Період Едо: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії

[перевірена версія]

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Версія за 17:10, 20 березня 2017 ред. Sergento (обговорення \| внесок) Патрульні, Відкочувачі 28 054 редагування м (Script) Заміна файлу File:Choson-tsushinshi1.jpg → File:Процессия корейского посольства в японском городе.jpg Є у Вікісховищі ← Попереднє редагування		Версія за 14:03, 7 березня 2024 ред. скасувати RarBot (обговорення \| внесок) Боти 3 210 510 редагувань м Додав: Категорія:Засновані в Японії 1603 Наступне редагування →
(Не показані 35 проміжних версій 25 користувачів)
Рядок 1: {{unibox}} {{Otheruses\|Едо}} ~~{{Історія Японії~~ ~~\|Знак = Alex K Tokugawa mon.png~~ ~~\|Ширина = 60px~~ }} {{ніхонґо\|'''Пері́од Е́до''' ~~({{lang-ja~~\|江戸時代, えどじだい~~}}, ''едо~~\|Едо дзідай~~'')~~}} — [[періодизація історії Японії\|період]] в [[історія Японії\|історії Японії]] з [[1603]] по [[~~1867~~1868]] рік. Тривав від часу заснування [[сьоґунат Токуґава\|сьоґунату Токуґава]] до його [[Реставрація Мейдзі\|ліквідації і реставрації]] прямого [[імператор Японії\|імператорського]] правління. Назва періоду походить від міста [[Едо (місто)\|Едо]] (сучасне [[Токіо]]), головної резиденції [[сьоґун]]ів і політично-адміністративного центру [[Японія\|Японії]] [[17 століття\|17]] — середини [[19 століття]]. Цю добу інколи називають '''періодом Токуґава''' — за іменем [[Токуґава\|родини]] [[сьоґун]]ів. Період Едо характеризувався відносно стабільним і мирним життям японців впродовж 250 років, розквітом [[самурай]]ської і міської культур, забороною [[християнство\|християнства]] і контактів із [[Західна цивілізація\|Західним світом]]. == [[Файл:Alex K Tokugawa mon.png\|35px]] Перша половина періоду Едо == === ~~<u>~~Утворення сьоґунату Едо~~</u>~~ === ==== Токуґава Іеясу і сьоґунат в Едо ==== [[Файл:~~Замок Эдо~~Edo_P2.~~png~~jpg\|~~thumb~~міні\|270px\|~~right~~праворуч\|Головний двір і [[тенсю]] [[замок Едо\|замку Едо]], резиденції [[сьоґунат Токуґава\|сьоґунів Токуґава]].]]▼ ~~[[Файл:Tokugawa Ieyasu2.JPG\|270px\|thumb\|right\|[[Токуґава Іеясу]] — засновник і перший голова сьоґунату в [[Едо]].]]~~ ▲[[Файл:Замок Эдо.png\|thumb\|270px\|right\|Головний двір і [[тенсю]] [[замок Едо\|замку Едо]], резиденції [[сьоґунат Токуґава\|сьоґунів Токуґава]].]] Після смерті [[Тойотомі Хідейосі]] місце всеяпонського лідера зайняв його васал [[Токуґава Іеясу]]. Його землі знаходились у регіоні [[регіон Канто\|Канто]] з центром у [[Едоський замок\|замку Едо]]. У [[1600]] році (5 році [[Кейтьо (ненґо)\|Кейтьо]]), заручившись підтримкою багатьох [[самурай]]ських володарів, Токуґава розбив у [[битва при Секіґахара\|битві при Секіґахара]] опозицію з західнояпонських [[даймьо]] на чолі з [[Ісіда Міцунарі\|Ісідою Міцунарі]]. Рядок 27 ⟶ 25: Для усіх самурайських володарів уряд видав «[[Закони для військових домів]]», за якими даймьо не мали права без дозволу центру будувати [[японський замок\|замки]] у своїх землях і укладати один між одним політичні шлюби. Даймьо, які не дотримувалися цих заборон, позбувалися своїх володінь, або переводилися у менш прибуткові райони країни. Для контролю і підтримання фінансового виснаження самурайських володарів сьоґунат створив [[санкін котай\|систему почергових відряджень]], за якими даймьо мусили через кожен рік прибувати до сьоґунської ставки в Едо і мешкати там протягом року. Окрім цього, за розпорядженням уряду, самурайські володарі мусили виконувати будівничу і військову повинності на користь центру. Проте, незважаючи на такий політичний і фінансовий тягар, даймьо мали повну свободу в управлінні своїми володіннями. Ці володіння, а також організація управління ними на чолі з даймьо називались «васальними країнами» [[хан (Японія)\|хан]]. Окрім суворого контролю за регіонами, сьоґунат обмежив права імператорського двору, перетворивши його на залежну від самурайського уряду управлінську систему. За «[[Заборони імператору і куґе\|Заборонами імператору і куґе»]]», уряд Едо зобов'язувався фінансово підтримувати двір, але водночас ліквідовував його земельні володіння у країні. === ~~<u>~~Внутрішня і зовнішня політика сьоґунату~~</u>~~ ===▼ ▲=== <u>Внутрішня і зовнішня політика сьоґунату</u> === ==== Закордонна торгівля і «японські містечка» ==== [[Файл:~~RedSealShip~~Japanese Red Seal Ship Shuinsen 1634.