Облога Кхешані: відмінності між версіями

|conflict = Облога Ке-СанКхешані

|image = [[Файл:The Fight for Khe Sanh.jpg|300px]]

|captionsize = Облога Ке-Сан = 300px

|placedate = Біля[[21 селасічня]] — Ке-Сан,[[9 липня]] ([[В'єтнам1968]]) року

|map_type =

|latitude =

|longitude =

|map_size =

|map_caption =

|map_label =

|territory =

|combatant1 ={{USA}}, <br /> {{Прапорець|SVI}} [[Південний В'єтнам]] <br/> {{LAO}}

|commander1 = {{USA}} [[Вільям Вестморленд]] <br />{{USA}} Ратвон Томпкінс <br />{{USA}} Девід Лаундс

|units1 =

Ке-СанКхешань (офіційна назва: ''Військова база Ке-СанКхешань'') служила військовою базою морської піхоти у [[Південний В'єтнам|Південному В'єтнамі]], неподалік границікордону з [[Лаос]]ом в провінції [[Кванг-ТріКуангчі (провінція)|Куангчі]] ({{lang-vi|Quảng Trị}}), на південь від [[Демілітаризована зона (В'єтнам)|демілітаризованої зони]] з [[Північний В'єтнам|Північним В'єтнамом]]. Облога військової бази Ке-СанКхешань стала однією з визначних битв поруч з [[Тетський наступ|Тетським наступом]] та [[Битва за ХюєХюе|битвою за Хюе]] під час [[Війна у В'єтнамі|війни у В'єтнамі]].

Армії Північного В'єтнаму не вдалось захопити базу, облога завершилась військовим провалом. З врахуваннямурахуванням великих втрат супротивника, облога завершилась для американської сторони перемогою. Через деякий час по завершенню битви, база була покинута та зруйнована.

[[Файл:Detail Map Khe Sanh Combat Base.jpg|thumb|Карта 2: Карта військової бази Ке-СанКхешань.]]

Військова база розтягнулась на 1.8 км вздовж річки [[Рао КванРаокуан]] ({{lang-vi|sông Rào Quán}}) в долині з [[червонозем]]ним ґрунтом. В центрі бази знаходилась [[злітно-посадкова смуга]] довжиною 1200 м зміцнена решіткою з алюмінію та здатна приймати вантажні літаки [[Lockheed C-130 Hercules|С-130 «Геркулес»]]. Смуга не мала вирулювальних доріжок, тому літаки мали пересуватись основною смугою в зони вивантаження багажу та на стартову позицію для зльоту. На південь від злітної смуги знаходились бараки та командні пункти 26 полку морської піхоти, рейнджерів АРВ, командні пункти польової артилерії та центр управління польотами злітної смуги. В східному кінці злітної смуги знаходилось сховище бойових припасів № 1. Ще одне, менше сховище боєприпасів знаходилось на південь від смуги в середині бази.

Для захисту бази в розпорядженні захисників були 18 гаубиць [[Гаубиця М101|М101]] калібру 105 мм з дальністю стрільби 12 км, 6 гаубиць [[Гаубиця М114|М114]] калібру 155 мм з дальністю стрільби 14.6 км, та 6 мінометів [[Міномет М30|М30]] калібру 107 мм з дальністю стрільби 4020 метри. Також для захисту бази були задіяні самохідні гармати [[М107M107 (САУ)|М107]] калібру 175 мм, які знаходились на схід від Ке-СанКхешань у військових базах [[Військова база Рокпайл|Рокпайл]] та [[Військова база Кемп Керол|Кемп Керол]] і могли прикривати підхідні шляхи до Ке-СанКхешань. Для ближньої оборони бази були доступні шість танків [[Танк М48|М48]], десять СУ [[М50 (САУ)|М50 «Онтос»]], чотири СУ [[М42 (САУ)|М42 «Дастер»]] та численні машини з встановленими зчетвереними кулеметами [[Browning M2|Браунінг М2]] калібру 12.7 мм розташованими у вогневих точках частково прикопані в землі.

