Вікіпедія

Левицький Кость Антонович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
 
(Не показано 193 проміжні версії ще одного користувача)
Рядок 1:
{{Картка:Лідер
| ім'я = Кость Антонович Левицький
| жінка =
| зображення = Levytsky Kost-1-.jpg
| розмір_зображення = 200px
| підпис =
| початок_терміну = [[9 листопада]] [[1918]]
| кінець_терміну = грудень [[1918]]
| віце-президент =
| президент =
| прем'єр-міністр =[[ЗУНР]]
| попередник =
| наступник =
| дата_народження = [[18 листопада]] [[1859]]
| місце_народження = [[Тисмениця]]
| дата_смерті = [[12 листопада]] [[1941]]
| місце_смерті =
| громадянство =
| національність =[[українець]]
| виборчий_округ =
| дружина =
| чоловік =
| професія =
| релігія =
| партія = [[Українська Національно-Демократична Партія]]
| посада =
| посада2 =
| початок_терміну2 =
| кінець_терміну2=
| попередник2 =
| наступник2 =
| президент2=
}}
{{othernames|Левицький}}
{{Державний діяч
'''Кость Антонович Леви́цький''' (*[[18 листопада]] [[1859]] — †[[12 листопада]] [[1941]]) — найвизначніший [[політичний діяч]] [[Галичина|Галичини]] кінця [[19 століття]] — першої половини [[20 століття]].Співзасновник [[УНДП]]. З листопада [[1918]] р.- голова Державного секретаріату [[ЗУНР]], потім — голова комісії з виборчої реформи при уряді. В липні [[1941]] р. був засновником і головою [[Українська Національна Рада у Львові|Національної Ради у Львові]].
| українське ім'я = Кость Антонович Левицький
| оригінальне ім'я =
| портрет = Levytsky Kost-1-.jpg
| ширина портрета = 200px
| підпис =
| герб = POL COA Rogala.svg
| підпис герба = [[Роґаля]]
 
| титул = [[Прем'єр-міністр]] [[ЗУНР]]
| прапор =
| періодпочаток = [[9 листопада]] [[1918]]
| періодкінець = грудень [[1918]]
| попередник = посада запроваджена
| спадкоємець = [[Голубович Сидір|Ісидор Голубович]]
 
| дата народження = 18.11.1859
| місце народження = [[Тисмениця (місто)|Тисмениця]], [[Станиславівський повіт]], [[Королівство Галичини і Володимирії]], [[Австрійська імперія]]
| дата смерті = 12.11.1941
| місце смерті = [[Львів]], [[Дистрикт Галичина]], [[Генерал-губернаторство (Третій Рейх)|Генерал-губернаторство]], [[Третій Рейх]]
 
| національність = [[українець]]
Кость Левицький народився 18 листопада 1859 р. у містечку [[Тисмениця]] (тепер районний центр Івано-Франківської області) в сім'ї священика шляхтича гербу «[[Роґаля]]». Після закінчення 1878 р. Станіславівської гімназії навчався на правничих факультетах [[Львівський університет|Львівського]] та [[Віденський університет|Віденського університетів]]. [[1884]] року склав [[докторат]], а [[1890]]-го відкрив адвокатську канцелярію у Львові.
| громадянство = [[Австро-Угорщина]] → [[ЗУНР]] → [[Друга Річ Посполита]] → Українська Держава
| батько =
| мати =
| дружина = Ольга з Огоновських
| діти =
| партія = [[Українська Національно-Демократична Партія]]
| нагороди = {{Командор ордена Леопольда (Австрія)}}
| автограф =
| Commons =
}}
'''Кость Антонович Леви́цький''' гербу [[Рогаля (герб)|Роґаля]] ({{ДН|18|11|1859}}, [[Тисмениця (місто)|Тисмениця]], [[Станиславівський повіт]], [[Королівство Галичини та Володимирії|Королівство Галичини і Володимирії]], [[Австрійська імперія]], нині [[Україна]], [[Івано-Франківська область]] — {{ДС|12|11|1941}}, [[Львів]], [[Дистрикт Галичина]], [[Генерал-губернаторство (Третій рейх)|Генерал-губернаторство]], [[Третій Рейх]]) — український державний діяч, публіцист, юрист, історик, один із найвизначніших політичних діячів [[Галичина|Галичини]] кінця [[XIX століття]] — першої половини [[20 століття|XX століття]], [[доктор наук]]. Співзасновник [[Українська національно-демократична партія|УНДП]]. З початку Першої світової війни очолив [[Головна українська рада|Головну українську раду]] у Львові. З листопада [[1918]] р. — голова Державного секретаріату [[ЗУНР]], потім — голова комісії з виборчої реформи при уряді. [[Прем'єр-міністр]] [[Західноукраїнська Народна Республіка|ЗУНР]] (листопад — грудень 1918). У липні [[1941]] засновник, голова [[Українська Національна Рада у Львові|Національної Ради у Львові]].
 