~~JPG~~png\|~~thumb~~міні\|270px\|~~right~~праворуч\|Ліцензований корабель ''сюінсан'' 1634 року.]] [[Файл:Shimabara1.png\|~~thumb~~міні\|270px\|~~right~~праворуч\|Штурм сімабарських повстанців. Тіла християн зібрані у ямах.]] Токуґава Іеясу всіляко заохочував торгівлю. У [[1604]] році (9 році Кейтьо) за його наказом кораблі західних даймьо та купців міст [[Сакаї, Осака\|Сакаї]] і [[Наґасакі]], які торгували за кордоном, мусили отримували офіційні ліцензії — грамоти з червоними печатками ''[[сюін]]'' (朱印), аби за морем їх судна не плутали з [[японські пірати\|піратськими]]. Ліцензовані кораблі, що називалися ''[[сюінсен]]'', активно торгували на [[Тайвань\|Тайвані]], [[Макао]], та різних регіонах [[Південно-Східна Азія\|Південно-Східної Азії]]. Рядок 41 ⟶ 40: ==== [[Повстання у Сімабара]] і політика сакоку ==== У [[1637]] році (14 році [[~~Кан’ей~~Кан'ей (ненґо)\|Кан'ей]]) на острові [[Кюсю]], півострові [[Сімабара]], спалахнуло повстання місцевих селян-християн через жорстокі гоніння на їхню віру та непомірні побори властей. Лідером виступу став 15-річний самурай [[Амакуса Токісада]]. Наляканий розмахом і успіхами повстанців, сьоґунат вислав проти них 120 тисячну армію і зміг винищити їх наступного року. Події на Сімабарі підштовхнули уряд пришвидшити реалізацію свого анти-християнського курсу. Була встановлена система припису населення до місцевих [[буддизм в Японії\|буддистських]] храмів, за якою усі японці в примусовому порядку мусили реєструватися у «[[сюмон аратаме-тьо\|журналах оновлення віри»]]» при регіональних храмах, а під час відряджень чи переїзду отримувати від них довідки, про свою приналежність до буддистської общини. У [[1639]] році (16 році Кан'ей) сьоґунат заборонив португальським судам прибувати до Японії. З усіх європейських країн лише Голландія, флот якої допоміг у придушенні християн Сімабари, отримала дозвіл самурайського уряду на торгівлю. Японська влада перемістила голландську факторію з [[Хірадо]] до штучного острова-резервації [[Дедзіма]] у Наґасакі. Рядок 47 ⟶ 46: Така політика сьоґунату направлена на обмеження торгівлі, контактів із Заходом та виїзду японців закордон отримала назву [[сакоку]] — політика «закритої країни». Її головною метою було стабілізація влади самурайського уряду через викорінення християнства в Японії. Частково ізолювавши країну, сьоґунат продовжував торгівлю з Азійськими країнами і Голландією, але під своїм пильним монопольним контролем. === ~~<u>~~Міжнародні відносини в часи «ізоляції»~~</u>~~ === ==== Торгівля у Дедзіма ==== [[Файл:~~Dejima-kawa~~DejimaInNagasakiBay.jpg\|~~thumb~~міні\|270px\|~~right~~праворуч\|План штучного острова Дедзіма — єдине вікно Японії в Європу.]] [[Файл:~~Процессия корейского посольства в японском городе~~Chōsen_Tsūshin-shi_Raichō-zu.jpg\|~~thumb~~міні\|270px\|~~right~~праворуч\|Процесія корейського посольства в японському місті.]] [[Дедзіма]] у [[Наґасакі]] слугувала центром торгівлі з Голландією. Її кораблі привозили до Японії [[шовк]]ові нитки, тканини і книги з [[Китай\|Китаю]], а також [[годинник]]и та [[підручник]]и з Європи. Японці експортували спочатку сировину — [[мідь]] і [[срібло]], а згодом почали вивозити кераміку [[імаріякі]]. Сьоґунат зобов'язав голову голландської факторії складати «Описи звичаїв Голландії», завдяки яким дізнався про події закордоном. Хоча голландці монополізували торгівлю Японії з Європою і Китаєм, купці останнього інколи прибували до Дедзіми. Рядок 58: На початку 17 століття самурайський [[рід Сімадзу]] з володінь [[Сацума-хан]] завоював [[королівство Рюкю]], змусивши тамтешній монарший [[рід Сьо]] стати васалом сьоґунів Токуґава. Японці зберегли давній, але формальний васалітет Рюкю від китайської імперії [[Династія Цін\|Цін]], використовуючи королівство як посередника у японсько-китайській торгівлі. Центром японсько-рюкюських відносин стала [[провінція Сацума]]. Торгівлею і обміном із [[айни\|айнськими]] «[[Хоккайдо\|Землями Едзо»]]» відали владі володінь [[Мацумае-хан]] на півдні [[Хоккайдо]]. Основними товарами експорту айнів були морепродукти і шкіри тварин. Оскільки айни торгували також на північному сході Китаю, через них до рук японців потрапляло чимало китайських товарів, особливо тканини і одяг який дістав назву «[[айнська парча\|айнської парчі»]]». Японці не завжди торгували чесно, що було причиною низки айнських повстань. Найпотужнішим з них був виступ під проводом [[Сякусяін]]а. === ~~<u>~~Суспільство періоду Едо~~</u>~~ ===▼ ▲=== <u>Суспільство періоду Едо</u> === ==== Станова система ==== [[Файл:Samurai armor.jpg\|~~thumb~~міні\|270px\|~~right~~праворуч\|Самурайський