Також морські піхотинці зайняли розташовані на північ від бази вершини 881-«Південь» та 861 які мали добрий огляд рівнини, та вершину 558, яка перекривала прохід долиною річки Рао КванРаокуан. На вершині 950 на схід від річки знаходилась радіорелейна станція (див. карту 3). Під час облоги морські піхотинці зайняли деякі інші пагорби, наприклад вершина 64 була укріплена та на ній були встановлені гармати для надання артилерійської підтримки обороні бази.

Як показали доповіді патрулів навколо бази під час операції «Шотландія» та результати електронно-розвідувальної операції «Ніагара І», наприкінці 1967 року великі загони північно-в'єтнамської армії під командуванням 304 дивізії, яка вже мала досвід бойових дій проти французів при [[Битва при Дьєнб'єнфу|Дьєнб'єнфу]] ({{lang-vi|Điện Biên Phủ}}), були перекинуті через [[демілітаризована зона (В'єтнам)|демілітаризовану зону]] на південь, в околиці Ке-СанКхешань.

В очікуванні атаки, [[Вільям Вестморленд|генерал Вестморленд]] наказав посилити оборону Ке-СанКхешань. Верховне командування збройних сил США, подібно до французького командування у [[Дьєнб'єнфу]], також очікувало вирішальної битви з [[Північний В'єтнам|Північним В'єтнамом]]. Північнов'єтнамське командування також охоче готувалося до битви. Контроль за Ке-СанКхешань відкривав шлях до прибережної рівнини та робив неможливим контроль над гірським [[ШляхСтежка Хо ШиШі Міна|шляхом Хо Ши Міна]] для американців. До того ж, ВНА вдалось безперешкодно перекинути війська до [[Південний В'єтнам|Південного В'єтнаму]].

В наступні місяці випадкові атаки на пости морських піхотинців навколо Ке-СанКхешань ставали дедалі частішими. У відповідь, морські піхотинці влаштували атаку на розташування в'єтнамців у пагорбах на південний захід від бази, де були розгорнуті артилерійські загони ВНА. Найуспішнішою виявилась атака взводу 26 полку морської піхоти [[20 січня]] [[1968]] року, в переддень початку облоги, оскільки майже вдалось витіснити ворога з вершини 881 на північ від бази. Того ж дня один з офіцерів ВНА втік до морських піхотинців та повідомив про заплановану атаку на базу. Всі загони були одразу повернуті на свої позиції, а розташовані на базі війська переведені у стан повної бойової готовності.

[[Файл:L B Johnson Model Khe Sanh.jpeg|thumb|left|Президент США [[Ліндон Джонсон]] заслуховує доповідь радника з військових питань про стан справ на базі Ке-СанКхешань.]]

Невдовзі після півночі, рано в ранці [[21 січня]] [[1968]] року вершина 861 була обстріляна [[міномет]]ами північнов'єтнамської армії. Потім північнов'єтнамські сапери спробували підірвати окопи навколо вершини аби відкрити шляхи до позицій морських піхотинців. Атаки були відбиті, зокрема тому, що нападники упустили вершину 881 на півдні і тому весь час протягом атаки перебували під вогнем вище розташованих морських піхотинців. О 5:30 розпочався мінометний та артилерійський вогонь з оточуючих пагорбів по самій базі. Одна з перших гранат влучила в головне сховище боєприпасів, в якому зберігалось 1500 тон боєприпасів, або 90 % від всіх боєприпасів бази. Внаслідок шалених вибухів, які тривали 48 годин, загинуло 18 солдатів та зазнало поранень, інколи важких, ще 43. В той же час, загони ВНА атакували село Ке-СанКхешань, яке утримувалось загонами морської піхоти та південнов'єтнамськими рейнджерами. Перша атака пробила оборону, однак була відбита. Перед другою атакою того ж дня, захисники перебрались до військової бази та здали село без бою. Протягом наступних днів відбувались атаки ВНА проти морських піхотинців, однак очікуваний генеральний наступ все ще не розпочинався. Натомість, артилеристи продовжували обстріл, зазвичай близько 300 снарядів влучали в базу.

