp;— British Aerospace|url=http://hansard.millbanksystems.com/written_answers/1980/dec/17/british-aerospace|date=17 Decemberгрудня 1980|quote=col. 179|accessdate=23 Marchберезня 2008|archive-date=2009-01-14|archive-url=https://web.archive.org/web/20090114023827/http://hansard.millbanksystems.com/written_answers/1980/dec/17/british-aerospace}}</ref>.

29 липня 1976 року, менш ніж за рік до створення BAE, було підписано контракт на виробництво першої партії [[Panavia Tornado]], перспективного винищувача-бомбардувальника, здатного нести [[Ядерна зброя|ядерну зброю]]<ref name="Wellington">Long, Wellington. [https://news.google.com/newspapers?id=BmAvAAAAIBAJ&sjid=2dwFAAAAIBAJ&pg=5323,4133149&dq=tornado+bomber&hl=en «Swing-Wing Wonder Weapon Is Going Into Production.»] ''Ludington Daily News,''24 August 1976.</ref>. Він був розроблений і виготовлений через багатонаціональну компанію Panavia Aircraft GmbH, в якій BAE була однією з кількох компаній, які брали активну участь<ref name="segell124">Segell 1997, p. 124.</ref><ref name="104replac">Morris, Joe Alex Jr. «Messerschmitt Back in Business». ''St. Petersburg Times''. 30 April 1969.</ref>. 10 липня 1979 року відбувся перший політ серійного літака Tornado<ref name="firstprdctn">{{Cite web|url=https://www.panavia.de/nations/united-kingdom/|title=Nations – United Kingdom|publisher=Panavia Aircraft GmbH|accessdate=5 Marchберезня 2019}}</ref>. 5 і 6 червня 1979 року перші літаки були передані Королівським ВПС і [[Повітряні сили Німеччини|ВПС Німеччини]] відповідно<ref>Middleton, Drew. [https://www.nytimes.com/1979/09/23/archives/west-germany-is-modernizing-military-forces-military-analysis.html «Military Analysis: West Germany Is Modernizing Military Forces.»] ''The New York Times,'' 23 September 1979. Retrieved 23 September 1979.</ref>. 25 вересня 1981 року був доставлений перший італійський Tornado<ref>Parsons, Gary. [https://web.archive.org/web/20040718075035/http://www.airsceneuk.org.uk/hangar/1999/TTTE/ttte.htm «TTTEnd of an era.»] ''airsceneuk.org.uk''. Retrieved 19 January 2011.</ref>.

У 1978 році BAE перезапустила [[BAe 146]], [[Тривалість польоту|короткомагістральний]] регіональний авіалайнер, над яким раніше працювала компанія Hawker Siddeley. Компанія продала його як тихий і економічний компактний авіалайнер з [[Турбовентиляторний двигун|турбовентиляторним]] двигуном, який міг би замінити попереднє покоління фідерних літаків з [[Турбогвинтовий двигун|турбогвинтовим]] двигуном<ref name="Hewish 857">Hewish 1982, p. 857.</ref>. У 1982 році перший готовий літак здійснив свій перший політ<ref name="Velupillai 1244">Velupillai 1981, p. 1244.</ref><ref name="Hewish 858">Hewish 1982, p. 858.</ref>. Після запуску в експлуатацію наступного року він був визнаний «найтихішим реактивним лайнером у світі»<ref>[https://books.google.com/books?id=yeMDAAAAMBAJ «Coming: Smaller Jetliners.»] ''Popular Mechanics'', September 1984. 161(9), p. 98.</ref>. У 1993 році оновлена модель BAe 146, яку називають серією ''Avro RJ'', замінила оригінальну; зміни включали заміну оригінальних турбовентиляторних двигунів Lycoming ALF 502 на турбовентиляторні двигуни LF 507 з більшою тягою, які були розміщені в перероблених гондолах . Серія Avro RJ також мала модернізовану кабіну з EFIS, яка замінила аналогові ADI, HSI та прилади двигуна<ref name="autogenerated1">{{Cite news|url=http://www.vlmmagazine.com/features/2007/may/air_news.html|title=VLM Introduces Jet Aircraft|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080629062025/http://www.vlmmagazine.com/features/2007/may/air_news.html|archivedate=29 June 2008|work=Velocity|date=May 2007|accessdate=2 Januaryсічня 2008}}</ref>. Виробництво Avro RJ завершилося поставкою останніх чотирьох літаків наприкінці 2003 року; загалом з 1993 по 2003 рік було поставлено 173 літаки Avro RJ<ref name="flight global">[http://www.flightglobal.com/directory/detail.aspx?aircraftCategory=CommercialAircraft&manufacturerType=CommercialAircraft&navigationItemId=389&aircraftId=16&&searchMode=Manufacturer «Commercial Aircraft Directory&nbsp;— Avro RJ-85ER.»] ''Flight Global'', Retrieved 14 November 2012.</ref>.