обладунок періоду Едо.]] [[Файл:~~Yaponske~~Японское ~~selo~~село, ~~Edo~~период Эдо.png\|~~thumb~~міні\|270px\|~~right~~праворуч\|Вигляд японського села 18 століття.]] Японське суспільство 17—19 століть було поділене на стани за професійною ознакою. Традиційна історіографія виділяє чотири основних стани — військовиків, селян, ремісників і торговців (士農工商, ''[[сі-но-но-сьо]]''), а новітня дещо більше — самураї, селяни, міщани (ремісники і торговці), аристократи [[куґе]], священнослужителі храмів і [[дзіндзя\|святилищ]]. Суспільством керували самураї-військовики, які відповідали за захист країни та виконання цивільних адміністративних функцій. Привілеєм військового стану був дозвіл мати прізвище і два [[самурайський меч\|самурайські мечі]]. В свою чергу, утримання влади військовиків покладалося на плечі селян і міщан, виробників продукції та стимуляторів товарообігу, у вигляді податків. Станова система дозволяла підтримувати стабільність японського соціуму, в якому окремі професійні групи доповнювали один одного. Вона не мала спадкового характеру і жорстких кордонів, дозволяючи селянам і міщанам за вислуги ставати самураями, а самураям приймати у свої родини дітей з сільських чи купецьких сімей. Поза становою системою знаходилась група [[парії]]в, так званих «[[буракуміни\|недоторканих»]]» або «нелюдей», професійними заняттями яких були утилізація відходів, [[кожум'яцтво]] і прибирання. Ця група була об'єктом презирства представників різних станів. ==== Села ==== Рядок 74 ⟶ 75: У результаті впровадження станової системи і відриву [[васал]]ів від земельних ділянок у провінції, самураї були переселені у призамкові міста своїх [[сюзерен]]ів. Для забезпечення життєдіяльності таких самурайських містечок, до них стали переміщатися ремісники і купці, яких стали називати міщанами. Влада накладала на них грошові податки на виробництво і перевезення. Найбагатші або найвідоміші міщани могли вступати до міської управи і виконувати адміністративну роботу в місті. === ~~<u>~~Розвиток економіки~~</u>~~ === [[Файл:Nihonbashi-Fish-Market-Prosperity-Ukiyoe-Utagawa-Kuniyasu.png\|мини\|270пкс\|Нихонбасі, процвітання рибного ринку (період Едо) Утагави Куніясу]] ==== [[Сільське господарство]] ==== [[Файл:The Tea plantation of Katakura in the Suruga province.jpg\|~~thumb~~міні\|270px\|~~right~~праворуч\|Чайні поля у провінції Суруґа.]] [[Файл:Японская бумага эпохи Эдо.png\|~~thumb~~міні\|270px\|~~right~~праворуч\|Виготовлення японського паперу.]] З настанням мирного життя японці заходились активно розвивати своє господарство. За наказами властей розпочалось розширення старих і створення нових заливних полів, шляхом освоєння [[цілина\|цілинних]] земель та проведення масштабних [[іригація\|іригаційних]] робіт у берегів річок і морів. За перші 100 років існування самурайського уряду площа усіх орних земель зросла удвічі. Разом з тим, збільшилась продуктивність праці завдяки появі нових знарядь — [[мотика Біттю\|мотики Біттю]] та [[тисячозуба молотилка\|тисячозубої молотилки]], а також використанню [[добрива\|добрив]] — сушених [[сардина\|сардин]] і [[ріпак]]ової олії. Широкого розмаху набуло вирощення торгових культур —[[конопля\|конопель]], [[бавовна\|бавовни]], [[японський чай\|чаю]], ріпаку, барвників [[індиго]] і [[сафлор]]у. ==== [[Промисловість]] і [[транспорт]] ==== Рядок 97 ⟶ 99: Окрім цих трьох міст особливо розвинулися такі міста як [[Наґасакі]], [[Каґошіма]], [[Хіросіма]], [[Мацуяма]], [[Наґоя]], [[Канадзава]], [[Міто]], [[Сендай]] та інші. Також виникали нові містечка довкола гостинних дворів і храмів. === ~~<u>~~Доба Цунайосі та культура Ґенроку~~</u>~~ === ==== «Цивільне правління» Цунайосі ==== [[Файл:Arai Hakuseki - Japanischer Gelehrter.jpg\|~~thumb~~міні\|240px\|~~right~~праворуч\|Араї Хакусекі — визначний мислитель періоду Едо.]] На середину 17 століття правління сьоґунату в Японії стабілізувалося. 5 сьоґун [[Токуґава Цунайосі]] видав «[[Закон про співчуття живим істотам]]», за яким забороняв викидати небажаних немовлят та старців з дому, а також убивати будь -яких тварин — від собак до комах. Звівши [[храм Юсімасейдо]] на честь [[Конфуцій\|Конфуція,]] він піклувався про поширення [[конфуціанство\|конфуціанства]] у країні. Оскільки Цунайосі цінував науки, а не [[бойові мистецтва]], його правління називають «цивільним». Втім часи Цунайосі не були популярними в народі. За вбивство собаки людей карали засланням на далекі острови, а любов сьоґуна до релігії виснажила державну скарбницю через постійне будівництво храмів і святилищ. Після смерті Цунайосі, за правління 6 і 7 сьоґунів, їхній радник [[Араї Хакусекі]] скасував «закон про співчуття» і налагодив фінансову систему країни. Рядок 113 ⟶ 116: {\|align="center" \|- \|[[Файл:Korin Fujin Raijin.jpg\|550px\|~~center~~центр]] \|- \|<center><small>Ширма «Бог вітру, бог грому» <br />(відома репліка роботи Таварая Сотацу, виконана Оґатою Коріном.)