[[Зять]] академіка ПАН [[Огоновський Омелян Михайлович|Омеляна Огоновського]]<ref>[http://uk.rodovid.org/wk/Запис:601716 Омелян Огоновський нар. 3 серпня 1832, пом. 28 жовтня 1894 / Родовід] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171115143554/http://uk.rodovid.org/wk/Запис:601716 |date=15 листопада 2017 }}{{неавторитетне джерело}}</ref>, [[вуйко]] [[Огоновський Любомир|Любомира Огоновського]]<ref>''[[Гуцуляк Михайло|Михайло Гуцуляк]].'' Перший листопад 1918 на Західних землях України.&nbsp;— К. : Либідь, 1993.&nbsp;— іл.&nbsp;— С. 27.&nbsp;— ISBN 5-325-00302-X.</ref>{{Значущість факту?}}.
К. Левицький був людиною невичерпної громадської енергії. Його обирали заступником голови [[Академічне братство|«Академічного братства»]], він був активним членом першого товариства українських правників «Кружок правничий» (1881), співзасновником і провідним діячем товариства українських ремісників «Зоря», «[[Народна торгівля (кооператив)|Народної торгівлі]]» (1883), страхового товариства «Дністер» (1891), [[Краєвий Союз Ревізійний|«Краєвого союзу ревізійного»]] (1904), «Земельного банку гіпотечного» (1910), директором [[Краєвий Союз Кредитовий|«Краєвого союзу кредитового»]] (1898—1939), засідав в управі «[[Просвіта (товариство)|Просвіти]]».
 
== Біографія ==
Водночас виявив себе в галузі науки: перекладав закони, опрацьовував українську юридичну термінологію, уклав німецько-український правничий словник, почесний член [[НТШ|Наукового товариства ім. Т. Шевченка]], співзасновник і довголітній редактор «Часописі правничої» та квартальника Союзу українських адвокатів «Життя і право», автор популярних юридичних праць.
[[Файл:Надгробок о. Антіна Левицького, Нижнів 1.jpg|міні|ліворуч|170пкс|Надгробок на могилі батьків біля церкви в Нижневі]]
Народився 18 листопада 1859 у містечку [[Тисмениця (місто)|Тисмениця]] [[Станиславівський повіт (Королівство Галичини та Володимирії)|Станиславівського повіту]] [[Королівство Галичини і Володимирії|Королівства Галичини і Володимирії]], [[Австрійська імперія]], нині районний центр Івано-Франківської області, [[Україна]]) в сім'ї [[священник]]а [[УГКЦ]], [[шляхтич]]а гербу «[[Роґаля]]» о. Антіна Левицького (1832—1909, Нижнів<ref>''Dmytro Blazejowskyj''. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944).&nbsp;— Kyiv&nbsp;: KM Akademia, 2004.&nbsp;— S. 249.&nbsp;— ISBN 966-518-225-0. {{ref-en}}</ref>)&nbsp;— пароха [[Нижнів|Нижнева]]<ref>''Литвин М., Науменко К.'' Історія ЗУНР…&nbsp;— С. 77.</ref>. Мав брата Олександра (?—1918), який працював секретарем при Міністерстві справедливості уряду Австро-Угорщини,<ref>''Кущак Д.'' Історія села Люблинець Новий.&nbsp;— Львів&nbsp;: Свічадо, 2010.&nbsp;— С. 36.&nbsp;— ISBN 978-966-395-408-0.</ref> зятя о. [[Метелля Северин Модестович|Северина Метеллі]].<ref>Там само.&nbsp;— С. 36, 55.</ref>
 