Компанія BAe розробила кілька передових моделей сімейства Harrier. У 1978 році [[Військово-морські сили Великої Британії|Королівський флот]] отримав перший [[British Aerospace Sea Harrier|BAe Sea Harrier]] початкового замовлення на 24<ref name="Bull 120">Bull 2004, p. 120.</ref><ref name="Grove">Grove 1987, pp. 319—320.</ref>. Sea Harrier був оголошений боєздатним через три роки, спочатку його поставили на перший авіаносець класу ''Invincible'' [[HMS Invincible (R05)|HMS ''Invincible'']] і на старший [[HMS Hermes (R12)|HMS ''Hermes'']]<ref>{{Cite journal|last=Ford|first=Terry|year=1981|title=Sea Harrier – A New Dimension|url=http://www.emeraldinsight.com/journals.htm?articleid=1683027&show=pdf|journal=Aircraft Engineering and Aerospace Technology|location=Bradford, England|publisher=Emerald Group Publishing|volume=53|issue=6|pages=2–5|doi=10.1108/eb035729|issn=1758-4213|archive-url=https://web.archive.org/web/20120405152509/http://www.emeraldinsight.com/journals.htm?articleid=1683027&show=pdf|archive-date=5 Aprilквітня 2012|url-status=live}}</ref>. Після їхньої вирішальної ролі у [[Фолклендська війна|Фолклендській війні]] 1982 року деякі уроки, винесені з конфлікту, сформували нову програму модернізації флоту, затверджену в 1984 році, в результаті чого був ''Sea Harrier FRS.2'' (пізніше відомий як ''FA2''). Перший політ прототипу відбувся у вересні 1988 року, а в грудні того ж року був підписаний контракт на 29 модернізованих літаків. Sea Harrier FA2 був оснащений радаром Blue Vixen, який був описаний як одна з найдосконаліших імпульсних доплерівських радарних систем у світі<ref>{{Cite web|url=http://www.flightglobal.com/news/articles/harrier-high-206520/|title=Harrier high|first=Craig|last=Hoyle|website=Flightglobal|date=9 Mayтравня 2006|accessdate=31 Decemberгрудня 2013|url-status=live|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140101052343/http://www.flightglobal.com/news/articles/harrier-high-206520/|archivedate=1 January 2014}}</ref>.