</small></center> \|} </center> Рядок 128 ⟶ 131: == [[Файл:Alex K Tokugawa mon.png\|35px]] Друга половина періоду Едо == === ~~<u>~~Реформи Кьохо і політика Тануми~~</u>~~ === ~~[[Файл:Tokugawa Yoshimune.jpg\|thumb\|250px\|right\|Токуґава Йосімуне.]]~~ [[Файл:~~Tanuma~~Tokugawa ~~Okitsugu2~~Yoshimune.jpg\|~~thumb~~міні\|250px\|~~right~~праворуч\|~~Танума~~Токуґава ~~Окіцуґу~~Йосімуне.]] [[Файл:Tanuma Okitsugu2.jpg\|міні\|250px\|праворуч\|Танума Окіцуґу.]] ==== Реформи Кьохо ==== Рядок 139 ⟶ 143: ==== «Доба Тануми» ==== Після сьоґуна Йосімуне, який відновив фінанси уряду шляхом зосередження на [[натуральна економіка\|натуральній економіці]], його справу продовжив [[Танума Окіцуґу]], [[дзюро\|вищий чиновник]] сьоґунатівської адміністрації. Він намагався поповнити скарбницю не рисом, а грошима, сприяючи торгівлі та розвитку промисловості. Танума офіційно визнав монопольні права японських картелів ''[[кабунакама]]'' в обмін на сплату ними високих податків, а також інвестував у освоєння земель Хоккайдо. Незважаючи на початковий успіх його курсу, Танума був згодом змушений піти у відставку. Втручання заможних купців у політику спричинило поширення хабарництва у адміністраціях усіх рівнів і викликало масові протести населення. На додаток, потужне виверження вулкана [[Асаномаяма]] у [[1783]] році (3 році [[Теммей (ненґо)\|Теммей]]), яке принесло посуху і голод, стала причиною численних селянських повстань. Часи урядування Тануми Окуцуґу називають «[[Доба Тануми\|добою Тануми»]]». === ~~<u>~~Реформи Кансей і Темпо~~</u>~~ ===▼ ▲=== <u>Реформи Кансей і Темпо</u> === ==== Реформи Кансей і доба Оґосьо ==== [[Файл:Matsudaira Sadanobu.jpg\|~~thumb~~міні\|250px\|~~right~~праворуч\|Мацудайра Саданобу.]] [[Файл:Oshi no ran1.jpg\|~~thumb~~міні\|250px\|~~right~~праворуч\|Повстання Ошіо. Осака у вогні.]] У [[1787]] році (7 році Теммей) на посаду Тануми було призначено [[Мацудайра Саданобу]]. Він заперечував курс свого попередника «збагачення через торгівлю» і ставив за взірець політику Йосімуне — «збагачення через заощадження». Мацудайра розпочав низку перетворень, що були спрямовані на реформування японського села. Його курс отримав назву «[[реформи Кансей]]». Мацудайра силою повертав селян на їхню батьківщину з міст і обмежував вирощування сільськогосподарської продукції на продаж. Натомість він стимулював вирощування рису і звів у селах комори для його зберігання на випадок голоду. Задля врятування васалів сьоґунату з [[лихвар]]ської кабали, Мацудайра скасував усі їхні боргові зобов'язання, але змушував самураїв жити «економно». У цілому, реформи не вирішували проблем суспільства, а заморожували їх, викликаючи невдоволення населення. Рядок 157 ⟶ 162: Водночас перетворення тривали і в ханах. Зокрема західнояпонські [[Сацума-хан]] (сучасна [[префектура Каґошіма]]) і [[Тьосю-хан]] (сучасна [[префектура Ямаґуті]]) змогли вийти з фінансової скрути шляхом залучення до управління талановитих самураїв з низів і розвитку торгівлі. Здобувши багатство і створивши новий управлінський апарат, обидва хани стали найвпливовішими у всій Японії і отримали силу протистояти центральному уряду. === ~~<u>~~Втручання іноземних держав~~</u>~~ === [[Файл:Mamiya Rinzo 2.jpg\|~~thumb~~міні\|250px\|~~right~~праворуч\|Пам'ятник Мамія Ріндзо, досліднику острова Карафуто, відомому нині як Сахалін.]] З кінця [[18 століття]] у японських берегів почали часто з'являтися кораблі іноземних держав, колоніальних імперій [[Західна цивілізація\|Заходу]]. Японський уряд дотримувався ізоляційної політики «закритої країни», відмовляючись вступати у зносини з [[Європа\|Європою]] чи [[Америка\|Америкою]], з пересторогою ставлячись до них. У [[1792]] році (4 році [[Кансей (ненґо)\|Кансей]]) посольство [[Російська імперія\|Російської імперії]] на чолі з Лаксманом запропонувало японцям укласти торговий договір, але сьоґунат відмовився. У відповідь росіяни атакували японські поселення на півдні [[Сахалін]]у і [[Курильські острови\|Курильських островах]]. З остраху перед іноземним вторгненням з