=== Ке-СанКхешань під обстрілом ===

Доставка вантажів повітрям була суттєво обмежена в наступні два з половиною місяці. В деякі дні доводилось зменшувати порції солдатам. Незважаючи наПопри укріплення, вибухи снарядів та мін все ще забирали життя оборонців та завдавали їм поранень. До цього додалось нашестя [[пацюк]]ів, оскільки через сильні дощі на початку року [[барак]]и та бункери залишились єдиним сухим місцем на базі. Також дощі швидко перетворили навколишню вкриту [[червонозем]]ом місцевість на болота.

До зовнішніх обставин додався психологічний тиск, оскільки оборона бази усвідомлювала, що в навколишніх пагорбах переховуються втричі більші сили противника, готові кинутись в атаку на базу. Між американськими артилеристами на базі та північнов'єтнамськими артилеристами, прихованими у пагорбах, постійно відбувались тривалі вогневі дуелі.

=== Битва за Ланг ВеїЛангвей ===

[[Файл:Khe Sanh Lang Vei SF-Camp Map.gif|thumb|left|Табір Ланг ВеїЛангвей загону спеціального призначення.]]

[[Табір Ланг ВеїЛангвей]] був створений переведеними з Ке-СанКхешань загонами спеціального призначення в 1966 році. Він знаходився за 9 кілометрів від бази морської піхоти вздовж шосе № 9 до [[Лаос]]у. За два роки, до 1968 року, був збудований невеликий, але добре захищений військовий табір. В центрі бази знаходився командний бункер з товстого бетону, в кутах знаходилось 4 оборонні вогневі точки, які прикривали базу з усіх боків. Табір був оточений парканом з колючого дроту, на відстані 50 м від якого були закладені міни [[Міна М18|М18 «Клеймор»]]. Оборонні вогневі точки були споруджені з товстих балок та мішків з піском та мали добре поле для обстрілу. Також була можливість вести перехресний вогонь.

В таборі знаходились близько 200 «зелених беретів» та солдатів загону «Майк», в розпорядженні яких були дві 106 мм та чотири 57 мм [[Безвідкотна гармата|безвідкотних гармати]], два [[Browning M2|кулемети М2]] та з 24 січня близько 100 [[Гранатомет М72|гранатометів LAW]]. Гранатомети були доставлені в табір після того, як повітряна розвідка та доповіді з табору лаоських добровольців, який був незадовго до того захоплений, повідомили про рух танків. В старому таборі Ланг ВеїЛангвей, приблизно за сто метрів від нового табору, знаходилось близько 290 бійців нерегулярних цивільних груп оборони.

Тому нападники зберегли достатню кількість танків, які змогли оминути підбиті машини та пробити зовнішню оборону табору. Танки ПТ-76 обстрілювали позиції зелених беретів з гармат. За короткий проміжок часу оборона була розбита, а та, що залишилась, вела шалений опір з декількох точок в сподіванні на підтримку з бази Ке-СанКхешань або Да Нанг[[Дананг]]. Та, оскільки в'єтнамці захопили зони висадки навколо та в середині бази, доставка підкріплення гелікоптерами стала неможливою. Для доставки підкріплення неможливо було використати і шосе №9№ 9, оскільки на шляху з бези знаходилось вже захоплене північнов'єтнамською армією село Ке-СанКхешань. Підтримка надходила лише з повітря, де кружляючи навколо бази на літаку керівник авіапідтримки координував атаки легких [[бомбардувальник]]ів та [[винищувач-бомбардувальник|винищувачів-бомбардувальників]], які бомбами та ракетами вивели з ладу ще два танки. Оскільки нападники прорвались до бази, та знаходились між загонами американських військових, використання [[кластерна бомба|кластерних]] та [[напалм]]ових бомб було неможливе.