Після закінчення в 1878 році [[Станиславівська державна гімназія|Станиславівської цісарсько-королівської гімназії]] навчався на правничих факультетах [[Львівський університет|Львівського]] та [[Віденський університет|Віденського університетів]]. У [[1884]] році склав докторат, у [[1890]] році відкрив [[адвокат]]ську канцелярію у Львові.
Видатний політик: співзасновник і секретар «Народної Ради», член президії та президент Народного комітету [[УНДП|Української національно-демократичної партії]], депутат Палати Послів австрійського парламенту (1907—1918) та [[Галицький крайовий сейм|Галицького сейму]] (1908—1914), президент «Руського клубу» в Галицькому сеймі (1910—1914), президент українського клубу в австрійському парламенті (1910—1916). Очолюючи боротьбу українських парламентарів за український університет і реформу виборчої ординації до Галицького сейму, К. Левицький став одним із найавторитетніших українських політиків. Тож не дивно, що коли на початку I світової війни українські партії створили свій координаційний орган — [[Головна Українська Рада|Головну Українську Раду]], згодом [[Загальна Українська Рада|Загальну Українську Раду]] — їх очолив К. Левицький.
 
Активний громадський діяч: обирали заступником голови [[Академічне братство|«Академічного братства»]], активним діячем першого товариства українських правників «Кружок правничий» (1881), співзасновником, провідним діячем товариства українських ремісників «Зоря», «[[Народна торгівля (кооператив)|Народної торгівлі]]» (1883), страхового товариства «[[Дністер (страхова компанія)|Дністер]]» (1891), [[Краєвий Союз Ревізійний|«Краєвого союзу ревізійного»]] (1904), «Земельного банку гіпотечного» (1910), директором [[Краєвий Союз Кредитовий|«Краєвого союзу кредитового»]] (1898—1939), засідав в управі «[[Просвіта (товариство)|Просвіти]]».
===Керівник ЗУНР===
В умовах розпаду [[Австро-Угорщина|Австро-Угорської імперії]] парламентарії сформували Українську Національну Раду та взяли курс на створення незалежної держави. [[31 жовтня]] 1918 р. львівська делегація Ради під проводом К. Левицького ухвалила рішення про збройне повстання. [[9 листопада]] [[УНРада]] під головуванням К. Левицького схвалила опрацьовану за його участі тимчасову Конституцію [[ЗУНР]]. Водночас сформовано перший уряд — Державний секретаріат на чолі з К. Левицьким. Окрім того, він отримав портфель міністра фінансів.
 
Виявив себе в галузі науки: перекладав закони, опрацьовував українську юридичну термінологію, уклав німецько-український правничий словник, почесний член [[НТШ|Наукового товариства імені Тараса Шевченка]], співзасновник, довголітній редактор «[[Часопись Правнича і Економічна|Часописі правничої]]» та квартальника Союзу українських адвокатів «Життя і право», автор популярних юридичних праць.
Хоча уряд К. Левицького діяв лише два місяці, саме він сформував правові й організаційні засади ЗУНР. Після відставки Кость Левицький очолював комісію виборчого законодавства УНРади. Через відступ [[УГА]] в липні 1919 року за [[Збруч]] К. Левицький переїхав до Відня, де знову увійшов до складу уряду ЗУНР як уповноважений у справах преси та пропаганди, а згодом — закордонних справ. Очолював делегації ЗУНР на міжнародних конференціях у Ризі (1920), Женеві (1921) та був членом делегації ЗУНР на Генуезькій конференції (1922). Водночас очолював Комітет політичної еміграції. Після самоліквідації 1923 р. уряду згідно з рішенням [[Ліга Націй|Ліги Націй]] про анексію Східної Галичини, К. Левицький повернувся до Львова.
 
