Довіра: відмінності між версіями

'''ДовіраДові́ра''' — [[Соціологія|соціологічна]] та [[Психологія|психологічна]] [[Категорія (філософія)|категорія]] для позначення відкритих, позитивних взаємовідносин між людьми (сторонами довіри), що відображають; впевненість у порядності й доброзичливості іншої сторони, з котрою довіряючий знаходиться в тих чи інших відносинах, що базується на його досвіді. Довіра не має потреби у включенні якоїсь дії, так що ви та протилежна сторона є взаємно втягнуті в неї. Довіра є всього лише ''передбачення'' покладання на якусь дію, яке базується на тому, що знає одна сторона про іншу. Наприклад, тому, що подія відбувається десь далеко і не може бути підтвердженою, або подія відбудеться тільки в майбутньому. З цієї точки зору довіра має певні межі, що базуються на знанні про іншу сторону, якій довіряють. Довіра — це твердження про те, що поки що невідоме, але має якусь вірогідністьімовірність статися. Повну довіру часто ототожнюють з [[Віра|вірою]], бо механізм такої довіри вже не базується на раціональних засадах тобто на досвіді й на передбаченні, та на попередньому знанні однієї сторони другою і включає ірраціональні мотиви взаємовідносин.

# У випадку, коли ми маємо особу, наділену довірою (довірун/trustee) і вона є варта довіри, тоді довірнику (trustor) буде краще, коли довіруну довіряють. Навпаки, коли (довірун/trustee) є не вартий довір'я, тоді [[Довірник|довірникудовірник]]у (trustor) буде гірше, коли довіруну довіряють (це є ремінісценсія класичної [[Дилема в'язня|дилеми в'язня]]).

# Довіра є дія, що включає довільну (волюнтаристську) передачу ресурсів (фізичних, фінансових, інтелектуальних, чи тимчасових інших) від [[Довірник|довірникадовірник]]а (trustor/truster/settler) до довіруна (trustee) і, знову отримуємо т.з. [[дилема в'язня|дилему в'язня]]).

* В контексті сексуальної довіри Рікі Роббінз<ref name="RikiRobbins">Riki Robbins, ''Betrayed!: How You Can Restore Sexual Trust and Rebuild Your Life'', Adams Media Corporation, ISBN 1-55850-848-1</ref> описує [http://www.innerself.com/Relationships/Four_Stages_of_Trust.htm чотири стани довіри] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171206053055/http://www.innerself.com/Relationships/Four_Stages_of_Trust.htm |date=6 грудня 2017 }}:

* В контексті [[інформаційної теорії]] Ед Джерк визначає та розрізняє довіру від соціальних функцій, таких як<ref name="Ed Gerck">Ed Gerck, in ''Trust Points'', Digital Certificates: Applied Internet Security by J. Feghhi, J. Feghhi and P. Williams, Addison-Wesley, ISBN 0-201-30980-7, 1998.</ref> [https://web.archive.org/web/20080521041640/http://mcwg.org/mcg-mirror/trustdef.htm влада, прислуговування, та однозначність сприймання (accountability/answerability)]:

Цей парадокс виникає в т.з. «примордіальних мовах», котрі в найменшій мірі піддалисязазнали цивілізаційномуцивілізаційного впливу (у вторинних мовах, котрі зазнали цивілізаційного впливу, від цього парадоксу лишаються лише релікти, або зовсім нічого). Дійсно, за самим визначенням «примордіальної мови» (тобто мови, яка була сучасником процесу «творення Світу») повинні залишитися «сліди», котрі несуть інформацію про процеси утворення «семантичних ніш», наприклад, ніші «довіри» та «віри». Оскільки всі «слов'янські мови» належать до класу примордіальних, тому в них в явній формі представлений процес «словотворення». Наприклад, в українській мові категорія «довіра» є похідна від категорії «віра». Дійсно, складне слово «довіра» складається з двох слів: префікса «до» та кореня «віра». Тому семантика категорії «довіра» декодується, як те, що було до «віри». Тобто із семантичної точки зору, категорія «довіра» є значно старшою від категорії «віра», яка є відносно молода. Проте з лінгвістичної точки зору, слово «довіра», як похідне від простого «віра», є значно молодшим від «віри». Це протиріччя і складає суть «семантично- лінгвістичного парадоксу», розв'язок якого можна шукати у наступному напрямі. На ранніх етапах розвитку суспільства існувала семантична пракатегорія, котра можливо мала назву «віра» (це не обов'язково в загальному випадку) і вона в собі містила (не розрізняла) обидві сучасні категорії, котрі мають назву «довіра» та «віра». Проте з ускладненням супільства та суспільних відносин ця пракатегорія уже не могла підтримувати суспільний лад, і вона природним чином розділилася на дві незалежні категорії — нової — «віри», котра зберегла стару назву пракатегорії (вона на тому етапі здалася важливішою для виживання суспільства), та старої «довіра», котра отримала нову назву, як похідну від назви пракатегорії «віра» (а не від назви нової категорії «віра»).

В процесі онтогенезу кожна жива істота (особливо вищі ссавці) проходять після народження стадію ''дитинства'', під час якої протікає т.з. ''научання'' (не має принципового значення якими методами — насильницькими, чи добровільними), під час якого дитинча ссавця переймає стандартні моделі/алгоритми поведінки дорослих осіб (як правило близьких родичів), що дозволяє в наступному періоді без суттєвих проблем увійти в соціальну структуру дорослих. Очевидно, що на етапі дитинства кожна істота повинна в першу чергу призвичаїтися до ''онтогенезної довіри'', простими словами — ''довіри'' до самого себе, причому це призвичаєння повинне протікати під ретельним доглядом дорослих (зпершуспершу під наглядом ''люблячої матері'', потім — під наглядом старших братів, чи сестер, а потім і старших родичів). Стадія ''нагляду старших'' обов'язкова, оскільки при її ослабленні ''онтогенезна довіра'' стає домінантою в поведінці як маляти, так і дорослої особи, що зрештою ослаблює ''соціальну адаптацію'' маляти в ''дорослому світі'' (це є один із можливих варіантів ''девіантної поведінки'', що відрізняється від стандартної для кожного виду).

За визначенням, ''філогенезна довіра'', на відміну від ''онтогенезної'', означає ''тривіальну '' довіру'' до представників свого ''роду'' (матері, батька та близьких родичів) у вузькому сенсі, або довіру до зграї/племені і навіть до всіх представників цього виду в широкому сенсі. Очевидно, що філогенезна довіра закладає основи для ''соціальної поведінки'', а значить і виконує роль потенційного базисабазису для створення складних соціальних структур типу ''зграї'', ''прайду'', чи ''племені''.

''Міжродова довіра'' серед людей дозволяє створювати племінні структури, які базуються не на ознаці приналежності до певного роду, а до приналежності спершу до вищої підвидової структури — ''раси'', а потім і до ''міжрасових'' соціальних об'єднань. Потреба в ''міжродовій структурі'' спершу виникла в критичні моменти для виживання роду, обумовлені природними катаклізмами при різкій ''депопопуляції'' окремих родів. Проте і у випадку перенаселення знову ж таки виникає потреба у ''міжродовій довірі'' для зменшення тертя між ''родовими групами'' (перманентний стан агресії може тривіально приpвестипризвести не тільки до ''геноциду'' якогось роду/племені, проте і до взаємного знищення племен, що базуються тільки на ''родовій довірі'').

''Міжвидова довіра'' серед тварин є досить рідкісним явищем, особливо серед близьких видів. Проте серед досить віддалених видів вона зрідка трапляється, в результаті чого виникає своєрідний та взаємовигідний симбіоз (союз). Наприклад, поряд з акулами можна помітити маленьких ''рибок- лоцманів'', що постійно супроводжують грізного хижака. З одного боку вони виконують певні ''санітарні функції'' відносно ''хазяїна'', а з іншого боку вони є достатньо жваві, щоб не попадати на зуби хижака.