У 1979 році BAe офіційно приєдналася до багатонаціонального виробника [[Airbus|літаків Airbus]] і придбала 20&nbsp;% частки в підприємстві<ref>{{Cite news|url=http://seattletimes.nwsource.com/news/business/757/|work=[[The Seattle Times]]|title=A special report on the conception, design, manufacture, marketing and delivery of a new jetliner—the Boeing 757|first=Peter|last=Rinearson|date=19 Juneчервня 1983}}</ref><ref name="airbus5">{{Cite web|url=http://www.airbus.com/company/history/the-narrative/technology-leaders-1977-1979/|publisher=Airbus|title=History – Technology leaders|accessdate=30 Septemberвересня 2009|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150925104335/http://www.airbus.com/company/history/the-narrative/technology-leaders-1977-1979/|archivedate=2015-09-25|url-status=dead}}</ref>, цей крок фактично скасував рішення, прийняте десять років тому, згідно з яким уряд Великої Британії відмовився від підтримки консорціуму Airbus. Перший літак Airbus, [[Airbus A300|A300]], був отриманий з невеликим початковим попитом<ref>{{Cite magazine|date=17 Octoberжовтня 1977|title=Now, the Poor Man's Jumbo Jet|url=http://www.time.com/time/magazine/article/0,9171,915633,00.html|journal=[[Time (magazine)|Time]]|archive-url=https://web.archive.org/web/20081215112454/http://www.time.com/time/magazine/article/0,9171,915633,00.html|archive-date=15 Decemberгрудня 2008|url-status=dead}}</ref>, але замовлення на авіалайнер піднялися наприкінці 1970-х років<ref>{{Cite news|url=http://select.nytimes.com/gst/abstract.html?res=F50B11F93F5513728DDDAE0894DC405B888BF1D3|title=Eastern accepts $778&nbsp;million deal to get 23 Airbuses|work=[[The New York Times]]|date=7 Aprilквітня 1978|first=Richard|last=Witkin}}</ref>. До 1979 року консорціум мав 256 замовлень на A300<ref name="Beebover">{{Cite news|url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/business/802741.stm|title=The Airbus fight to stay ahead|work=BBC News|date=23 Juneчервня 2000|accessdate=4 Septemberвересня 2011}}</ref>, і Airbus випустила свій другий авіалайнер, [[Airbus A310|A310]], менш ніж за 12 місяців до офіційного приєднання BAe до консорціуму<ref name="airbus5" />. З плином часу ставало зрозуміло, що Airbus більше не є тимчасовою кооперацією для створення єдиного дизайну відповідно до початкової місії; він став довгостроковим брендом для розвитку наступних літаків. Наприкінці 1980-х років почалася робота над парою нових широкофюзеляжних авіалайнерів, найбільших, які вироблялися на той момент під назвою Airbus; вони будуть випущені в 1990-х як [[Airbus A330]] і [[Airbus A340]]<ref>Frawley, Gerald. «Airbus A330-200». «Airbus A330-300». ''The International Directory of Civil Aircraft, 2003/2004''. Aerospace Publications, 2003. {{ISBN|1-875671-58-7}}.</ref><ref>{{Cite news|title=Airbus faces critical decision in coming months|agency=Reuters|date=26 Decemberгрудня 2001|url=http://nl.newsbank.com/nl-search/we/Archives?p_product=CSTB&p_theme=cstb&p_action=search&p_maxdocs=200&p_topdoc=1&p_text_direct-0=0EB36D3CA3B32C67&p_field_direct-0=document_id&p_perpage=10&p_sort=YMD_date:D&s_trackval=GooglePM}}</ref>.

Під час [[Ле Бурже (міжнародний авіасалон)|Паризької авіашоу]] 1983 року було оголошено про запуск ''експериментальної авіаційної програми'' (EAP) для розробки та польоту передового демонстратора технологій винищувача; на цьому етапі зусилля передбачалося як партнерство між Великою Британією та кількома її європейськими сусідами, включаючи Західну Німеччину та Італію<ref name="cos timeline">[https://www.rafmuseum.org.uk/documents/collections/X005-5992-BAe-EAP-ZF534.pdf «BAe EAP ZF534: Museum Accession Number X005-5992.»] ''Royal Air Force Museum Cosford'', Retrieved: 22 June 2019.</ref><ref name="bae hist">[https://www.baesystems.com/en/heritage/british-aerospace-eap----experimental-aircraft-programme «BAe EAP.»] ''[[BAE Systems]]'', Retrieved: 22 June 2019.</ref>. Літак, отриманий у результаті, British Aerospace EAP, зрештою був розроблений BAe як приватне підприємство; він ліг в основу багатонаціонального [[Eurofighter Typhoon|винищувача Eurofighter Typhoon]]. У 1986 році спільно з [[Alenia Aeronautica]], CASA та [[Deutsche Aerospace AG|DASA]] BAe створила [[Eurofighter GmbH]] для розробки та виробництва Eurofighter<ref>Cowton, Rodney (7 June 1986). «Eurofighter partners: West Germany, Britain, Italy and Spain». ''[[The Times]]''.</ref>. Головний офіс багатонаціональної організації було засновано в [[Гальбергмос|Халбергмусі]], Баварія, Німеччина<ref>{{Cite web|url=http://www.eurofighter.com/impressum0.html|title=Impressum: Eurofighter Jagdflugzeug GmbH Am Söldnermoos 17 D-85399 Hallbergmoos Germany|publisher=Eurofighter|accessdate=17 Septemberвересня 2011}}</ref>. Перший політ прототипу Eurofighter відбувся в Баварії 27 березня 1994 року під керуванням головного льотчика-випробувача DASA Пітера Вегера<ref name="maiden">[http://news.bbc.co.uk/onthisday/hi/dates/stories/march/27/newsid_2531000/2531051.stm «1994: Maiden flight for future fighter jet.»] ''BBC News'', 27 February 1994. Retrieved: 19 March 2008.</ref>. 30 січня 1998 року було підписано перший контракт на виробництво Eurofighter між Eurofighter GmbH, виробником двигунів Eurojet, і НАТО Eurofighter and Tornado Management Agency, організацією, створеною для управління закупівлями літаків<ref name="BBC">[http://news.bbc.co.uk/1/hi/world/europe/52066.stm BBC «Euro-fighter contracts signed.»] ''BBC News'', 30 January 1998. Retrieved: 18 September 2007.</ref>.