З розташованого в ста метрах старого табору Ланг ВеїЛангвей сержант першого класу Юджін Ешлі спробував організувати загони лаоських та місцевих добровольців для контратаки, але був зупинений шаленим вогнем супротивника і при другій спробі контратаки був смертельно поранений. Американські солдати, яким вдалось залишитись живими, забарикадувались в командному бункері, і опівдні, під прикриттям масованих ударів з повітря їм вдалось покинути базу. З 24 солдатів загону спецпризначення 4 були вбиті, 9 потрапили в полон, решті вдалось врятуватись. Серед інших захисників табору (НЦГО, загін «Майк», лаоські добровольці), нерегулярні загони зазнали найбільше втрат з 165 вбитими. Загалом захисники табору втратили 217 чоловік вбитими. За оцінками американців, втрати нападників становили від 250 до 500 вбитими.

Здобувши табір, північнов'єтнамська армія отримала можливість безперешкодно доставляти шляхом №9№&nbsp;9 матеріали для облоги бази Ке-СанКхешань. Крім того, була усунена загроза для південно-західного флангу нападників. Саме тому, вважають історики, [[Во Нгуен Зіап|генерал Зіап]] вирішив використати тут танки. В бою за табір Ланг ВеїЛангвей нападники втратили більшість залучених танків (сім підтверджених, два ймовірно), що унеможливило масовану танкову атаку на базу Ке-СанКхешань<ref>[http://www.gruntonline.com/TheWar/lang_vei.htm Lang Vei на gruntonline.com]</ref>.

Тим не менш, більша частина вантажу була скинута на парашутах з висоти. Зона приземлення вантажів на парашутах, приблизно 300 метрів завширшки та 100 метрів завдовжки, знаходилась одразу за східною границею бази. Це вимагало точного дотримання часу, оскільки затримка бодай на одну секунду означала, що вантаж впаде поза зоною приземлення. Необхідну координацію вдалось досягти завдяки розташованому на базі [[радар]]у та точному хронометражу навігатора на вантажному літаку.

Контроль навколишніх вершин мав вирішальне значення для оборони бази — втрата однієї чи декількох вершин означала швидку втрату бази. Тому на вершинах було розміщено до 20 % (близько 1200 чоловік) від загальної кількості військових на базі.

Морська піхота спорудила на вершинах пагорбів вогневі позиції, з яких обстрілювала військових ВНА. Наприклад, на вершині 881 північнов'єтнамським солдатам вдалось протягом декількох місяців до початку облоги прорити окопи подекуди на відстань декількох метрів від позицій морської піхоти. В численних перестрілках і атаках обидві сторони зазнавали великих втрат, інколи у морських піхотинців вони досягали 50 %. На додачу до загрози безпосередньої атаки додалась постійна загроза від артилерійського обстрілу та [[снайпер]]ів, яким американці простиставили масовані бомбування та обстріли артилерією.

На початку операції чотири [[Douglas A-4 Skyhawk|А-4 «Скайхоук»]] скидали [[бомба|бомби]] та [[напалм]] на відомі місця розташування північнов'єтнамських зенітних ракет і гармат. Два наступні А-4 скидали вздовж льотного коридору спочатку бомби зі [[сльозогінний газ|сльозогінним газом]], а потім встановлювали [[димова завіса|димову завісу]]. Через 30&nbsp;секунд летіли транспортні [[Boeing CH-46 Sea Knight|СН-46]] під прикриттям бойових гвинтокрилів [[Bell UH-1 Iroquois|UH-1]] та підтримкою чотирьох А-4. Транспортні гвинтокрили летіли з інтервалом в 10&nbsp;секунд та скидали вантаж (зазвичай зовнішній) без зупинки. Якщо треба було доставляти або забирати солдатів чи поранених, гвинтокрили приземлялись лише настільки, наскільки це було необхідно. «Нас просто викидали з гвинтокрила» ({{lang-en|We were literally thrown out of that chopper}}) пригадав Дейв Пауел в своїх мемуарах. Гвинтокрили в щільних ланках виглядали з землі як [[клин]] [[гусігусь|гусей]], і такі компанії швидко отримали свою назву {{lang-en|«Supergaggle»}} («супер-клин»). Вся операція тривала п'ять хвилин та забезпечувала пости необхідними речами. Після запровадження цієї схеми доставки вантажів на вершини було збито всього два гвинтокрила<ref>[{{Cite web |url=http://www.hmm-364.org/powell-dl881s19.html |title=Dave Powell's Hill 881S Collection] |accessdate=25 листопада 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20090603200825/http://hmm-364.org/powell-dl881s19.html |archivedate=3 червня 2009 |deadurl=yes }}</ref>.