півночі, самурайський уряд поставив під свій безпосередній контроль острів Хоккайдо, який до того часу знаходився у володінні [[Мацуе-хан]], і відрядив дослідницькі експедиції під проводом [[Кондо Дзюдзо]] і [[Мамія Ріндзо]] до Сахаліну і ~~ріки~~річки [[Амур (~~ріка~~річка)\|Амур]] з метою розвідати потенціал агресивного сусіда. Окрім Росії до Японії почали приставати кораблі [[Велика Британія\|~~Великобританії~~Великої Британії]], яка розпочала гонитву за колоніями в Азії. У [[1808]] році (5 році [[Бунка (ненґо)\|Бунка]]) британський корабель «Фентон» атакував голландську факторію у Нагасакі, вимагаючи її передачі і тим самим втягуючи японський нейтральний уряд у конфлікти далекої Європи. Також японців часто турбували судна [[США]], які вимагали води і палива. У відповідь на агресію і нехтування японськими законами сьоґунат видав у [[1825]] році (8 році [[Бунсей(ненґо)\|Бунсей]]) «[[Закон про відбиття іноземних кораблів]]», спрямований на посилення берегової оборони і дотримання курсу ізоляції. Проти такої політики виступили ряд японських вчених-західників, такі як [[Такано Тьоей]] і [[Ватанабе Кадзан]], яким був відомий справжній [[військовий потенціал]] іноземних держав і можливі наслідки для Японії у разі війни з ними. Однак центральний уряд придушив цю опозицію. Рядок 169 ⟶ 174: === Культура Касей === У середині 18 століття місто Едо стало найбільшим японським культурним центром країни, обігнавши традиційні Кіото і Осаку. Культура цього періоду, що сформувалася на основі міських звичаїв Едо, називають «[[Культура Касей\|культурою Касей»]]». У літературі того часу набули популярності сатиричні вірші [[сенрю]] і [[кьока]]. Мешканці Едо зачитувалися комедійними оповіданнями «[[Токайдотю хідзакуріґе\|Подорож дорогою Східного моря»]]» [[Дзіппенся Ікку]] та «[[Укійо-буро\|Сучасні лазні»]]» [[Сікітей Самба\|Сікітея Самби]], що висміювали життя японських простолюдинів. Також, набув визнання розважальний історико-фантастичний твір [[Кьокутей Бакін\|Кьокутея Бакіна]] «[[Нансо Сатомі хаккен-ден\|Переказ про вісім собак Сатомі з півдня Ави»]]». У поезії прославилися [[Йоса Бусон]] та [[Кобаясі Ісса]], які також були художниками. Театр кабукі, ляльковий театр нінґьо-дзюрурі, комедійні розповіді [[ракуґо]] були на піку своєї популярності. [[Юкаку\|Доми куртизанок]] користувались підвищеним попитом. Практично кожен день відбувалися свята присвячені сотням храмів і святилищ міста Едо. Серед простого люду також поширився звичай паломництва до синтоїстського [[Ісе дзінґу\|святилища Ісе]] і буддистських храмів Сікоку. Рядок 180 ⟶ 185: {\| class="colours" border="0" cellpadding="2" cellspacing="2" \|- \|[[Файл:The Great Wave off Kanagawa.jpg\|~~border~~межа\|200px]] \|[[Файл:~~Спектакль кабуки~~Odori_Keiyō_Edo-e_no_sakae_by_Toyokuni_III.jpg\|~~border~~межа\|200px]] \|[[Файл:Девушка дует в свисток.jpg\|~~border~~межа\|121px]] \|- \|<div style='text-align: center;'><small>«За хвилями канагавського моря» <br/>(укійо-е Кацусіка Хокусая)</small></div> Рядок 192 ⟶ 197: На противагу міщанським різнобарвним гравюрам, серед самураїв залишався популярним традиційний монохромний живопис. Його традиції продовжували [[Іке но Тайґа]] і [[Ураґамі Ґьокудо]]. === ~~<u>~~Нові науки та ідеї~~</u>~~ === [[Файл:Motoori Norinaga self portrait.jpg\|~~thumb~~міні\|260px\|~~right~~праворуч\|Автопортрет 44-річного Мотоорі Норінаґи.]] [[Файл:First Japanese treatise on Western anatomy.jpg\|~~thumb~~міні\|260px\|~~right~~праворуч\|«Новий підручник Анатомії» Суґіти і Маено ([[1774]]).]] З 18 століття в Японії ґрунтовна початкова освіта стала доступною для простолюдинів. На ряду з державними і ханськими школами для самураїв, існували громадські школи [[теракоя]], куди приймали всіх без станових обмежень. Головними предметами було читання, писання і [[арифметика]]. У самурайських школах викладали окремо основи конфуціанства. У цілому, рівень освіченості і грамотності у Японії був одним з найвищих у світі. Рядок 201 ⟶ 206: Основи кокуґаку були закладені [[Мотоорі Норінаґа\|Мотоорі Норінаґою]], який, досліджуючи «[[Кодзікі]]», висунув теорію «незмінності імператорської династії Японії» (万世一系), обґрунтовуючи стародавність, унікальність і відповідно, верховенство японської монархії у світі. Ідеї кокуґаку справили значний вплив на міське і сільське населення країни, будучи частково інкорпорованими у [[японський націоналізм\|японський націоналістичний]] світогляд. Поштовхом для розвитку рангаку став дозвіл 8 сьоґуна