Раціональні уявлення про порівняно пізню доместикацію тварин (післяльодовиковий період, близько 10000 років), що базуються на ''польвихпольових дослідженнях'', не витримують критики. Дійсно, крім ''польвихпольових досліджень'' існують також ''лабораторні дослідження'' (наприклад різноманітні генетичні дослідження, серед яких мітохондріальний спектральний аналіз). Останні переконливо показали, що генетичне розходження між сучасними ''одомашненими'' котами та собаками і їхніми ''дикими'' предками має відстань близько 110 тис. років. Для порівняння, саме виникнення ''людини розумної'' (кроманйонцякроманьйонця) оцінюється в 50 тис. років! Проте ''генетична відстань'' між ''кроманйонцемкроманьйонцем'' та ''неандертальцем'' оцінюється в 300 тис. років. Звідси тривіально випливає, що процеси ''взаємної доместикації'' протікали задовго до того, коли на світ з'явилась ''людина розумна''. Більше того, 110 тис. років тому головна ініціатива ''доместикаційної довіри'' виходила не від ''предків людини'' (оскільки нагальної раціональної потреби в ній не було!), а від предків одомашнених котів та собак! Іншими словами, протікав корельовано та одночасно процес ''одомашенення'' котів та собак і процес формування ''людини розумної''! Тобто і коти, і собаки певним чином впливали на становлення ''людини розумної'' (тобто своєрідно ''доместикували'' її) і скоріше всього без доместикаційного впливу останніх навряд чи утворився б сучасний кроманйонецькроманьйонець 50 тис. років тому. Наскільки цей процес ''взаємної доместикації'' був сильний говорить тривіальний факт, що тільки серед сучасних людей та котів ми маємо дивергенцію «кольору очей», що безумовно закріплена на генетичному рівні (''блакитний'' та ''зелений'' колір очей є характерний тільки для сучасних білих людей та котів).

У внутрішніх органах тварин та людини живе велике різноманіття живих істот, що знаходиться на нижчих щаблях еволюції. Серед них різноманітні бактерії, що сприяють процесам травлення, а також різноманітні глисти- паразити (можливо вони також мають певну користь для організму). Очевидно, що всі ці паразити мають повну ''довіру'' до середовища свого існування (поза ним вони просто не виживають). З іншого боку, ці ''паразити'' приносять певну вигоду їхнім носіям, тому їх терплять і це вказує на певний рівень ''довіри'' також з боку носія цих паразитів. Слід також відмітити певну «користь» і від різноманітних ''вірусів'', що перманентно вражають всі вищі види тварин та людей. Адже вони до певної міри підтримують стан готовності організму (якщо не вмре і створить імунітет) до ''еволюційних змін'' генотипагенотипу в нових природніхприродних умовах.

Цей простий приклад показує, що категорії ''довіри'' та ''віри'' спільні для тварин та людей і відрізняються лише ''ступенем довіри''. У випадку ''віри'' ступінь довіри рівний 100 %, а у всіх інших випадках, навіть коли буде 0,1 % ми маємо справу з ''довірою''. Люди і тварини в умовах недостатньої інформації про зовнішній подразник просто вимушені цілеспрямовано діяти, навіть коли вони «знають», що ефективність такої дії-реакції не перевершує декількох процентів.

* Довіра // {{ФЕС}}

* [http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/use/first_book/part3.pdf Довір'я] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210504235356/http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/use/first_book/part3.pdf |date=4 травня 2021 }} // {{УМЕ3|сторінки=362}}

* [[Фільц Олександр Орестович|Олександр ФІЛЬЦ]]: [http://zbruc.eu/node/47291 Про довіру, цінності, патерналізм і таке инше // Zbruch, 08.02.2016] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160212061453/http://zbruc.eu/node/47291 |date=12 лютого 2016 }}