Видатний політик: співзасновник і секретар «[[Народна Рада (політична організація)|Народної Ради]]», член президії та президент Народного комітету [[Українська національно-демократична партія|Української національно-демократичної партії]], депутат Палати Послів австрійського парламенту (1907—1918) та [[Галицький крайовий сейм|Галицького сейму]] (1908—1913 роки, від IV курії округу Рогатин; входив до складу «Українсько-руського соймового клубу», заступник голови у 1908—1909 роках, його голова у 1910-13 роках<ref>''Чорновол І.'' 199 депутатів Галицького сейму…&nbsp;— С. 103—104.</ref>); 1913—1914 роки&nbsp;— від IV курії округу Жидачів), президент (голова<ref>''Чорновол І.'' 199 депутатів Галицького сейму…&nbsp;— С. 114.</ref>) «[[Український соймовий клуб|Українського соймового клюбу]]» в Галицькому сеймі (1913—1914 років<ref>''Чорновол І.'' 199 депутатів Галицького сейму…&nbsp;— С. 114—115.</ref>), президент українського клубу в австрійському парламенті (1910—1916). Очолюючи боротьбу українських парламентарів за український університет і реформу виборчої ординації до Галицького сейму, став одним із найавторитетніших українських політиків. На початку I світової війни очолив [[Головна Українська Рада|Головну Українську Раду]], згодом [[Загальна Українська Рада|Загальну Українську Раду]]&nbsp;— координаційний орган&nbsp; українських партій. У 1914 році нагороджений командорським хрестом австрійського [[Орден Леопольда (Австрія)|ордена Леопольда]]<ref>[http://www.pbc.rzeszow.pl/dlibra/docmetadata?id=1859 Kronika] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170729172330/http://www.pbc.rzeszow.pl/dlibra/docmetadata?id=1859 |date=29 липня 2017 }} // Głos Rzeszowski, Nr 4 z 8 marca 1914.&nbsp;— S. 3.</ref><ref>[http://alex.onb.ac.at/cgi-content/alex?aid=shb&datum=1918&page=433&size=49 Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie].&nbsp;— Wien, 1918.&nbsp;— S. 59.{{ref-de}}</ref>.
===Міжвоєнний період===
У міжвоєнний період К. Левицький входив до Центрального комітету Українського національно-демократичного об'єднання, проте, оскільки
в той час політичний провід формувало нове покоління, вирішальної ролі в політиці вже не відігравав. Працював на посадах директора «[[Центробанк (Крайовий Союз Кредитовий)|Центробанк]]у», очолював Союз українських адвокатів, входив до складу Навчальної ради адвокатів Польщі. А також проявив себе як історик, написав «Історію політичної думки галицьких українців 1848—1914 рр.» (1926), «Історію визвольних змагань галицьких українців у часи світової війни 1914—1918 рр.» (1928—1930), «Великий зрив» (1931) тощо «Історію політичної думки галицьких українців» досі вважають основною працею з історії українського національного руху XIX ст.
 
[[1 серпня]] [[1914]] року разом з [[Ганкевич Микола|Миколою Ганкевичем]] та [[Павлик Михайло Іванович|Михайлом Павликом]] створив і очолив [[Головна українська рада|Головну українську раду]].<ref>{{Cite book|title=Історія України|last=Кульчицький|first=Станіслав Владиславович|last2=Лебедєва|first2=Юлія Генадіївна|last3=|year=2009|publisher=Видавництво "Генеза"|location=Київ|pages=304|language=Українська|isbn=978-966-11-0016-8}}</ref>
«Золотий вересень» 1939 року знову втягнув Костя Левицького у вир політики. Саме Левицькому однопартійці доручили налагодити контакти з червоними завойовниками. [[22 вересня]] 1939 р. він представився новій владі, проте його вивезли до Москви. 80-річний сеньйор галицької політики просидів на Луб'янці півтора року. Внаслідок наполягань [[Студинський Кирило Йосипович|Кирила Студинського]] й інших галичан, на думку яких зважала радянська влада, навесні 1941 р. К. Левицького якимось дивом звільнили, і він повернувся.
 
Співорганізатор похорону [[Іван Франко|Івана Франка]] [[31 травня]] [[1916]] року.<ref>''Литвин М., Науменко К.'' Історія Галицького стрілецтва.&nbsp;— Львів&nbsp;: Каменяр, 1991.&nbsp;— С. 36.&nbsp;— ISBN 5-7745-0394-1.</ref>
===Проголошення Української держави===
Коли [[30 червня]] 1941 року [[ОУН|оунівці]] проголосили Українську державу, К. Левицький очолив Раду Сеньйорів (передпарламент, із 30 липня 1941 р. — [[Українська Національна Рада у Львові|УНРада]]). Неодноразово провадив нелегкі переговори з нацистами, намагався відіграти роль представника єдиної легітимної влади в Галичині. На початку 1942-го нацисти поставили перед УНРадою ультиматум про саморозпуск. Проте К. Левицький не дожив до цього моменту.
 