Йосімуне завозити і вивчати будь-які європейські книги окрім релігійно-філософської літератури. На їх основі науковці [[Суґіта Ґемпаку]] і [[Маено Рьотаку]] переклали і видали «[[Кайтай сінсьо\|Новий підручник анатомії»]]», а дослідник [[Хіраґа Ґеннай]] самотужки винайшов [[електрогенератор]]. Центром рангаку було місто Нагасакі, де знаходилась голландська факторія. Саме там німецький лікар і енциклопедист [[Франц Зібольд]] виховав багатьох японських анатомів і лікарів. Окрім цього особливого розвитку набула географія. Так, дослідник [[Іно Тадатака]], на основі своїх спостережень і знань у галузі вітчизняної і заморської [[картографія\|картографії]] склав першу точну карту [[Японський архіпелаг\|Японського архіпелагу]]. Починаючи з кінця 18 століття у зв'язку з поступовим наближенням держав Заходу до Японії, у країні спалахнула дискусія щодо того, як боронити «божественні острови» від агресивних іноземців. [[Хаясі Хей]] у «Бесідах про війська морських держав» радив уряду дотримуватися політики ізоляції і укріпити місто Едо, оскільки добре оснащені флоти іноземців могли легко захопити його. Йому вторив, [[Аїдзава Сейсісай]], який наполягав на вигнані «варварів» та шануванні монархії. З іншого боку, історик [[Рай ~~Сан’йо~~Сан'йо]] у своїй популярній «[[Ніхон ґайсі\|Неофіційній історії Японії»]]» ставив під сумнів спроможність самурайського уряду протистояти Заходу і натякав на необхідність відновлення в країні прямого імператорського правління. === ~~<u>~~«Відкриття» Японії~~</u>~~ ===▼ ▲=== <u>«Відкриття» Японії</u> === ==== Візит Перрі ==== [[Файл:Прибытие Мэттью Перри в 1853 году.jpg\|~~thumb~~міні\|280px\|~~right~~праворуч\|Несподівана поява кораблів Перрі у 1853. Японці готуються відбити непроханих гостей.]] [[Файл:~~Визит Перри в~~ Commodore-Perry-Visit-Kanagawa-1854 ~~году~~.jpg\|~~thumb~~міні\|280px\|~~right~~праворуч\|Візит Перрі у 1854 році з метою «відкрити Японію».]] У червні [[1853]] року (6 року [[Каей (ненґо)\|Каей]]) невелика флотилія США із 4 військових кораблів з 100 [[гармата]]ми на борту, під командуванням командора [[Меттью Колбрайт Перрі\|Меттью Перрі]] прибула до Японії, до бухти Ураґава (сучасна [[префектура Канаґава]]), поруч із [[Токійська затока\|Едоською затокою]]. Перрі передав японській стороні ультимативний лист [[президент США\|президента США]] з вимогою відкрити японські порти. Повідомивши сьоґунат, що прибуде наступного року за відповіддю, командор повернувся на батьківщину. Рядок 220 ⟶ 226: У [[1856]] році новопризначений генеральний консул США в Японії, [[Таунзенд Гарріс]], почав вимагати від японських властей підписання торгового договору між обома країнами. Урядовці сьоґунату вкотре не змогли проявити політичної волі, розколовшись на прибічників і опонентів укладання чергової угоди з іноземцями. У результаті, обидві групи звернулися за арбітражем у цій справі до імператорського двору в [[Кіото]]. Це був нечуваний крок за всю 250-літню історію самурайського уряду, якому двір свого часу делегував усю повноту влади. Такі дії сьоґунату ще більше підірвали його престиж в очах населення, яке відтепер бачило кіотського монарха єдиним можливим спасителем Японії від «варварського поневолення». === ~~<u>~~Антиурядова опозиція~~</u>~~ === ==== Укладання нерівноправних договорів ==== [[Файл:~~Победа японского силача~~Yokohama-Sumo-Wrestler-Defeating-a-Foreigner-1861-Ipposai-Yoshifuji.~~jpg~~png\|~~thumb~~міні\|270px\|~~right~~праворуч\|Перемога японського силача над американським військовим у змаганнях у Йокогамі. Свідчення переваги японців над «варварами».]] [[Файл:KagoshimaShelling.jpg\|~~thumb~~міні\|270px\|~~right~~праворуч\|Сацумсько-британська війна. Обстріл британцями [[Каґошіма\|Каґошіми]].]] У [[1858]] році (5 році [[Ансей (ненґо)\|Ансей]]) сьоґунат, не дочекавшись дозволу імператорського двору, самовільно уклав [[Японсько-американський договір про дружбу і торгівлю]], за яким відкрив для суден США ще 5 портів — [[Хакодате]], [[Йокогама]], [[Ніїґата]], [[Кобе]] і [[Наґасакі]]. Згодом [[Договори Ансей\|подібні договори]] підписали з Нідерландами, Росією, ~~Великобританією~~Великою іБританією та Францією. Ці договори були нерівноправними, оскільки японська сторона не могла судити іноземців за своїми законами, а також не мала права встановлювати мито на ввіз товарів з закордону. ==== Рух «Шануймо Імператора, виженемо варварів» ==== Після підписання договорів серед японського населення, насамперед самурайства, здійнявся шквал