За декілька місяців до початку облоги був помічений інтенсивний рух північнов'єтнамської армії в напрямку до бази. Відтоді розпочалось планування великої розвідувальної операції в районі бази Ке-СанКхешань.

Переважна частина бомб була скинута з бомбардувальників [[Boeing B-52 Stratofortress|В-52 Стратофортрес]] під час [[Операція «Arc Light»|операції в складі]] операції Ніагара&nbsp;ІІ. Розташовані на аеродромах на [[Андерсен (авіабаза)|Гуамі]] та в Таїланді[[Таїланд]]і бомбардувальники ланками по три скидали що 90&nbsp;хвилин 23 тони бомб на ворожі війська навколо бази морської піхоти. До 18&nbsp;лютого, аби не влучити у власних солдат, мінімальна припустима відстань від зони бомбардування до бази становила 3&nbsp;кілометри. Разом з тим, як споруджувана північнов'єтнамськими військами мережа тунелів та окопів підбиралась все ближче до бази, розпочались спроби із допомогою наземного радара наблизити зону бомбардування на відстань 1&nbsp;км від бази. Оскільки спроби завершились успіхом, безпечна зона була зменшена до одного кілометра, а «ворожа земля» за її межами була «перерита» бомбардувальниками. В сумі, за 2548&nbsp;бойових вильоти В-52 скинули близько {{formatnum:60000}}&nbsp;тонн бомб. В деякі дні вага скинутих протягом дня бомб втричі перевищувала середньодобову вагу скинутих бомб в [[Друга світова війна|Другій світовій війні]].

31 березня [[1-ша кавалерійська дивізія (США)|1 кавалерійська дивізія]] спільно з частинами першого та 26 полків морської піхоти та 3 загоном спеціального призначення південнов'єтнамських повітряно-десантних військ розпочали наступ вздовж шосе №9№ 9 на захід. Початковим пунктом операції «Пегас» була обрана зона приземлення Студ, яка була переобладнана в базу вогневої підтримки.

Загони морської піхоти та південнов'єтнамської армії рухались вздовж шосе, водночас, загони 1&nbsp;кавалерійської дивізії були десантовані на навколишні пагорби для прикриття флангів. Вдень 6&nbsp;квітня перші загони дістались бази Ке-СанКхешань. Ще через два дні автошлях №9№&nbsp;9 був розчищений, місцями відремонтований, та знову придатний до використання. 1&nbsp;кавалерійська дивізія звільнила морських піхотинців на базі, поклавши край, в такий спосіб, 77-денній облозі. [[Операція «Пегас»]] була офіційно завершена 14&nbsp;квітня, після того, як частини 1&nbsp;кавалерійської дивізії та південнов'єтнамські військові взяли під контроль решту вершин та, знайшовши рештки північнов'єтнамських солдат, частково дізнались про результати операції «Ніагара»<ref>{{Cite web |url=http://www.vietnam-war.info/battles/operation_pegasus.php |title=Operation Pegasus на сайті vietnam-war.info |accessdate=25 листопадлистопада 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20080724201642/http://www.vietnam-war.info/battles/operation_pegasus.php |archivedate=24 липеньлипня 2008 |deadurl=yes }}</ref>.