=== Керівник Державного Секретаріату ЗУНР ===
Він помер [[12 листопада]] 1941 року.
В умовах розпаду [[Австро-Угорщина|Австро-Угорської імперії]] парламентарії сформували Українську Національну Раду, взяли курс на створення незалежної держави. [[31 жовтня]] 1918 р. львівська делегація Ради під проводом Костя Левицького ухвалила рішення про збройне повстання. [[9 листопада]] [[УНРада]] під головуванням Костя Левицького схвалила опрацьовану за його участі тимчасову Конституцію [[ЗУНР]]. Голова першого уряду — Державного секретаріату ЗУНР, міністр фінансів ЗУНР.
Похований на [[Янівський цвинтар|Янівському меморіальному цвинтарі]] поруч з генералом [[Тарнавський Мирон|М. Тарнавським]].
 
Уряд діяв два місяці, сформував правові й організаційні засади ЗУНР. Після відставки Кость Левицький очолював комісію виборчого законодавства УНРади. Через відступ [[УГА]] в липні 1919 року за [[Збруч]] переїхав до Відня, увійшов до складу уряду ЗУНР як уповноважений у справах преси та пропаганди, згодом — закордонних справ. Очолював делегації ЗУНР на міжнародних конференціях у Ризі (1920), Женеві (1921), був членом делегації ЗУНР на Ґенуезькій конференції (1922). Очолював Комітет політичної еміграції. Після самоліквідації 1923 р. уряду згідно з рішенням [[Ліга Націй|Ліги Націй]] про анексію Східної Галичини повернувся до Львова.
В надгробному слові [[митрополит]] [[Йосип Сліпий]], відзначаючи величезні заслуги К. Левицького, назвав його «керманичем політичного життя народу до останньої хвилини».
 
=== Міжвоєнний період ===
===Вшанування пам'яті===
У міжвоєнний період входив до Центрального комітету Українського національно-демократичного об'єднання; вирішальної ролі в політиці вже не відігравав. Працював на посадах директора «[[Центробанк (Крайовий Союз Кредитовий)|Центробанку]]», очолював Союз українських адвокатів, входив до складу Навчальної ради адвокатів Польщі. Проявив себе як історик — автор «Історії політичної думки галицьких українців 1848—1914 рр.» (1926), «Історії визвольних змагань галицьких українців у часи світової війни 1914—1918 рр.» (1928—1930), «Великий зрив» (1931) тощо «Історію політичної думки галицьких українців» досі вважають основною працею з історії українського національного руху XIX ст.
1992 р. вулицю В. Маяковського у Львові, на якій під номером 34 був розташований будинок К. Левицького, перейменували на його честь.
 
«Золотий вересень» 1939 року втягнув його у вир політики — однопартійці доручили налагодити контакти з червоними завойовниками. [[22 вересня]] 1939 р. він представився новій владі, але невдовзі п. Костя вивезли до Москви. Арешт Левицького ініціював [[Хрущов Микита Сергійович|М. Хрущов]], ні з ким з цього приводу не консультуючись. 80-річний сеньйор галицької політики просидів на Луб'янці півтора року. Побутує думка, що внаслідок наполягань [[Студинський Кирило Йосипович|Кирила Студинського]] та інших галичан, на думку яких, начебто, зважала радянська влада, навесні 1941 р. Костя Левицького якимось дивом звільнили, він повернувся до Львова. Утім, важливу роль у звільненні К.Левицького відігравали міркування політичного характеру, які вдалося довести до відома Берії, а, через нього і до Молотова, [[Судоплатов Павло Анатолійович|Павлу Судоплатову]]. Останньому було доручено Берією підготувати доповідь про політичні наслідки арешту К.Левицького і в цій доповіді Судоплатов висловився проти арешту і за звільнення Левицького, що й було зроблено.
== Праці ==
[[Файл:Могила Костя Левицького..jpg|міні|праворуч|200пкс|Могила Костя Левицького на 38 полі Янівського цвинтаря ]]
 
=== Проголошення Української держави ===
Левицький — автор цінних історичних праць:
[[30 червня]] 1941 року [[ОУН|оунівці]] проголосили Українську державу, Кость Левицький очолив Раду Сеньйорів (передпарламент — з 6 липня, із 30 липня 1941 р. — [[Українська Національна Рада у Львові|УНРада]]). Неодноразово провадив нелегкі переговори з нацистами, намагався відіграти роль представника єдиної легітимної влади в Галичині. На початку 1942-го нацисти поставили перед УНРадою ультиматум про саморозпуск.
* [http://mnib.malorus.org/kniga/33/ «Історія політичної думки галицьких українців 1848—1914»] (1926),
* «Історія визвольних змагань галицьких українців в часи світової війни 1914—1918 рр.» (1928),
* «Великий зрив» (1931) та ін.
 