[[Файл:Buzz_BAe_146-300_Jonsson.jpg|міні| ГудінняЛітак BAe 146–300146—300 компанії Buzz]]

* [[BAe 146|British Aerospace 146]] (літаки серії −100, −200 і −300. Також включає серію [[BAe 146|Avro RJ]] )

* Avion de Transport Supersonique Futur – — проект

[[Файл:Defence_Imagery_-_Missiles_10.jpg|міні| Вертикально запущенийзапущена морськийракета вовкSea Wolf]]

* Б.  Е.  Стабіле

Були твердження, що контракти з Al Yamamah були результатом [[Хабар|хабарівхабар]]ів ("«douceurs"») членам [[Саудити|королівської сім'ї Саудівської Аравії]] та урядовцям. Деякі звинувачення припускають, що син колишнього прем'єр-міністра [[Марк Тетчер]] міг бути замішаний; він рішуче заперечував отримання платежів або використання зв'язків своєї матері у своїх бізнес-операціях<ref>{{Cite web|url=http://www.caat.org.uk/publications/corruption/submission-0900.php|title=Submission from the Campaign Against Arms Trade to the International Development Committee's Inquiry into corruption|accessdate=19 Augustсерпня 2006|date=September 2000|publisher=Campaign Against Arms Trade|archiveurl=https://web.archive.org/web/20060619115415/http://www.caat.org.uk/publications/corruption/submission-0900.php <!-- Bot retrieved archive -->|archivedate=19 June 2006}}</ref>. Національна аудиторська служба перевірила контракти і досі не оприлюднила своїх висновків –&nbsp;— це єдиний звіт НАО, який коли-небудь замовчували. BBC ''Newsnight'' зауважив, що дивно, що колись секретний звіт про будівництво штаб-квартири [[MI5]] Thames House і [[Таємна служба розвідки (Велика Британія)|MI6]] Vauxhall Cross було оприлюднено, але звіт Al Yamamah все ще вважається надто делікатним. &nbsp;

У документальному фільмі 2007 року «"''Ласкаво просимо на борт авіакомпанії Toxic Airlines'' »" містилися докази того, що в 1999–20001999—2000 роках Сенат Австралії розслідував питання охорони здоров’яздоров'я та безпеки польотів, пов’язаніпов'язані з випарами нафти на літаку [[BAe 146|British Aerospace 146]]. У фільмі також є промова австралійського сенатора про гроші, які BAe сплачує за мовчання щодо проблеми диму.

{{div colreflist|2}}

* {{cite journal|last=Gaines|first=Mike|date=26 May – 1 June 1985|title=AV-8B – mean Marine V/Stol machine|url=http://www.flightglobal.com/pdfarchive/view/1985/1985%20-%201756.html|journal=[[Flight International]]|location=London, UK|publisher=Reed Business Information|volume=127|issue=3962|pages=148–151|issn=0015-3710|archive-url=https://web.archive.org/web/20120308184912/http://www.flightglobal.com/pdfarchive/view/1985/1985%20-%201756.html|archive-date=8 Marchберезня 2012|access-date=6 Julyлипня 2011}}.

|last=Grove |first=Eric J |year=1987

|last=Segell |first=Glen |date=1 січня 1997

* Velupillai, David. [http://www.flightglobal.com/pdfarchive/view/1981/1981%20-%201233.html "«British Aerospace 146 Described."»] ''Flight International'', 2 May 1981. pp. 1243–1253.

|last=Wilson |first=Stewart |year=2000