критики на сьоґунат, який знехтував думкою імператора і капітулював перед іноземними державами. Прихильники політичного курсу за передачу повноти влади імператору і поборники вигнання іноземців об'єдналися у один рух «[[Сонно дзьої\|Шануймо Імператора, виженемо варварів!»]]». Через різкі антиурядові заяви близько сотні лідерів руху були заарештовані і страчені за наказом головного [[тайро\|високопосадовця сьоґунату]], [[Ії Наосуке]], який був відповідальний за укладення договорів. Серед покараних були відомі на всю Японію мислителі — голова [[Міто-хан]] [[Токуґава Наріакі]] і вчений з [[Тьосю-хан]] [[Йосіда Сьоїн]]. Ці ~~репресій~~репресії проти руху «Шануймо монарха, виженемо варварів» отримали назву «[[репресії Ансей]]». Проте у [[1860]] році (1 році [[Ман'ен (ненґо)\|Ман'ен]]) трапився [[інцидент біля воріт Сакурада]], в якому Ії Наосуке був убитий дорогою до Едоського замку. Це вбивство завдало сильного удару по престижу сьоґунату, а антиурядова опозиція отримала новий приток сил. Її центром поступово ставав західнояпонський Тьосю-хан. Його управлінці [[Такасуґі Сінсаку]] та [[Кідо Такайосі]], які були учнями страченого Йосіди Сьоїна, налагодили стосунки з кіотськими аристократами і навернули багатьох аристократів імператорського двору до опозиційного руху. ==== Збройні конфлікти з іноземними державами ==== Разом із [[Тьосю-хан]] впливовою антиурядовою силою стало володіння [[Сацума-хан]]. У [[1862]] році тамтешні самураї зарубали британця, який порушив місцевий звичай, намагаючись пробитися верхи на коні через колону японських вояків. Через цей [[інцидент Намамуґі\|інцидент]] спалахнула [[сацумсько-британська війна]], у якій [[Кагосіма\|столиця]] Сацума-хану була зруйнована, а ~~Великобританія~~Велика Британія отримала чималу контрибуцію. У зв'язку з наполегливими вимогами кіотського двору «вигнати варварів» з Японії, 1863 року (3 року [[Бункю (ненґо)\|Бункю]]) сьоґунат віддав наказ усім ханам очистити країну від іноземців. Користуючись цим вояки Тьосю-хан потопили іноземні торгові суда, які зайшли в порт Сімоносекі, розв'язавши тим самим [[Сімоносекська війна\|нову війну]]. У відповідь, наступного року, об'єднана флотилія Британії, Франції, США і Нідерландів атакувала нападників і захопила прибережні райони їхніх володінь. Тьосю-хан програв цю війну, а іноземні держави, як і рік тому, отримали нові привілеї і контрибуцію. Рядок 239 ⟶ 246: Самураї з Тьосю-хан і Сацума-хан були єдиними в Японії, хто відчув на собі збройну перевагу Заходу. Усвідомивши, що політика «вигнання варварів» веде до відкритого збройного конфлікту, в якому японцям не перемогти, вони таємно перейшли на позиції «відкриття країни» іноземцям. Сацума-хан і Тьосю-хан почали закуповувати зброю у західних держав, продовжуючи традиційну критику сьоґунату. === ~~<u>~~Останні дні сьоґунату~~</u>~~ === ==== Союз Сацума-хан і Тьюсю-хан ==== Наприкінці [[1863]] року (3 році Бункю) для придушення антиурядових сил на чолі з Тьосю-хан, сьоґунат вигнав з імператорського двору опозиціонерів і створив коаліцію з ханів роду Токуґава і [[Айдзу-хан]]. Уряд також спромігся долучити до цієї коаліції Сацума-хан, тим самим ізоляціонувавши політичних противників. Наступного року сьоґунат здійснив [[Походи в Тьосю\|каральний похід]] проти Тьосю-хан і змусив його капітулювати. Проте незабаром самураї цього хану під проводом [[Такасуґі Сінсаку]] і [[Кідо Такайосі]] скинули проурядових ставлеників і Тьосю повернувся на позиції лідера всеяпонської опозиції. Рядок 247 ⟶ 255: {\| \|- \|[[Файл:Takamori Saigo.jpg\|150px\|~~center~~центр]] \|[[Файл:Sakamoto Ryoma.jpg\|160px\|~~center~~центр]] \|[[Файл:Toshimichi Okubo 4.jpg\|160px\|~~center~~центр]] \|- \|<small>Сайґо Такаморі</small> Рядок 260 ⟶ 268: Між тим, політикою Сацума-хан почали керувати [[Сайґо Такаморі]] і [[Окубо Тосіміті]], які почали переозброєння своїх сил враховуючи гіркий досвід сацумсько-англійської війни. Вони полишили владну коаліцію і перейшли на позиції критики сьоґунату. У [[1866]] році (2 році [[~~Кей’о~~Кей'о (ненґо)\|Кей'о]]), за посередництва самурая з [[Тоса-хан]], [[Сакамото Рьома\|Сакамото Рьоми]], було укладено [[Союз Сацуми і Тьосю\|таємний союз]] ханів Сацума і Тьюсю. Метою союзу стало повалення сьоґунату і створення єдиної, унітарної, сильної Японії. ==== Ліквідація сьоґунату ==== [[Файл:Taiseihoukan.png\|~~thumb~~міні\|270px\|~~right~~праворуч\|Токуґава Йосінобу у [[замок Нідзьо\|замку Нідзьо]] оголошує своїм підлеглим рішення [[Повернення