Помер [[12 листопада]] 1941 року. Похований на [[Янівський цвинтар|Янівському меморіальному цвинтарі]] поруч з генералом [[Тарнавський Мирон|Мироном Тарнавським]].
==Джерела ==
* [http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=1237206 Урядовий портал]
* [http://gazeta.lviv.ua/articles/2008/10/30/35510/ Львівська Газета. 30 жовтня, 2008 року, № 159 (467). Микола Литвин. "Прем’єр Кость Левицький" (1-а частина)]
* [http://gazeta.lviv.ua/articles/2008/10/31/35612/ Львівська Газета. 31 жовтня, 2008 року, № 160 (468). Микола Литвин. "Прем’єр Кость Левицький" (2-а частина)]
 
У прощальному слові [[митрополит]] [[Йосип Сліпий]], відзначаючи величезні заслуги Костя Левицького, назвав його «керманичем політичного життя народу до останньої хвилини».
{{Прем'єр-міністри України}}
 
== Вшанування пам'яті ==
[[Категорія:Персоналії Ле]]
[[1992]] р. вулицю Володимира Маяковського у Львові, на якій під № 34 був розташований будинок Костя Левицького, [[Вулиця Левицького (Львів)|перейменували на його честь]].
[[Категорія:Діячі ЗУНР]]
 
[[Категорія:Посли Австрійського парламенту]]
26 листопада 2009 [[Національний банк України|Національним банком України]] була випущена ювілейна [[Кость Левицький (монета)|монета «Кость Левицький»]].
[[Категорія:Посли Галицького сейму]]
 
У [[2010]] р. до 150-річчя від дня народження Кость Левицького [[Львівська обласна державна телерадіокомпанія|Львівською обласною державною телерадіокомпанією]] було презентовано документальний фільм, присвячений діяльності видатного адвоката, громадського та політичного діяча. Сценаристом і ведучим телевізійного фільму виступив журналіст та дипломат Яців Володимир.
 
На батьківщині, в [[Тисмениця|Тисмениці]], одна з центральних вулиць носить ім'я К. Левицького.
[[Файл:Початок вул. К. Левицького в Tисмениці.JPG|міні|праворуч|200пкс|Вул. Костя Левицького в Тисмениці]]
 
== Праці ==
Кость Левицький — автор цінних історичних праць:
* Історія політичної думки галицьких українців 1848—1914 (1926) ''([http://chtyvo.org.ua/authors/Levytskyi_Kost/ завантажити з Chtyvo.org] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161021064247/http://chtyvo.org.ua/authors/Levytskyi_Kost/ |date=21 жовтня 2016 }})''
* Історія визвольних змагань галицьких українців в часи світової війни 1914—1918&nbsp;рр. (1928) ''([http://chtyvo.org.ua/authors/Levytskyi_Kost/Istoriia_vyzvolnykh_zmahan_halytskykh_ukraintsiv_z_chasu_svitovoi_viiny_19141918/ завантажити з Chtyvo.org] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161021064843/http://chtyvo.org.ua/authors/Levytskyi_Kost/Istoriia_vyzvolnykh_zmahan_halytskykh_ukraintsiv_z_chasu_svitovoi_viiny_19141918/ |date=21 жовтня 2016 }})''
* Великий зрив (1931).
 