26 полк морської піхоти, який більшу частину часу знаходився на базі під вогнем, 18 квітня був переведений в Донг Ха[[Донгха]] та [[Військова база Кемп Керол|Кемп Керол]]. 23 травня Президент [[Ліндон Джонсон]] нагородив полк Президентською відзнакою за успішну оборону бази.

В подальшому база була розібрана та великою мірою покинута, залишились лише артилерійські точки для вогневої підтримки операцій в західній частині [[КвангКуангчі Трі(провінція)|Куангчі]]. Через зміну політичних умов в Америці, Президент Джонсон відмовився від поширення операцій на [[Лаос]], тому 23 червня база була остаточно покинута, а розміщені в ній загони переведені на схід. Для операцій в прикордонних районах залишились мобільні загони на базах Ца Лу та зони приземлення Студ. Сама база вже не використовувалась як початковий пункт атак на [[шляхСтежка Хо ШиШі Міна|стежку Хо Ші Міна]].

Попри те, що оборона Ке-СанКхешань завершилась успіхом для американців, їм не вдалось отримати від цього жодних переваг, оскільки політична ситуація не дозволяла контрнаступу або розширення бази. Однак, стало зрозуміло, що повністю оточену базу під обстрілом супротивника можна обороняти та постачати припасами з повітря.

Проте план [[Міністерство оборони США|міністерства оборони США]] перекрити кордон між [[Південний В'єтнам|Південним]] та [[Північний В'єтнам|Північним В'єтнамом]] ланцюгом потужних і добре захищених військових баз виявився нездійсненним, оскільки незважаючи напопри значні матеріальні витрати та кількість залучених військових, постачання з Північного В'єтнаму перекрити не вдалось.

Північному В'єтнаму вдалось нападом на базу Ке-СанКхешань зв'язати в обороні частини американських збройних сил та відволікти увагу від приготувань до Тетського наступу, початок якого виявився неочікуваним у Південному В'єтнамі. Тому деякі експерти припускають, що північнов'єтнамська армія не планувала захопити базу, натомість,а збираласьлише зв'язати в її обороні якнайбільшу кількість американських військових<ref>Moyers S. Shore: ''The Battle for Khe Sanh''</ref>.

В американських засобах масової інформації висвітленню новин про оборону бази Ке-СанКхешань приділялась значна увага: їй було присвячено близько 25&nbsp;% часу від всіх новин з В'єтнаму, на каналі телебачення [[CBS]] частка доходила до 50&nbsp;%. Битва мала великий вплив на формування образу війни в громадській думці у Сполучених Штатах та Європі, також її часто порівнювали з [[Битва при Дьєнб'єнфу|битвою при Дьєнб'єнфу]]. Оборона Ке-СанКхешань була згадана новообраним Президентом США [[Барак Обама|Бараком Обамою]] в інаугураційній промові<ref>[[s:en:Barack Obama's Inaugural Address|wikisource.org: Barack Obama's Inaugural Address, 20 січня 2009]]</ref>.

Битва істотно вплинула і на мистецтво: [[Брюс Спрінгстін]] в пісні «[[Born in the U.S.A. (пісня)|Born in the U.S.A.]]» (народжений в США) присвятив слова «I had a brother at Khe Sanh» (мій брат був у Ке-СанКхешань) цій битві. Також австралійський рок-гурт Cold Chisel присвятив пісню Ке-СанКхешань, хоча лише незначна кількість [[Австралійські Сили Оборони|австралійських солдат]] мали безпосереднє відношення до її оборони. Битва за Ке-СанКхешань залишається символом неоднозначності військової кампанії у В'єтнамі, оскільки база була покинута невдовзі після успішного завершення її оборони.

* Bernard C. Nalty: ''Air Power and the Fight for Khe Sanh.'' Government Reprints Press, Washington 2001, ISBN 1-931641-84-6 [https://web.archive.org/web/20051113162045/https://www.airforcehistory.hq.af.mil/Publications/Annotations/naltyair.htm (online, PDF)].

[[Категорія:ВійнаОблоги уза В'єтнамімістом|Кхешань]]