державної влади Імператору\|повернути владу в Японії Імператору]].]] У [[1866]] році обставини склалися на користь антиурядових сил. Новим сьоґуном став малодосвідчений [[Токуґава Йосінобу]], а замість симпатика сьоґунату, покійного [[імператор Комей\|імператора Комея]], на трон зійшов 14-річний [[імператор Мейдзі]]. Йосінобу вважав, що підтримувати життєздатність управлінської системи Японії у формі сьоґунату неможливо. Він планував створити новий колегіальний уряд з усіх японських даймьо на чолі з імператором, в якому рід Токуґава продовжував би утримувати реальну владу як прем'єр-міністр. Виходячи з цих помислів, у жовтні [[1867]] року Йосінобу [[Повернення державної влади Імператору\|повернув посаду сьоґуна і повноту політичної влади]] японському Імператору. Опозиціонери лише цього і чекали. Сайґо Такаморі, Окубо Тосіміті та Кіто Такайосі, разом із лідером двірських аристократів [[Івакура Томомі]], запропонували імператору заслати Йосінобу і конфіскувати усі землі роду Токуґави. У результаті цього, наприкінці 1867 року було видано «[[Указ про реставрацію Імператорського правління]]», за яким проголошувалось створення нового уряду на чолі з імператором, а ідеалом держави визначалась стародавня унітарна і централізована Японія 8—10 століть. Сьоґунат Токуґава ліквідовувався, а родина Токуґава усувалась від управління країною. Разом із знищенням сьоґунату завершилась 260-літня доба Едо та епоха домінування самураїв у японському політичному житті. Для Японії ~~наступали~~наставали нові часи [[модернізація\|модернізації]] та [[імперіалізм]]у — [[період Мейдзі]]. == [[Файл:Alex K Tokugawa mon.png\|21px]] Додаткова інформація == === ~~Дивіться~~Див. також === * [[Сьоґунат Токуґава]] * [[Рід Токуґава]] * [[Монетна система Токуґава]] * [[Йобаї]] === Джерела та література === Рядок 287 ⟶ 296: === Посилання === {{Commons\|Category:Edo period}} * [https://web.archive.org/web/20070706141141/http://www.chikuyusha.jp/NENPYOU/edojidai.html Хронологічна таблиця періоду Едо] {{ref-ja}} * [https://web.archive.org/web/20070825044642/http://www.ynet.co.jp/touyoko/seikatu.html Фотографії пізнього періоду Едо] {{ref-ja}} * [https://web.archive.org/web/20070822091000/http://homepage1.nifty.com/gyouseinet/tokugawa/index.htm Генеалогічний довідник сьоґунів Токуґава] {{ref-ja}} * [https://web.archive.org/web/20070819043049/http://www.jfast.net/~e-kankyo/edo/top.htm Мала енциклопедія Едо — їжа, мода, життя міщан, календар…] {{ref-ja}} * [https://web.archive.org/web/20070826143838/http://www.city.kobe.jp/cityoffice/57/museum/meihin/i4_oldmap.html Міський музей Кобе. Карти Японії періоду Едо] {{ref-ja}} * [http://www.ndl.go.jp/nature/index.html Національна парламентська бібліотека Японії. Зображення природничих журналів періоду Едо] {{Webarchive\|url=https://web.archive.org/web/20070805040431/http://www.ndl.go.jp/nature/index.html \|date=5 серпня 2007 }} {{ref-ja}} * [https://web.archive.org/web/20070809104629/http://db.gakken.co.jp/jiten/a/016520.htm Коротка довідка про період Едо] {{ref-ja}} * [http://www.openhistory.org/jhdp/intro/node20.html Період Токуґава] {{Webarchive\|url=https://web.archive.org/web/20070717125419/http://www.openhistory.org/jhdp/intro/node20.html \|date=17 липня 2007 }} {{ref-en}} * [http://www.aisf.or.jp/~jaanus/deta/e/edojidai.htm Період Едо на JAANUS] {{Webarchive\|url=https://web.archive.org/web/20070930155524/http://www.aisf.or.jp/~jaanus/deta/e/edojidai.htm \|date=30 вересня 2007 }} {{ref-en}} * [http://www.japan-guide.com/e/e2128.html Період Едо на japan-guide.com] {{Webarchive\|url=https://web.archive.org/web/20070824023912/http://www.japan-guide.com/e/e2128.html \|date=24 серпня 2007 }} {{ref-en}} * [http://www.us-japan.org/edomatsu/ Віртуальний тур до міста Едо] {{Webarchive\|url=https://web.archive.org/web/20070712165021/http://www.us-japan.org/edomatsu/ \|date=12 липня 2007 }} {{ref-en}} * [https://web.archive.org/web/20090506071237/http://japanologie.arts.kuleuven.be/meijifin/node/57 Монетарна система у пізньому періоді Едо] {{ref-en}} * [https://web.archive.org/web/20071025095426/http://www.japantoday.ru/hronologiya/09.shtml Хронологія періоду Едо] {{ref-ru}} {{Вибрана стаття до покращення}} ~~{{медаль}}~~ {{Імператори Японії}} {{Міжнародна влада}} {{Бібліоінформація}} [[Категорія:Період Едо\|* ]] [[Категорія:1603]] [[Категорія:1867]] [[Категорія:Історія Японії за періодом]] [[Категорія:Нова історія ЯпоніЇ]] [[Категорія:Засновані в Японії 1603]]