== Примітки ==
{{примітки}}
 
== Джерела та література ==
* ''Андрусяк Т. Г''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Levitsky_K_A Левицький Кость Антонович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160822013459/http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Levitsky_K_A |date=22 серпня 2016 }} // {{ЕІУ|6|87}}
* ''Красівський О''. Левицький Кость // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 394. — ISBN 978-966-611-818-2.
* [http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/use/second_book/part1.pdf Левицький Кость] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161109173417/http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/use/second_book/part1.pdf |date=9 листопада 2016 }} // {{УМЕ6|сторінки=815}}
* Левицький Кость Антонович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. [https://chtyvo.org.ua/authors/Varvartsev_Mykola/Ukraina_v_mizhnarodnykh_vidnosynakh_Entsyklopedychnyi_slovnyk-dovidnyk_Vypusk_5.pdf Випуск 5. Біографічна частина: А-М] / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К. : Ін-т історії України НАН України, 2014. — С. 245—247.
* [http://leksika.com.ua/16011013/legal/levitskiy Левицький Кость] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170507070705/http://leksika.com.ua/16011013/legal/levitskiy |date=7 травня 2017 }} // {{Юридична енциклопедія|3|463}}
* ''Литвин М.'' [https://web.archive.org/web/20140227061853/http://gazeta.lviv.ua/articles/2008/10/30/35510 Прем'єр Кость Левицький (1-а частина)] // Львівська Газета. — 2008. — 30 жовт.
* ''Литвин М.'' [https://web.archive.org/web/20140227025534/http://gazeta.lviv.ua/articles/2008/10/31/35612 Прем'єр Кость Левицький (2-а частина)] // Львівська Газета. — 2008. — 31 жовт.
* ''Литвин М., Науменко К.'' Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАН України, видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с.: іл. — С. 77. — ISBN 5-7707-7867-9.
* ''Слюзар В., Щербак Л.'' Левицький Кость Антонович // {{ТЕС|2|330}}
* ''Солдатенко В. Ф''. Левицький Костянтин Антонович // [[Українська дипломатична енциклопедія]]: У 2-х т. /Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004 — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-X.
* ''[[Чорновол Ігор Павлович|Чорновол І]].'' [http://chtyvo.org.ua/authors/Chornovol_Ihor/199_deputativ_Halytskoho_seimu/ 199 депутатів Галицького сейму] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171029234947/http://chtyvo.org.ua/authors/Chornovol_Ihor/199_deputativ_Halytskoho_seimu/ |date=29 жовтня 2017 }}.&nbsp;— Львів&nbsp;: Тріада плюс, 2010.&nbsp;— 228 с.&nbsp;— С. 113—115, 152.&nbsp;— (Львівська сотня).&nbsp;— ISBN 978-966-486-089-2.
 
== Посилання ==
* [https://www.youtube.com/watch?v=Bw8f3L5QgtA&noredirect=1 Документальний фільм Українські Державники — Кость Левицький].
* [http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=1237206 Урядовий портал] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304114001/http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=1237206 |date=4 березня 2016 }}.
{{Бібліоінформація}}
{{Голови уряду українських державних утворень з 1917}}
{{Міністри закордонних справ українських державних утворень з 1917}}
{{PD-письменник}}
[[Категорія:Уродженці Тисмениці]]
[[Категорія:Левицькі гербу Рогаля]]
[[Категорія:Делегати УНРади ЗУНР]]
[[Категорія:Діячі «Нової ери»]]
[[Категорія:Посли Австрійського парламенту 11-го скликання (1907-1911)]]
[[Категорія:Посли Австрійського парламенту 12-го скликання (1911-1918)]]
[[Категорія:Посли Галицького сейму 9-го скликання]]
[[Категорія:Посли Галицького сейму 10-го скликання]]
[[Категорія:Учасники Листопадового чину]]
[[Категорія:Українські дипломати]]
[[Категорія:Випускники Станиславівської цісарсько-королівської гімназії]]
[[Категорія:Випускники Віденського університету]]
[[Категорія:Випускники Львівського університету]]
[[Категорія:НародилисьДіячі 18 листопада«Просвіти»]]
[[Категорія:НародилисьРепресовані 1859в СРСР]]
[[Категорія:ПомерлиЛюди, 12на листопадачесть яких названо вулиці]]
[[Категорія:ПомерлиЛюди 1941на монетах України]]
[[Категорія:ПохованіЧлени наМузичного Янівськомутовариства цвинтаріімені Миколи Леонтовича]]
 
[[de:Kost Lewyzkyj]]
[[en:Kost Levytsky]]
[[pl:Kost Łewycki]]
[[ro:Kost Levițki]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Левицький_Кость_Антонович